Ухвала від 27.04.2021 по справі 536/940/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/940/20 Номер провадження 11-кп/814/493/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з секретарем - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах законного представника ОСОБА_7 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року по кримінальному провадженню № 12020170220000402 від 21.05.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Бобринець Кіровоградської області, українця, громадянина України, навчається на 5 курсі ПТУ в м.Світловодськ Кіровоградської області, проживає і зареєстрований в АДРЕСА_1 , раніше судимого:

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України

за участю прокурора - ОСОБА_8 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6

законного представника - ОСОБА_6

адвоката - ОСОБА_9 ,

УСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, призначивши покарання в виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте ним покарання за вироком Компаніївського районного суду Кіровоградської області і остаточно призначено ОСОБА_6 покарання в виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років і 6 (шість) місяців.

Обрано ОСОБА_6 запобіжний захід тримання під вартою після набрання вироком законної сили, строк відбування покарання обчислювати з дня затримання.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком суду , неповнолітній ОСОБА_6 16.05.2020 знайшовши в інтернет ресурсі «OLX» оголошення про продажу мопеду «Delta EX 50 QT-B», який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та є особою похилого віку, вирішив ним незаконно заволодіти.

Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та мети, ОСОБА_6 домовився по телефону про придбання вказаного мопеду з ОСОБА_11 та в цей же день о 18 год. прибув до за адресом: АДРЕСА_2 , де його зустріли ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Під приводом перевірки справності вказаного транспортного засобу ОСОБА_6 сів за кермо, запустив двигун ключем, який дав йому ОСОБА_10 і керуючи ним поїхав в невідомому напрямку.

Згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 1834 від 15 червня 2020 року вартість станом на травень 2020 року бувшого у використанні мопеда «Delta EX 50 QT-B» придбаного в 2008 році у справному неушкодженому стані складає 7000 грн.

Вимоги апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб , які їх подали

В спільній апеляційній скарзі обвинувачений та його законний представник просять вирок суду скасувати , а справу щодо ОСОБА_6 направити на новий розгляд у суді першої інстанції.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим , що в суді першої інстанції обвинувачений та його захисник зазначали про те , що ОСОБА_6 неодноразово травмувався головою , а тому він не завжди правильно розуміє свої дії та психічне відношення до них. Проте йому не проводили жодні обстеження , як у психіатра , так і у психолога.

Також , апелянти стверджують , що вирок не відповідає ст. 374 КПК України , оскільки формулювання обвинувачення , визнане судом доведеним , зазначено не чітко .

Позиції учасників судового провадження в апеляційному суді

В судовому засіданні обвинувачений , законний представник обвинуваченого та адвокат апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з наведених в ній підстав.

Прокурор в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та законного представника.

Мотиви суду

Заслухавши суддю доповідача , пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження , колегія суддів приходить до таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених положень закону , судовий розгляд проведено з дотриманням вимог кримінального - процесуального закону , а висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину за який він засуджений , ґрунтуються на зібраних у справі доказах , які відповідають фактичним обставинам справи , підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні та оцінених судом з точки зору належності , допустимості , достовірності , достатності та взаємозв'язку й детально наведених у вироку.

Доводи апеляційної скарги є непереконливими і висновків суду першої інстанції не спростовують.

По-перше к, олегія суддів звертає увагу , що апеляція в цілому зводиться до нібито процесуальних порушень і в ній фактично не заперечується самого факту заволодіння транспортним засобом.

Колегія суддів не може погодитись із доводами авторів апеляції , що психологічний та психічний стан неповнолітнього обвинуваченого є таким , що виключає провадження щодо нього.

Аналізуючи зазначені доводи апеляції колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.2 ст.242 КПК слідчий або прокурор зобов'язані забезпечити проведення експертизи щодо: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 6) визначення розміру матеріальних збитків, якщо потерпілий не може їх визначити та не надав документ, що підтверджує розмір такої шкоди, розміру шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяного кримінальним правопорушенням.

За змістом ч.1 ст.509 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані залучити експерта (експертів) для проведення психіатричної експертизи у разі, якщо під час кримінального провадження будуть встановлені обставини, які дають підстави вважати, що особа під час вчинення суспільно небезпечного діяння була в неосудному або обмежено осудному стані або вчинила кримінальне правопорушення в осудному стані, але після його вчинення захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Такими обставинами, зокрема, є: 1) наявність згідно з медичним документом у особи розладу психічної діяльності або психічного захворювання; 2) поведінка особи під час вчинення суспільно небезпечного діяння або після нього була або є неадекватною (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті тощо).

Наявними у кримінальному провадженні доказами і в тому числі тими , які стосуються особи обвинуваченого, жодним чином не підтверджується такий стан обвинуваченого , який хоча б у найменшій мірі викликав сумніви, у колегії суддів , у його дієздатності , відповідності розвитку його віку , можливості постати перед судом.

В апеляційному суді сторона захисту підтвердила , що обвинувачений навчався у звичайній школі , в даний час навчається у професійно-технічному навчальному закладі де має досить високий рівень знань , на лікуванні з приводу травм , на які посилаються автори апеляції , не перебував.

Із матеріалів провадження також вбачається , що на обліках у лікаря психіатра або психолога обвинувачений як не перебував в минулому так і не перебуває в теперішній час.

Чіткість пояснень обвинуваченого та відповідей на питання в апеляційному суді, що сприймалось колегією суддів особисто, також жодним чином не викликає сумнівів щодо психічного стану.

В обґрунтування свого клопотання про призначення у справі судової психіатричної експертизи стороною захисту не було надано жодного посилання на певні обставини , які б могли викликати у колегії суддів певні сумніви щодо психічного стану обвинуваченого.

Не погоджується колегія суддів також і з доводами апеляції щодо завищеної вартості транспортного засобу.

Як вже зазначено вище , положеннями статті 242 КПК передбачено обов'язок слідчого призначити експертизу у питання визначення розміру спричиненої шкоди (вартості викраденого майна).

Як вбачається із матеріалів провадження , у справі було призначено та проведено судову експертизу , яка визначила вартість транспортного засобу, який було викрадено.

Будь-яких доказів на спростування цього висновку стороною захисту , як суду першої інстанції так і апеляційному суду , представлено не було. Фактично в цьому питанні сторона захисту обмежилась лише запереченням вартості , що визначена експертом.

Не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги і щодо невідповідності об'єктивної сторони складу злочину викладеного у вироку приписам статті 374 КПК України.

Як вбачається із змісту вироку в ньому викладено об'єктивну сторону складу злочину встановленого і визнаного судом доведеним, із зазначенням дати , часу , місця, переліку викраденого майна . Викладено у вироку і суб'єктивну сторону складу злочину і зокрема щодо віку обвинуваченого , спрямованості умислу тощо . Вирок суду є чітким і зрозумілим для сприйняття як сторонами кримінального провадження так і будь-якими іншими особами.

При цьому колегія суддів вдруге звертає увагу , що сам факт заволодіння транспортним засобом обвинуваченим, в апеляційній скарзі фактично не оспорюється.

Таким чином , у вироку суду в повній відповідності до вимог частини 3 статі 374 КПК наведено докази , на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_6 , які суд дослідив та оцінив із дотриманням положень статті 94 КПК. В основу обвинувального вироку покладено виключно ті докази , що не викликають сумнівів у їхній достовірності. Зі змісту вказаного вироку вбачається , що суд у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення , визнаного доведеним , із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце , час , спосіб вчинення злочину , його наслідки.

В контексті оцінки правильності призначення обвинуваченому судом покарання, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до вимог статей 50,65 КК особі , яка вчинила злочин , має бути призначене покарання , необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості , співмірності та індивідуалізації , покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій , їх небезпечності та даним про особу винного.

Покарання є заходом примусу , що застосовується від імені держави за вироком суду до особи , визнаної винною у вчиненні злочині , і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання , необхідне і достатнє для виправлення засуджених , а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими , так і іншими особами . Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України , відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер , а також з принципу правової держави , з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання , яке хоч і не виходить за межі , встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність , але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину , дані про особу обвинуваченого , який характеризується посередньо , наявність обставин , що обтяжують та пом'якшують покарання , вчинення злочину в період відбування випробувального строку за попереднім вироком , що свідчить про особу обвинуваченого як таку , що схильна до злочинної діяльності і вперто не бажає ставати на шлях виправлення.

Так обставинами , що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнав щире каяття , активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною , що обтяжує покарання обвинуваченого суд визнав вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Врахувавши зазначені обставини суд призначив обвинуваченому покарання , яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів.

Правильно суд першої інстанції визначив і остаточне покарання за правилами статті 71 КК України.

Підстав вважати призначене покарання за окремо за статтею 289 ч.2 КК України та за сукупністю вироків вочевидь несправедливим через його суворість , колегія суддів не знаходить.

При цьому колегія суддів звертає увагу , що обвинуваченому призначене не найсуворіше покарання.

Вирок суду відповідає приписам статті 374 КПК України , є законним , обґрунтованим і вмотивованим.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства , які б перешкодили суд ухвали законний та обґрунтований вирок , колегією суддів не встановлено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку , що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення , а вирок суду - без змін.

Керуючись статтями 376,404,405,407,409,419 КПК України , колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах законного представника ОСОБА_7 залишити без задоволення , а вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 грудня 2020 року щодо ОСОБА_6 - без змін;

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30 днів з моменту проголошення , а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії судового рішення

СУДДІ:

____________ _______________ ________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ
96711110
Наступний документ
96711112
Інформація про рішення:
№ рішення: 96711111
№ справи: 536/940/20
Дата рішення: 27.04.2021
Дата публікації: 27.01.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Полтавський апеляційний суд
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Незаконне заволодіння транпортним засобом
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: (26.08.2021)
Результат розгляду: Приєднано до провадження
Дата надходження: 25.08.2021
Розклад засідань:
17.11.2020 11:00 Кременчуцький районний суд Полтавської області
10.12.2020 13:30 Кременчуцький районний суд Полтавської області
27.04.2021 10:00 Полтавський апеляційний суд