Справа № 528/276/20 Номер провадження 11-кп/814/210/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
29 квітня 2021 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава матеріали справи за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 17 червня 2020 року ,-
за участю прокурора: ОСОБА_8
захисника - адвоката ОСОБА_6 , (в реж. відеоконференції)
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області від 17 червня 2020 року застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з наданням психіатричної допомоги із звичайним наглядом.
Вирішено питання про речові докази.
Стягнуто з ОСОБА_7 в дохід держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 942,06 грн (дев'ятсот сорок дві грн 06 грн).
З клопотання вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні суспільно-небезпечного діяння за таких обставин.
09.12.2019 близько 13 год ОСОБА_7 , перебуваючи та території ринку «Привокзальний», що по вул. Магістральній в м. Гребінка, Полтавської області, діючи повторно, умисно та протиправно, з корисливих мотивів, таємно викрав сумку темного кольору у якій знаходилися термос марки «Flagman», вартість якого згідно висновку експерта № 101 від 14.01.2020 складає 420 грн., та термос марки «Stenson», вартість якого згідно висновку експерта № 101 від 14.01.2020 складає 136 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 556 грн., а викраденим розпорядився на власний розсуд.
Суспільно небезпечні дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна ( крадіжка) , що вчинене повторно.
Під час проведення досудового розслідування призначено та проведено судово- психіатричну експертизу №80 від 21.02.2020 , згідно з висновком якої ОСОБА_7 в період часу, що відноситься до інкримінованих йому протиправних дій, виявляв ознаки деменції змішаного походження внаслідок чого не усвідомлював свої дії та не міг керувати ними. ОСОБА_7 на даний час також виявляє ознаки вказаного вище психічного розладу, який позбавляє його здатності усвідомлювати свої дії та керувати. ОСОБА_7 підпадає під дію ч. 2 ст. 19 КК України. Потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Приймаючи рішення , що є предметом оскарження , суд врахував те , що на час вчинення кримінального правопорушення та на даний час ОСОБА_7 знаходиться у стані неосудності, враховуючи тяжкість захворювання, ступінь небезпечності особи для себе та інших осіб, суд вважає, що відносно ОСОБА_7 слід застосувати примусові заходи медичного характеру у вигляді примусового лікування із звичайним наглядом.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала
Не погодившись з вказаним рішенням суду , адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду , викладених у судовому рішенні , фактичним обставинам кримінального провадження , постановити нову ухвалу , за якою по відношенню до ОСОБА_7 відмовити в застосуванні примусових заходів медичного характеру , закрити кримінальне провадження.
Апеляційні вимоги адвокат обґрунтовує тим , що висновок суду про те , що ОСОБА_7 вчинив злочин , не підтверджується жодним доказом , дослідженим під час судового розгляду.
Також , стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того , чим підтверджується повторність.
Обвинувальний акт не містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового розгляду в судовому засіданні
В судовому засіданні адвокат апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з наведених в ній підстав.
Прокурор в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення апеляційної скарги.
Особа , відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру , в судове засідання не з'явився , будучи належним чином повідомленим про день та час слухання справи.
Потерпілий в судове засідання не з'явився , будучи належним чином повідомленим про день та час слухання справи.
Мотиви суду
Заслухавши суддю доповідача , пояснення сторін на підтримання та спростування доводів апеляційної скарги , вивчивши матеріали кримінального провадження , проаналізувавши доводи апеляційної скарги , колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним , обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження , передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин , які підтверджені доказами , дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення , в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції не в повній мірі дотримався вимог законодавства.
Відповідно до п.4 ч.1 статті 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є зокрема неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно статті 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є зокрема: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Так , колегія суддів не погоджується із доводами автора апеляції про відсутність в діях особи відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру складу суспільно-небезпечного діяння.
Колегія суддів вважає , що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння ґрунтуються на зібраних у справі доказах , які відповідають фактичним обставинам справи , підтверджуються сукупністю досліджених у судовому засіданні та оцінених судом з точки зору належності , допустимості , достовірності , достатності та взаємозв'язку й наведених у вироку.
Зокрема , вина ОСОБА_7 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_9 , яка будучи допитаною в суді першої інстанції підтвердила факт викрадення двох термосів невідомим чоловіком, яким , як з'ясувалось був ОСОБА_7 .
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 січня 2020 року із якого вбачається , що свідок ОСОБА_10 впізнав ОСОБА_7 як особу який перебував на ринку під час крадіжки.
Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13 січня 2020 року із якого вбачається , що потерпіла ОСОБА_9 впізнала ОСОБА_7 як особу який перебував біля неї на ринку.
Протоколом огляду від 10.01.2020 із фототаблицею під час якого гр. ОСОБА_11 добровільно віддала сумку із двома термосами , які їй віддав ОСОБА_7 за пляшку горілки.
Висновком експерта щодо визначення ринкової вартості викраденого майна , яка становить відповідно 420.00 грн. та 136.00 грн.
Відповідно до акту судово-психіатричної експертизи від 21.02.2020 ОСОБА_7 підпадає під дію ч.2 ст.19 КК України, потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Сторона захисту як в суді першої інстанції так і в апеляційному суді не заперечувала того факту , що заволодіння майном дійсно мало місце, хоча і викладали це в іншому світлі.
Врахувавши вказані обставини суд прийшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні таємного викрадення чужого майна та необхідності застосування примусових заходів медичного характеру.
Із вказаним висновком суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_7 у скоєнні таємного викрадення чужого майна та необхідності застосування примусових заходів медичного характеру погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляції адвоката в цій частині колегія суддів вважає непереконливими.
Водночас , колегія суддів вважає , що кваліфікуючи суспільно-небезпечні дії ОСОБА_7 , суд припустився помилки.
Згідно клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру дії ОСОБА_7 були кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України - як таємне викрадення чужого майна , повторно за ознакою наявності попередніх судимостей за вчинення аналогічного злочину.
Разом з тим як вбачається із матеріалів провадження остання судимість ОСОБА_7 мала місце 13.11.2014 року за ст.185 ч.2 КК України і за цим вироком він звільнився з місць позбавлення волі 10.05.2016 року.
Злочин , за вчинення якого ОСОБА_7 відбував покарання є нетяжким злочином відповідно до положень ст.12 КК України.
За змістом ст.89 КК України судимість за вчинення нетяжкого злочину погашається через 3 три роки після відбуття основного та додаткового покарання.
Таким чином судимість за вчиненні ОСОБА_7 злочини погашалась 10.05.2019.
Суспільно-небезпечне діяння за вказаною ухвалою від 17.06.2020 , яка є предметом апеляційного перегляду, було вчинене 09.12.2019.
Отже , на момент вчинення суспільно-небезпечного діяння 09.12.2019 судимість ОСОБА_7 за вироком від 13.11.2014 була вже погашена.
Кваліфікація його дій за ознакою повторності за ст.185 ч.2 КК України, на переконання колегії суддів, за таких обставин є неправильною.
З огляду на наведене , у зв'язку із незастосуванням судом закону, який підлягав застосуванню, застосуванням закону, який не підлягав застосуванню, кваліфікуюча ознака повторність підлягає виключенню із обвинувачення , суспільно-небезпечне діяння ОСОБА_7 підлягає перекваліфікації із ч.2 ст.185 на ч.1 ст.185 КК України- як таємне викрадення чужого майна.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку , що апеляційна скарга адвоката підлягає частковому задоволенню , а ухвала суду - зміні в частині кваліфікації дій особи , відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру , а в іншій частині ухвалу слід залишити без змін.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. 376, ст.ст.404, 405,407 ,409,413,419 КПК України, колегія суддів Полтавського апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах особи відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 задовольнити частково;
Ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області від 17.06.2020 щодо ОСОБА_7 в частині кваліфікації його дій -змінити ;
Перекваліфікувати дії особи , відносно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 із ч.2 ст.185 на ч.1 ст.185 КК України;
В іншій частині ухвалу суду залишити без змін;
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 3-х місяців з моменту проголошення.
Судді:
___________ _______________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4