61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
29.04.2021р. Справа №905/191/21
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602)
про стягнення 107840 грн
Суддя: Паляниця Ю.О.
Позивач, Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Лиман звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», с.Краматорськ про стягнення штрафу за невірно зазначену в залізничній накладній масу вантажу в сумі 107840 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що інформація про масу вантажу у вагонах №61527537, №66763939, №61771945, визначена Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» у накладних №51444982, №51473197, не відповідала масі, встановленій внаслідок проведення контрольної перевірки станцією Волноваха Донецької залізниці, з огляду на що існують підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 107840 грн.
Ухвалою суду від 08.02.2021р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/191/21, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві №14/111-460 від 18.02.2021р. проти позовних вимог заперечив з посиланням на наступне:
- вантаж прямував у вагонах після їх ремонту; акти загальної форми за результатами ремонту вагонів залізницею не складались;
- з актів загальної форми №№1518, 1519, 1521 від 06.11.2020р. вбачається, що у засвідченні обставин невідповідності фактичної маси вантажу масі, зазначеній у накладних приймала участь тільки одна особа - агент комерційний ОСОБА_1 , внаслідок чого, такі акти складені з порушенням вимог п.3 Правил складання актів, які затверджені наказом №334 від 28.05.2020р. Міністерства транспорту України;
- у п.49 залізничних накладних №51473197, №51444982 зазначено про складання комерційних актів №486202/473, №486202/471, №486202/472, а вимоги залізниці фактично ґрунтуються на інших комерційних актах, а саме: №486202/473/563, №486202/471/574, №486202/472/575.
Крім того, відповідач також наголошував, що вищевказані комерційні акти були підписані зі сторони позивача наступними посадовими осо бами станції Волноваха Донецької залізниці: агентом комерційним ОСОБА_1 , головним інже нером станції ОСОБА_2 та інженером з р/в ОСОБА_3 . При цьому, в порушення п.10 Правил комерційні акти не містять підпису начальника станції або його заступника, стрілка Волнова ського СК ОСОБА_4 , який був присутній при контрольному комісійному зважуванні вагонів, але міс тять підпис інженера з р/в ОСОБА_5 , яка участь в зважуванні вагонів не приймала, в комісію, яка приймала участь у складанні комерційних актів, не входила, у зв'язку з чим підписувати комер ційні акти та засвідчувати факти, виявлені при зважуванні, не має права.
Разом з цим, за твердження відповідача, залізницею до матеріалів справи не додана відповідна довідка про те, що посада на чальника вантажного району (двору) за штатним розкладом ст.Волноваха Донецької залізниці відсу тня, або копія штатного розкладу станції. У зв'язку з цим відповідач вважає, що вище вказані акти такою посадовою особою не підписувались, що в свою чергу також є порушенням п.10 Правил.
Отже, на переконання відповідача додані залізницею комерційні акти складені з порушенням п.п.10, 12 Правил, підписані неуповноваженими на вчинення таких дій особами, а тому не можуть прийматись судом в якості належних та допустимих доказів.
Також, як вказувало Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», зважування на станції Волноваха проводилося на вагонних 150 тонних тензометричних вагах моделі 150 ВВС-2-1-13.5 з повною зупинкою та розчепленням вагона, а тому зазначена в спірних комерційних актах різниця маси вантажу, виявлена при переважуванні вантажу на 150-тонних тензометричних вагах, не свідчить про неправильне зазначення маси вантажу, з огляду на те, що фактично зважування на станціях відбувалось різними способами.
Крім того, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафу, відповідач просив зменшити його розмір на 90%, оскільки станом на теперішній час відповідач перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі.
У відзиві відповідач просив суд здійснювати розгляд цієї справи із викликом сторін.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про наступне.
Відповідно до ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч.13 ст.8 вказаного нормативно-правового акту розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.6 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги ціну розглядуваного позову (107840 грн), розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зважаючи на характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, у задоволенні клопотання 17/112-495 від 18.02.2021р. Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» слід відмовити.
11.03.2021р. на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій залізниця зауважувала на такому:
- додані до позову комерційні акти ст.Волноваха, складені у відповідності з п.10 Правил складання актів і підписані трьома працівниками залізниці цієї станції, а саме: головним інженером станції ОСОБА_2 , агентом комерційним ОСОБА_1 та інженером ОСОБА_5 ; відповідно до наказу №200 від 21.02.2020р. зазначені особи мають право підпису комерційних актів від імені залізниці, а ОСОБА_5 є також відповідальною особою за складання комерційних актів і їх підписання через відсутність в штаті ст.Волноваха посади начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) (штатний розпис станції додається). Також, слід зазначити, що головний інженер станції є заступником начальника станції за посадою і має право підписувати комерційні акти.
Окремо залізниця також зазначала, що комерційні акти не підписано стрілком ОСОБА_4 , який приймав участь при зважуванні через відсутність у нього відповідних повноважень; підписання комерційного акту інженером ОСОБА_5 , яка не була присутня при зважуванні, жодним чином не впливає на чинність комерційного акту, так як Правилами складання актів встановлено, що комерційний акт має бути підписано трьома уповноваженими працівниками залізниці, а кількість осіб що приймали участь у зважуванні Правилами не регламентована. Аналогічна ситуація відбулася і на станції призначення при видачі вантажу одержувачу та внесенні інформації до розділу «Є» комерційних актів, про що є підписи заступника начальника ст.Сартана Шелехова, комерційних агентів Шевченко та ОСОБА_6 , вантажоотримувача ОСОБА_7 , через відсутність в штаті ст.Волноваха посади начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) та на підставі розпорядження №153 від 28.12.2018р. зазначені вище особи уповноваженні на підписання комерційних актів;
- твердження відповідача про пошкодження та ремонт спірних вагонів не відповідають дійсності та не підтверджується відповідними доказами. Згідно з доданими комерційними актами вагони прибули технічно справними;
- щодо нумерації комерційних актів в розділі 49 накладної та фактичної нумерації надано наступні пояснення: при складанні комерційних актів: перші шість цифр - код станції складання комерційного акту, а через дріб - порядковий номер комерційного акту; на станції призначення при відсутності різниці - через дріб ставиться порядковий номер комерційного акту на станції призначення. Відтак, на ст.Волноваха було складено комерційний акт №486202/471 та внесено відповідну відмітку в розділ 49 накладної, а вже на станції призначення комерційному акту присвоєно остаточний номер №486202/471/574 та вантаж видано одержувачу з комерційним актом (аналогічна ситуація з нумерацією і по решті комерційних актів);
- щодо відсутності двох підписів в актах загальної форми, слід зазначити що цей факт не спростовує викладені в комерційних актах обставини та не робить їх недійсними, а нарахування штрафу відбулось саме на підставі комерційних актів, а не актів загальної форми;
- посилання відповідача на різні способи зважування є безпідставними, так як різниця полягає лише в моделі ваг, в обох випадках це були 150 т вагонні ваги.
У запереченнях №17/150-666 від 11.03.2021р. на відповідь на відзив залізниці відповідач вказував про таке:
- головний інженер станції не є тією посадовою особою, яка у відповідності із п.10 Правил має право підписувати комерційні акти; документи, які б свідчили про виконання ОСОБА_2 обов'язків начальника станції або його заступника, в матеріалах справи відсутні; факт не тотожності посад головного інженера та заступни ка станції також підтверджується доданим позивачем до відповіді на відзив штатним розписом, з якого вбачається, що головний інженер на рівні із двома заступниками начальника входить до керів ництва станції;
- якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника ван тажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майдан чика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи від повідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на пі дписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за під писом трьох осіб, перелік яких визначено п.10 Правил складання актів; документи, які б свідчили про відсутність у штаті ст.Волноваха Донецької залізниці поса ди начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, кон тейнерного майданчика, сортувальної платформи), (штатних розпис, довідка, тощо) позивачем до матеріалів справи не додані;
- копії наказу №200 від 21.02.2020р. та розпорядження №153 від 28.12.2018р. позивачем всупереч вимог ст.80 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додані не були; належного обґрунтування подання цих документів разом із відповіддю на відзив та неможливістю представлення їх суду разом із позовом, матеріали справи не містять;
- з доданих позивачем до матеріалів справи доказів не вбачається, що несправність піввагонів, в яких перевозилися спірні вантажі, виникла до моменту прийняття залізницею вантажу до перевезення, внаслідок чого, на думку відповідача, вагони, в яких перевозилися спірні вантажі, мали приховані недоліки або такі недоліки виникли в процесі переве зення вантажів.
- комерційний акт, складений перевізником, є документом, який лише фіксує факт невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; в свою чергу, факт зважу вання вагону, його фактичний стан, обставини, які призвели до виникнення такої невідповідності та інші обставини, які мають значення для встановлення причин невідповідності та винуватих осіб, встановлюються відповідними актами загальної форми, у тому числі, актами про пошкодження ваго нів; отже, приймаючи до уваги те, що акти загальної форми, які підтверджують обставини проведення перевірки маси вантажу в вагонах, складені з порушенням п.3 Правил, не місять опис фа ктичного стану спірних вагонів, а акт про їх ремонт в порушення п.20 Правил взагалі на складався, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували обставини, покладені залізницею в основу комерційних актів, що в свою чергу робить такі акти недопустимими доказами виявлення факту недостачі та надлишку вантажу;
- зважування вантажу у спірних вагонах на станції відправлення та станції, на якій були складені комерційні акти, проводилося різними способами (з повною зупинкою та розчепленням вагона та у русі), що є порушенням вимог п.22 Пра вил видачі вантажів, затверджених №644 від 21.11.2000р.
Крім того, відповідач наполягав на зменшенні розміру заявленого до стягнення штрафу з посиланням на практику судів вищих інстанцій.
22.03.2021р. на адресу суду від залізниці надійшли додаткові документи (наказ №687 від 16.09.2021р. начальника структурного підрозділу станції Волноваха, згідно з п.2. якого начальник станції ОСОБА_8 , заступник начальника станції (з комерційної та вантажної роботи) ОСОБА_9 , головний інженер ОСОБА_2 , за відсутності в штатному розписі станції Волноваха штатної одиниці - начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) інженера станції Волноваха ОСОБА_5 призначено відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів по станції Волноваха.
У доповненнях №17/168-723 від 18.03.2021р. до власних заперечень Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» просило суд не приймати до уваги викладені заявником позову твердження у заявах по суті спору з посиланням, в тому числі, на те, що останні подані до суду із порушенням процесуального строку на вчинення таких дій учасником справи.
З цього приводу суд зазначає наступне.
За приписами ч.ч.1, 2, 3, 5 ст.161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Дійсно, відповідь на відзив №2022/446 від 03.03.2021р. (з урахуванням змісту доповнень №2022/518 від 16.03.2021р.) Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» надіслана на адресу суду із порушенням встановленого ухвалою від 08.02.2021р. п'ятиденного строку.
При цьому, господарський суд зауважує, що норми чинного процесуального кодексу України закріплюють принцип змагальності сторін, в силу якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (ч.5 ст.13).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
У ст.76 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч.1 ст.80 наведено вище кодексу України).
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. (ч.ч.1, 2, 6 ст.91).
Відповідно до ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Суд наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Разом з тим, оскільки вказані документи були подані позивачем в підтвердження доводів, які наведені у відзиві, та у зв'язку із правовою позицією відповідача щодо заперечення проти позовних вимог, яку на час подання позову позивач не міг знати напевно, судом приймаються вказані докази до розгляду.
Таким чином, зважаючи на викладене вище, задля сприяння учасникам судового процесу в реалізації їх прав, визначених Господарським процесуального кодексом України, недопущення затягування судового процесу та прийняття законного та обґрунтованого рішення, з встановленням всіх обставин справи та урахуванням вимог позовної заяви та заперечень проти позову, та забезпечення основних засад господарського судочинства при прийнятті рішення, суд враховує наведену вище заяву по суті спору позивача (з урахуванням доповнення) при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням її змісту та доданих документів.
Як зазначалось, провадження у справі було відкрито 08.02.2021р. та її розгляд здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених у ст.ст.2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
За приписами ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу норм ч.1 ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997p. і набула чинності в Україні 11.09.1997p.
З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж «розумного строку» цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Однак, Конвенція в першу чергу також гарантує «процесуальну» справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та інші проти Греції). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Mirolubov and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), §103).
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, суд не вправі допустити юридичну помилку виключно з метою дотримання розумного строку розгляду справи, так як в такому разі не буде досягнуто завдання господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України від 15.03.2012р.).
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Приймаючи до уваги вищенаведене, розгляд справи здійснюється судом у строк, який перевищує встановлений ст.248 Господарського процесуального кодексу України, проте, відповідає критеріям розумності строку розгляду справи судом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Статтею 37 вказаного Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до п.п.2.1, 2.2 цих Правил графи «Маса вантажу, визначена відправником, кг», «Спосіб визначення маси» заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно із ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2011р. Міністерства транспорту України, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Як свідчать матеріали справи, 30.10.2020р., 02.11.2020р. Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» зі станції Шпичкине Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці було направлено за залізничними накладними №51473197, №51444982 зокрема, у вагонах №61527537, №66763939, №61771945, вантаж - вугілля кам'яне (вантажоодержувач - Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь»).
Крім того, накладні №51473197, №51444982 містили наступну інформацію:
- маса вантажу у вагоні №61527537 - 66400 кг, у вагоні №66763939 - 70500 кг, у вагоні №61771945 - 69900 кг (відомість вагонів);
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах у русі (Мах 150 т) (п.26);
- ким завантажено вантаж у вагон (контейнер) - вантажовідправником (п.28).
На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень та заперечень. При цьому, правильність внесених відомостей до вищезазначеної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відтак, з оформленням та підписанням накладних №51473197, №51444982 Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» засвідчило, що маса вантажу (нетто) у вагоні №61527537 становила 66400 кг, у вагоні №66763939 - 70500 кг, у вагоні №61771945 - 69900 кг.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу приписів п.5 ч.3 ст.162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ст.86 наведеного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом заявником повинно бути доведено, що визначена відповідачем у накладних №51473197, №51444982 маса вантажу у вагонах №61527537, №66763939, №61771945 не відповідала дійсній масі вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно із ч.1 ст.129 вказаного Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Як встановлено судом, під час прибуття вагонів №61527537, №66763939, №61771945 на попутну станцію Волноваха Придніпровської залізниці, останньою була проведена перевірка маси вантажу у вказаних вагонах, за результатами якої виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладних №51473197, №51444982, внаслідок чого, 06.11.2020р. здійснено переважування вантажу, який слідував, що відображено в комерційних актах №486202/473, №486202/471, №486202/472.
Згідно із цими комерційними актами контрольне переважування вагонів №61527537, №66763939, №61771945 здійснювалось на справних 150 т тензометричних вагах станції Волноваха Донецької залізниці (державна повірка 18.03.2020р., контрольний огляд-перевірка 15.09.2020р.) з повною зупинкою і розчепленням вагонів; за результатами переважування виявилось наступне:
- вагон №61527537: брутто - 89900 кг, тара - 23000 кг, нетто - 66900 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 500 кг;
- вагон №66763939: брутто - 89350 кг, тара - 22300 кг, нетто - 67050 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 3450 кг;
- вагон №61771945: брутто - 90350 кг, тара - 22500 кг, нетто - 67580 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 2050 кг.
Одночасно, за змістом комерційного акту №486202/473/563 від 06.11.2020р. при огляді вагону №61527537 виявлено навантаження нижче рівня бортів на 1.15 - 1.20 м, не марковане; виїмки та поглиблення відсутні, вагон без дверей, розвантажувальні люка закриті на запірний пристрій; вагон технічно справний.
У комерційному акті №486202/471/574 від 06.11.2020р. відображено, що при огляді вагону №66763939 виявлено навантаження нижче рівня бортів на 115 - 120 см, не марковане; виїмки та поглиблення відсутні, вагон без дверей, розвантажувальні люка закриті на запірний пристрій; вагон технічно справний.
Зі змісту комерційного акту №486202/472/575 від 06.11.2020р. слідує, що при огляді вагону №61771945 виявлено навантаження нижче рівня бортів на 115 - 120 см, не марковане; виїмки та поглиблення відсутні, вагон без дверей, розвантажувальні люка закриті на запірний пристрій; вагон технічно справний.
Відповідно до п.10 Правил складання актів, затверджених наказом №334 від 28.05.2002р. Міністерства транспорту України, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже, п.10 Правил складання актів на виконання ст.29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17, від 23.11.2018р. у справі №916/2450/17, від 21.08.2019р. у справі №905/2360/18.
Комерційні акти на попутній станції підписані наступним особами: ДСГ Буликов А.М. (відповідальна особа за складання комерційних актів згідно наказу №687 від 16.09.2020р.), інженером з р/в ОСОБА_5 (відповідальна особа за складання комерційних актів згідно наказу №200 від 21.02.2020р.), комерційним агентом ОСОБА_1 . Крім того, у вказаних актах зазначено, що завідувач вантажного двору по штату відсутній.
Разом з цим п.12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Комерційні акт попутної станції Волноваха Донецької залізниці №486202/473, №486202/471, №486202/472 зареєстровані на станції призначення Сартана Донецької залізниці під №486202/473/563, №486202/471/574, №486202/472/575, відповідно до п.62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом №147-Ц від 04.06.2003р. Укрзалізниці.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Сартана Донецької залізниці в розділі «Є» комерційних актів зроблено відмітку «При видачі вантажу різниці із цим актом не виявлено», оскільки зважування вантажу відбувалось на попутній станції.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 64, ч.3 ст. 65 Господарського кодексу України підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено п.10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2018р. у справі №916/2450/17, від 21.05.2018р. у справі №916/2001/17, від 23.06.2018р. у справі №916/1993/17.
На станції призначення Сартана Донецької залізниці комерційні акти підписані ДСЗМ ОСОБА_10 , комерційними агентами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також вантаджоотримувачем ОСОБА_13 .
Розпорядженням №153 від 28.12.2018р. начальника ст.Сартана Донецької залізниці «Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів форми на станції Сартана» призначено відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти, складені на станції Сартана згідно Статуту залізниць України: начальника стації, заступників начальника станції, агентів комерційних з розшуку вантажу та багажу, змінних агентів комерційних та інженера станції. Згідно списку працівників, які мають право підписувати комерційні акти на станції Сартана, такими особами є, зокрема, ДСЗМ ОСОБА_10 , а також комерційні агенти ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .
Враховуючи викладене, комерційні акти від 06.11.2020р., в яких встановлено факт невідповідності маси вантажу, складені та підписані як на станції попутній так і на станції призначення трьома уповноваженими особами, із дотриманням вимог Правил складання актів.
У зв'язку із наведеним вище, твердження відповідача щодо відсутності повноважень у осіб-підписантів (працівників залізниці) комерційних актів спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, та як наслідок, відхиляються судом.
За висновками суду, вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, внаслідок чого приймаються судом в якості належних доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу.
Крім того, судом враховано, що спірний вантаж прибув у завантажених засобами відправника вагонах, в комерційному відношенні без порушень. Викладені обставини підтверджують факт неправильного зазначення маси вантажу в накладних саме відправником. При цьому, Публічним акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» всупереч вимог ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не доведено, а судом не встановлено наявності обставин оскарження відправником відомостей, які відображені у комерційних актах.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні норм ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №61527537, №66763939, №61771945 тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладних №51473197, №51444982.
Твердження відповідача про те, що перевірка ваги вантажу була проведена у спосіб, який відрізняється від способу, яким цю масу було визначено відповідачем на станції відправлення, також не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.
Як вже зазначалося, згідно ст.37 Статуту залізниць під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, що за своїм змістом кореспондується зі ст.37 Статуту залізниць України.
Згідно з п.п.5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом №442 від 31.07.2012р. Міністерства інфраструктури України та інших нормативно-правових актів.
На попутній станції визначення маси вантажу за залізничними накладними №51473197, №51444982 у вагонах №61527537, №66763939, №61771945 здійснювалось на справних 150 т тензометричних вагах станції Волноваха Донецької залізниці (державна повірка 18.03.2020р., контрольний огляд-перевірка 15.09.2020р.) з повною зупинкою і розчепленням вагонів.
При цьому, Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» визначило вагу вантажу у накладних №51473197, №51444982 також на вагонних вагах (Мах 150 т).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, вантажовідправник визначив масу вантажу у вагонах таким же самим способом (шляхом зважування на вагонних вагах), як і залізниця, що свідчить про безпідставність тверджень відповідача що зважування на попутній станції відбувалось не таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Згідно з абз.2 п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №64 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Пунктом 5.5. Правил №644 закріплено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі ст.118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно із ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст.118 цього Статуту. Штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі плати за користування вагонами.
Як вказує позивач та проти чого відповідач в порядку норм ст.ст.13, 74 Господарського процесуального кодексу України не заперечує, провізна плата за перевезення вантажу у вагоні №61527537 становила 7122 грн, №61771945 - 7223 грн, №66763939 - 7223 грн, внаслідок чого з урахуванням приписів ст.118 Статуту залізниць України розмір штрафу становить у вагоні №61527537 - 35610 грн, у вагоні №61771945 - 36115 грн, №66763939 - 36115 грн.
А отже, розмір нарахованого штрафу складає 107840 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд зазначає, що в розглядуваному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов'язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в цьому випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України. Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає. Окрім того, відповідний штраф стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Аналогічна за змістом позиція міститься у висновках Верховного Суду за результатом розгляду досліджуваного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019р. по справі №914/2339/17.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не впливають на висновки суду щодо розгляду справи по суті.
Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» про стягнення штрафу в сумі 107840 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 2270 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84404, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) штраф у розмірі 107840 грн, а також судовий збір в сумі 2270 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 29.04.2021р.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.О.Паляниця