Провадження № 11-кп/803/1251/21 Справа № 183/1796/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 та діючого в його інтересах захисника ОСОБА_8 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Таромське Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7 продовжено строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 23 квітня 2021 року включно.
Рішення суду обґрунтовано тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на цей час не зменшилися, залишаються реальними та продовжують існувати, характер та обставини протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_7 , давали суду підстави вважати, що обвинувачений у разі обрання йому альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою може переховуватися від суду з метою ухилення від покарання у виді реального позбавлення волі.
Стороною захисту не надано доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалось обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, перестали існувати.
В апеляційних скаргах:
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 і постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_9 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що обшук, який був проведений у 2020 році із грубим порушенням, а саме: пошкоджено речі ОСОБА_7 при проведенні обшуку; застосування насильства та кайданок; рвдозрюваного ОСОБА_7 не повідомили про його права, а також не надали їх роз'яснення; забрали мобільний телефон; обшук проводився декількома особами, поняті не показали документів та приїхали із слідчим; обшук проведений без участі ОСОБА_7 .
Зазначає, що ним були подані докази, які дозволяють сумніватись у правомірності проведеного обшуку.
Вказує на те, що суд першої інстанції послався лише на те, що підозрюваний офіційно не працює, а також формально застосував загальні тези. Суд жодним чином не мотивував наявність та доведеність ризиків.
Також апелянт посилається на те, що суддя постановив ухвалу, якою задовольнив клопотання прокурора виключно з формальних та поверхових міркувань, оскільки на думку слідчого судді, жоден із запобіжних заходів, менш тяжчий ніж тримання під вартою, в тому числі й домашній арешт, не забезпечить виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків та не нівелює ризики переховування його від органів досудового розслідування та/або суду, знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а також, Суд постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував того, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. А головним, на цьому етапі досудового слідства, обов'язком обвинуваченого є обов'язок появи до органу досудового слідства та суду, а також не порушення ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, не ухиляється від суду, має постійне місце проживання та позитивну характеристику.
Обвинувачений ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня2021 і постановити свою ухвалу, якою обрати щодо нього запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що в разі обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, він буде з'являтись до судових засідань.
Вказує на те, що підозра є необґрунтованою і зазначає, що вже довгий час перебуває під вартою.
Вважає, що обставини, які були враховані слідчим суддею при обранні йому запобіжного заходу відсутні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційних скарг не підлягають задоволенню з наступних підстав.
14 січня 2021 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою”.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до абзацу 15 пункту 2.4. мотивувальної частини зазначеного рішення Конституційного суду України, надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов'язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлена на стадії судового розгляду, є предметом апеляційного перегляду, у зв'язку з чим апеляційні скарги обвинуваченого та захисника підлягають розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали контрольного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як видно з наданих матеріалів, в провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження №12020040000000714 від 25 вересня 2020 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2020 року, ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
25 березня 2021 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_7 під варту, на даний час не змінилися, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, а саме переховування від органів досудового слідства та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінальних правопорушень, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , одне з яких є особливо тяжким злочином та за який передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна та тяжким злочином за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до семи років. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризики не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_7 під вартою, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційних скарг про незаконність та необгрунтованість ухвали суду, апеляційний суд вважає безпідставними.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апелянтів про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів, необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги судом в сукупності з іншими доказами по справі та їм було надано належної оцінки.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянтів про те, що судом першої інстанції не було наведено доказів, які вказують на недоцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами провадження, а тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , і покарання за яке може бути призначено у виді реального позбавлення волі, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства, в цьому випадку зможе попередити встановлені судом ризики.
Доводи ж апелянтів, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає такими, що в цілому не зменшують встановлені судом ризики, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі триває, допитуються свідки, досліджуються докази, а тому вказані ризики дійсно продовжують існувати і судом з урахуванням цього цілком обґрунтовано обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також колегія суддів вважає, що у своєму рішенні суд розглядав можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та належним чином аргументував, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти заявленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому доводи апеляційних скарг з цього приводу не заслуговують на увагу.
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу, апеляційний суд враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини що стосується порушення, статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, тому звертає увагу на рух кримінального провадження, періодичність призначення судових засідань та не вважає, що загальний строк тримання ОСОБА_7 під вартою є надмірним.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а подані апеляційні скарги залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та діючого в його інтересах захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 березня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4