Справа № 638/4372/21
Провадження № 2-а/638/277/21
06.05.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого судді - Подус Г.С.,
за участю секретаря - Коваленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Муравйова Радіона Артуровича про скасування постанови,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серія ЄАН №3907857 від 12.03.2021 року, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, в якому просив скасувати постанову серія ЄАН №3907857 від 12.03.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 12.03.2021 року Інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у Харківській області Муравйовим Р.А. було винесено постанову серії ЕАН №3907857 від 12.03.2021 про накладення на нього ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному.
За змістом даної постанови позивач, ОСОБА_1 12.03.2021 о 22:59 год. в м. Харкові на просп. Науки, 40/2, водій керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. ґ Правил дорожнього руху - Порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Позивач не погоджується з даною постановою з огляду на те, що у своїх усних поясненнях він зазначив що рухався з допустимою у місті швидкістю приблизно 50 км/год, тобто без порушення швидкісного режиму та при наближення до перехрестя приблизно знаходячись на відстані 2 м до дорожньої розмітки 1.12 загорівся жовтий сигнал світлофору тобто правила дорожнього руху в розумінні пункту 8.11 ПДР України не порушував, оскільки у випадку екстреного гальмування він міг зупинитися лише посередині вказаного перехрестя. Усні пояснення мали бути зафіксовані на відеокамеру поліцейського. Також позивач заперечує свою причетність до правопорушення, оскільки просив надати докази скоєного правопорушення, зокрема надати відео, де чітко видно, що саме його автомобіль скоїв будь-яке правопорушення, при цьому зазначив, що необхідно визначити зображення номерних знаків на автомобілі. Ознайомившись із відеозаписом виявлено, що номерний знак на автомобілі чітко розпізнати неможливо. Будь-яких інших доказів поліцейські не надавали та у постанові не зазначили.
Відповідач у передбачений законом строк відзив до суду не подав, копію ухвали про відкриття провадження та копію адміністративного позову з додатками отримав 07.04.2021 року, що підтверджується відміткою у кур'єрському журналі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним зазначити наступне.
12.03.2021 року Інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у Харківській області Муравйовим Р.А. було винесено постанову серії ЕАН №3907857 від 12.03.2021 про накладення на нього ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному.
За змістом даної постанови позивач, ОСОБА_1 12.03.2021 о 22:59 год. в м. Харкові на просп. Науки, 40/2, водій керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3. ґ Правил дорожнього руху - Порушення проїзду на заборонений жовтий сигнал, що забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника.
Відповідачем не представлено доказів на підтвердження того, що дійсно позивачем були порушені Правила дорожнього руху, а саме п. 8.7.3.ґ ПДР України, не доведено яким чином було порушено норми ч.2 ст. 122 КУпАП, не було підтверджено доказами усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. У ньому зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 Кодексу). Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 КУпАП). У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; гака особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (частина третя статті 256 КУпАП). Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 КУпАП). Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення визначено у главі 17 КУпАП.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.05.2015 р. у справі №; 1-11/2015 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення дав офіційне тлумачення зазначеній нормі, вказавши, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так. що використане в ньому словосполучення "за місцем його вчинення" визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).
Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 3 ст. 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд приймає до уваги те, що відповідачем не викладено жодних ґрунтовних заперечень та не надано жодних належних доказів правомірності дій з прийняття оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення та на спростування доводів, викладених в поясненнях позивача, що підтверджуються матеріалами справи та наведеними законодавчими нормами.
За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 126, 247, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 9, 11,69-86, 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції в Харківській області Муравйова Радіона Артуровича про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕАХ №3928317 від 17.03.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Харківській області Департаменту патрульної поліції (адреса місцезнаходження: 61033, м. Харків, вул. Шевченка, 315-А) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір в сумі 437 (чотириста тридцять сім) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя