Справа № 526/1090/20 Номер провадження 11-кп/814/551/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
28 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020170130000253, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року,-
Вироком суду,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта середня, одруженого, маючого на утриманні неповнолітнього сина, працюючого КП «Благо» - робітник, раніше не судимого
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України та призначено йому покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи строком на 1 рік 6 місяців з відрахуванням в дохід держави 10 % із суми заробітку.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 603 грн. на відшкодування матеріальної шкоди; 25 тисяч гривень моральної шкоди.
Долю речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно з вироком суду 18 квітня 2020 року ОСОБА_7 гостював разом із дружиною ОСОБА_10 у своїх знайомих по АДРЕСА_1 . Близько 20 год. до них на велосипеді приїхав їх неповнолітній син ОСОБА_11 та повідомив, що за місцем проживання кілька хвилин тому відносно нього ОСОБА_9 вчинив фізичне насильство. Через незначний проміжок часу після отримання повідомлення від сина, ОСОБА_7 разом з дружиною та сином на власному автомобілі близько 20 год. 15 хв. приїхали до садиби по АДРЕСА_1 , де мешкав ОСОБА_9 з метою з'ясування причин конфлікту. Перебуваючи на вулиці біля входу до подвір'я, ОСОБА_7 покликав ОСОБА_9 та запитав про причини побиття неповнолітнього сина ОСОБА_12 , на що той відповів: «бив і битиму».
Почувши таку відповідь, ОСОБА_7 , діючи умисно та протиправно, наніс два удари кулаком правої руки у ліву частину обличчя ОСОБА_9 , від яких він упав на коліна, після чого ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відвели його до будинку, а ОСОБА_7 попрямував з сім'єю додому. Згідно висновку експерта №110 від 26.05.2020 від отриманих ударів у ОСОБА_9 за результатами проведення судово-медичної експертизи утворилися такі тілесні ушкодження: лівобічна параорбітальна гематома, переломи передньої та заднє-латеральної стінок лівої верхнє-щелепної пазухи, перелом верхньої стінки лівої верхнє-щелепної пазухи/нижньої стінки лівої орбіти, перелом за ходом клиноподібно-виличного шва зліва/латеральної стінки лівої орбіти, перелом виличної дуги зліва на рівні скронево-виличного шва, перелом вінцевого відростку нижньої щелепи зліва, які в своїй сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Не погоджуючись з вироком, обвинувачений звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить вирок суду змінити, пом'якшити призначене покарання та відмовити потерпілому ОСОБА_9 в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.
Зазначає, що судом не було враховано нанесення потерпілим тілесних ушкоджень синові ОСОБА_7 без причини, при спробі з'ясувати у потерпілого причини побиття ОСОБА_9 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння вів себе зухвало та обіцяв у подальшому бити дитину.
Також вказує на залишений недослідженим механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілого, не оскаржуючи при цьому кваліфікації своїх дій.
Зазначає, що потерпілим не наведено жодного доказу спричинення йому моральної шкоди у сумі 25 тис. грн, останній за лікуванням не звертався, що свідчить про відсутність фізичних страждань від отриманих тілесних ушкоджень.
Інші учасники судового провадження вирок суду не оскаржили.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, та представника потерпілого, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 122 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і обвинуваченим у поданій апеляційній скарзі не оспорюються.
Поміж тим, обвинувачений вважає, що призначене йому покарання є надто суворим та існують підстави для його пом'якшення.
Як вбачається з положень ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При призначенні покарання, суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог чинного законодавства, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким; особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, має позитивні характеристики з місця проживання та роботи, працевлаштований, відшкодував потерпілому частину витрат на лікування.
При цьому суд, попри твердження апелянта, оцінив спосіб, механізм та локалізацію нанесених тілесних ушкоджень потерпілому, характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, встановлені висновком експерта №110 від 26.05.2021, врахував невідповідність версій обвинуваченого щодо появи тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 фактичним обставинам справи, а також невідповідність показів ОСОБА_7 , наданих ним під час проведення слідчого експерименту 01.06.2020 року, об'єктивним даним, отриманим в ході проведення судово-медичної експертизи №110.
З урахуванням усіх вищевикладених обставин, суд призначив наближене до мінімального покарання в межах санкції статті.
Таким чином суд дійшов вірного висновку про призначення покарання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 122 КК України у виді 1 року 6 місяців з відрахуванням в дохід держави 10 % із суми заробітку, яке за видом та розміром в повній мірі відповідає його меті.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо відсутності у вироку обґрунтування стягнутої на користь потерпілого з обвинуваченого моральної шкоди, останні не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.128 КПК України - особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Так, згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 року з наступними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,психічнихтощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Судом першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілого до ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди в повній мірі враховано обставини кримінального правопорушення, характер та глибину моральних страждань і переживань потерпілого, стан здоров'я потерпілого, та особливості лікування, необхідного для відновлення його попереднього стану, та зменшено розмір моральної шкоди, заявлений потерпілим в позовній заяві, у відповідності до вищенаведених норм Закону та рекомендації Верховного Суду України.
Так, саме винними діями ОСОБА_7 заподіяна моральна шкода, яка полягає в моральних переживаннях і стражданнях, що їх зазнав потерпілий в зв'язку з вчиненням щодо нього кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, тому враховуючи наведене та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, завдана потерпілому моральна шкода підлягає відшкодуванню у встановленому судом першої інстанції розмірі, а саме, 25000 грн.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Гадяцького районного суду Полтавської області від 21.01.2021 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4