Провадження № 11-кп/803/1384/21 Справа № 216/4863/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 квітня 2021 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_6
обвинуваченого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року в задоволені клопотання захисника адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 було відмовлено. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 було задоволено. Продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 28 травня 2021 року.
Рішення суду обґрунтовано тим, що існують ризики передбачені ст. 177 КК України, а саме, що ОСОБА_7 може переховуватися від суду, оскільки за змістом обвинувачення після вчинення злочину, він покинув місце вчинення злочину, намагався приховати сліди вчиненого особливо тяжкого злочину. Крім того, ОСОБА_7 зареєстрований в Полтавській області, фактично проживає в с. Вишневий хуторок-2, Бориспільського району, Київської області та на території міст Кривого Рогу не зареєстрований, що дає суду підстави про неможливість зміни ОСОБА_7 запобіжний захід на домашній арешт та свідчить про можливе виникнення у обвинуваченого бажання переховуватися від суду, що у подальшому може ускладнити процес встановлення його місцезнаходження та вплинути на розумність строків судового розгляду, тобто наявність ризиків, передбачених п. 1,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 не погодився з рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2021 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 до 28 травня 2021 року. Постановити нову ухвалу, якою клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 задовольнити у повному обсязі та змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що ухвала суду є необгрунтованою такою, що прийнята судом без урахування особи обвинуваченого, та такою, що підлягає скасуванню.
Будь які ризики, крім п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором не були доведені та підтверджені, для того, щоб обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Зазначає, що суд першої інстанції не перевірив та не надав оцінки даним про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, не має судимостей, не є соціально небезпечною людиною, на обліках у спеціалізованих установах не перебуває, офіційно працює в ТОВ «ТЕРМІНАЛ ОПТ» на посаді директора, має постійне місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактично проживає разом з дружиною за адресою: АДРЕСА_2 , має позитивні характеристики, які надані сусідами, що знають родину багато років, та є власником нерухомості за зазначеною адресою, що свідчить про міцність соціальних зв'язків.
Акцентує увагу на тому, що судом не надано будь-якої оцінки доказам, які були надані стороною захисту на підтвердження доводів викладених у клопотанні про зміну запобіжного заходу, відповідно до яких, родина обвинуваченого є благополучною, рідні згодні підтримувати ОСОБА_7 та утримувати у разі знаходження останнього на цілодобовому домашньому арешті та зобов'язуються у разі потреби за першою вимогою забезпечити явку обвинуваченого до суду або органу досудового розслідування.
Також зазначає, що ОСОБА_7 перебуває під вартою понад 1 рік, у тому числі під час судового провадження понад 6 місяців, за цей час останньому судом тільки продовжувався запобіжний захід, звертаю увагу найсуворіший - тримання під вартою, і лише нещодавно у вказаній справі було визначено порядок та обсяг дослідження доказів.
Зазначає, що суд не навів жодних переконливих мотивів щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронних засобів контролю, що, в свою чергу унеможливило б настання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України на наявність якого посилався суд при винесенні оскаржуваної ухвали.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
14 січня 2021 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення виконання рішення Конституційного Суду України стосовно оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою”.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019 визнано таким, що є неконституційним положення ч. 2 ст. 392 КПК України щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, яка постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Відповідно до абзацу 15 пункту 2.4. мотивувальної частини зазначеного рішення Конституційного суду України, надання особі права на апеляційний перегляд судового рішення про продовження строку тримання під вартою під час судового провадження є проявом гарантії виконання державою міжнародних зобов'язань зі створення умов із забезпечення кожному підозрюваному, обвинуваченому (підсудному) дієвого юридичного засобу захисту його конституційних прав і свобод відповідно до міжнародних стандартів, потрібною гарантією відновлення порушених прав, свобод і інтересів людини, додатковим механізмом усунення помилок, допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінальних справ до ухвалення рішення по суті.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, постановлена на стадії судового розгляду, є предметом апеляційного перегляду, у зв'язку з чим апеляційні скарги обвинуваченого та захисника підлягають розгляду.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів. До спливу строку дії запобіжного заходу суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Як видно з наданих матеріалів, в провадженні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження № 12019040230002165 від 10.12.2019 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
29 березня 2021 року судом першої інстанції в судовому засіданні було розглянуто питання доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив факт того, що обставини, які стали підставою для взяття ОСОБА_7 під варту, на даний час не змінилися, ризики, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу і під час вирішення питання про продовження його дії, а саме переховування від органів досудового слідства або суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому апеляційний суд, як і суд першої інстанції, враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_7 , яке є особливо тяжким злочином та за який передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років. Разом з цим, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Таким чином, висновки суду, що встановлені при обранні запобіжного заходу обставини та ризики не зменшились, і запобігання їх настанню можливо виключно шляхом продовження тримання ОСОБА_7 під вартою, з урахуванням також неможливості винесення вироку у справі до спливу терміну тримання під вартою, підтверджуються наданими судом першої інстанції матеріалами та зроблені з належним дотриманням вимог процесуального законодавства, а доводи апеляційної скарги про незаконність та необгрунтованість ухвали суду, апеляційний суд вважає безпідставними.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
На підставі наведеного апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апелянта про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу обвинуваченого, на думку колегії суддів, необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги судом в сукупності з іншими доказами по справі та їм було надано належної оцінки.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було наведено доказів, які вказують на недоцільність обрання більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами провадження, а тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , і покарання за яке може бути призначено у виді реального позбавлення волі, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов'язаний з ізоляцією від суспільства, в цьому випадку зможе попередити встановлені судом ризики.
Доводи ж захисника, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає такими, що в цілому не зменшують встановлені судом ризики, у зв'язку з чим відсутні й підстави для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, оскільки судовий розгляд кримінального провадження наразі триває, допитуються свідки, досліджуються докази, а тому вказані ризики дійсно продовжують існувати і судом з урахуванням цього цілком обґрунтовано обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також колегія суддів вважає, що у своєму рішенні суд розглядав можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів та належним чином аргументував, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків та не зможе запобігти заявленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.
Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу, апеляційний суд враховує також усталену практику Європейського суду з прав людини що стосується порушення, статті 5, пункту 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод (право на справедливий суд) у зв'язку з надмірно тривалим триманням обвинувачених під вартою та тривалим кримінальним провадженням, тому звертає увагу на рух кримінального провадження, періодичність призначення судових засідань та не вважає, що загальний строк тримання ОСОБА_7 під вартою є надмірним.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а подану апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 183, 194, 331, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4