Копія
Справа № 326/1511/20
Провадження № 2/326/26/2021
23 квітня 2021 року м. Приморськ
Приморський районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Кузякіної К.М.,
за участю представника позивача Ліпаткіної Е.В. , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Адоєвцева С.Є.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщин Валентин Валентинович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,
Позивач ОСОБА_3 (в особі представника - адвоката Ліпаткіної Е.В.) звернувся до суду з позовом, в якому просить: 1) визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 01.02.2017 приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В.В. у спадковій справі після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , на спадщину, яка складається з 5/6 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на 5/6 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 125 від 01.02.2017, виданого приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В.В. на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідачем ОСОБА_2 в порядку ст. 178 ЦПК України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вказується, що з позовними вимогами ОСОБА_3 вона не згодна в повному обсязі, вважає їх не обґрунтованими, безпідставними та таким, що не відповідають фактичним обставинам і вимогам законодавства, виходячи із наступного. ОСОБА_3 , починаючи з 2004 року був неодноразово засуджений. Під час перерв у знаходженні в місцях позбавлення волі, позивач за адресою реєстрації не знаходився, оплату за користування будинком не здійснював. Таким чином, починаючи з 2005 року і до смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не проживав постійно разом із спадкодавцем, ніякої допомоги останній не надавав, плату за будинок не сплачував. Позивачем та його представником не було надано будь-яких доказів, які б підтверджували, що відповідач тривалий час не проживає за місцем реєстрації через хворобу, у зв'язку з навчанням, довготривалим відрядженням чи іншою службовою необхідністю тощо. Позивач ніяких заяв про прийняття спадщини не подавав. Крім того, у 2016 році, коли він звільнився з місць відбування покарання, йому було повідомлено, що нею подану заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на спірний будинок, а у січні 2017 року і само свідоцтво, отже позивачем пропущено строк позовної давності по справі. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.58-61).
У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача зазначає, що на момент відкриття спадщини, позивач був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 якого за життя належало матері. До в'язниці позивач потрапив саме після смерті матері, а саме з 09.07.2013 по 11.04.2016. Таким чином, на момент відкриття спадщини позивач постійно проживав з матір'ю. Крім того, до моменту потрапляння до місць позбавлення волі та після звільнення ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 з 12.08.2006. Посилання відповідачки на начебто періодичні перебування позивача у в'язниці, які на її думку свідчать про не постійне місце проживання позивача в інші періоди аніж в момент відкриття спадщини є не доречним, оскільки в'язниця не може вважатися постійним місцем проживання особи, оскільки знаходження у тюрмі є тимчасовим, на строк позбавлення особи волі.
Крім того, згідно положень ст. 71 ЖК, а саме ч. 3 п. 7 за тимчасово відсутньою особою зберігається житлове приміщення понад шість місяців у випадках взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї. Але навіть вимоги ст. 71 ЖК не розповсюджуються на дану ситуацію, оскільки на час відкриття спадщини позивач не був у в'язниці.
Що стосується зазначення у відзиві на позов про те, що позивач не проживав разом з матір'ю в моменти перерв між знаходженнями у в'язниці за вказаною адресою та не сплачував комунальні послуги, вказане не підтверджено жодними доказами та аргументи відповідача. Крім того, несплата ним комунальних послуг взагалі не залежить від можливості позивачем прийняти спадщину. Навпаки, відповідач отримала довідку, яка містить неправдиві відомості, видану виконавчим комітетом Приморської міської ради від 03.10.2013, у якій зазначено, що вона мешкала та була зареєстрована разом з матір'ю та батьком з 2006 року. Дана довідка фактично є документом, який містить недостовірні дані та яка була видана відповідачці незаконно, оскільки при отриманні довідки про склад родини в ній відображаються всі прописані особи. Якщо особа зареєстрована, але не мешкає за певною адресою, складаються інші документи про не проживання особи. В даній довідці, яка не відповідає дійсності, відсутня інформація про позивача, який також був зареєстрований та проживав за даною адресою з 2006 року до моменту смерті матері. Тобто, нотаріусу, який оформляв спадщину була надана недостовірна інформація щодо кола спадкоємців першої черги. Але, все вище зазначене мало б значення у випадку якщо б мати позивача та відповідачки померла, коли позивач знаходився б у в'язниці. В даному випадку, позивач перебував на волі ще декілька місяців після смерті матері. Взагалі у відзиві відповідачка стверджує про те, що позивач повинен був надати будь-які докази щодо поважності причин тривалої відсутності або через хворобу або через відрядження тощо. Дане твердження є абсурдним, оскільки на момент смерті спадкодавця позивач не був відсутній, а навпаки проживав разом з матір'ю. Щодо зазначення в позові про те, що нібито пропущений строк позовної давності: позивачка стверджує, що у 2016 році вона повідомила позивача про подання нею заяви до нотаріуса про прийняття спадщини. Але це не має жодного значення, оскільки по-перше, відсутні будь-які докази повідомлення, по-друге: це право відповідачки звернутися до нотаріуса з подібною заявою та не свідчить про те, що відповідач мала намір оформити не свою частину спадку, а весь спадок. Вважає, що оформлення спадщини відповідачкою спадку тільки на себе, свідчить про те, що він не знав про вказане, інакше звернувся би до суду раніше. Пізніше він потрапив до в'язниці у 2018 році та до моменту свого звільнення, він не здогадувався про те, що його позбавили спадку (а.с.68-69).
В судовому засіданні представник позивача Ліпаткіна Е.В. підтримала позовні вимоги і пояснила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 5/6 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та який за життя належав матері. Спадкоємцями першої черги за законом є донька померлої: ОСОБА_2 - відповідач по справі, та позивач. Інша 1/6 житлового будинку належить сторонній людині.
На момент прийняття спадщини, а саме з 09.07.2013 по 11.04.2016 позивач перебував у в'язниці. До моменту потраплянні до місць позбавлення волі та після звільнення ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований по АДРЕСА_1 з 12.08.2006. У той час, коли позивач знаходився в місцях позбавлення волі відповідачка отримала довідку, видану виконавчим комітетом Приморської міської ради від 03.10.2013, у якій зазначено, що вона мешкала та була зареєстрована разом з матір'ю ОСОБА_4 та батьком ОСОБА_5 . В даній довідці, яка не відповідає дійсності, відсутня інформація про позивача, який також був зареєстрований та проживав за даною адресою з 2006 року до моменту смерті матері. Тобто, нотаріусу, який оформляв спадщину була надана недостовірна інформація щодо кола спадкоємців першої черги.
Отримавши довідку, яка фактично не відповідає дійсності, з метою оформлення спадщини тільки на себе, ОСОБА_2 звернулась до приватного нотаріуса Фіщина В.В. з заявою про прийняття спадщини у повному обсязі, не повідомивши про це позивача, як спадкоємця першої черги за законом та надавши недостовірну довідку. 01.02.2017 відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 .
Таким чином, повернувшись з місць позбавлення волі, у 2016 році позивач не звертався до нотаріуса за оформленням спадщини, оскільки він фактично її прийняв, проживаючи на момент смерті з спадкодавцем, а спадщину не оформлював з підстав відсутності грошей на її оформлення. В свою чергу, відповідачка не повідомила позивача про те, що вона має намір оформити всю спадщину на себе. Коли 01.02.2017 відповідачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, позивач не знав про те, що він фактично позбавлений права на спадкування.
26.07.2018 позивач знов потрапив у в'язницю та не мав можливості скористатися своїм законним правом на спадщину.
Повернувшись з в'язниці 26.08.2020, ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса, з метою оформлення спадщини за законом після матері, та отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії з підстав вже отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину за законом. У спадковій справі наявна довідка, видана виконавчим комітетом Приморської міської ради від 03 жовтня 2013 року № 2494, у якій зазначено, що померла ОСОБА_4 мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 2006 року і по день смерті. Разом з нею мешкали ОСОБА_5 , 1959 року народження та донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тобто з довідки вбачалось, що окрім зазначених членів родини, більше ніхто не проживав в будинку та не був зареєстрований, а отже не було осіб, які прийняли б спадщину. Домову книгу нотаріус вочевидь не перевіряв, оскільки була наявна довідка виконкому міської ради, яка повинна відповідати даним у домовій книзі. У зв'язку з тим, що позивачем не було подано заяву про прийняття спадщини у шестимісячний термін після смерті матері та не встановлений факт проживання зі спадкодавцем, свідоцтво про право на спадщину за законом було видано іншим спадкоємцям. Згідно з цією постановою нотаріуса, спадкова справа була заведена 08 жовтня 2013 року, на підставі заяви іншого спадкоємця, якою було надані всі необхідні документи.
Відповідач та її представник в судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві.
Третя особа - приватний нотаріус Фіщин В.В. в судове засідання не з'явився, просить розглянути справу за його відсутності (а.с.35).
Заслухавши сторони, свідків, вивчивши докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Запоріжжі померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Приморськ Запорізької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, актовий запис № 71, виданого повторно 08 вересня 2020 року Приморським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.7).
Згідно з свідоцтвом про народження, ОСОБА_3 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Приморськ Запорізької області, його батьками є: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 (а.с.6).
У довідці про склад родини, наданої виконкомом Приморської міської ради 04.09.2020 № 4058 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вказано, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та має склад родини: батько - ОСОБА_5 , 1959 року народження; сестра - ОСОБА_2 , 1998 року народження (а.с.8,13), що підтверджується витягом з домової книги, в якій зазначено про його реєстрацію за даною адресою з 12.08.2006 року (а.с.10-11).
Згідно з довідками Оріхівської виправної колонії № 88 в Запорізькій області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 відбував покарання: з 09 липня 2013 року по 11 квітня 2016 року, звільнений по відбутті строку покарання; з 26 липня 2018 року по 26 серпня 2020 року, звільнений по відбутті строку покарання (а.с.9,12).
Постановою приватного нотаріуса Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщина В.В. від 05 жовтня 2020 року відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку АДРЕСА_1 , після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , у зв'язку з тим, що ним не було подано заяву про прийняття спадщини у шестимісячний термін після смерті та не встановлений факт проживання зі спадкодавцем, свідоцтво про право на спадщину за законом було видано іншим спадкоємцям (а.с.15).
Згідно з довідкою приватного нотаріуса Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщина В.В. від 19.05.2016, із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , яка була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з метою оформлення спадкових прав на 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , звернулася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка спадщину прийняла, але не оформила спадкових прав. Від інших осіб заяв про прийняття або відмову від прийняття спадщини не надходило. Інформації про наявність або відсутність інших спадкоємців за законом або заповітом немає (а.с.16).
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником 5/6 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: р.№125, виданий 01.02.2017, видавник: приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщин В.В. (а.с.17).
Спадкову справу після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 заведено приватним нотаріусом Фіщиним В.В. за № 44/2013, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі (а.с.18).
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_3 звільнився з місць позбавлення волі 01.04.2013, періодично проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є сусідкою та подругою ОСОБА_2 . Позивача інколи бачила у їх будинку. Після звільнення з місць позбавлення волі він проживав за даною адресою.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що вона проживає по сусідству з родиною ОСОБА_8 , позивача інколи бачила у будинку.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Законом України «Про нотаріат» визначено повноваження нотаріусів на вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину - це процесуальний нотаріальний акт, який засвідчує перехід права власності на майно спадкодавця до спадкоємців. Якщо успадковане майно підлягає обов'язковій державній реєстрації, то свідоцтво про право на спадщину є для спадкоємців основним правовстановлюючим документом.
Свідоцтво про право на спадщину не створює ніяких нових прав у спадкоємців на майно, а тільки підтверджує вже існуюче право на нього, оскільки право на спадкове майно у них виникає з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з роз'яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Отже судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкоємцями за законом першої черги є її діти: позивач - ОСОБА_3 та відповідач - ОСОБА_2 . Протягом шести місяців після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини за законом, внаслідок чого приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В.В. було видано ОСОБА_2 01.02.2017 свідоцтво про право на спадщину за реєстровим № 125 на 5/6 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після смерті. Однак відповідач надала нотаріусу довідку видану виконавчим комітетом Приморської міської ради від 03 жовтня 2013 року № 2494, яка не відповідала дійсності, де зазначено, що відповідачка, мешкала та була зареєстрована разом з матір'ю - ОСОБА_4 та батьком - ОСОБА_5 . В даній довідці відсутня інформація про позивача, який також був зареєстрований з 12.08.2006 року та проживав за даною адресою до моменту смерті матері. Тобто, при видачі вказаного свідоцтва про право на спадщину, нотаріусу не було відомо про іншого спадкоємця за законом першої черги - ОСОБА_3 .
Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом, видане приватним нотаріусом Фіщиним В.В. 01.02.2017 одному зі спадкоємців ОСОБА_4 без врахування того, що фактично є інший спадкоємець за законом першої черги після померлої, який також прийняв спадщину, тому така видача свідоцтва порушує права іншого спадкоємця - позивача у справі та фактично унеможливлює його подальше оформлення в своїх правах на частину спадкового майна, що вказує на необхідність задоволення позову.
Як наслідок, також слід скасувати державну реєстрацію права власності щодо нерухомого майна, набутого на підставі частково недійсного документа.
Позивач не заявляє вимог про стягнення судових витрат, тому суд це питання не вирішує.
На підставі ст. ст. 16, 1216, 1217, 1301 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщин Валентин Валентинович, про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним - задовольнити.
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого 01.02.2017 приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В.В. у спадковій справі після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , на спадщину, яка складається з 5/6 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності на 5/6 житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 125 від 01.02.2017, виданого приватним нотаріусом Приморського районного нотаріального округу Запорізької області Фіщиним В.В. на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено - 30.04.2021.
Суддя: Д.О. Каряка
Згідно з оригіналом: суддя Д.О. Каряка
23.04.21