Провадження №2/760/1197/21
в справі №760/26523/20
05 травня 2021 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Шереметьєвої Л.А, за участю секретаря - Фареник А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 8 728, 36 гр. заборгованості за житлово-комунальні послуги, 786, 34 гр. річних та 1 543, 98 гр. інфляційних втрат.
Посилається в позові на те, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 липня 2002 року № 1380 «Про реконструкцію будинку АДРЕСА_1 » (зі змінами) КП «Спецжитлофонд» визначено замовником та інвестором реконструкції будинку АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного розпорядження КП «Спецжитлофонд» здійснено реконструкцію будинку та в подальшому підприємство виконувало функції з утримання будинку і прибудинкової території, надавалися житлово-комунальні послуги та проводилися розрахунки з квартиронаймачами житлових приміщень будинку за надані комунальні послуги.
Власником квартири АДРЕСА_1 є відповідач, що підтверджується Договором від 27 квітня 2015 року № 05/01-1308 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Станом на листопад 2020 року у відповідача існує заборгованість у розмірі 8 728, 36 гр.
За період з 01 серпня 2019 року по 11 листопада 2020 року відповідачу нараховується інфляційна складова боргу в розмірі 1 543, 98 гр. та з% річних за цей період у розмірі 786, 34 гр.
На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2017 року № 14 КП «Спецжитлофонд» передало, а Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» прийняло на технічне обслуговування та експлуатацію багатоквартирні житлові будинки згідно переліку, в т.ч. будинок АДРЕСА_3 , що також підтверджується авізом прийняття-передачі будинку на технічне обслуговування та експлуатацію від 30 червня 2017 року.
На адресу відповідача неодноразово надсилалися вимоги-попередження про сплату заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, але заборгованість не оплачена до цього часу.
За період з 01 серпня 2019 року по 11 листопада 2020 року, в зв'язку з невиконанням умов договору, відповідачу нараховується інфляційна складова боргу в розмірі 1 543, 98 гр. та з% річних за цей період у розмірі 786, 34 гр.
Виходячи з цього, невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 02 грудня 2020 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.
Згідно з відомостями, які містяться в рекомендованому повідомленні про вручення поштових відправлень, представник відповідача отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви в справі 15 лютого 2021 року.
/ а. с. 37 /
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
23 лютого 2021 року відповідач надав до суду відзив, яким просить у позові відмовити.
Посилається на те, що між ним та позивачем цивільно-правові відносини було припинено 30 червня 2017 року у зв'язку з передачею до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житловервіс» на технічне обслуговування та експлуатацію багатоквартирні будинки згідно переліку на підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2017 року №14, у тому числі і будинку, в якому він був власником житла.
У КП «Житловервіс», який після вказаного наказу здійснює обслуговування будинків, немає жодних претензій до нього щодо несплати рахунків за житлово-комунальні послуги.
Крім того, з 10 жовтня 2019 року він не є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири.
Вважає, що позивачем пропущені строки позовної давності та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
22 березня 2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив.
Зазначає, що що КП «Спецжитлофонд» у своїй позовній заяві ніяк не вказує на наявність чи відсутність заборгованості у відповідача перед КП «Житло-сервіс», якому відповідно до наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2017 року № 14 було передано будинок по АДРЕСА_1 , квартира в якому на час передачі належала відповідачу.
КП «Житло-сервіс» не є стороною Договору, укладеного з відповідачем, а при передачі будинку, не приймав і не повинен був приймати на себе існуючу заборгованість за житлового-комунальні послуги, які надавались відповідно до договорів, укладених між КП «Спецжитлофонд» та мешканцями будинку, адже право вимоги, в тому числі в судовому порядку, виконання зобов'язань за цими договорами належить саме КП «Спецжитлофонд», як стороні цих договорів.
Крім того, передача у 2017 році будинку на обслуговування КП «Житло-сервіс» зовсім не означає, що відповідач автоматично був звільнений від виконання своїх зобов'язань за Договором, зокрема, в частині виконання грошових зобов'язань по сплаті заборгованості та штрафних санкцій, передбачених Договором та чинним законодавством України.
Більш того, відповідач не підтвердив належними доказами відсутність заборгованості, хоча й наявність/відсутність такої заборгованості, враховуючи вищевикладене, не має ніякого відношення до спірних правовідносин, які склалися.
Зазначає, що підприємство не мало і не могло мати інформації щодо зміни власника квартири АДРЕСА_1 .
Вимога-попередження від 23 вересня 2019 року була надіслана відповідачу на ту ж саму адресу, що й позовна заява пізніше. Вимога - попередження була зареєстрована на віддана на відправку 23 вересня 2019 року, проте, як стало відомо з матеріалів, доданих до відзиву на позовну заяву, а саме копії договору купівлі-продажу квартири від 10 жовтня 2019 року, власник квартири №79 змінився фактично 10 жовтня 2019 року, про що сам відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву.
Тобто, вважає, що на момент надіслання відповідачу вимоги-попередження останній був власником вказаної квартири.
Зазначає, що позовні вимоги стосуються лише періоду надання відповідачу житлово-комунальних послуг відповідно до Договору та заборгованості, яка сформувалася в нього виключно в цей період.
Відповідачем житлово-комунальні послуги сплачувалися нерегулярно, про що свідчить розрахунок заборгованості, а часткові оплати заборгованості відображені у графі «Сплата» вказаного розрахунку та свідчать про обізнаність та визнання відповідачем суми заборгованості.
Відповідно до наданого розрахунку остання сплата відповідачем відбулась в листопаді 2018 року у розмірі 2 557, 80 гр., що свідчить про те, що строк позовної давності був перерваний саме в листопаді 2018 року шляхом фактичного визнання відповідачем своєї заборгованості. Проте після зазначеної сплати залишилась заборгованість у розмірі 8 728, 36 гр.
Враховуючи викладене, вважає, що строк позовної давності пропущено не було, а тому просить задовольнити позов.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач був власником квартири АДРЕСА_1 .
Вказана обставина підтверджується Договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 27 квітня 2015 року №05/01-1308, укладеного з відповідачем.
Відповідно до Договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2019 року відповідач не є власником вказаної квартири.
/ а.с. 9 - 10, 47 - 48 /
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 12 липня 2002 року № 1380 «Про реконструкцію будинку АДРЕСА_1 » (зі змінами) КП «Спецжитлофонд» визначено замовником та інвестором реконструкції будинку АДРЕСА_1 .
На підставі наказу Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2017 року № 14 КП «Спецжитлофонд» передало будинок на технічне обслуговування та експлуатацію Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс».
/ а.с. 7, 13 /
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" / в редакції Закону України №1875-IV від 24 червня 2004 року/ комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно з ч.1 ст.13 Закону від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч.2 ст.13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
За змістом ч. 3 ст. 16 Закону комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Таким чином, відповідач був споживачем житлово-комунальних послуг.
Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно з п.1 ч.3 ст.20 Закону споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.
Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 08 жовтня 1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 27 квітня 2015 року був укладений Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій №05/01-1308.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»/ в редакції на момент виникнення спірних правовідносин / учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
Згідно з ч.1 ст.6 Закону / в редакції Закону України
№ 2189-VIII від 09 листопада 2017 року / учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.
При зверненні до суду позивач просить стягнути з відповідача 8 728, 36 гр. заборгованості за період з липня 2017 року по грудень 2019 року та відповідно відсотки та інфляційні збитки за цей період.
Відповідно до вимог закону споживачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.
Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, має враховуватися судом.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, при зверненні з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території та житлово-комунальних послуг, на позивача покладений тягар доведення обставин заявлених вимог.
Натомість відповідач повинен довести саме свої заперечення проти доводів позивача.
Подаючи відзив, відповідач не надав доказів того, що він у повному обсязі виконував зобов'язання та сплачував кошти за надані йому послуги.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи з того, що відповідач нерегулярно вносив плату за надані житлово-комунальні послуги, що привело до виникнення заборгованості, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиті ним житлово-комунальні послуги.
Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
З цього випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивач надав до суду розрахунок інфляційних втрат та річних за період з 01 липня 2017 року по 11 листопада 2020 року.
З наданих відповідачем доказів до відзиву вбачається, що останній не є власником квартири з жовтня 2019 року.
Тобто, стягненню з відповідача підлягають відсотки за користування грошовоми коштами у розмірі 596, 85 гр. та 1 522, 16 гр. інфляційних збитків за період з 01 липня 2017 року по 10 жовтня 2019 року.
Крім того, разом із відзивом відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу
Частинами 3 та 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Вказана позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 73), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 80), від 5 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц (пункт 61), № 522/2201/15-ц (пункт 62) та № 522/2110/15-ц (пункт 61), від 7 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12 (пункт 71), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 134), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункт 51)).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 1 та 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Оскільки заборгованість за житлово-комунальні послуги нараховувалась позивачем щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.
З розрахунку, наданого позивачем, вбачається, що з нарахованих до сплати коштів за надані послуни з березня 2016 року відповідачем було внесено лише 3 платежі: в березні, травні та жовтні 2016 року.
В свою чергу, будинок був переданий на обслуговування Комунальному підприємству з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» в червні 2017 року і на момент передачі борг відповідача складав 11 286, 16 гр.
В подальшому до відчуження квартири нараховані платежі ним не сплачувалися.
Лише в жовтні 2018 року ним було сплачено 2 557. 80 гр., тобто сума боргу становить 8 728, 36 гр.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Тобто, перебіг позовної давності було перервано, а тому позивач не пропустив строків позовної давності при зверненні до суду.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного вище, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 2 061, 84 гр. судового збору.
Керуючись ст. ст.15, 16, 202, 205, 256, 261, 264, 322, 525, 526, 625-629, 633, 639 ЦК України, Законом України «Про житлово - комунальні послуги», ст. ст. 2, 4, 5, 11, 12, 13, 76 - 82, 109, 110, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 / адреса: АДРЕСА_5 , ІН НОМЕР_1 / на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»/ 04071, м.Київ, вул. Оболонська, 34, ЄДРПОУ 31454734/ 8 728, 36 гр. заборгованості, 596, 85 гр. річних, 1 522, 16 гр. інфляційних втрат та 2 061, 84 гр. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Л.А. Шереметьєва