справа № 179/1951/20
провадження № 2/179/149/21
07 квітня 2021 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Хорольській І.П.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки,
В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що у грудні 2019 року позивач та ОСОБА_2 уклали між собою договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та присадибної земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 08.10.2002 року, виданого на підставі рішення виконкому Чернеччинської сільської ради № 40 від 02.10.2002, яка була матір'ю відповідача. Мати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , померла. Відповідач на себе право власності не переоформляла.
Земельні ділянки належали ОСОБА_4 , чоловікові ОСОБА_3 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП №114084, виданого 04.04.2002 року Чернеччинської сільської Ради народних депутатів. Проте, на себе вона їх не переоформила.
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками відповідача.
Нотаріально договір купівлі-продажу не складався і угода ніде не реєструвалася. На підтвердження укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 , 26 грудня 2019 року власноручно написала розписку про отримання від позивача 50 000 гривень в рахунок продажу житлового будинку з господарськими будівлями, та земельних ділянок для будівництва та обслуговування житловим будинком площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,35 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та позивачеві свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок, технічний паспорт та державний акт на право приватної власності на землю серії III-ДП №114084.
У зв'язку із встановленням факту належності позивачеві на праві власності житлового будинку з господарськими будівлями, та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки з лютого 2019 року безпосередньо в ньому проживає, позивач звернулася до відповідача з метою укладення письмового договору купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та земельні ділянки, та подальшого його нотаріального посвідчення, але вона відмовила у цьому, посилаючись на те, що договір було вже давно укладено та що вона не має до цього ніякого відношення.
Такі дії відповідача порушують права позивача, у зв'язку із чим позивач не має можливості здійснити реєстрацію права власності житлового будинку з господарськими будівлями, та земельні ділянки, які набула на підставі договору купівлі-продажу.
Виходячи з наведеного, позивач звертається до суду та прохає визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з присадибними земельними ділянками укладений між сторонами та визнати за нею право власності на вказане домоволодіння.
Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши докази, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Статтею 657 ЦК України, встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 08.10.2002 року, виданого на підставі рішення виконкому Чернеччинської сільської ради № 40 від 02.10.2002 (а. с. 8).
Земельна ділянка площею 0,594, для будівництва та обслуговування житловим будинком площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства площею 0,344 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 належала ОСОБА_4 , на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії III-ДП №114084, виданого 04.04.2002 року (а. с. 10).
Згідно розписки від 26 грудня 2019 року, ОСОБА_2 отримала гроші в сумі 50 000 грн. за житловий будинок її матері ОСОБА_3 від ОСОБА_1 (а. с. 9).
Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач прохає визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , однак до позовної заяви надано свідоцтво про право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та державний акт на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивачем не доведено та судом не встановлено обставин неможливості здійснення ОСОБА_2 нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, у зв'язку із чим відсутнє безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості з будь-яких причин його посвідчити, що є обов'язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі ст. 220 ЦК України.
Оскільки відсутні підстави для визнання дійсним договору купівлі продажу домоволодіння, у зв'язку із чим відсутні підстави для визнання права власності на це майно, тому суд вважає, що необхідно відмовити у задоволенні вимог.
Керуючись ст. ст. 259, 264-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельні ділянки- відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Повне рішення складено 16 квітня 2021 року.
Суддя Т.А.Ковальчук