25 березня 2021 року Справа № 160/17254/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-
24.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніон Агро" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області по проведенню перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Агро", за результатами якої було складено Акт фактичної перевірки від 09.11.2020 року №447/04/36/07/РРО/42120267;
- визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0046140710 від 07.12.2020 р., форма "С", прийнятого на підставі Акт фактичної перевірки від 09.11.2020 року №447/04/07РРО/42120267, яким визначено ТОВ "Юніон Агро" зобов'язання у розмірі 500 000,00 грн.
В обгрунтування позову вказано, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважає його прийнятим безпідставно та незаконно, оскільки у контролюючого органу не було підстав у розумінні п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України для проведення перевірки.
Ухвалою суду від 29.12.2020 позовну заяву було залишено без руху із встановленням строку для усунення її недоліків.
11.01.2021 позивачем на виконання вимог ухвали суду від 29.12.2020 було усунуті недоліки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2021 було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні.
25.03.2021 до суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував посилаючись на правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень)та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Тобто достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Крім того, відповідачем зазначено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу шляхом реорганізації Державної фіскальної служби. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого поставною Кабінету Міністрів України від Об березня 2019 року №227 (далі - постанова № 227), ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом. ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи.
Відповідно до підпунктів 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Таким чином, факти реалізації позивачем пального за відсутності відповідної ліцензії є у повному обсязі доведеними контролюючим органом.
Відповідно до частини 20 статті 15 Закону 481 роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідальність за вказане порушення передбачена абз. 9 частини другої статті 17 Закону 481 та тягне за собою накладення штрафних санкцій у розмірі 500 000 грн.
Таким чином, твердження позивача щодо відсутності механізму застосування фінансових санкцій у жодному порядку є хибним.
29.03.2021 до суду засобами електронного зв'язку від представника відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких вказано, що за результатами фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області складено акт від 09.11.2020 №447/04-36-07/РРО/42120267, яким встановлено порушення: зберігання без ліцензії, а саме підприємством ТОВ «ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП» (код ЄДРПОУ 41051402) була зареєстрована накладна №9175408240 від 23.07.2020 на отримувача пального ТОВ «Юніон Агро» (важкі дистиляти (газойлі), шляхом фізичного відвантаження пального з пересувного акцизного складу АЕ2260ІВ у кількості 12230 кг.
Відповідальність за вказане порушення передбачена абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481 оптова торгівля пальним або зберігання пального без наявності ліцензії -500000 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення «форми С» від 07.12.2020 №0046140710.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Юніон Агро» зареєстровано в Єдиному реєстрі підприємств та організацій 08.05.2018, код ЄДРПОУ 42120267, за адресою: м. Дніпро, вул. Калинова, буд. 12.
Основним видом економічної діяльності ТОВ «Юніон Агро» є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
22.07.2020 між ТОВ «Юніон Агро» (Покупець) та ТОВ «ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП» (постачальник) було укладено Договір №22/07-3 відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність Покупця) на умовах визначених договором, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах визначених Договором нафтопродукти-Товар.
На виконання умов Договору ТОВ «ВСЕСВІТ-ОЙЛ-НРУП» поставило ТОВ «Юніон Агро» паливо дизельне ЄВРО 5 у кількості 14905 л на загальну суму 260777,88 грн. (з ПДВ), а ТОВ «Юніон Агро» оплатило за поставлений товар в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивач має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), видану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, реєстраційний номер 04170414202002301, дата реєстрації:14.09.2020, з терміном дії з 14.09.2020до 14.09.2025.
Відповідно до вказаної ліцензії адресою місця зберігання зазначено: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул.. Магістральна, буд. 34, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 500л.
На підставі п.п. 80.2.5 п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, прийнято наказ від 27.10.2020 № 2683-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Юніон Агро» (код ЄДРПОУ 42120267), яким передбачено провести фактичну перевірку ТОВ «Юніон Агро» (код ЄДРПОУ 42120267) за адресою: с.Веселе, вул. Токова, 2-А, з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Перевірку розпочати з 27.10.2020, тривалість не більше 10 діб.
Направлення на перевірку від 27.10.2020 № 443 та наказ від 27.10.2020 № 2683-п вручені представнику позивача, а саме: ОСОБА_1 директор ТОВ «Юніон Агро», що підтверджується матеріалами справи.
У період з 03.11.2020 по 06.11.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 09.11.2020 №447/04/36/07/РРО/42120267, яким встановлено порушення позивачем, а саме: зберігання пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Веселе, вул. Токова, 2а, а саме:ТОВ «Юніон Агро» згідно акцизної накладної від 23.07.2020 №9175408240 відвантажене пальне (важкі дистиляти) у кількості 12230кг. Ліцензія на право зберігання пального за вказаною адресою відсутня.
06.11.2020 посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області складено акт відмови від підписання про те, що директор ТОВ «Юніон Агро» (код ЄДРПОУ 42120267) Сердула Р.Є. відмовився від підписання матеріалів перевірки.
На підставі вказаного акту фактичної перевірки 07.12.2020 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0046140710, яким до позивача застосовано сума штрафних (фінансових) санкцій за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 500 000 грн.
Позивач вважає дії відповідача щодо проведення фактичної перевірки протиправними, оскільки відсутні законні підстави для її проведення, а саме не викладено обставин: від якого державного органу або органу місцевого самоврядування контролюючим органом було отримано інформацію про можливі порушення ТОВ «Юніон Агро» законодавства, не зазначено яку саме інформацію отримано чи яка наявна інформація, що свідчить про можливі порушення позивачем податкового чи іншого законодавства.
Отже дії контролюючого органу щодо проведення перевірки є протиправними, а тому податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1.1. статті 1 Податкового кодексу України визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
За приписами п. 61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п.61.2 ст.61 ПК України).
Відповідно до пп. 62.1.3 п.62.1 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Згідно з пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені ст.75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, посилається на те, що наказ головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.10.2020 № 2683-п містить лише посилання на п.п. 80.2.2., 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України без зазначення, що стало підставою для проведення фактичної перевірки, тобто за відсутності контролюючого органу підстав для проведення перевірки, як формально складеного.
З даного питання слід зазначити, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
При цьому, у постанові від 21 лютого 2020 року (справа № 826/17123/18) Верховний Суд сформував новий правовий висновок, наступного змісту: «оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, такими підставами позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».
Відтак, аналіз обов'язкового до врахування висновку Верховного Суду дає підстави вважати, що позивач вправі посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення податкової перевірки, однак таке право платник податків може реалізувати при оскарженні в подальшому наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, а не при оскарженні наказу про проведення перевірки.
Оцінка таких підстав позову є першочерговою при розгляді справ про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки податкових повідомлень рішень.
З урахуванням наведеного, суд у першу чергу здійснює оцінку правомірності призначення та проведення відповідачем перевірки за результатом якої прийняте спірне податкове повідомлення-рішення.
Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно з п.п.80.2.2, 80.2.5 п.80.2 фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Підставою проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5. пункту 80.2. статті 80 ПК України, є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, тобто інформації про конкретний факт недотримання платником податків вимог законодавства щодо виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, цільового використання спирту, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Підставою для проведення фактичної перевірки, визначеної підпунктом 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України, отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 460/1239/19 зазначив, що в межах даних правовідносин судами попередніх інстанцій не перевірено наявність (відсутність) підстав для проведення перевірки. При цьому, не зазначення такої підстави в наказі на проведення на перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
З огляду на викладені норми чинного законодавства та висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області по проведенню перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Агро", за результатами якої було складено Акт фактичної перевірки від 09.11.2020 року №447/04/36/07/РРО/42120267 не підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність дій контролюючого органу при призначені перевірки та прийнятті наказу про проведення перевірки від 27.10.2020 №2683-п.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0046140710 від 07.12.2020 р., форма "С", прийнятого на підставі Акт фактичної перевірки від 09.11.2020 року №447/04/36/07/РРО/42120267, яким визначено ТОВ "Юніон Агро" зобов'язання у розмірі 500 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Абзацом п'ятдесят другим статті 1 Закону № 481/95-BP визначено, що місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Згідно частини першої статті 15 Закону № 481/95-BP оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Частиною восьмою статті 15 Закону № 481/95-BP передбачено, що суб'єкт господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років (частина десята статті 15 Закону № 481/95-BP).
Разом з тим, згідно частин тридцять дев'ять-сорок два статті 15 Закону № 481/95-BP для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
З аналізу вищезазначених положень законодавства випливає висновок, що отримувати ліцензію на право зберігання пального суб'єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей.
Зазначене вбачається як з визначення термінів «місце зберігання пального», «зберігання пального», так і з переліку документів, які слід надати для отримання ліцензії на право зберігання пального, адже надати такий перелік документів для пересувних ємностей та транспортних засобів неможливо, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Відповідно до положень статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
При цьому, нормами статті 17 цього Закону визначено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Судом встановлено, що 22.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» (покупець) був укладений договір поставки №22/07-3, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність покупця) на умовах визначених цим Договором, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах, визначених цим Договором нафтопродукти, іменовані далі - за текстом - Товар.
Згідно п. 3.1 договору Товар поставляється погодженими партіями, що підтверджується видатковими накладними Товар, які підписуються представниками обох сторін.
Відповідно до п. 3.2 Договору Поставка Товару за цим Договором здійснюється в рамках наступного базису поставки: а) ОРТ - пункт призначення, вказаний Покупцем, поставка транспортом і за рахунок Постачальника.
23.07.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП» здійснено постачання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» паливо дизельне Євро 5 - 15905 л.
23.07.2020 між сторонами підписано видаткову накладку від 23.07.2020 №ВСГ0723-015.
На виконання зафіксованих у договорі умов постачання та з метою посвідчення факту перевезення нафтопродуктів ТОВ «ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП» складено товарно-транспортну накладну від 23.07.2020, за даними якої здійснено доставку палива дизельне Євро 5, кількістю 14905 куб.дм., із подальшим розвантаженням за адресою: Дніпропетровська обл., Синельниківський район, с. Веселе, вул. Токова, 2а.
Відповідно до положень пункту 231.1 статті 231 Податкового кодексу України, 23.07.2020 ТОВ «ВСЕСВІТ-ОЙЛ-ГРУП» була складена акцизна накладна від 23.07.2020 № 4728, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі акцизних накладних за № 9175408240, що підтверджується матеріалами справи.
Посилаючись на поставку позивачу пального згідно вищевикладених документів, відповідач стверджує про зберігання вказаного пального за адресою Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Веселе, вул. Токова , 2а без наявності відповідної ліцензії.
Суд зазначає, що позивачем в позовній заяві не наведено жодного аргументу щодо виявлених порушень, а лише вказано про протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків, тобто, на думку позивача, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не мало правових підстав для прийняття наказу на проведення фактичної перевірки.
В розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, згідно частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В силу частини другої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом частини першої статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши надані докази, суд доходить до переконання про те, що владний суб'єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання частини другої статті 19 Конституції України, позаяк не надав суду доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки щодо здійснення зберігання позивачем пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Веселе, вул. Токова, 2а, взагалі не з'ясував обставин фізичного зберігання позивачем пального у спірних правовідносинах, з врахуванням напрямків господарської діяльності підприємства і наявної у користуванні позивача техніки та допустив помилкове ототожнення господарської операції із придбання пального із фізичним зберіганням пального.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що в податковому повідомленні-рішенні №0046140710 від 07.12.2020 в графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» відповідно, без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітку норму законодавства, яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).
Суд наголошує, що акт перевірки також не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», порушення якої встановлено відповідачем, враховуючи, що сама стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального.
Стаття 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в свою чергу, також містить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення.
За таких обставин, суд, оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0046140710 від 07.12.2020 є протиправним та підлягає скасуванню.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» підлягає частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення №0046140710 від 07.12.2020 р., форма "С", прийнятого на підставі Акт фактичної перевірки від 09.11.2020 року №447/04/07/36/РРО/42120267, яким визначено ТОВ "Юніон Агро" зобов'язання у розмірі 500 000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Агро» підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 4801,00 грн. згідно платіжного доручення №1443 від 11.01.2021.
Керуючись статтями 72-74, 77,139, 241-246, 250,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Агро" (49051, м. Дніпро, вул. Калинова, б. 12, код ЄДРПОУ: 42120267) до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДПРОУ: 43145015) про визнання дій протиправними, та скасування податкового повідомлення-рішення- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0046140710 від 07.12.2020 р., форма "С", прийнятого на підставі Акт фактичної перевірки від 09.11.2020 року №447/04/07/36/РРО/42120267, яким визначено ТОВ "Юніон Агро" зобов'язання у розмірі 500 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Агро" (код ЄДРПОУ 42120267) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) судовий збір у розмірі 4801,00 грн. згідно платіжного доручення №1443 від 11.01.2021.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко