Справа № 357/1473/21
1-кп/357/919/21
07.05.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202111003000212 від 02.02.2021 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, з професійно- технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
-11.05.2011 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 1ст. 185 КК України до одного року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на один рік;
-25.10.2012 Білоцерківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.15 ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст.307, ст. 307 ч. 4 КК України до шести років трьох місяців позбавлення волі;
-17.10.2016 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі;
-05.12.2016 Білоцерківським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст.70, ч. 4 ст.70 КК України до двох років трьох місяців позбавлення волі;
-02.02.2017 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до двох років позбавлення волі;
-26.10.2017 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, с.70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 05.06.2020 року з Старобабанівської ВК№92 Черкаської області по відбуттю строку покарання;
-29.12.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч.2 ст.185 КК України до 6 місяців арешту, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість за вчинення злочинів проти власності, вчинив новий умисний корисливий злочин за наступних обставин.
Так, 02.02.2021, близько 13 години 43 хвилин, ОСОБА_3 , прийшов до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 , де у нього виник умисел на викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, викрав шампунь для волосся марки "Gliss Kur"Ultimate Repair об'ємом 400 мл вартістю 81 гривня 70 копійок та бальзам для волосся марки «Gliss Kur» Oil Nutritive об'ємом 200 мл вартістю 60 гривень 82 копійки, які помістив до внутрішньої частини куртки в яку був одягнений.
У подальшому, залишаючи приміщення магазину ОСОБА_3 був виявлений продавцем магазину ОСОБА_6 , яка намагалася зупинити останнього.
Однак ОСОБА_3 , незважаючи на зауваження працівника магазину, ігноруючи вимогу припинити протиправні дії, усвідомлюючи відкритий характер своїх дій та їх очевидність для інших осіб, з метою заволодіння майном, продовжив свої дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені працівником магазину незважаючи на своє викриття з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Своїми протиправними діями ОСОБА_3 спричинив ФОП « ОСОБА_7 » матеріальної шкоди на загальну суму 142 гривні 52 копійки.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України.
Допитаний в судовому засіданні, з приводу інкримінованого йому злочину, обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість визнав повністю. Показав суду, що у лютому 2021 року, точного часу не пам'ятає, прийшов до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 , де у нього виник умисел на викрадення майна. Викрав шампунь для волосся марки "Gliss Kur"Ultimate Repair та бальзам для волосся марки «Gliss Kur» Oil Nutritive, які помістив до внутрішньої частини куртки в яку був одягнений. Залишаючи приміщення магазину був зупинений продавцем магазину, яка намагалася зупинити останнього. Однак незважаючи на зауваження працівника магазину, ігноруючи вимогу припинити протиправні дії, незважаючи на своє викриття з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд. Показання ОСОБА_3 є послідовними, і повністю підтверджують обставини вчинення злочину, що викладені в обвинувальному акті, погодився на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, крім його особистого допиту щодо тих обставин, які ніким, у тому числі і ним не оспорюються та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу, пояснивши, що рішення його є добровільним, наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України йому зрозумілі. У вчиненому щиро кається, просить суд не застосовувати до нього сурову міру кримінального покарання.
Таким чином, враховуючи, що ні обвинувачений ОСОБА_3 ні інші учасники судового провадження, не оспорюють зібрані під час досудового розслідування докази по обставинах вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а тому, суд, у відповідності до положень, передбачених ч.3 ст.349 КПК України, визнає їх дослідження в судовому засіданні, недоцільним.
Прокурор вважає за можливе розглядати дане кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч.3 ст.349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 ..
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 надані ним під час судового розгляду про обставини вчинення зазначеного кримінального правопорушення з визнанням у повному обсязі своєї винності у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності, допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами, з точки зору взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Таким чином, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, в їх сукупності, вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.186 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, повністю доведеною.
Суд вважає що дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані вірно за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, що виразилося у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно.
Обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст.66 КК України, судом визнаються, як щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України не встановлено.
Згідно абзацу 17 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 ,згідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як середній. Виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе, та не становить високої небезпеки для суспільства (утомучислі, окремих осіб).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про його особу, обставини, які пом'якшують його покарання.
Так відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначаючи покарання суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин проти власності, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, перебуває під наглядом у лікаря- нарколога з приводу синдрому залежності від наркотичного засобу з 2008 року, офіційно не працевлаштований, за місцем відбування покарання характеризується посередньо.
Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 , суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначе наданим вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).
Адже, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таким чином, враховуючи наведені по справі обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся у вчиненні злочину, враховуючи дані про особу ОСОБА_3 який є особою молодого віку, суд вважає, що покарання йому слід призначити в межах санкції ст. 186 КК України за якою він притягується до кримінальної відповідальності.
Разом з тим, призначаючи покарання ОСОБА_3 суд враховує, що він раніше судимий за вчинення злочинів проти власності, відбував покарання у місцях позбавлення волі, належних висновків не зробив і знову вчинив тяжкий корисливий злочин, а тому вважає, що покарання йому слід призначити у виді позбавлення волі на певний строк., розмір якого повинен бути мінімальним.
Крім того, встановлено, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2020 ОСОБА_3 було засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту.
Згідно ч.1 та ч. 4 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Так як обвинувачений ОСОБА_3 вчинив новий злочин, то остаточне покарання призначається йому на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків. При призначенні покарання за сукупністю вироків, суд керується правилом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Вирішуючи питання цивільного позову ФОП ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням (злочином) суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як вбачається з матеріалів судового провадження й підтверджено в ході судового розгляду, матеріальна шкода потерпілому у сумі 142 грн. 52 коп..
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Так, частиною першою статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином, з урахуванням позиції обвинуваченого ОСОБА_3 щодо повного визнання суми завданої матеріальної шкоди, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 142 грн.50 коп. підлягають задоволенню.
Витрати на проведення експертиз не заявлялись.
Питання щодо речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 72 ч. 5 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення ОСОБА_3 у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України до строку покарання у виді позбавлення волі,а саме з 02 лютого 2021 року по час набрання вироком
законної сили,із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день
позбавлення волі.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу з метою забезпечення виконання вироку, з врахуванням того, що ОСОБА_3 призначається покарання у виді позбавлення волі, є підстави продовжити йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349 ч.3, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому на підставі ч. 2 ст. 186 КК України покарання у виді 4 (чотири) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України приєднати частково невідбуте покарання призначене за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.12.2020 та остаточно призначити покарання у виді 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його затримання, тобто з 02 лютого 2021 року, з моменту фактичного затримання.
Зарахувати ОСОБА_3 строк його попереднього ув'язнення за період з 02.02.2021 по 07.05.2021 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі на підставі ст. 72 ч. 5 КК України.
До набрання вироком законної сили продовжити ОСОБА_3 строк запобіжного заходу у виді триманні під вартою та утримувати в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.
Речові докази: CD-R - диски із відеозаписами - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження, DVD-R - диски із відеозаписами - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Цивільний позов ФОП ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням (злочином) - задовольнити
Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ФОП ОСОБА_7 матеріальну шкоду на загальну суму 142 (сто сорок два) гривні 52 копійок, завданої в наслідок вчинення злочину.
Витрати на проведення експертиз не заявлялись.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження та може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя: ОСОБА_1