вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3628/20
Суддя: Грабець С.Ю.
Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.
Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у формі
товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі"
до приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс"
про витребування майна з чужого незаконного володіння,
за участю представників:
позивача: Ратуша В.Б. (ордер, серії КС №42517, від 03.03.2021 року);
відповідача: Лоленко О.А. (довіреність від 05.02.2021 року),
17 грудня 2020 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" (далі - позивач) до приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс" (далі - відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на перебування належного йому майна, а саме комплексу незавершеного будівництва, який знаходиться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, в незаконному володінні відповідача, вважав, що власником вищевказаного майна є позивач.
У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив витребувати з незаконного володіння відповідача об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, вулиця Київська, 2, що складається з: промислового корпуса літера "А-1"; КНС літера "Б"; водонапірних башт літери "В" і "Г"; огорожі "№", інженерних та інших комунікацій, санітарно-технічних систем та іншої інфраструктури, що забезпечує можливість використання об'єкту за призначенням, у тому числі системи газопостачання, технічної документації (далі - майно), загальною вартістю 4 072 285,00 грн., та зобов'язати відповідача повернути його в натурі позивачу.
Ухвалою суду від 21.12.2020 року позовну заяву підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" залишено без руху, на підставі ч. 2 ст. 162, п. п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.
12 січня 2021 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.
Ухвалою суду від 18.01.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 10 лютого 2021 року.
10 лютого 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання №8 від 08.02.2021 року.
У засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав, проти задоволення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання заперечував.
Представник відповідача в засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Підготовче засідання відкладено на 03 березня 2021 року, про що постановлено ухвалу суду.
11 лютого 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №6 від 08.02.2021 року, а 26 лютого 2021 року була подана заява про застосування позовної давності №12 від 22.02.2021 року.
03 березня 2021 року представник позивача в засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
Ухвалою суду від 03.03.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 07 квітня 2021 року.
07 квітня 2021 року представник позивача в засіданні просив позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечувала.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 21 квітня 2021 року.
20 квітня 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області надійшли додаткові пояснення щодо обставин справи №16/04/21 від 16.04.2021 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Судом встановлено, що додаткові пояснення підписані адвокатом Зимою Л.М. На підтвердження повноважень щодо підписання вищевказаних пояснень, адвокатом Зимою Л.М. надано копію довіреності, виданої ОСОБА_1 на представництво його інтересів в усіх установах та організаціях. Разом з цим, ОСОБА_1 не являється учасником цієї справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Так, вищевказані додаткові пояснення залишені без розгляду судом.
21 квітня 2021 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовільнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:
21 квітня 1994 року Печерською районною державною адміністрацією м. Києва зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю "Фермой-Київ".
23 червня 1997 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" та товариством з обмеженою відповідальністю "Люверс" укладено договір на капітальне будівництво №1, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Люверс" зобов'язувалось збудувати склад по виробництву морозива, на підставі кошторисної документації товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі".
01 серпня 1997 року Броварською районною державною адміністрацією товариство з обмеженою відповідальністю "Фермой-Київ" перереєстровано на підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" (далі - позивач) із 100% іноземними інвестиціями. Засновниками позивача виступали товариство "Кланвест Лімітед" (99,95% частки учасника у статутному фонді позивача) та товариство з обмеженою відповідальністю "Магнет" (0,05% частки учасника у статутному фонді позивача).
11 листопада 1998 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю надано дозвіл позивачу на виконання будівельних робіт №40/98, а саме: І пусковий комплекс "Фабрики по виробництву морозива, заморожених овочів та ягід в с. Красилівка Броварського району".
10 квітня 2000 року між товариством "Кланвест Лімітед" та ОСОБА_1 укладено договір продажу часток, відповідно до умов якого товариство "Кланвест Лімітед" зобов'язувалось продати 99,95% частки учасника у статутному фонді позивача ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язувався їх прийняти та оплатити.
15 березня 2001 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Магнет" та ОСОБА_1 укладено договір продажу часток участі, відповідно до умов якого товариство з обмеженою відповідальністю "Магнет" зобов'язувалось продати 0,05% частки учасника у статутному фонді позивача ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язувався їх прийняти та оплатити.
За твердженнями представника позивача, ОСОБА_1 став власником 100% часток у статутному фонді підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", проте зміни до статутних документів у встановленому порядку внесені не були.
У зв'язку з відсутністю коштів для формування статутного фонду в повному розмірі, ОСОБА_1 підписано протокол зборів засновників підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" №1/01 від 23 березня 2001 року із товариством "Кланвест Лімітед", товариством з обмеженою відповідальністю "Магнет", товариством з обмеженою відповідальністю "Кіб- Сервіс", приватним підприємством "Європа Плюс" та ОСОБА_6 , відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав 0,85% своєї частки у статутному фонді позивача, з яких: 0,3%, - товариству з обмеженою відповідальністю "Кіб- Сервіс"; 0,35%, - приватному підприємству "Європа Плюс" та 0,2%, - ОСОБА_6 .
23 березня 2001 року між товариством "Кланвест Лімітед", товариством з обмеженою відповідальністю "Магнет", ОСОБА_1 , товариством з обмеженою відповідальністю "Кіб- Сервіс", приватним підприємством "Європа Плюс" та ОСОБА_6 були підписані зміни №1 до договору про діяльність підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", відповідно до яких учасниками погоджені кількість часток та їх загальний розмір у статутному фонді позивача.
24 березня 2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був підписаний протокол №2/01 зборів засновників підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", з якого вбачається, що зі складу учасників товариства було виключено товариство з обмеженою відповідальністю "Магнет" та передано 0,05% частки статутного фонду ОСОБА_1.
24 березня 2001 року між ОСОБА_1 , товариством з обмеженою відповідальністю "Кіб- Сервіс", приватним підприємством "Європа Плюс" та ОСОБА_6 були підписані зміни №2 до договору про діяльність підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", відповідно до яких учасниками погоджені кількість часток та їх загальний розмір у статутному фонді позивача.
29 червня 2001 року між ОСОБА_1 , товариством з обмеженою відповідальністю "Кіб- Сервіс", приватним підприємством "Європа Плюс", ОСОБА_6 та "Avagno Enterpises Limited" був підписаний протокол №3/01 зборів засновників підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав 99% своєї частки у статутному фонді позивача "Avagno Enterpises Limited".
29 червня 2001 року між ОСОБА_1 , товариством з обмеженою відповідальністю "Кіб- Сервіс", приватним підприємством "Європа Плюс", ОСОБА_6 та "Avagno Enterpises Limited" була підписана додаткова угода №3 до договору про діяльність підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", відповідно до умов якої погоджені кількість часток та їх загальний розмір у статутному фонді позивача, а саме: у товариства з обмеженою відповідальністю "Кіб- Сервіс" - 52 386,00 грн., що становить 0,3% статутного фонду; у приватного підприємства "Європа Плюс" - 61 117,00 грн., що становить 0,35% статутного фонду; у "Avagno Enterpises Limited" - 17 287 380,00 грн., що становить 99% статутного фонду; у ОСОБА_1 - 26 193,00 грн., що становить 0,15% статутного фонду; у ОСОБА_6 - 34 924,00 грн., що становить 0,2% статутного фонду.
У зв'язку з цим, 17 квітня 2001 року, 19 вересня 2001 року та 08 липня 2002 року Броварською районною державною адміністрацією було здійснено державну реєстрацію вищевказаних додатків до установчих документів позивача.
01 липня 2002 року позивач передав товариству з обмеженою відповідальністю "Інкон" свою частку в статутному фонді на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - промислового корпус; "Б" -КНС; "В" - водонапірної башні; "Г" - водонапірної башні, "К" - огорожі, що підтверджується актом приймання - передачі майна, переданого в якості внеску до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Інкон", згідно з установчим договором (у новій редакції) від 08.06.2002 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкон" було реорганізовано шляхом перетворення у закрите акціонерне товариство "Інкон", до якого перейшли всі права та обов'язки товариства з обмеженою відповідальністю "Інкон".
Рішенням Господарського Київської області у справі №278/20-06 від 09.08.2006 року визнано право власності закритого акціонерного товариства "Інкон" на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, та складається з: "А-1" - промислового корпус; "Б" -КНС; "В" - водонапірної башні; "Г" - водонапірної башні, "К" - огорожі, державне комунальне підприємство Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації зобов'язано здійснити у встановленому законом порядку реєстрацію права власності ЗАТ "Інкон" на вищевказаний об'єкт.
21 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством "Інкон" та закритим акціонерним товариством "Ерлан" був укладений договір купівлі - продажу комплексу (незавершеного будівництва), відповідно до умов якого закрите акціонерне товариство "Інкон" зобов'язалось продати, а закрите акціонерне товариство "Ерлан" зобов'язалось купити об'єкт незавершеного будівництва, що складається з: промислового корпусу - позначеного на плані літерою "А-1"; КНС- позначеного на плані літерою "Б"; водонапірної башні - позначеного на плані літерою "В"; водонапірної башні - позначеного на плані літерою "Г"; огорожі - позначеного на плані літерою "№", які знаходяться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2.
На виконання умов вищевказаного договору, 21 грудня 2006 року закрите акціонерне товариство "Інкон" передало закритому акціонерному товариству "Ерлан", а закрите акціонерне товариство "Ерлан" прийняло у власність нерухоме майно, - об'єкт незавершеного будівництва, що підтверджується актом приймання - передачі до договору купівлі - продажу комплексу (незавершеного будівництва) між ЗАТ "Інкон" та ЗАТ "Ерлан", зареєстрованого в реєстрі за №14049 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Бурлакою О.В.
17 грудня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Ерлан" та закритим акціонерним товариством "Дніпрометалсервіс" був укладений договір купівлі - продажу, відповідно до умов якого закрите акціонерне товариство "Ерлан" зобов'язалось продати, а закрите акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс" зобов'язалось купити об'єкт нерухомого майна, - комплекс незавершеного будівництва, що складається з: промислового корпусу "А-1"; КНС "Б"; водонапірної башні "В"; водонапірної башні "Г"; огорожі "№", в склад об'єкту включаються також будь-які інженерні та інші комунікації, санітарно-технічні системи та інша інфраструктура, що забезпечує можливість використання об'єкту за призначенням, у тому числі система газопостачання, які знаходяться за адресою: Київська область, Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2.
На виконання умов вищевказаного договору, 17 грудня 2008 року закрите акціонерне товариство "Ерлан" передало закритому акціонерному товариству "Дніпрометалсервіс", а закрите акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс" прийняло у власність нерухоме майно, - об'єкт незавершеного будівництва, що підтверджується актом приймання - передачі до договору купівлі - продажу від 17.12.2008 року.
Позивач, звертаючись із позовною заявою до суду, послався на те, що постановою Північного апеляційного господарського суду у справі №278/20-06 від 21.02.2019 року скасовано рішення Господарського Київської області у справі №278/20-06 від 09.08.2006 року, відповідно до якого було визнано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою Київська обл., Броварський район, с. Красилівка, вул. Київська, 2, та складається з: "А-1" - промислового корпус; "Б" -КНС; "В" - водонапірної башні; "Г" - водонапірної башні, "К" - огорожі, закритого акціонерного товариства "Інкон".
На підставі рішення Господарського Київської області у справі №278/20-06 від 09.08.2006 року був укладений договір купівлі - продажу комплексу (незавершеного будівництва) від 21 грудня 2006 року між закритим акціонерним товариством "Інкон" та закритим акціонерним товариством "Ерлан", а 17 грудня 2008 року був укладений договір купівлі - продажу між закритим акціонерним товариством "Ерлан" та закритим акціонерним товариством "Дніпрометалсервіс".
Закритим акціонерним товариством "Дніпрометалсервіс" було змінено назву на приватне акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
На думку представника позивача, приватне акціонерне товариство "Дніпрометалсервіс" незаконно володіє вищевказаним нерухомим майном, оскільки його власником є позивач, тому позивач звернувся до суду, просив витребувати з незаконного володіння приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс" майно у вигляді цілісного майнового комплексу, - об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: Київська область, Броварський район, село Красилівка, вулиця Київська, 2, що складається з: промислового корпуса літера "А-1"; КНС літера "Б"; водонапірних башт літери "В" і "Г"; огорожі "№", інженерних та інших комунікацій, санітарно-технічних систем та іншої інфраструктури, що забезпечує можливість використання об'єкту за призначенням, у тому числі системи газопостачання, технічної документації, загальною вартістю 4 072 285,00 грн., на користь підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі", та зобов'язати повернути його в натурі підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі".
Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Мала проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що рівність сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом.
11 лютого 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №6 від 08.02.2021 року, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, послався на те, що відповідач придбав вищевказане майно на підставі договору купівлі - продажу, вважав, що право власності на нього набуто у встановленому законом порядку, а позивачем пропущено позовну давність для звернення до суду із вищевказаними позовними вимогами.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.
Аналіз вищевказаних правових норм та зміст позовних вимог свідчать про те, що цей позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).
Віндикація - витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Таким чином захищаються права власності в цілому, оскільки він пред'являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно. Однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами або іншими письмовими доказами.
Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, тобто факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.
Предметом доказування у такій справі є обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах у справі №923/630/17 від 15.05.2018 року, справі №911/3312/17 від 29.01.2019 року, справі №911/737/18 від 02.04.2019 року, справі №914/1671/17 від 19.06.2019 року, справі №925/366/18 від 27.08.2019 року, справі №21/93б від 12.09.2019 року.
Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але й фактично вже нею не володіє та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і не добросовісний).
Аналіз статті 387 Цивільного кодексу України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.
Таким чином, звертаючись з таким позовом до суду, позивач зобов'язаний надати докази на підтвердження свого права власності на спірне майно, довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.
Так, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.
У постанові Верховного Суду в справі №910/13536/19 від 02.09.2020 року зазначено, що для застосування передбаченого ст. 387 Цивільного кодексу України правового механізму відновлення порушеного права власності необхідним є встановлення наступних обставин у їх сукупності: існування в натурі індивідуально визначеного майна з ідентифікуючими ознаками на момент подання позову та ухвалення судом рішення про його витребування; наявність підтвердженого права власності або права законного володіння у позивача на відповідне майно; відсутність у власника чи титульного володільця можливості здійснювати фактичне володіння цим майном через те, що відповідач на момент подання позову та ухвалення рішення у справі фактично тримає його у себе; відсутність договірних відносин між позивачем і відповідачем, оскільки в протилежному випадку застосовуються зобов'язально-правові способи захисту права власності.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд витребувати з чужого незаконного володіння відповідача нерухоме майно у вигляді цілісного майнового комплексу, - об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У позовній заяві представник позивача послався на те, що право власності позивача на спірне майно підтверджується договором на капітальне будівництво №1 від 23.06.1997 року, технічним паспортом на об'єкт незакінченого будівництва, будівельним паспортом №163/97 та дозволом на виконання будівельних робіт №40/98 від 11 листопада 1998 року.
Згідно з ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно з ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, представнику позивача слід було довести не тільки будівництво такого майна, але і законність цього будівництва з відповідними наслідками введення його в експлуатацію.
У судовому засіданні 21 квітня 2021 року представник позивача зазначив про те, що позивач право власності на спірне майно не оформив у встановленому законом порядку.
Відтак, позивачем не подано допустимих доказів, що підтверджували б право власності позивача на спірне майно.
Крім цього, судом встановлено, що відповідач придбав спірне майно на підставі договору купівлі - продажу від 17.12.2008 року, який був укладений із закритим акціонерним товариством "Ерлан", та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу №3125.
До матеріалів справи долучено витяг з Державного реєстру правочинів №6846885 від 17.12.2008 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №21943028 від 20.02.2009 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №177836375 від 16.08.2019 року, з яких вбачається, що власником спірного майна є відповідач.
Доказів, що підтверджували б факт незаконного володіння відповідачем спірним майном, представник позивача суду також не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про витребування з незаконного володіння відповідача об'єкта незавершеного будівництва на користь позивача та зобов'язання відповідача повернути його в натурі позивачу є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
26 лютого 2021 року від представника відповідача надійшла заява про застосування позовної давності №12 від 22.02.2021 року.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 5 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Так, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже перш, ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Оскільки судом встановлено відсутність порушення прав позивача, позовна давність не застосовується.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 4 ст. 41, ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 253, ст. 256, ст. 257, ч. 1 ст. 261, ч. ч. 3, 4, 5 ст. 267, ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 387 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ч. ч. 1, 2 ст. 16, ст. 18, ч. 1 ст. 56, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ст. 123, п. 2 ч. 4 ст. 129, ч. 2, ч. 4 ст. 170, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити повністю у позові підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фермой-Кі" до приватного акціонерного товариства "Дніпрометалсервіс" про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 05.05.2021 року.
Суддя С. Грабець