179/1668/20
2/179/77/21
22 квітня 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Ахтієвій Р.С.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника третьої особи Феленко Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Солодовник Вікторії Володимирівни, третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Солодовник Вікторії Володимирівни, третя особа - Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позивач в позові посилається на те, що її мати ОСОБА_4 була власником земельної ділянки площею 8,260 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0539, що розташована на території Топчинської сільської ради на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 072181 від 11.09.2000 року.
У вересні 2002 року мати позивача передала вказану земельну ділянку в оренду КП «Магдалинівський маслозавод», згідно договору оренди від 10.09.2002 року строком 5 років. 24.12.2007 року договір оренди був продовжений ще на 5 років шляхом укладення нового договору.
З листа приватного нотаріуса Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В. матері позивача стало відомо, що між нею та відповідачем укладений договір дарування земельної ділянки. 19 лютого 2015 року листом відділу Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області позивачеві повідомлено, що 22 травня 2001 року між нею та відповідачем було укладено договір дарування земельної ділянки.
Після цього в квітні 2016 року мати позивача звернулася до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.
В пред'явленому позові мати позивача оспорювала договір дарування земельної ділянки, у зв'язку з тим, що їй не було відомо про факт дарування нею земельної ділянки та про наявність мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення на момент оформлення нотаріусом договору.
ІНФОРМАЦІЯ_1 мати померла. Після її смерті як спадкоємець першої черги позивач була залучена судом в якості належного позивача.
В ході судового розгляду позивачем були доповнені позовні вимоги про визнання недійним державного акту на право приватної власності на землю, так як підставі договору дарування від 22.05.2001 року ОСОБА_2 отримав на своє ім'я державний акт на право приватної власності на землю серія Р3 № 139030, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 від 25.10.2002 року.
Рішенням Магдалинівського районного суду від 30.10.2018 року, додатковим рішенням від 30.10.2018 року позовні вимоги були задоволені - визнано недійсним договір дарування земельної ділянки площею 8,260 га, кадастровий номер 1222387000-01-002-0539, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений 22.05.2001 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В., зареєстрований в реєстрі за № 1316, та визнано недійсним державний акт про право приватної власності на землю серія Р3 № 139030 на ім'я ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 від 25.10.2002 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10.07.2019 року рішення суду першої інстанції було скасовано, у зв'язку з незалученням до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. В постанові апеляційного суду звернуто увагу про можливість повторного звернення до суду.
Позивач вважає, що договір дарування земельної ділянки, , та державний акт про право приватної власності на землю серія Р 3 № 139030 на ім'я ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 від 25.10.2002 року, є недійсними з наступних підстав.
Враховуючи, що договір дарування укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений 22.05.2001 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В., зареєстрований в реєстрі за № 1316, в період дії заборони (мораторію), оспорюваний договір дарування земельної ділянки є недійсним з моменту його укладення.
На підставі договору дарування відповідач переоформив земельну ділянку на своє ім'я і отримав державний акт на право приватної власності на землю серія Р3 № 139030, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 від 25.10.2002 року. Даний державний акт також є недійсним, так як визнання недійсним договору дарування тягне за собою і визнання недійсним правовстановлюючих документів, виготовлених на підставі оспорюваного договору.
Починаючи з 18.01.2001 року і по теперішній час заборонено відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, у зв'язку з чим призупинився перебіг позовної давності.
Дізнавшись про порушення свого майнового права, мати звернулася до суду з відповідним позовом.
На даний час з моменту укладення договору дарування (2001 рік) пройшов передбачений законом трирічний строк позовної давності. Рішенням суду першої інстанції строк було поновлено, вважаючи на поважність причин його пропуску. Позивач вважає, що оскільки пропуск строку давності пов'язано з датою, коли особа дізналася про порушення свого права, дані обставини є підставою для поновлення пропущеного строку.
На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає:
-поновити строк на подачу позову;
-визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 8,260 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0539, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений 22.05.2001 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В., зареєстрований в реєстрі за № 1316;
-визнати недійсним державний акт про право приватної власності на землю серія Р3 № 139030 на ім'я ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 від 25.10.2002 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечив проти позову, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, зазначивши, що оспорюваний договір дарування земельної ділянки був укладений між ним та ОСОБА_4 22 травня 2001 року за вільним волевиявленням сторін, посвідчений нотаріально, у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, відповідач пояснив, що він отримав на своє ім'я державний акт на земельну ділянку, яка була йому подарована. Також відповідач прохав застосувати строки позовної давності до позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та визнання недійсним державного акту.
Відповідач приватний нотаріус Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В. в судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву в якій прохала розглянути справу без її участі.
Представник третьої особи в судовому засіданні зазначила, що відповідачеві ОСОБА_2 видано державний акт про право приватної власності на землю серія Р3 № 139030, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 від 25.10.2002 року на підставі договору дарування посвідченого 22.05.2001 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В. Державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_4 у відділі у Магдалинівському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області відсутній.
Вислухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги за наступних підстав.
У відповідності до ч. 6 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», у разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Згідно абзацу 1 статті 23 Земельного Кодексу України № 561-ХІІ від 18.12.1990 року (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
На підставі рішення 14 сесії 23 скликання Топчинської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 06 березня 2000 року, ОСОБА_4 11 вересня 2000 року було видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 072181 (а. с. 29).
Згідно договору дарування земельної ділянки від 22 травня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1316, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,260 га, яка належала їй на підставі державного акту серії ІІІ-ДП № 072181 (а. с. 16).
На підставі договору дарування земельної ділянки від 22 травня 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1316, відповідач ОСОБА_2 25 жовтня 2002 року отримав на своє ім'я державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 № 139030, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942 (а. с. 109).
19 лютого 2015 року листом відділу Держземагенства у Магдалинівському районі Дніпропетровської області Самарець Л.Т. повідомлено, що 22 травня 2001 року між нею та відповідачем було укладено договір дарування земельної ділянки (а. с. 18).
13 квітня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 8,260 га, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а. с. 12-15).
У зв'язку із смертю позивача ОСОБА_4 11 березня 2017 року, ухвалою суду від 02 лютого 2018 року до участі у справі в якості позивача було залучено спадкоємицю - ОСОБА_3 , якою було подано 10 травня 2018 року заяву про збільшення розміру позовних вимог. Рішенням суду від 30.10.2018 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 (а. с. 5-7).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 липня 2019 року рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року скасовано та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 (а. с. 8-9).
Позивач в позовній заяві прохає поновити строк позовної давності, оскільки її мати дізналася про порушення своїх прав, у зв'язку із чим звернулася до суду. В той же час, відповідач прохає застосувати строк позовної давності до вказаних правовідносин.
Згідно п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції від 16 січня 2003 року) до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Отже до правовідносин, які виникли між сторонами щодо визнання недійсним укладеного 22 травня 2001 року застосовуються положення ЦК Української РСР.
Відповідно до ст. 76 ЦК Української РСР право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і переривання перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і ст. ст. 78 і 79 цього Кодексу.
Відповідно до ст. ст. 71, 75, 80 ЦК Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дізналася про порушення своїх прав 02 лютого 2018 року, у зв'язку із залученням до участі у справі в якості правонаступника ОСОБА_4 , у зв'язку із чим суд вважає за необхідне поновити строк позовної давності.
Статтею 1 Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України (561-12) власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати зазначені частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.
Відповідно до абзацу 1 ст. 114 ЗК України № 561-ХІІ від 18.12.1990 року, купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчуження земельних ділянок, є недійсними.
У відповідності до ст. 48 ЦК УРСР (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) , недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 набула земельну ділянку площею 8,260 га, як власник земельної частки (паю), яка відведена в натурі, договір дарування земельної ділянки від 22 травня 2001 року, зареєстрований в реєстрі за № 1316, було укладено в порушення вимог закону, оскільки на момент його посвідчення було заборонено укладати угоди щодо дарування земельної частки (паю). Оскільки за договором дарування укладеним у порушення вимог закону відповідачем було виготовлено державний акт, у зв'язку із чим, суд вважає за необхідне визнати недійсними оспорюваний договір дарування та виданий на його підставі державний акт.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1681 грн. 60 коп., тому з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір сплачений позивачем.
Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати договір дарування земельної ділянки площею 8,260 га, кадастровий номер 1222387000:01:002:0539, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений 22 травня 2001 року приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Солодовник В.В. і зареєстрований в реєстрі за № 1316 - недійсним.
Визнати державний акт на право приватної власності на землю серії Р3 № 139030 від 25.10.2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за Мд № 9942, виданий на ім'я ОСОБА_2 - недійсним.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 1681 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 13 травня 2021 року.
Суддя Т.А.Ковальчук