Справа № 365/195/21 Номер провадження: 3/365/63/21
іменем України
07.05.2021 смт Згурівка Київської області
Суддя Згурівського районного суду Київської області Денисенко Н.О.,
розглянувши в залі судового засідання справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла відділення поліції № 2 Броварського районного управління поліції ГУ НП в Київській області щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жителя АДРЕСА_1 , працездатної, працюючої на посаді продавця в магазині «Будівельні матеріали», реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом від 22 квітня 2020 року серії ГП № 593512 значиться, що 22 квітня 2021 року приблизно о 9 годин 50 хвилин по вулиці Центральна в селі Пасківщина Броварського району Київської області ОСОБА_1 , перебуваючи на своєму робочому місці в магазині «Будівельна матеріали», здійснювала торгівлю непродовольчими товарами, чим порушила п.п. 4 п. 35 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова № 1236).
Прокурор, залучений до справи з огляду на рішення Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» щодо визнання порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині неупередженості суду через відсутність сторони звинувачення у справі про адміністративне правопорушення, а також з огляду на повноваження прокурора, визначені статтею 250 КУпАП, не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину у вчиненому не визнала, посилаючись на те, що вона не є суб'єктом правопорушення, оскільки не є суб'єктом господарювання. Магазин належить ФОП « ОСОБА_2 ».
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Обов'язок по збиранню доказів покладається на особу (органи), які складають протокол про адміністративне правопорушення і оформляють відповідний матеріал. Суд лише оцінює докази з точки зору їх достатності, достовірності, допустимості і належності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до ст. 245 КУпАП передбачено зокрема, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За приписами ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 44-3 КУпАП, у редакції, чинній на час складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція статті 44-3 КУпАП є бланкетною, тому відсилає до інших нормативно-правових актів, у цьому випадку до Постанови № 1236.
Відповідно до п.п. 4 п. 35 Постанови № 1236 на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення, крім: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які торгують товарами на торговельних площах, не менше 60 відсотків яких призначено для торгівлі продуктами харчування, пальним, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами гігієни та побутовою хімією, засобами зв'язку, друкованими засобами масової інформації, ветеринарними препаратами, кормами, насінням і садивним матеріалом (квітами, рослинами), добривами, засобами захисту рослин, без обмеження доступу відвідувачів до інших товарів, представлених в асортименті зазначених суб'єктів господарювання; торговельної діяльності із здійсненням адресної доставки замовлень; провадження діяльності з надання фінансових послуг, діяльності фінансових установ і діяльності з інкасації та перевезення валютних цінностей, діяльності операторів поштового зв'язку, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів (без зон харчування), діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, ремонту комп'ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, прання та хімічного чищення текстильних і хутряних виробів, перукарень та салонів краси за попереднім записом; виконання робіт із збирання і заготівлі відходів; провадження діяльності з надання телекомунікаційних послуг. Приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність з надання телекомунікаційних послуг, здійснюється за попереднім записом.
Суб'єктами господарювання згідно з нормами Господарського кодексу України є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Враховуючи, що Постановою № 1236 передбачено заборону приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері торговельного і побутового обслуговування населення за певних умов, то об'єктивною стороною правопорушення є саме функціонування закладу торгівлі, а не продаж певного виду товарів. Отже фабула протоколу не підпадає під дію ст. 44-3 КУпАП.
До протоколу додано лише відеозапис, із якого вбачається, що 22 квітня 2021 року о 10 годині 52 хвилини ОСОБА_1 , не визнаючи своєї вини, відмовилась від підписання протоколу про адміністративне правопорушення.
Із відеозапису від 23 квітня 2021 року вбачається, що о 14 годині 54 хвилини із будівлі громадянин виніс мішок.
Будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі щодо події 22 квітня 2021 року, інспектор до матеріалів справи не додав.
Керуючись завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, дослідивши письмові докази у справі, вбачається за необхідне закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, у редакції, чинній на час складення протоколу про адміністративне правопорушення, враховуючи бланкетний характер норми, передбаченої ст. 44-3 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що вона є суб'єктом господарювання та фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості особи повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті та унеможливлює винесення постанови про визнання особи винною.
На підставі викладеного і керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Н.О. Денисенко