Провадження № 11-кп/803/1501/21 Справа № 171/1366/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
29 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року про задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України,
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою було задоволено. Продовжено обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів до 10 червня 2021 року включно. В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 було відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ризики, передбачені п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, характер та обставини протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , давали суду підстави вважати, що обвинувачений у разі обрання йому альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою може переховуватися від суду з метою ухилення від покарання у виді реального позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.04.2021 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 та замінити запобіжній захід на цілодобовий домашній арешт.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що прокурором не було надано доказів на підтверджений ризиків передбачених ст. 177 КПК України. Прокурор в судовому засіданні та в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, не довів ризики незаконного впливу на свідка, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 не містить фактів, доказів, які підтверджують наявність цих ризиків.
На переконання апелянта, суд першої інстанції не зазначив яким чином обвинувачений ОСОБА_7 може перешкоджати встановленню істини у справі.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції при винесені ухвали не взяв до уваги, що ОСОБА_7 , має зареєстроване, постійне місце проживання, за адресою АДРЕСА_1 , разом зі своєю родиною.
Також ОСОБА_7 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворити будь - які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають суттєве значення для справи були вилучені, по яких були проведені всі необхідні експертизи. ОСОБА_7 немає потреби незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів так як, під час досудового розслідування було допитано зазначених осіб та зроблені висновки експертів. 25.11.2019 року в судовому засіданні була допитана потерпіла по даному кримінальному провадженню ОСОБА_8 яка надала свої свідчення по даній справі, був пред'явлений цивільний позов, окрім цього, 15.01.2020 року, 04.02.2020 року та 12.03.2020 року були допитані свідки в судовому засіданні по даному кримінальному провадженню, 02.09.2020 року були допитані свідки обвинувачення, на теперішній час всі свідки обвинувачення допитані. 27.01.20 року була допитана свідок сторони захисту. На теперешній час залишився один свідок сторони захисту, який не є знайомим обвинуваченого та не має змоги обвинуваченому впливати на даного свідка. На теперешній час змінено порядок дослідження доказів в судовому засіданні. 17.02.2021 року був допитаний обвинувачений ОСОБА_7 який дав свої покази в судовому засідань В судовому засіданні на теперешній час проводиться дослідження доказів.
Вказує на те, що ОСОБА_7 не збирається вчиняти інше кримінальне правопорушення продовжувати кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Суд першої інстанції при винесені ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не взяв до уваги, що ОСОБА_7 до моменту затримання неофіційно був працевлаштований, має місце постійного проживання, зареєстрований та проживає (довідка знаходиться в матеріалах кримінального провадження) саме в м. Кривий Ріг де проводиться слухання кримінального провадження, має міцні соціальні зв'язки, до його складу сім'ї входить його мати ОСОБА_9 , яка має у користуванні житло, працює, має постійний дохід та зможе забезпечити перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під домашнім арештом, також в родині є неповнолітня сестра, є необхідність з'являтися до суду за викликом.
Окрім цього звертає увагу на те, що обвинувачений знаходиться під вартою вже досить тривалий час, вважає, що перебування в умовах ізоляції на протязі тривалого часу є наданий час необгрунтованим. ОСОБА_7 тримається у слідчому ізоляторі м. Кривий Ріг з 24.05.2019 року по теперешній час (що складало 1 рік 10 місяці 11 днів на момент винесення ухвали судом) у зв'язку з чим під час провадження досудового розслідування та судового розгляду на протязі даного часу обмежений в правах та свобод, що є порушенням принципу поваги до свободи особистості.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши представлені матеріали та обговоривши апеляцію, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
14 січня 2021 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою”.
Тож, як витікає з приписів ч.4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
В апеляційній скарзі обвинувачений та його захисник не просили розглядати апеляційну скаргу за їх участю. Будь - яких заяв від обвинуваченого та його захисника до суду не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Таким чином, з урахуванням того, що учасники апеляційного провадження не заявили клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга має бути розглянута за відсутності сторін кримінального провадження, відповідно до вимог ст. 107 ч. 4 КПК України, без фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до абзацу 15 пункту 2.4. мотивувальної частини зазначеного рішення Конституційного суду України, надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов'язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлена на стадії судового розгляду, є предметом апеляційного перегляду, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого підлягає розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як видно з матеріалів справи, в провадженні Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження №12019040410000451 стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України.
24 травня 2019 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався на стадії досудового слідства та судового розгляду.
12 квітня 2021 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_7 під варту, на даний час не змінилися, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, а саме переховуватися від органів досудового розслідування або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення не зменшились.
При цьому, апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , одне з яких є тяжким злочином та за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років та особливо тяжким злочином та за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризики не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_7 під вартою, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, як і неможливості призначення судового засідання до його закінчення, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги обвинуваченого про незаконність та необгрунтованість ухвали суду, апеляційний суд вважає безпідставними.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги судом в сукупності з іншими доказами по справі та їм було надано належної оцінки.
Доводи ж апелянта на те, що він має міцні соціальні зв'язки, колегія суддів вважає такими, що в цілому не зменшують встановлені судом ризики, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі триває, допитуються свідки, досліджуються докази, а тому вказані ризики дійсно продовжують існувати і судом з урахуванням цього цілком обґрунтовано обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також колегія суддів вважає, що у своєму рішенні суд розглядав можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та належним чином аргументував, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти заявленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.
Що ж стосується доводів апелянта про тривале тримання обвинуваченого під вартою, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 12.12.2019 року у справі « Піхун проти України»(заява № 63754/09 ) Європейський Суд зауважив, що «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у контексті обставин справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи та поведінка заявника і відповідних органів державної влади, які розглядають справу …».
Враховуючи усталену практику Європейського суду з прав людини щодо порушення статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинуваченого під вартою та тривалим кримінальним провадженням, апеляційний суд у даному конкретному випадку звертає увагу на рух кримінального провадження, його складність, періодичність призначення судових засідань, об'єм матеріалів, які досліджуються судом, оскільки ОСОБА_7 обвинувачеються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України, і за результатами апеляційного розгляду не вважає тривале тримання ОСОБА_7 під вартою надмірним. Оскільки тривалість перебування обвинуваченого під вартою сама по собі не може слугувати безумовною підставою для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу і підлягає врахуванню у сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 177 та ст. 178 КПК України, тому доводи апелянта в цій частині є необґрунтованими.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 289 КК України- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4