29 квітня 2021 року
м. Харків
справа № 646/7146/17
провадження №22-ц/818/1082/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,
учасники справи:
позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
треті особи - Виконавчий комітет Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Перша Харківська державна нотаріальна контора,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування доказів у спаві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова, ухвалене 05 жовтня 2020 року у складі судді Шелест І.М.,
У жовтні 2017 року ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом після уточнення якого 16.07.2018 ( т.1 а.с. 134 - 136) остаточно просила визнати недійсним заповіт як розпорядження на випадок смерті, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області, Онопрієнко В.О ..
Позов обґрунтований тим, що протягом багатьох років до самої смерті померлий мав намір забезпечити житлом свого сина ОСОБА_1 , на користь якого склав заповіт від 18.09.2017 щодо спадкування Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 . Згодом померлий став стверджувати, що вважає за потрібним залишити своє майно дітям. Після смерті батька позивачі звернулися до нотаріальної контори для прийняття спадщини та дізналися, що існує заповіт №39 від 18.12.2009, посвідчений секретарем Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області, в якому батько позивачів ОСОБА_7 заповів однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , своїй дружині ОСОБА_4 . З 1993 року протягом усього життя до смерті ОСОБА_7 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 та постіно проживав у місті, оскільки щомісячно отримував пенсію у відділенні Ощадбанку за місцем свого проживання та сплачував відповідні комунальні платежі. На території м. Харкова є державна нотаріальна контора та приватні нотаріуси. Тому, для посвідчення заповіту він мав звернутися до нотаріуса у м. Харкові, а не секретаря Прудянської селищної ради, яка не мала права посвідчувати заповіт ОСОБА_7 та повинна була відмовити у вчиненні нотаріальних дій, оскільки він не був мешканцем сел. Прудянка, про що в паспорті містився відповідний штамп.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова, ухвалене 05 жовтня 2020 року суду в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що 30.09.1884 між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 було укладено шлюб. ОСОБА_4 належить 21/50 частки житлового будинку АДРЕСА_3 , з надвірними будівлями. ОСОБА_7 був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 . Фактично ОСОБА_7 проживав разом зі своєю дружиною у належному їй будинку АДРЕСА_3 , що підтверджується належними та допустимими доказами. Рішенням I сесії У скликання Прудянської селищної ради від 07.04.2006 секретарем Прудянської селищної ради обрано депутата селищної ради від виборчого округу №13 ОСОБА_8 , а також затверджено обов'язки секретаря ради, яким секретаря ради призначено відповідальним, зокрема, за виконання повноважень як нотаріуса. 18.12.2009 ОСОБА_7 склав заповіт, яким заповів однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 . Заповіт посвідчений секретарем Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області Онопрієнко В.О., зареєстрований в реєстрі за № 39. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер. Висновком експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса встановлено, що ознаки, які б свідчили про виконання підписів і рукописних написів від імені ОСОБА_7 в заповіті і в журналі для реєстрації нотаріальних дій 2009 року по Прудянській селищній раді Дергачівського району Харківської області під впливом штучних збиваючих факторів - відсутні. Суд вважав, що позивач плутає розуміння повноваження сільської ради на вчинення таких дій як посвідчення заповіту особи, яка не проживає в даному населеному пункті, та посвідчення заповіту сільською радою на території іншого нотаріального округу. Вважає, що Прудянська селищна рада діяла в межах свого округу і будь-яка особа могла там скласти заповіт чи вчинити якісь інші дії на уповноваження підпису яких встановлені законом про органи місцевого самоврядування. Закон не містить обмежень щодо посвідчення заповітів за колом осіб, що підлягають державній реєстрації, які провадяться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину. Тому відсутні підстави вважати, що посвідченний нотаріусом чи посадовою особою у нотаріальному окрузі, де не проживає (не зареєстрована) особа, яка складає заповіт не має юридичної сили. Якщо нотаріус (чи посадова особа органу місцевого самоврядування) посвідчив заповіт особи, яка зареєстрована та/або проживає в межах іншого нотаріального округу, це не впливає на форму правочину і не