Справа № 431/4513/20
Провадження № 33/810/58/21
30 квітня 2021 року м. Сєвєродонецьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Тополюк Є.В., при секретарі Василович Г.Ю. за участю захисника особи, якого притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Тріфонова Є.О. , представників Східної митниці Держмитслужби Гнилобокова Р.В. та Сорокіна Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Луганського апеляційного суду в м.Сєвєродонецьку Луганської області апеляційну скаргу в.о. начальника Східної митниці Держмитслужби Ковтун К. на постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 19 березня 2021 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Широкий Станично-Луганського району Луганської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 ,-
Оскаржуваною постановою суду першої інстанції провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у скоєнні порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.482 МК України закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Як зазначено в постанові, згідно з протоколом про порушення митних правил від 10.08.2020р №33/70200/20, 10 серпня 2020 року о 01 годині 30 хвилин в районі інформаційного покажчика №335 «Увага Державний кордон. Прохід заборонено» на відстані 5м від лінії державного кордону України на напрямку руху с.Ушаковка (РФ) - Герасимівка (Україна) був затриманий громадянин України ОСОБА_1 , який перемістив на гумовому човні через річку Айдар, посередині якої проходить лінія державного кордону України, з Росії до України товари народного споживання поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу і без виконання митних формальностей.
Не погоджуючись з вказаним рішенням в.о. начальника Східної митниці Держмитслужби Ковтун К. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду таприйняти нову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 482 МК України накласти штраф в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 257 428,20 гривень з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил та застосувати конфіскацію транспортного засобу - гумового човна, що використовувався для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України поза митним контролем.
Стягнути витрати за зберігання тимчасово вилучено майна, відповідно до ст. 520 МК України.
Посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Вказує, що під час затримання ОСОБА_1 разом з останнім прикордонним нарядом було затримано громадянина України ОСОБА_2 , який в тому ж місці, в той же час вчиняв протиправні дії, спрямовані на переміщення через державний кордон з України в РФ товари народного вжитку українського походження поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу і без виконання митних формальностей, та відносно якого було складено інший протокол про порушення митних правил за ознаками ч. 1 ст. 482 МК України. Згідно вказаних матеріалів справ про порушення митних правил одна не встановлена особа здійснила втечу з місця пригоди. В суді першої інстанції також було встановлено, що ОСОБА_1 під час затримання намагався втекти від прикордонників та сховався у воді біля берегу річки в очереті, де і був встановлений та затриманий військовослужбовцем прикордонної служби ОСОБА_3 .
Відповідно до матеріалів справи взагалі не встановлено будь-яких фактів незаконного переміщення через кордон товарів третьою невстановленою особою, яка вчинила втечу з місця пригоди, а тому неможливо кваліфікувати її дії у зв'язку з вказаними подіями.
Вказане беззаперечно свідчить поза розумним сумнівом, що саме ОСОБА_1 незаконно переміщував товари з РФ до України, так як матеріалами іншої справи про порушення митних правил відносно гр. ОСОБА_2 встановлено, що останній вчиняв протиправні дії, спрямовані на переміщення інших товарів народного вжитку українського виробника з України до Росії поза митним контролем.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_1 має схильність до вчинення подібних протиправних дій, оскільки відповідно до баз даних митниці, а саме реєстр порушників митних правил встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 році притягувався до адміністративної відповідальності за однорідне правопорушення за фактом незаконного переміщення через митний кордон України великої рогатої худоби.
Заслухавши пояснення представників митниці, яки підтримали вимоги апеляційної скарги,зазначивши,що у протоколі помилково зазначено, що переміщення товарів на гумовому човні через річку Айдар, оскільки подія була на річці Деркул, що підтверджується інформаційним покажчиком № 335, захисника ОСОБА_1 , адвоката Тріфонова Г.Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, які були досліджені судом першої інстанції, провівши судові дебати, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.
У апеляційній скарзі в.о. начальника Східної митниці Держмитслужбі України Ковтун К. вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, та вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом у вчиненіпорушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.482 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до Митного Кодексу, а в частині, що не регулюється ним відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно ч.1 ст. 486 МК України, ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП та ст.489 МК України - посадова особа при розгляді справи про правопорушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції в ході розгляду справи дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 482 МК України.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд з огляду на таке.
Так, судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та були досліджені письмові докази, а саме:опис вилучених предметів до протоколу ПМП №33/70200/20 від 10.08.2020р. (а.с.7-8), згідно якого у ОСОБА_1 вилучено товари народного споживання у кількості 27 найменувань та човен гумовий загальною вартістю 392 327,00грн.; фототаблиці до протоколу про порушення митних правил №33/70200/20 від 10.08.2020; копія висновку №1420003900-0044 від 04.09.2020р. (а.с.75-76), згідно якого загальна вартість кондитерських та горілчаних виробів, книг та гальмівного диску у кількості 27 найменувань, зазначених у постанові про призначення експертизи від 17.08.2020 у справі про порушення митних правил №33/7020/20 станом на 10.08.2020 становить 257 428,20 гривень; копія протоколу про адміністративне правопорушення СхРу №211887 від 10.08.2020р. зі схемою місцевості затримання (а.с.52-54) стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП; копія протоколу про адміністративне правопорушення СхРу №223862 від 10.08.2020р. зі схемою місцевості затримання (а.с.55-56) стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Згідно копії повідомлення Біловодського районного суду Луганської області від 30.12.2020 (а.с.113) протоколи СхРУ №223862 та СхРУ №211887 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП були повернуті до Луганського прикордонного загону для належного оформлення постановами суду від 28.09.2020р. та більше до суду не надходили.
Суд апеляційної інстанції вважає,що судом першої інстанції було вірно встановлено, що на місці події 10.08.2020р. були присутні та приймали участь у завантаженні і переміщенні товарів через кордон якнайменш три особи, про що у судовому засіданні показали свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а матеріали справи про порушення митних правил стосовно ОСОБА_1 не містять жодного доказу того, що 10.08.2020р. саме ОСОБА_1 переміщав на гумовому човні товари народного споживання через митний кордон України поза митним контролем, а не інша присутня на місці події особа, яка приймала участь у завантаженні і переміщенні товарів через кордон оскільки за оцінкою суду першої інстанції допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 показали, що не можуть стверджувати, що це саме ОСОБА_1 на гумовому човні переміщував товари через річку Айдар, посередині якої проходить лінія державного кордону України,з Росії до України поза митним кордоном.
У постанові суду першої інстанції зазначено, що представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності захисник Тріфонов Є.О. у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 перебував на місці події, оскільки працює вантажником, їхав з водієм, було пробито колесо і вони там зупинились, щоб відремонтувати, кордон ОСОБА_1 не перетинав, товар не перевозив, ОСОБА_1 не був мокрий, коли його затримали, то він був біля автомобіля, немає доказів того, що будь-які товари переміщувались через річку.
Вказані пояснення ОСОБА_7 підтвердив в суді апеляційної інстанції, додатково зазначивши,що він заперечує проти апеляційних вимог, оскільки не доведено, що ОСОБА_1 вчиняв переміщення товарів через державний контроль пози митним контролем. Постанова суду першої інстанції є законною, свідки митниці давали різні свідчення, бачив лише один, інші нічого не бачили. Пристрій бачив лише силуети, ОСОБА_1 раніше не знали,а тому точно не бачили. ОСОБА_1 не вчиняв адміністративне правопорушення 10.08.2020 року. Суд 23.03.2021 року визнав ОСОБА_2 винним, та постанова суду оскаржується в апеляційному порядку, не вступила у законну силу. Групова відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення за порушення митних правил відсутня. Власник автомобіля, який був затриманий, до суду не викликався.
З змісту апеляційної скарги в.о. начальника Східної митниці Держмитслужби Ковтуна К. вбачається, що під час затримання ОСОБА_1 разом з ним був затриманий гр. ОСОБА_2 , який в тому ж місці, в той же час вчиняв дії, спрямовані на переміщення через державний кордон з України в РФ товари народного вжитку українського походження поза митним контролем, та відносно якого було складено інший протокол про порушення митних правил за ознаками ч. 1 ст. 482 МК України.
В апеляційному суді представник Східної митниці Гнилобоков Р.В. пояснив, що подія відбулася 10.08.2020 року біля річці Деркул. Факт незаконного переміщення товарів підтверджується фототаблицями до протоколу про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків-працівників прикордонної служби, які затримали ОСОБА_1 , та який переміщував товари , які є санкційними згідно відповідної постанови КМУ. ОСОБА_1 жодного разу не з'явився до суду першої інстанції, не дав ніяких пояснень щодо обставин його затримання при переміщенні товарів через кордон. Вважає,що його вина підтверджена матеріалами справи, протоколом щодо ОСОБА_2 , який разом з ним був 10.08.2020 року, та який є суб'єктом адміністративного правопорушення. Відносно останнього рішення суду першої інстанції набрало законної сили.
Представник Східної митниці Сорокін Л.В. пояснив суду апеляційної інстанції,що автомобілем керував ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 переміщував товар з РФ до України , що робила третя особа - не зрозуміло.
Під час перевірки доводів,викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до наданих матеріалів справи про порушення митних правил щодо ОСОБА_1 , одна не встановлена особа здійснила втечу з місця пригоди, однак саме куди не можливо встановити з показань свідків, які були допитані у суді першої інстанції.
Перевіряючи довід апелянта про те ,що судом першої інстанції також було встановлено, що ОСОБА_1 під час затримання намагався втекти від прикордонників та сховався у воді біля берегу річки в очереті, де і був встановлений та затриманий військовослужбовцем прикордонної служби ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції встановила наступне.
Так, з змісту показань свідка ОСОБА_3 слідує, що він працює у Держприкордонної службі України, з 09 на 10 серпня 2020 року перебував у наряді, приблизно опівночі чи на початку першої години ночі почули шурхіт і підхід автомобіля з російської сторони, потім дві невідомі особи підійшли з української сторони. Один перейшов через воду, чули накачування човна, потім вони почали працювати, через деякий час під'їхав вантажний автомобіль, старший наряду наказав затримувати. ОСОБА_1 , саме він витягав з комишу, що саме ОСОБА_1 з човном переміщував товари точно сказати не може, тому що була ніч і темно. Автомобіль там не був поломаний. Як затримували ОСОБА_1 , він був на території України, коли почалось затримання, то вони усі почали тікати, ОСОБА_1 тікав у комиші у сторону Росії.
У зв'язку з наданими показаннями вказаного свідка, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вони ні є доказом того, що саме ОСОБА_1 з човном переміщував товари 10.08.2020 року.
Твердження апелянта про те,що відповідно до матеріалів справи взагалі не встановлено будь-яких фактів незаконного переміщення через кордон товарів третьою невстановленою особою, яка вчинила втечу з місця пригоди, а тому неможливо кваліфікувати її дії у зв'язку з вказаними подіями, заслуговують на увагу, але не спростовують висновки суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 .
Доводи апелянта про те,що вказане ним в апеляційній скарзі беззаперечно свідчить поза розумним сумнівом, що саме ОСОБА_1 незаконно переміщував товари з РФ до України, так як матеріалами іншої справи про порушення митних правил відносно гр. ОСОБА_2 встановлено, що останній вчиняв протиправні дії, спрямовані на переміщення інших товарів народного вжитку українського виробника з України до Росії поза митним контролем, суд апеляційної інстанції вважає недостатніми для висновків про винуватість ОСОБА_1 з огляду на таке.
Так, при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів, суддя відповідно до положень ст.129 Конституції України повинен здійснювати правосуддя незалежно та керуватися верховенством права, основними засадами якого у тому числі є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та розумні строки розгляду справи судом.
Відповідно до положень ст.62 Конституції України , ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину та обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Суд апеляційної інстанції враховує, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин, чи адміністративне правопорушення були вчинені і обвинувачений, або особа, яка притягується до адміністративної відповідальності є винним у вчиненні цього злочину чи адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу зібраних у даному випадку ст. державним інспектором відділу ОР УЗПМП Східної митниці Держмитслужби Кузнєцовим С. матеріалів справи про порушення митних правил № 33/70200/20 у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.482 МК України та переданих в.о. начальника митниці Ковтун К. до суду першої інстанції допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту.
Крім того, відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають дуже суттєве значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (Справа «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року).
Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25). який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Турції).
Суд апеляційної інстанції вважає, що вищезазначені правові позиції ЄСПЛ суд першої інстанції належним чином врахував під час ухвалення судового рішення а також враховані судом апеляційної інстанції під час перевірки законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення за апеляційною скаргою представника Східної митниці Держмитслужби Ковтуна К.
Нових доказів щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення за ч.1 ст.482 МК України під час повторного дослідження наданих суду першої інстанції вказаних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції не встановив. Підстав для надання вказаним вище доказам іншої оцінки ніж була надана судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції не знайшов.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 має схильність до вчинення подібних протиправних дій, оскільки відповідно до баз даних митниці, а саме реєстр порушників митних правил встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 році притягувався до адміністративної відповідальності за однорідне правопорушення за фактом незаконного переміщення через митний кордон України великої рогатої худоби, у даному випадку не мають значення, оскільки таке твердження відносяться до характеристики особи, а не до доказів його винуватості.
Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.482 МК України, та обґрунтовано закрив провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з чим погоджується і апеляційний суд.
У зв'язку з чим, апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення суду першої інстанц- скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу в.о. начальника Східної митниці Держмитслужби Ковтун К.- залишити без задоволення.
Постанову судді Старобільського районного суду Луганської області від 19 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.482 МК України - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Луганського апеляційного суду : Є.В. Тополюк