Справа № 136/227/21
провадження № 2/136/55/21
"30" квітня 2021 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі:
головуючого судді Шпортун С.В.,
за участю секретаря судового засідання Мельник В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить суд визнати за нею право власності на земельні ділянки, а саме:
- для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, площею 0,2500 га кадастровий №052086600:01001:0457, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №830830 від 17.06.2010;
- для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3511 га кадастровий №052086600:01:001:0458, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №830831 від 17.06.2010, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставність вимог позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина за законом, до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а також земельні ділянки, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, на якій він розташований та земельна ділянка цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач, будучи спадкоємцем п'ятої черги спадкування, оскільки приходиться племінницею спадкодавцеві, виявила намір на прийняття спадщини, утім реалізовуючи свої спадкові права з'ясувала, що за життя ОСОБА_3 на підставі договору довічного утримання відчужила житловий будинок ОСОБА_4 , остання померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої спадщину прийняла її дочка, яка є відповідачем у справі - ОСОБА_2
06.03.2021 за наслідками розгляду судом позовних вимог про визнання припиненим договору довічного утримання Липовецьким районним судом Вінницької області було постановлено ухвалу, якою було затверджено мирову угоду у цивільній справі № 136/1817/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання припиненим, та визнано за ОСОБА_1 право власності на 100 % житлового будинку із погосподарськими спорудами, а саме: житловий будинок -А, 1960 року побудови, загальною площею 62,9 кв.м. та житловою площею 19,8 кв.м., веранду - а, площею - 12,0 м.кв., погріб - «Б», сарай - «В», сарай - «Г», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 у день затвердження даної мирової угоди сплатила ОСОБА_2 повну вартість житлового будинку із погосподарськими спорудами, в розмірі 1 000 (однієї тисячі) доларів США одноразовою виплатою. Тобто умови мирової угоди було виконано сторонами у повному обсязі, зареєстровано право власності на житловий будинок за позивачем, утім позивач позбавлена можливості вільно здійснювати свої правомочності щодо земельних ділянок, які розташовані за адресою місцезнаходження житлового будинку, цільове призначення яких - для будівництва та обслуговування цього житлового будинку та для ведення особистого селянського господарства, оскільки за життя ОСОБА_4 було видано державні акти на ім'я останньої, та такі об'єкти не були предметом мирової угоди, отож перейшли у спадок відповідачеві.
Ураховуючи те, що житловий будинок та земля за загальним принципом цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований перебувають у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, а у даному випадку порушуються права позивача, наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом.
У визначений судом строк відповідач не надала до суду відзиву.
Ухвалою суду від 22.02.2021 розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.
23.03.2021 ухвалою суду було відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем та закрито підготовче судове засідання, а розгляд справи призначено по суті.
У судове засідання сторони не з'явились, надавши до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позивач просила позов задовільними, а відповідач не заперечувала щодо задоволення позову.
З огляду на викладене, суд проводить розгляд справи в даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраним у справі доказами, встановив, що ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 06.03.2018 було затверджено мирову угоду укладену сторонами у цивільній справі № 136/1817/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання припиненим, Визнано за ОСОБА_1 право власності на 100 % житлового будинку із погосподарськими спорудами, а саме: житловий будинок -А, 1960 року побудови, загальною площею 62,9 кв.м. та житловою площею 19,8 кв.м., веранду - а, площею - 12,0 м.кв., погріб - «Б», сарай - «В», сарай - «Г», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також сторонами було узгоджено, що ОСОБА_1 у день затвердження даної мирової угоди сплачує відповідачеві - ОСОБА_2 повну вартість житлового будинку із погосподарськими спорудами, а саме: житловий будинок А, 1960 року побудови, загальною площею 62,9 кв.м. та житловою площею 19,8 кв.м., веранду - а, площею - 12,0 м.кв., погріб - «Б», сарай - «В», сарай - «Г», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 1 000 (однієї тисячі) доларів США одноразовою виплатою. З моменту затвердження даної мирової угоди сторони дійшли згоди, що відповідач ОСОБА_2 відмовляється від будь-яких прав на будинок з погосподарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 .
Вказане судове рішення набрало законної сили 22.03.2018.
Як убачається із Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.15), за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на житловий будинок будинку із по господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей зазначених у Витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (а.с.16 - 23), земельна ділянка, кадастровий номер - 0522286600:01:001:0458, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площею 0.3511 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 згідно державного акту від 17.06.2010 серія ЯК №830831; земельна ділянка, кадастровий номер - 0522286600:01:001:0457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівельта споруд (присадибна ділянка), площею 0.2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 згідно державного акту від 17.06.2010 серія ЯК №830830.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статті 377 ЦК України (в редакції, яка діяла на час укладення мирової угоди між сторонами цього спору) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Статтею 120 ЗК України визначено особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, який також пов'язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.
Так, відповідно до частини 1-3 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди).
За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.
При цьому під час застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України судам слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
Такі правові висновки викладені Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16 та інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) Велика Палата Верховного Суду не встановила правових підстав для відступу від наведених висновків.
Згідно з підпунктом «ґ» пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» з 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України № 1702-VІ від 05 листопада 2009 року.
Як було встановлено ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 06.03.2018 було визнано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок із по господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що у встановленому законодавством України порядку позивач зареєструвала майнове право на таке майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що, набувши право власності на житловий будинок позивач набула у власність земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт нерухомості, за таким цільовим призначенням як для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0.2500 га, яка розташована за цією ж адресою: АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_4 згідно державного акту від 17.06.2010 серія ЯК №830830.
В іншій частині позову щодо визнання права власності на земельну ділянку, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площею 0,3511 га, кадастровий №052086600:01:001:0458, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №830831 від 17.06.2010, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , суд не вбачає правових підстав для припинення права власності відповідача як спадкоємця майна ОСОБА_4 , оскільки це не ґрунтується на приписах ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, при цьому право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, окрім випадків і в порядку, встановлених законом, що в ході судового розгляду позивачем не доведено.
За таких обставин, суд задовольняє позов частково.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до Глави 8 ЦПК України, а тому розподіл витрат суд здійснює пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.11, 16, 377 ЦК України, ст.120 ЗК України, ст. 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , 22512) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ) про визнання права власності на нерухоме майно, - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер - 0522286600:01:001:0457, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), площею 0.2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 840, 80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя С.В. Шпортун