вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.04.2021м. ДніпроСправа № 904/5902/20
За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м. Київ
до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 23 650 312,60 грн
Суддя Золотарьова Я.С.
Секретар судового засідання Волювач М.В.
Представники:
від позивача: Остапенко В.М. дов. № 14-201 від 17.05.19 адвокат
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 23 650 312,60 грн, з яких: основний борг у розмірі 16 738 376 грн, пеня у розмірі 3 358 193,84 грн, 3% річних у розмірі 1 011 737,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 542 005,13 грн та судовий збір.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 25.11.2020.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2020 відкладено підготовче засідання на 14.12.2020.
03.12.2020 представник відповідача подав відзив на позов.
11.12.2020 представник позивача подав відповідь на відзив.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.01.2021.
29.12.2020 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.
29.12.2020 представник відповідача подав заяву про застосування строку позовної давності.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2021 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті на 09.02.2021.
09.02.2021 представник відповідача подав письмові пояснення до заперечення, в яких просив зменшити розмір штрафних санкцій.
У судовому засіданні 09.02.2021 розпочато розгляд справи по суті: заслухано виступ позивача та відповідача.
Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2021 оголошено перерву до 03.03.2021.
12.02.2021 представник позивача подав додаткові пояснення.
У судовому засіданні 03.03.2021 продовжено розгляд справи по суті: встановлено обставини справи та досліджено докази.
03.03.2021 представник відповідача подав клопотання про долучення письмових доказів.
Протокольною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 оголошено перерву до 23.03.2021.
09.03.2021 представник позивача подав заперечення на клопотання про залучення доказів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2021 відкладено судове засідання на 21.04.2021.
21.04.2021 представник відповідача у судове засідання не з'явився,
У судовому засіданні 21.04.2021 продовжено розгляд справи по суті, під час судових дебатів позивач просив позов задовольнити повністю, з підстав, викладених у заявах по суті.
У судовому засіданні 21.04.2021 у нарадчій кімнаті ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частини.
Позиція позивача, викладена у позові
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1162/15-КП-5 від 11.12.2014 в частині своєчасної оплати поставленого природного газу за грудень 2015.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем умов договору щодо оплати поставленого природного газу, позивачем нараховано пеню у розмірі 3 358 193,84 грн, 3% річних у розмірі 1 011 737,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 542 005,13 грн.
Позивач ґрунтує свої вимоги на статтях 536, 625, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
Відповідач зазначає, що він на момент звернення позивача із позовом перебуває у процедурі приватизації як підприємство енергетичної галузі, 99,9864% акцій якого належать державі, що зумовлює обов'язок господарських судів вирішити даний спір із застосуванням, поряд із загальними нормами, положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції Закону України №2269-VШ від 18.01.2018, що є спеціальним щодо правового регулювання порядку застосування до підприємств, що підлягають приватизації, штрафних санкцій, стягнення на підставі виконавчих та інших документів щодо таких боржників, а також застосування відповідальності за порушення грошових зобов'язань в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви розрахунків інфляційних втрат, 3% річних та пені, останнім не використано у вказаних розрахунках період, який охоплюється мораторієм, встановленим відкритим провадження у справі №904/128/17 про банкрутство (23.03.2017 - 30.10.2018) та період, який підпадає під дію положення п. 43 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (31.10.2018 - 20.10.2019 (20.10.2019 - попередній день дню втрати чинності Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства).
Також відповідач зазначає, що позивачем не вірно визначено період, під час якого діє повна заборона на нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, індексу інфляції та трьох відсотків річних, адже дію нормативно-правового акту у часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто, до події факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Правова позиція щодо застосування ст. 58 Конституції України та ст. 5 Цивільного кодексу України про застосування до спірних правовідносин норм закону, які були чинними на момент їх виникнення, узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 13.02.2018 у справі №916/4737/14. Відсутність у Кодексі України з процедур банкрутства, чинному з 21.10.2019, положень щодо заборони нарахування пені, інфляційних втрат та річних по зобов'язаннях такого суб'єкта господарювання не виключає правильності застосування приписів п. 43 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", які є наслідком припинення провадження у справі з підстав приватизації боржника, до періоду часу - 21.10.2019.
Крім того, відповідач звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10 вересня 2020 року у справі №904/4700/19 з приводу даного питання зауважив, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів зумовлює обов'язок господарських судів при розгляді спорів про стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, поряд із загальними нормами ст.625 Цивільного кодексу України, керуватися спеціальними нормами законодавства про банкрутство (ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у правовідносинах, що виникли до 21.10.2019, та ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства у спорах за позовами, пред'явленими до боржника з 21.10.2019). Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №904/4699/19.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
Позивач зазначає, що Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було доповнено п. 43 ч.1 згідно із Законом України від 18.01.2018 N 2269-VIII. Зазначений Закон втратив чинність 21.10.2019. Відповідно до встановлених судом в ухвалі від 30.10.2018 по справі №904/128/17 обставин, Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 №760 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,9864% статутного капіталу ПАТ "Криворізька ТЦ". Позивачем дотримано вимоги законодавства та не заявляються до стягнення нарахування в період 08.06.2018 - 21.10.2019. Відтак, доводи відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству.
Наведена у відзиві судова практика Верховного Суду не містить висновків щодо продовження дії 4 ч.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на відносини сторін після втрати чинності даної норми.
Позиція відповідача, викладена у клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій
Клопотання про зменшення суми пені обґрунтоване тим, що відповідач є суб'єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності та населення у Покровському, Саксаганському, Довгинцівському та Інгулецькому районах м. Кривого Рогу. Тобто, основним джерелом надходження коштів є кошти, сплачені споживачами наданих відповідачем послуг. Приблизний борг споживачів складає 1,8 мільярди гривень, що являється обставиною, яка характеризує майновий стан боржника.
Також відповідач зазначає, що заборгованість визначена позивачем у позовній заяві обґрунтовується умовами договору та підписаним між сторонами актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015, строк оплати за яким настав - 15.01.2016.
Відповідач вважає, що строк у межах якого позивач мав право звернутись до суду - з 15.01.2016 по 14.01.2019, натомість позивач звернувся 30.10.2020.
Відтак, позивачем пропущено строк позовної давності відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
11.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яке надалі перейменоване в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", яке надалі перейменоване в Акціонерне товариство "Криворізька теплоелектроцентраль" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №1162/15-КП-5 (т.1 арк.с.20).
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ (далі - газ), на умовах договору.
Згідно пункту 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Пукнтом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 13 666,0 тис. куб.м.
Відповідно до пункту 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Згідно пункту 3.4 договору споживач не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмові формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Пунктом 5.2 договору, з урахуванням додаткової угоди №10 від 25.11.2015 (т.1 арк.с.35), ціна за 1000 куб.м. газу з 01.12.2015 становить 6 474,00 грн без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, крім того:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою - 20%.
Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 689,10 грн, крім того ПДВ - 20% - 826,92 грн.
До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 7 292,58 грн, крім того ПДВ - 20% - 499,05 грн, всього з ПДВ - 8 751,10 грн.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу у грудні 2015 природний газ на загальну суму 20 149 521,06 грн, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 (т.1 арк.с.42).
Згідно пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач частково оплатив поставлений природний газ на суму 3 411 145,06 грн, що підтверджується банківськими виписками (т.1 арк.с.44-47).
На час прийняття рішення, доказів оплати поставленого природного газу у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.
Відтак, несплачена відповідачем сума становить 16 738 376,00 грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Згідно статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявні в матеріалах справи договори, між сторонами склались правовідносини поставки природного газу.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати заборгованості. Відповідно до пункту 6.1 договору, строк оплати поставленого природного газу є таким, що настав 14.01.2016.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідачем було подано клопотання про застосування строку позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Приписами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України.
Пунктом 9.3 договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
Суд зазначає, що прострочення оплати поставленого товару відбулось з 15.01.2016. Позивач звернувся до суду із позовом 30.10.2020.
Відтак, позивач звернувся до суду із позовом в межах строку позовної давності.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості від представників сторін не надійшло.
Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 16 738 376,00 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо суми пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 7.2 договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченного платежу за кожний день прострочення.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 3 358 193,84 грн за період з 15.01.2016 по 19.08.2020.
Враховуючи що факт порушення зобов'язання підтверджений належними та достатніми доказами, а також що сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення сплати поставленого природного газу, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення пені.
Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду на таке.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було доповнено п. 43 ч.1 згідно із Законом України від 18.01.2018 N 2269-VIII. Зазначений Закон втратив чинність 21.10.2019. Відповідно до встановлених судом в ухвалі від 30.10.2018 по справі №904/128/17 обставин, Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 №760 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,9864% статутного капіталу ПАТ "Криворізька ТЦ".
Позивачем дотримано вимоги законодавства та не заявляються до стягнення нарахування в період 08.06.2018 - 21.10.2019.
Відтак, пеня нархована правомірно.
Суд перевіривши розрахунок пені, зазначає що він є правильним. Тому, вимога щодо стягнення пені у розмірі 3 358 193,84 грн підлягає задоволенню.
Щодо зменшення розміру пені
Відповідач подав клопотання про зменшення суми пені, яке обґрунтоване тим, що відповідач є суб'єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності та населення у Покровському, Саксаганському, Довгинцівському та Інгулецькому районах м. Кривого Рогу. Тобто, основним джерелом надходження коштів є кошти, сплачені споживачами наданих відповідачем послуг.. Приблизний борг споживачів складає 1,8 мільярди гривень, що являється обставиною, яка характеризує майновий стан боржника.
Позивач проти клопотання відповідача про зменшення суми пені заперечує.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Зі змісту наведених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитків кредитора, а також чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) і захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Зважаючи на те, що заборгованість відповідача перед позивачем непогашена протягом тривалого строку та враховуючи баланс інтересів сторін, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 011 737,63 грн за період 15.01.2016 по 19.08.2020 та інфляційних втрат у розмірі 2 542 005,13 грн за період лютий 2016 - липень 2020.
Суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду на таке.
Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" було доповнено п. 43 ч.1 згідно із Законом України від 18.01.2018 N 2269-VIII. Зазначений Закон втратив чинність 21.10.2019. Відповідно до встановлених судом в ухвалі від 30.10.2018 по справі №904/128/17 обставин, Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 №760 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акцій розміром 99,9864% статутного капіталу ПАТ "Криворізька ТЦ".
Позивачем дотримано вимоги законодавства та не заявляються до стягнення нарахування в період 08.06.2018 - 21.10.2019.
Відтак, 3% річних та інфляційні втрати нараховані правомірно.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зазначає що він є правильним, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у розмірі 354 754,69 грн слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Клопотання Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" про зменшення суми пені - залишити без задоволення.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1; ідентифікаційний код 00130850) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6; ідентифікаційний код 20077720) основний борг у розмірі 16 738 376,00 грн, пеню у розмірі 3 358 193,84 грн, 3% річних у розмірі 1 011 737,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 542 005,13 грн та судовий збір у розмірі 354 754,69 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.
Оскільки Єдина судова інформаційно-телекомунікаційної система не почала функціонувати, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги подаються учасниками справи до господарського суду Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 05.05.2021
Суддя Я.С. Золотарьова