05 травня 2021 року
м. Київ
справа № 640/22969/19
адміністративне провадження № К/9901/14831/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року в справі №640/22969/19 за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури про визнання протиправним і скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Київської обласної прокуратури, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ Прокуратури Київської області від 23.10.2019 №608к про звільнення з посади заступника начальника слідчого відділу Прокуратури Київської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 28.10.2019;
- поновити на посаді заступника начальника слідчого відділу Прокуратури Київської області та органів прокуратури з 28.10.2019;
- стягнути з Прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 28.10.2019 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року (повний текст складено 25 березня 2021 року), позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ Прокуратури Київської області від 23.10.2019 №608к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника слідчого відділу Прокуратури Київської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 28.10.2019;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді посади заступника начальника слідчого відділу Прокуратури Київської області з 29.10.2019;
- стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 281780, 38 грн;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника слідчого відділу Прокуратури Київської області та органів прокуратури з 29.10.2019 та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме: в розмірі 1039,78 грн.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
23 квітня 2021 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року в справі №640/22969/19.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У касаційній скарзі скаржниця посилається на те, що підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 17 червня 2020 року (справа №820/1505/18); від 06 серпня 2019 року (справа №0640/4691/18); від 03 жовтня 2019 року (справа №804/8042/17); від 31 жовтня 2018 року (справа №822/1511/16); від 31 жовтня 2018 року (№822/1511/16); від 16 травня 2019 року (справа №805/790/16-а); від 21 грудня 2019 року (справа №826/1977/16); від 17 січня 2020 року (справа №815/2484/17); від 21 лютого 2020 року (справа №826/6141/17); від 11 жовтня 2018 року (справа №823/244/16); від 17 жовтня 2018 року (справа №823/276/16); від 08 жовтня 2019 року (справа №823/263/16).
Суд відхиляє доводи скаржниці, оскільки правовідносини у справах №820/1505/18; №0640/4691/18; №804/8042/17; №822/1511/16; №805/790/16-а, на які вона посилається, не є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Щодо решти справ, скаржницею не наведено які саме норми права неправильно застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
Доводи скаржниці зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржницею не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2021 року в справі №640/22969/19 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська