Справа № 645/1287/16-к Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Провадження ап. суду № 21-з/818/36/21
12 квітня 2021 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова в режимі відеоконференції заяву обвинуваченого ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_5 , -
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 10 липня 2020 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 07.09.2020 року включно.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року залишено без змін ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 10 липня 2020 року в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до апеляційного суду з заявою про роз'яснення ухвали Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, а саме обвинувачений просить роз'яснити як утримання під вартою забезпечує розумний термін і наскільки важливим є порушення розумного терміну, оголошене апеляційним судом понад рік тому в своєму судовому рішенні від 04 листопада 2019 року. Крім того, обвинувачений зазначає, що у судовому рішенні неодноразово згадуються "матеріали кримінального провадження", але відсутні конкретні посилання на ці матеріали. ОСОБА_8 також вказує, що на те, що суд не бере до уваги рішення Конституційного суду України № 1-28 / 2017 від 23.11.2017 року та рішення Європейського суду з прав людини не мають відношення до справи.
Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_8 просить йому роз'яснити визначення наступних термінів: «обвинувачення», «обґрунтована підозра», «підозрюваний», «обвинувачений», «стандарти доказування, які застосовуються».
Заслухавши доповідь судді, перевіривши подану заяву і дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
За змістом закону, роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній та зрозумілій формі. Необхідність роз'яснення судового рішення зумовлюється його нечіткістю або суперечливістю викладених у ньому висновків, тобто коли зміст рішення є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або для осіб, які мають його виконувати.
У ході роз'яснення рішення суд повинен тлумачити юридичні терміни, а не загальновживані слова, не вносячи змін до рішення.
Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд має відмовити в роз'ясненні рішення.
Як вбачається зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, останній фактично не наводить жодної причини незрозумілості судового рішення, а зазначає про тривалий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, правильність мотивів прийнятого судового рішення, оспорювання його вини за пред'явленим обвинуваченням та безпідставності продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що не є предметом розгляду в порядку ст.380 КПК України при роз'ясненні судового рішення.
Крім того, статтею 374 КПК України передбачений вичерпні вимоги до змісту ухвали суду апеляційної інстанції, в тому числі: короткий зміст вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу; узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження; мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, а також висновку суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги.
Ухвала Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року повністю відповідає вищенаведеним вимогам кримінального процесуального закону та обвинуваченим ОСОБА_8 не наведено жодних об'єктивних обставин, які підтверджують незрозумілість прийнятого судового рішення.
Крім того, обвинуваченому ОСОБА_8 належить роз'яснити, що вина особи чи її невинуватість за пред'явленим обвинуваченням вирішується судом виключно в нарадчій кімнаті тільки за наслідками судового розгляду при ухваленні остаточного судового рішення. Суд апеляційної не може надавати свою оцінку доказам сторін кримінального провадження при апеляційному перегляді судових рішень місцевого суду про продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Щодо інших доводів заяви обвинуваченого про роз'яснення юридичних термінів, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що визначення термінів - «державне обвинувачення», «обвинувачення», «підозрюваний», «обвинувачений», «забезпечення право на захист» містяться в п.п.3, 13 ч.1 ст.3, ч.1 ст.20, ч.ч.1, 2 ст.42 КПК України.
Чинний КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра», що обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ усправах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagozv. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
Термін "стандарт доказування" не відноситься до юридичних, а носить загальновживаний термін.
Визначення поняття «стандарт доказування» також міститься в рішеннях ЄСПЛ у справах «Рінгвольд проти Норвегії», «Хамідов проти Росії», «Дюльдін та Кіслов проти Росії», «Абу Зубайда проти Литви», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», «Трепашкін проти Росії (№ 2)» тощо, а також у Постановах Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (наприклад у рішенні від 21 лютого 2018 року у справі № 701/613/16-к).
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 користується послугами перекладача та захисника, який надає йому правову допомогу та може роз'яснити визначення незрозумілих для його підзахисного термінів.
Колегія суддів наголошує, що суд роз'яснює лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання, а якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, якою залишено без змін ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 10 липня 2020 року в частині продовження обвинуваченим ОСОБА_6 і ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,за своїм за змістом є чіткою, не містить положень, які викликають протиріччя, носить зрозумілий характер викладу обставин, а відтак приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 щодо роз'яснення судового рішення.
Керуючись ст.380 КПК України, колегія суддів, -
Відмовити в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_5 про роз'яснення ухвали Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року стосовно ОСОБА_5 .
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді -