Справа № 552/4460/20 Номер провадження 22-ц/814/742/21Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
22 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Чумак О.В.
суддів: Пилипчук Л.І ., Кривчун т.О.
за участю секретаря Кальник А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу
за апеляційною скаргою адвоката Адвокатського об"єднання "Аргос" - Остапенка Олександра Петровича в інтересах позивача ОСОБА_1
на рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2021 року, ухвалене суддею Шаповал Т.В., повний текст рішення складено 25.01.2021 р.,
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на зброю в порядку спадкування.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на зброю в порядку спадкування.
В обґрунтування позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, та він є спадкоємцем другої черги після померлого брата. Спадкоємцями п'ятої черги за померлим ОСОБА_5 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , четвертої черги - ОСОБА_4 .. За життя ОСОБА_5 придбав мисливські гладкоствольні рушниці, які після його смерті передані на тимчасове зберігання до ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області.
21.08.2019 року він звернувся до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В. із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину на мисливські гладкоствольні рушниці, листом приватний нотаріус роз'яснила, що для вирішення питання щодо прав на мисливську гладкоствольну зброю необхідно звернутись до структурного підрозділу Національної поліції України.
Він неодноразово звертався до ГУ НП в Полтавській області, та за їхніми повідомленнями, для отримання мисливської гладкоствольної зброї потрібно надати документи, що підтверджують вирішення питання щодо спадкового майна.
Зазначив, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не вчиняли жодних дій для отримання у спадок рушниць і не звертались до нотаріуса з відповідною заявою, а також до ГУ НП в Полтавській області для оформлення дозволу на їх придбання.
Просив суд визнати за ним право власності на мисливські гладкоствольні рушниці ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, НОМЕР_3 в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 брата ОСОБА_5 .
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на зброю в порядку спадкування відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 8250 грн. правничої допомоги.
З цим рішенням не погодився позивач, оскарживши його в апеляційному порядку.
У поданій в його інтересах апеляційній скарзі адвокат Адвокатського об"єднання "Аргос" - Остапенко Олександр Петрович просить рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2021 року скасувати, ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 .
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що чинне законодавство не передбачає видачу нотаріусами свідоцтв про право на спадщину на зброю. Таке право оформлюється органами національної поліції.
Вважають помилковими висновки суду першої інстанції про те, що між спадкоємцем та нотаріусом не було досягнуто згоди щодо розміру плати за вчинення нотаріальних дій, інших дій та додаткових послуг правового характеру.
Також вважає що суд безпідставно стягнув з позивача витрати на правничу допомогу.
Крім цього, прохає вирішити питання про витрати на правничу допомогу, надану позивачу в суді першої та апеляційної інстанції, навівши орієнтовну суму витрат при розгляді справи в суді апеляційної інстанції у сумі 5800 грн. (т. 2 а.с. 130 на звороті).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 прохає залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним і обґрунтованим.
Також вказує, що очікує понести витрати на правничу допомогу у сумі 5500 грн., надавши перелік та вартість правової допомоги у вигляді складення адвокатом відзиву на апеляційну скаргу у сумі 2500 грн. та за участь в одному судовому засіданні у сумі 1500 грн. (т. 2 а.с. 154-166).
У відповіді на відзив, який надійшов до апеляційного суду від адвоката Остапенка О.П., останній прохає скасувати рішення та ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 , а також вирішити питання про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, надану у суді першої та апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 184-186).
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника адвоката Остапенко О.П., відповідача ОСОБА_4 , її представника ОСОБА_6 , представника третьої особи адвоката Карнарук А.В, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 16.11.2018 року./ т.1 а.с.10/.
Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 заведена приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В..
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належали мисливські гладкоствольні рушниці ІЖ-27, к-12,№ НОМЕР_1 та LIEGE, к-12,№ НОМЕР_3 , які після його смерті передані на тимчасове зберігання до ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 11.12.2019 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна відмовлено.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18.03.2020 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.07.2020 р., апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду Полтавської області від 11 грудня 2019 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільного майна задоволено частково.
Встановлено факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у період з 01 січня 2004 року по 14 вересня 2019 року /т.1 а.с.40-54/.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами відсутній спір щодо спадкового майна, тому питання щодо оформлення спадщини належить до компетенції нотаріуса, який не відмовляв позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Склад спадщини визначений статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
У частині першій ст.1222 ЦК України зазначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У ст. ст. 1262, 1264,1265 ЦК України визначено, що в другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
Згідно із ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
За ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Як встановлено ч. 1 статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
У статті 66 Закону України «Про нотаріат» зазначено, що на майно, яке переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.
Згідно зі ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Свідоцтво про право на спадщину на майно, що підлягає реєстрації, може бути видане уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування спадкоємцям першої та другої черги за законом (як у випадку спадкування ними за законом, так і у випадку спадкування ними за заповітом) і за правом представлення на підставі правовстановлюючих документів.
Відповідно до ч.1 ст.42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №8 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Суд першої інстанції правильно встановив, що спадкоємцем другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 є його рідний брат ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 є спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом. Спадкоємцями п'ятої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_2 , ОСОБА_3
20.11.2018 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звернулись до приватного нотаріуса Карнарук Н.В. із заявами про прийняття спадщини за законом /т.2 а.с.3, 12/.
28.02.2019 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Карнарук Н.В. із заявою про прийняття спадщини за законом /т.2 а.с.19/.
ОСОБА_3 звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом 05.03.2019 року /т.2 а.с.24/.
Листом ВП №1 ПВП ГУНП в Полтавській області від 13.01.2020 №Н-272/115/1020/20 позивачу роз'яснено, що для здійснення за ним реєстрації мисливської гладкоствольної зброї, котра належала його братові, необхідно надати документи, що підтверджують право на спадщину, після чого дана зброя відповідно до пункту 12.14 буде зареєстрована в органах поліції за місцем проживання позивача /т.1 а.с.32/.
Листом ГУНП в Полтавській області від 27.01.2020 №Н-100П, Н-130П позивачу було повідомлено, що ГУНП в Полтавській області звернулося до приватного нотаріуса Карнарук Н.В. з проханням повідомити, чи вирішено на даний час остаточно питання щодо спадкування майна, яке належить ОСОБА_5 , та чи перейшло до ОСОБА_1 право спадкоємства на мисливську гладкоствольну рушницю ІЖ-27, к-12, № НОМЕР_1 та LIEGE, к-12, НОМЕР_3 /а.с. 98-99/.
Також ГУНП порушено питання щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину на вказану рушницю, а у разі неможливості це зробити - надання відповідних роз'яснень із посиланням на вимоги чинного законодавства. Зазначено, що порушене питання буде остаточно вирішено після надання відповіді нотаріусом / т.1 а.с.33/.
Листами ГУНП в Полтавській області від 05.03.2020 №Н-44/0П, від 07.04.2020 №Н-57/ОП позивачу роз'яснено, що для здійснення за ним реєстрації мисливської гладкоствольної зброї, котра належала його братові, позивачу необхідно надати документи, що підтверджують факт вирішення питання щодо спадкування вказаного майна (свідоцтво про право на спадщину, в якому вказані відомості про мисливську зброю, нотаріально завірену довідку про те, що являється тільки один спадкоємець або договір про поділ (розподіл) спадщини, який посвідчується до видачі свідоцтва про право спадщину)/т.1 а.с.34-35/.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно повідомлення приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н.В., позивачу було роз'яснено, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, та ним не сплачений рахунок №8 за «підготовку документів, видачу запитів, а також плати за вчинення нотаріальних дій, а саме: видача свідоцтва про право на спадщину» /т.1 а.с.106/.
Позивач, в свою чергу, посилався на те, що нотаріусом значно завищена плата за отримання свідоцтва про право на спадщину, та звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Проте, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, з позовами щодо оскарження дій нотаріуса в частині розміру винагороди, а також порядку вчинення нотаріальних дій позивач не звертався.
Враховуючи, що право позивача на отримання свідоцтва про право на спадщину на зброю не порушено, нотаріус у видачі відповідного свідоцтва не відмовляв, а відповідачі не оспорюють відповідне право позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Посилання позивача на ту обставину, що він позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, оскільки за видачу свідоцтва, а також за вчинення інших необхідних для цього дій слід сплатити кошти, з розміром яких він не погоджується, обґрунтовано не взяті до уваги місцевого суду, оскільки це не є правовою підставою для задоволення позовних вимог.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що здійснюючи судочинство, у суду відсутні права заміняти собою інші органи та він не наділений повноваженнями нотаріуса.
За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають, що відповідає роз'ясненням, наданим у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 8 «Про судову практику у справах про спадкування».
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною третьою ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, відповідно до цих положень закону правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Суд першої інстанції правильно послався на Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004, в якому вказано, що поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес».
У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Приймаючи до уваги те, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не заперечували щодо оформлення ОСОБА_1 , як спадкоємцем другої черги, права на спадщину на мисливську гладкоствольну зброю, відсутні підстави вважати, що права останнього порушені відповідачами.
Враховуючи встановлені по справі обставини суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Та обставина, що ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_5 у добровільному порядку не здала до органів поліції успадковану ОСОБА_1 зброю, не свідчить про намір відповідачки оформити право на спадщину на вказану зброю на себе.
Посилання позивача в місцевому та апеляційному судах на те, що у заявах від 11.07.2019 року та 18.02.2020 року ОСОБА_4 зазначала, що передає зброю на зберігання до органів поліції з подальшою її перереєстрацією, а тому право власності ОСОБА_1 на спадкове майно відповідачем не визнається, не заслуговує на увагу і не свідчить про наявність спору між ними, оскільки, як пояснила ОСОБА_4 , і вказане підтверджується матеріалами справи, дані заяви були подані нею до вирішення судом справи щодо встановлення факту спільного проживання зі спадкодавцем і визначення черг спадковості.
Посилання ОСОБА_1 та його представника в апеляційному суді щодо безпідставності неоформлення нотаріусом Карнарук Н.В. документів, необхідних для оформлення права на спадщину на зброю, а також щодо завищеної вартості наданих нею послуг не можуть бути підставою для визнання за позивачем права власності на спадкове майно в судовому порядку та свідчать про незгоду з діями нотаріуса, які оскаржуються у встановленому законом порядку.
Також не заслуговують на увагу доводи позивача в апеляційній скарзі на те, що чинне законодавство не передбачає видачу нотаріусами свідоцтв про право на спадщину на зброю, оскільки таке право оформлюється органами поліції, з огляду на таке.
Пунктом 7 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються правовий режим власності.
Питання права власності та положення про спадкування визначені Цивільним кодексом України.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За приписами статті 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Частиною 1 статті 1297 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Згідно зі статтею 66 Закону України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 року № 3425-XII на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.
Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину встановлений статтею 67 цього Закону.
Отже, питання спадкування, у тому числі, визначення складу спадщини, спадкоємців, їх черги, оформлення та видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, не входить до повноважень органів Національної поліції.
Розподіл судових витрат проведено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, якою встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076 -VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд першої інстанції правильно встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 8250 грн. відповідачем надано квитанції №29-8605668/6 від 29.10.2020, №08-8962454/С від 08.12.2020, №01-26/10/2020, акт наданих послуг за договором про надання правничої допомоги №01-26/10/2020 /а.с.94-98/
Враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, з урахуванням тривалості розгляду цієї справи, яка перебувала у провадженні суду з вересня 2020 року, її складності, ціни позову, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, місцевий суд дійшов вірного висновку про стягнення з позивача на користь відповідачки ОСОБА_4 витрат на професійну правничу допомогу, у сумі 8250 грн., розмір яких підтверджено належними доказами.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача в частині незгоди з розподілом витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин та наданих сторонами доказів. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.
Відповідно, підстав для стягнення з відповідачів понесених позивачем витрат на правову допомогу не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката Адвокатського об'єднання "Аргос" - Остапенка Олександра Петровича в інтересах позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Полтави від 15 січня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 05.05.2021 р.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Т.О.Кривчун
Л.І.Пилипчук