01 березня 2007 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Бойчука І.В.
суддів Меленко О.Є., Мелінишин Г.П.
секретаря Сем"янчук С.Й.
з участю: представника ДВС у Косівському районі;
ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державної виконавчої служби у Косівському районі (далі-ДВС) на постанову Косівського районного суду від 13 грудня 2006 р.,-
встановила:
Постановою Косівського районного суду від 13 грудня 2006 р. частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ДВС у Косівському районі, державного виконавця Федорчука Володимира Васильовича про неправомірні дії.
Визнано постанови ДВС від 17.04.2006 р. про повернення виконавчих документів незаконними та зобов"язано ДВС у Косівському районі виконати вирок Косівського районного суду від 29.03.2004 р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.09.2004 року.
Стягнуто з ДВС у Косівському районі на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в солідарному порядку 2000 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ДВС у Косівському районі вказала, що позов є безпідставним.
Згідно довідок Коломийського МБТІ та Косівського МРЕВ за ОСОБА_6 не зареєстровано права власності на будь-яке майно. Боржник працює у Косівському РЕМ та отримує зарплату у ВАТ "Прикарпаттяобленерго", тому виконавчі листи направлено у ДВС м. Івано-Франківська.
За ОСОБА_7 також не зареєстровано власності на майно. Оскільки він працює в Косівському РП "Райагроліс" та 13.05.2005 р. виконавчі листи були туди направлені і ОСОБА_1 перераховано 1140,67 грн., а ОСОБА_4 отримала 333,33 грн.
Також відсутнє будь-яке майно у ОСОБА_8 за місцем проживання та на праві власності, тому виконавчі листи повернуті стягувачам.
За таких обставин дії ДВС є правомірними.
Позивачам не завдано ніяких моральних страждань, тому вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення. Просить у задоволенні позову відмовити.
Справа №22-а-99/2007 р. Головуючий у І-інстанції Крилюк М.І.
Категорія 19 Доповідач Бойчук І.В.
В засіданні апеляційного суду представник ДВС у Косівському районі підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, наведених у ній.
ОСОБА_4 доводів апеляційної скарги не визнала і пояснила, що рішення суду є правильним.
Інші учасники судового розгляду не з'явилися в судове засідання, хоча належним чином повідомлені про час і місце слухання справи.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника ДВС та ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а постанова зміні з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися з позовом до ДВС та державного виконавця про стягнення моральної шкоди та визнання неправомірними постанов від 17.04.2006 р.
Однак, судом рішення щодо вимог до державного виконавця Федорчука В.В. не прийнято. Колегія суддів вважає, що у задоволенні позову до нього слід відмовити.
В справі міститься постанова Косівського районного суду від 30.11.2005 року, якою зобов"язано ДВС у Косівському районі виконати вирок Косівського районного суду від 23.03.2004 р. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.09.2004 р. Постанова вступила в законну силу. Проте, позивачі знову заявили таку ж вимогу. Колегія суддів вважає, що в даному випадку провадження в даній справі в частині зобов"язання відповідача виконати вирок суду та ухвалу апеляційної інстанції слід закрити на підставі п.4 ч.1 ст. 157 КАС України.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з ДВС у Косівському районі, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що в порушення вимог ст. 40 Закону України "Про виконавче провадлження" посадовими особами ДВС не було виконане рішення суду від 30.11.2005 року, про що свідчать оскаржувані постанови ДВС у Косівському районі від 17.04.2006 року.
Оскільки вироком суду та ухвалою апеляційної інстанції обов"язок відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди покладено на боржників солідарно, то суд першої інстанції правильно вказав, що державній виконавчій службі необхідно було виявити наявність майна та доходів у всіх боржників. При цьому за місцем праці окремих працівників виконавчою службою не проводиться перевірка стягнення з боржників коштів по виконавчих листах на користь позивачів, чим порушено вимоги закону щодо обов"язку державного виконавця вжити всіх заходів примусового виконання рішення, встановленого законодавством та своєчасно і повно вчинити виконавчі дії. Тривале невиконання судового рішення на користь позивачів потягнуло заподіяння їм моральної шкоди, яку суд визначив у сумі 2000 грн. Проте, на думку колегії суддів така шкода не може стягуватися на користь позивачів солідарно, а є персоніфікованою і повинна стягуватися на користь кожного з позивачів, тому у цій частині постанову суду також слід змінити, стягнувши на користь кожного з позивачів по 400 грн. моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що судом по суті правильно вирішено питання стягнення моральної шкоди та визнано неправомірними постанови ДВС у Косівському районі від 17.04.2006 p., однак постанова містить порушення норм процесуального права, тому її слід змінити.
Керуючись ст.ст. 157 п.4,198,202,203,205,207 КАС України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу ДВС у Косівському районі задовольнити частково. Постанову Косівського районного суду від 13 грудня 2006 року змінити, а резолютивну частину постанови викласти у такій редакції: Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними постанови ДВС у Косівському районі від 17.04.2006 р. про повернення виконавчого документа ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4
Стягнути з державної виконавчої служби у Косівському районі на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 по 400 грн. моральної шкоди кожному.
У задоволення позовних вимог до державного виконавця Федорчука В.В. відмовити.
Провадження у даній справі в частині позову про зобов"язання ДВС у Косівському районі виконати вирок Косівського районного суду від 23.03.2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 08.09.2004 року закрити.
Постанова набирає законної сили з часу її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця у касаційному порядку.