Справа № 521/3505/151-ц
Провадження № 2-п/521/36/21
21.04.2021 р. м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
при секретарі судового засідання - Філозофенко А.С.,
за участю:
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 10.02.2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансу та матеріальних збитків, -
В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансу та матеріальних збитків.
Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси у зазначеній справі ухвалено 10.02.2020 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням представник ОСОБА_1 - адвокат Шарандак А.А. звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду м. Одеси 10.02.2020 року, посилаючись на те, що рішення по справі було проголошено в його відсутність, у зв'язку з чим відповідач був позбавлений можливості надати пояснення та докази відносно обставин справи, які мають істотне значення для розгляду справи.
Крім того, згідно матеріалів цивільної справи вбачається, що поштовою адресою (місцем проживання) відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 . За вказаною адресою відповідач отримував поштову кореспонденцію у тому числі і по вказаній цивільній справі. В матеріалах справи наявні поштові конверти із судовими викликами відповідача в судові засідання, утому числі на 10.02.2020 року скеровані судом на адресу останнього, на яких проставлена відмітка про їх повернення у зв'язку із "закінченням строку, зберігання». При цьому жодного конверту не повернуто у зв'язку з "відмовою відповідача отримати листа» чи «відсутність відповідача за адресою місцезнаходження», «місця проживання чи перебування». Тобто відповідач не ухилявся від отримання поштової кореспонденції з суду, а причини повернення листів з поміткою "закінченням строку зберігання" відповідачу невідомі.
У зв'язку з викладеним, слід зазначити, що відповідно до правової позиції у справі № 127/2871/16-ц (постанова Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року), повернення судової повістки з відміткою "за закінченням терміну зберігання" не свідчить про відмову сторони справи від отримання повістки або про незнаходження сторони за адресою, про яку суд був повідомлений раніше, і тому не може вважатися належним повідомленням.
Щодо істотного значення доказів відповідача для правильного вирішення справи. Представник зазначає, що для повного, всебічного та неупередженого розгляду цивільної справи та прийняття законного рішення, необхідно провести судову почеркознавчу експертизу за для встановлення належності у попередньому договорі №1 від 05.01.2015 року підпису ОСОБА_1 , так як останній на протязі всього розгляду справи стверджує, що вказаний підпис йому не належить та Попередній договір №1 він не підписував, з чого випливає, що останній не отримував від позивача аванс у розмірі 920 000 гривень. Дана експертиза неодноразово призначалась однак не проведена у зв'язку із ненаданням експерту оригіналу Попереднього договору №1 від 05.01.2015 року, який знаходиться у позивача по справі ОСОБА_3 .
З урахуванням зазначеного вважає, що заочне рішення суду від 10.02.2020 року підлягає перегляду для реалізації права ОСОБА_1 на доступ до суду.
Через канцелярію суду від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Висоцького В.Е. надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в якій зазначила, що факти викладені відповідачем у заяві про скасування заочного рішення є безпідставними, заява про перегляд заочного рішення не містить жодних доводів та доказів, які не були подані та не досліджувалися судом при розгляді справи, та які мають істотне значення для правильного вирішення справи, у зв'язку з чим у задоволення заяви про перегляд заочного рішення повинно бути відмовлено в повному обсязі.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з'явився, підтримав заяву про перегляд заочного рішення. Зазначив, що поштовою адресою (місцем проживання) відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , однак він за вказаною адресою не проживає та фактично був відсутній за вказаною адресою з 2018 року по теперішній час. Про зміну адреси він не повідомляв суд. До 2018 року він також був зареєстрований за вказаною адресою, однак тоді він цікавився справою та приймав участь у справі особисто і через свого представника адвоката Коболєву І.В. Дісно він тричі просив суд призначити експертизу однак жодного разу не здійснив оплату рахунку експертної організації за проведення експертизи. Останім часом він не цікависвя справою, оскільки вважав що нею займається його адвокат Коболєва І.В., яка хоч і знала, що судом 10.02.2020 року розглянуто справу за позовом ОСОБА_3 з ухваленням по справі заочного рішення, однак йому не говорила. Знає, що адвокат Коболєва І.В., будучи його представником подала до суду заяву від 27.02.2020 року про отримання рішення, однак копію рішення він отримав лише коли розпочались виконавчі дії у виконавчому провадженні.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Шарандак А.А. підтримав заяву та просив скасувати заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.02.2020 року та призначити по справі експертизу.
Суд, вивчивши доводи заяви про перегляд заочного рішення суду, оглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Рух справи в суді
Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Целух А.П. від 06.03.2015 року провадження у справі було відкрито.
12.06.2015 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Целух А.П. по справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на виконання вказаної ухвали справу передано до експертної установи для проведення судової експертизи та зупинено провадження по справі.
09.10.2015 року експертною установою справу повернуто до Малиновського районного суду м. Одеси без надання експертного висновку, у зв'язку з тим, що у встановлений законом термін запитані експертом матеріали були надані частково, без чого проведення експертизи не являлося можливим.
09.10.2015 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 відновлено провадження по справі.
16.02.2016 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Целух А.П. призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.
01.12.2016 року експертною установою справу повернуто до Малиновського районного суду м. Одеси без надання експертного висновку, у зв'язку з тим, що у встановлений законом термін запитані експертом матеріали не надійшли, без чого проведення експертизи не являлося можливим.
02.12.2016 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 відновлено провадження по справі.
13.03.2017 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Целух А.П. призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.
29.06.2017 року експертною установою справу повернуто до Малиновського районного суду м. Одеси без надання експертного висновку, у зв'язку з тим, що експертне завдання не було уточнено та запитувані експертом документи до експертної установи не надійшли, без чого проведення експертизи не являлося можливим.
30.06.2017 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 відновлено провадження по справі.
13.02.2018 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Целух А.П. витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвої Олени Олексіївни оригінал довіреності від 12 жовтня 2015 року зареєстрованої в реєстрі за № 1707, бланк № НАР 338867, виданої від імені ОСОБА_1 та оригіналу довіреності від 18 квітня 2013 року зареєстрованої в реєстрі за № 1210, бланк № ВТС 328925, виданої від імені ОСОБА_1 . Витребувано від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Каралкіної Юлії Григорівни оригінал довіреності від 14 січня 2015 року, зареєстрованої в реєстрі за № 8, бланк № НАК 575329, виданої від імені ОСОБА_1 ..
16.03.2018 року приватним нотаріусом Алєксєєвою О.О. на виконання ухвали суду про витребування доказів Малиновського районного суду міста Одеси від 13.02.2018 року надано копії запитуваних доказів (а.с.105-107).
16.04.2018 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Целуха А.П. призначено судову почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі на час проведення експертизи.
13.07.2018 року експертною установою справу повернуто до Малиновського районного суду м. Одеси без надання експертного висновку, у зв'язку з тим, що у встановлений законом термін понад 45 календарних днів вимоги, заявлені експертом у клопотання, не були виконані, без чого проведення експертизи не являлося можливим.
13.07.2018 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 відновлено провадження по справі.
14.05.2019 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_4 , за результатами якого визначено суддю Плавича І.В.,
14.08.2019 року позивачем по справі заявлено заяву про відвід судді Плавичу І.В. (а.с.153).
15.08.2019 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Плавича І.В. вказану заяву задоволено (а.с.155-156).
20.08.2019 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями у зв'язку з відводом судді Плавича І.В., справа передана на розгляд судді Леонову О.С.
21.08.2019 року ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонова О.С. справу прийнято до провадження та призначено підготовче судове засідання.
10.12.2019 року ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
10.02.2020 року заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про стягнення суми авансу та матеріальних збитків - задоволено в повному обсязі.
Щодо доводів представника відповідача про те, що заочне рішення суду від 10.02.2020 року підлягає перегляду для реалізації права ОСОБА_1 на доступ до суду.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права частина перша статті 8 Конституції України. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права відповідно до частини перша статті 129 Конституції України в редакції, чинній на час розгляду заяви про скасування заочного рішення.
Суд здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права, а судді - керуючись відповідним принципом (частина перша статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; частина перша статті 47 цього Закону в редакції, що була чинною на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 вказаного Закону у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI в редакції, що була чинною на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій; стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII).
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).
Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» [ВП] (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999-VII). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення. Повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок та недоліків правосуддя, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен розглядатись як прихований засіб оскарження, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для повторного розгляду. Відступ від цього принципу може бути виправданим лише коли він обумовлений особливими та непереборними обставинами (див. рішення заява № 52854/99, пункт 52, ЄСПЛ 2003-IX).
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Щодо не з'явлення сторони відповідача ОСОБА_1 в судове засідання та (або) не повідомлення ним про причини неявки, з поважних причин.
Відповідач ОСОБА_1 скористався своїм правом, передбаченим ст. 58 ЦПК України на участь у справі у судовому процесі через представника, що підтверджується матеріалами справи, без обмеження його повноважень.
Відповідно до ст. 58 ЦІІК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до ст. 64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.
Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають і бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Так, представник відповідача приймав участь у справі, заявляв численні клопотання щодо призначення судової почеркознавчої експертизи, тощо.
Також варто зауважити, що представником відповідача ще рік тому до суду було подано заяву про видачу копії заочного рішення. Вказана обставина також позбавляє сторону відповідача объективно та обгрунтовано стверджувати, що вона не знала про факт ухвалення судом заочного рішення від 10.02.2020 року.
Сторона відповідача ОСОБА_1 останій раз цікавилась рухом справи та була присутня в судовому засіданні 13.03.2017 року. Після цієї дати, судові засідання були призначені на 27.07.2017 р. о 10-15 год., 19.09.2017 р. о 10-00 год., 09.10.2017 р. о 10-30 год., 13.11.2017 р. о 12-15 год., 14.12.2017 р. о 12-30 год., 01.02.2018 р. о 12-30 год., 13.02.2018 р. о 10-00 год., 29.03.2018 р. о 10-00 год., 16.04.2018 р. о 12-15 год., 24.09.2018 р. о 12-15 год., 17.10.2018 р. о 12-30 год., 06.11.2018 р. о 12-30 год., 07.12.2018 р. о 12-15 год., 21.01.2019 р. о 11-10 год., 22.02.2019 р. о 11-30 год., 28.03.2019 р. о 10-30 год., 26.04.2019 р. о 10-15 год., 18.08.2019 р. о 11-00 год., 10.09.2019 р. о 14-00 год., 06.11.2019 р. о 11-00 год., 10.12.2019 р. о 12-00 год., 10.02.2020 р. о 11-00 год..
Поштові відправлення, яке судом було направлено на адресу відповідача, повернулося з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що поштовою адресою (місцем проживання) відповідача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 , однак він за вказаною адресою не проживає та фактично був відсутній за вказаною адресою з 2018 року по теперішній час. Про зміну адреси він не повідомляв суд. До 2018 року він також був зареєстрований за вказаною адресою, однак тоді він цікавився справою та приймав участь у справі особисто і через свого представника адвоката Коболєву І.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідач ОСОБА_1 до суду заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження не надав, не цікавився рухом своєї справи з 2018 року. Суд зазначає, що судовий розгялду справи тривав з 2015 року по 10.02.2020 року.
Верховний Суд в постанові по справі №0870/8014/12 прийнятій 15.05.2019 року зазначив, що апеляційним судом вчинено дії щодо належного повідомлення учасників справи про результати розгляду справи, шляхом направлення на їх адреси судового рішення. Повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення не вручено з причин, що не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Колегія суддів, Верховного Суду в постанові по справі №0870/8014/12 зазначила, що, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній та юридичній особі право на розгляду судом справи упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 року № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У відповідності до змісту ЦПК України випливає, що скасування заочного рішення судом, що його ухвалив, можливе у випадку встановлення судом двох обставин: відповідач не з'явився в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, та не повідомив про причини неявки з поважних причин; докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку.
Отже, дотримання судами процесуального законодавства при ухваленні та перегляді заочного рішення є визначальним з точки зору виконання інститутом заочного провадження своєї мети сприяти ефективному та оперативному здійсненню правосуддя.
Аналогічні висновки зазначені й у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року по справі№ 369/2744/15-ц, провадження № 61-16608св18 (ЄДРСРУ № 80079800).
У своїй заяві сторона відповідача посилається на істотне значення доказів відповідача для правильного вирішення справи, а саме необхідність проведення судової почеркознавчої експертизи за для встановлення належності у попередньому договорі №1 від 05.01.2015 року підпису ОСОБА_1 ..
Суд зазначає, що відповідна експертиза неодноразово призначалась, проте відповідне експертне дослідження не було проведене у зв'язку із неодноразовим ухиленням сторони відповідача від оплати вартості експертного дослідження та від надання, експерту відповідних зразків підпису ОСОБА_1 .
При цьому, варто зауважити, що внаслідок ухилення сторони відповідача від надання зразків підпису ОСОБА_1 , сторона позивача за власного ініціативою звернулась до суду із клопотанням про забезпечення доказів шляхом витребування від приватних нотаріусів Одеського міського нотаріального округу оригіналів довіреностей, підписаних особисто ОСОБА_1 .
Вказане клопотання було задоволено ухвалою суду від 13.02.2018 року.
Після надходження витребуваних документів, ухвалою суду від 16.04.2018 року по справі в черговий раз було призначено судову почеркознавчу експертизу.
При цьому, в судовому засіданні сторона позивача зобов'язалась надати оригінал попередньому договорі №1 від 05.01.2015 року безпосередньо до експертної установи, про що також зазначив суд в ухвалі від 16.04.2018 року.
Однак, сторона відповідача в черговий раз ухилилась від участі в експертизі та здійснення оплати вартості експертного дослідження, внаслідок чого 13 липня 2018 року матеріали цивільної справи були повернуті на адресу суду, без експертного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 109 ЦПК України разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Враховуючи вище наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування заочного рішення, адже відповідачем не надано жодних доказів на спростування викладених позивачем обставин, не спростовується факт законності стягнення суми авансу та матеріальних збитків.
Тобто позивач будучи обізнаний про право відповідачів, у разі ухвалення заочного рішення, на звернення із відповідною заявою про його перегляд та скасування, що узгоджується із принципами викладеними ЄСПЛ, згідно п. п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 року «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.
А тому враховуючи вище зазначене, та встановив, що відповідач ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, не повідомив про зміну своєї адреси та те, що обставини на які він посилається, та докази які він надає не мають істотного значення для правильного вирішення справи, заочне рішення не підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 260, 284, 287, 288 ЦПК України, суд, -
В задоволені заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 10.02.2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення суми авансу та матеріальних збитків - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку в 30-ти денний строк з дня проголошення ухвали про відмову з задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Повний текст ухвали суду складено 30.04.2021 року.
Суддя О.С. Леонов
30.04.21