підпадає під ті вимоги про порядок його посвідчення, які містяться в Цивільному кодексі України (далі - ЦК України) та можуть вплинути на дійсність заповіту. Суд вважав, що визнання заповіту недійсним із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується у частині першій статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача при складанні і посвідченні заповіту кваліфікація останнього як недійсного з підстав, що прямо не передбачені нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв'язку з його смертю. Перевага має віддаватися волі заповідача, яку він висловив вільно й усвідомлено. Стосовно доводів представника позивачів, що спірний заповіт складений під впливом збиваючих обставин, через що ОСОБА_7 не міг усвідомлювати свої дії, суд зазначив, що позивачі клопотань про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи не заявляли, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_7 в момент складення ним заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними; після складання заповіту у 2009 році до моменту смерті ОСОБА_7 у 2016 році спірний заповіт ним не скасовувався, не змінювався. Отже, підстави припустити, що ОСОБА_7 не розумів значення своїх дій і (або) не міг керувати ними на момент складання спірного заповіту, судом не встановлені.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, якою просять скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обгрунована тим, що рішення суду ухвалене з порушенням вимог закону, а саме суд зробив висновки що не відповідають обставинам у справі та не правильно застосував норми матеріального права. Сільська рада і виконавчий комітет сільської ради - це окремі органи, які мають окрему компетенцію, і кожен з них не може втручатися в компетенцію іншого органу. Згідно вимог законодавства у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов'язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради. Орган місцевого самоврядування уповноважений посвідчувати заповіти (крім секретних) осіб, які належать до територіальної громади, інтереси якої представляє цей орган місцевого самоврядування. При цьому, заповідач був мешканцем м. Харкова, де був постійно зареєстрованим, і не відносився до територіальної громади с. Прудянка Дергачівського району Харківської області. Тому секретар виконавчого комітету Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області не був уповноваженою особою на посвідчення складеного ОСОБА_7 заповіту. Крім того, матеріали справи не містять доказів уповноваження виконавчим комітетом Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області секретаря виконавчого комітету селищної ради на дату посвідчення нею заповіту на вчинення відповідних дій, що також свідчить про складення та посвідчення заповіту особою, яка не мала не це права. Також апелянти не погоджуються з висновком суду щодо відсутності доказів складення заповіту під впливом збиваючих обставин, через що ОСОБА_7 не міг усвідомлювати свої дії, оскільки судом не було заслухано секретаря сільради, яка посвідчувала заповіт, а також експерта, який проводив дослідження, на яке посилається суд. При цьому, для дослідження експерту не було надано відомостей про стан здоров'я ОСОБА_7 та два примірника оригіналів заповіту, які витребувала експерт. В зв'язку з чим апелянти вважають висновок експерта неповним і неясним.
В судовому засданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 , яка діє в інтересах позивачів заявила клопотання про витребування доказів. А саме, просила витребувати з першої державної нотаріальної контори другий примірник оригіналу заповіту складеного ОСОБА_7 18.12.2009 та посвідчений секретарем Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області Онопрієнко В.О., зареєстрований в реєстрі за № 39 та витребувати з Державної установи « Територіальне Медичне Об'єднання Міністерства Внутрішніх Справ України по Харківській області» дані про те чи перебував ОСОБА_7 на лікуванні у зазначеній лікарні. Якщо перебував, то в який час та з якими діагнозами.
В обгрунтування клопотання посилалася на те, що експерту для проведення експертизи потрібно було вмати два примірники оспорюваного заповіту, про що він неодноразово повідомляв суду, проте вимога експерта виконана не була і експертиза була проведена по одному примірнику заповіту. Тому висновок експертизи є неповним. Відповідно до висновку проведеної у справі судово - почеркознавчої експертизи підпис і рукописний текст в заповіті виконані ОСОБА_7 під впливом будь - яких збиваючих факторів, серед яких могли бути незвична підкладинка, незвичний стан тощо. Таким станом може бути стан здоров'я покійного, але медична документація про стан його здоров'я в суді не досліджувалася.
Представник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечувала, посилалася не те, що воно є передчасним, оскільки ще не допитаний експерт, який проводив почеркознавчу експертизу в дісній справі. Клопотання про витребування зазначених доказів позивачі в суді першої інстанції не заявляли, на наявність у них поважних причин для подання цих доказів в суд апеляційної інстанції не посилаються. Крім цього, зазначені докази не мають жодного значення до предмета доказування у справі, оскільки позов пред'явлений з двох підстав, а саме: що ОСОБА_7 не підписував заповіт і що секретар селищної ради не мав законного права його посвідчувати.
Заслухавши думку сторін у справі та їх представників, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що клопотання ОСОБА_5 , яка діє в інтересах позивачів, про витребування доказів не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
За правилом ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно із нормою ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що справа перебувала у провадженні суду з 14.12.2017 року ( т.1 а.с. 34).У судовому засіданні 21.02.2018 ОСОБА_6 , яка діяла в інтересах позивачів просила витребувати оригінал спадкової справи та заповіту з 1 - ої держ.нот контори. ОСОБА_9 , яка діяла від імені відповідачки проти задоволення клопотання заперечувала, посилалася на те що оригінал заповіту буде наданий суду. Ухвлою суду , що занесена до протоколу судового засідання від 21.02.2018 у задоволенні зазначеного клопотання було відмовлено ( т.1 а.с. 78 - 82).
Ухвалою Червонозаводського районного суду від 17.04.2018 було задоволено клопотання ОСОБА_6 про витребування копії заповіту з Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області, оскільки відповідачка хоча і зобов'ячалася надати наявну у неї копію заповіту у судовому засіданні, але її не дала ( т.1 а.с. 106 - 107).
Ухвалою цього ж суду від 13.11.2018 було задоволено клопотання ОСОБА_6 про призначення судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів : з Прудянської селищної ради Дергачівського району Харківської області оригінал заповіту та з ГНК/УП в Харкіській області матеріали особової справи ОСОБА_7
23.01.2019 на адресу суду надійшло клопотання експерта Л.В. Свиридової про надання додаткових матеріалві для проведення вищезазначеної експертизи, в тому числі другого примірника заповіту ( т.1 а.с. 206 - 207).
Зазначене клопотання експерта було направлено на адресу представника позивачів та отримано нею 13.12.2018 ( т.1 а.с. 214). Проте відповідного клопотання про витребування другого примірника заповіту від представника позивачів та від самих позивачів не надійшло.
Замість цього, ОСОБА_6 просила суд витребувати в Вовчанській державні нотаріальній конторі оригінал заповіту ОСОБА_7 від 18.09.2007 року ( т.1 а.с. 218).
02.04.2019 на адресу суду надійшло повідомлення експерта про неможливість проведення експертизи , у зв'язку із ненаданням додаткових матеріалів на вимогу експерта ( т. 1 а.с. 236 - 237).
В судовому засіданні від 08.07.2019 ОСОБА_6 повторно заявила клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи тапросила направити спорову на експертизу з документами, які є на даний час. Наполягала у проведенні експертизи в редакції питань, які були заявлені. Повідомила суду що не має клопотання про витребування медичної документації ( т. 2 а.с. 12 - 14).
За таких обставин безпідставним є посилання представників позивачів на те, що вони не могли надати докази у вигляді другого примірнику заповіту та медичної документації з поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вказане свідчить, що відсутні передбачені у ч. 3 ст. 367 ЦПК України підстави для витребування доказів на стадії апеляційного провадження, а тому у задоволенні клопотання ОСОБА_5 , яка діє в інтересах позивачів належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 12, 83, 84, 260, 261, 367 ЦПК України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування доказів відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук