61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
29.04.2021р. Справа №905/362/21
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237)
до відповідача: Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая» (85670, Донецька область, м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853)
про стягнення 45475 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Дніпро звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая», м.Вугледар про стягнення штрафу в сумі 45475 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагоні №65882920, визначена Державним підприємством «Шахта ім. М.С. Сургая» у накладній №51289767, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Пологи Придніпровської залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 45475 грн.
Ухвалою суду від 03.03.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/362/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві №325 від 24.03.2021р. Державне підприємство «Шахта ім.М.С.Сургая», зазначало, що комерційний акт №463003/113 від 23.10.2020р. на його адресу не надходив. Водночас, за твердженням відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля» проводило приймання вугільної продукції за вагою, вказаною у документах на відвантаження - залізничних накладних, і претензій з приводу ваги вантажу не пред'являло. Окрім того, у своєму відзиві відповідач з посиланням на приписи ч.2 ст.233 Господарського кодексу України стверджував про скрутне фінансове становище підприємства.
У відповіді №13-04/82 від 06.04.2021р. на відзив відповідача, позивач зазначав, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначенням ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту залізниць України.
Разом з тим, у відповіді на відзив позивач з посиланням на практику Верховного Суду заперечив проти зменшення заявленої до стягнення суми штрафу.
За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Відповідь №13-04/82 від 06.04.2021р. Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на відзив надійшла до суду з порушенням строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 03.03.2021р.
Позивачем було заявлено клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив, яке обґрунтовано встановленням чотирьохденного робочого тижня на підприємстві та наявністю карантинних обмежень у країні.
Враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуванням в судовому процесі, застосовуючи принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд враховує наведену заяву по суті спору позивача при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням її змісту.
Заперечення на відповідь на відзив, подання яких в силу норм ч.4 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком відповідача, до господарського суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Як свідчать матеріали справи, 21.10.2020р. Державним підприємством «Шахта ім.М.С.Сургая» зі станції Південнодонбаська Донецької залізниці на станцію Кривий Торець Донецької залізниці було направлено за залізничною накладною №51289767, зокрема, у вагоні №65882920 вантаж - вугілля кам'яне (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Донінтервугілля»).
Крім того, накладна №51289767 від 21.10.2020р. та відомість вагонів містили наступну інформацію:
- маса вантажу - 67700 кг;
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) заводський №37536 (п.26 накладної №51289767);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28 накладної №51289767).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладної №51289767 Державне підприємство «Шахта ім.М.С.Сургая» засвідчило, зокрема, що маса вантажу (нетто) у вагоні становила 67700 кг.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладній №51289767 маса вантажу у вагоні №65882920 не відповідала дійсній масі вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ч.1 ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Як зазначає позивач, під час прибуття вагону №65882920 на попутну станцію Пологи Придніпровської залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаному вагоні, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній №51289767, про що складено акти загальної форми №1381/1п від 23.10.2020р., №2317 від 23.10.2020р.
Згідно з комерційним актом №463003/113 від 23.10.2020р. контрольне переважування вагону №65882920 здійснювалось 23.10.2020р. на справних 150 т електронних вагонних вагах №89 станції Пологи (повірка 03.09.2020р.), за результатами якого виявилось, що вага брутто становила 87560 кг, тара - 22000 кг, нетто - 65560 кг, що менше ваги, зазначеної у накладній на 2140 кг. При комерційному огляді вагона було виявлено наступне: навантаження згідно документа п.п.2, 3 гл.14 додатку 3 до СМГС, маркування подовжньою смугою жовтого кольору по усій довжині вагона, не порушено; виїмки, заглиблення відсутні, окреслення навантаження без порушень; розвантажувальні люка зачинені на запірний механізм, перекосу кузова немає; вагон у технічному стані справний.
Наразі, відповідно до технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №89 станції Пологи, повірка вказаних ваг здійснювалась 03.09.2020р., ваги були визнані придатними для застосування.
Одночасно, відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, комерційні акти повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційних актів й інших працівників залізниці.
Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17, від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.
Спірний комерційний акт підписано наступними особами: зам. начальника станції Кулішом А.І., приймальником поїздів ОСОБА_1 та агентом з розшуку Лимарчук О.А.
За висновками суду, вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що комерційний акт №463003/113 від 23.10.2020р. підписано уповноваженими працівниками залізниці в порядку п.10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантаженому засобами відправника вагоні, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладній саме відправником. При цьому, Державним підприємством «Шахта ім.М.С.Сургая» всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційному акті.
Разом з цим, п.12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у п.10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Кривий Торець Донецької залізниці в розділі «Є» комерційного акту №463003/113 від 23.10.2020р. зроблено відмітку «При перевірці вантажу різниці з цим актом немає», оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №65882920 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №51289767 від 21.10.2020р.
Твердження відповідача про те, що вантажоодержувач прийняв вугільну продукцію за вагою, вказаною у документах на відвантаження - залізничних накладних, і претензій з приводу ваги вантажу не пред'являв, судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують встановлених вище обставин.
Відповідно до п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні становила 9095 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить 45475 грн.
Як зазначалось, у своєму відзиві відповідач з посиланням на приписи ч.2 ст.233 Господарського кодексу України стверджував про скрутне фінансове становище підприємства. При цьому, зменшити суму штрафу не просив.
За таких обставин, відповідне питання не вирішується судом при розгляді цієї справи.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая» про стягнення штрафу в сумі 45475 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2270 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Дослідивши докази, які наявні у матеріалах справи, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Шахта ім.М.С.Сургая» (85670, Донецька обл., м.Вугледар, код ЄДРПОУ 40695853) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м.Дніпро, просп.Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 45475 грн, а також судовий збір в сумі 2270 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 29.04.2021р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця