Номер провадження: 22-ц/813/4200/21
Номер справи місцевого суду: 1519/1595/2012
Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
30.03.2021 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
за участю секретаря - Чепрас А.І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суд м. Одеси від 13 серпня 2019 року у складі судді Михайлюка О.А.,
встановив:
У січні 2012 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В позові банк послався на те, що згідно умов договору про надання споживчого кредиту №11068890000 від 01.11.2006 ПАТ «УкрСиббанк» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 62420,00 доларів США, строком до 01.11.2027, зі сплатою процентів та інших передбачених договором платежів. Наданий кредит забезпечений порукою ОСОБА_2 . Відповідачі ухиляються від належного виконання прийнятих на себе зобов'язань у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2012 року позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2019 року заочне рішення суду скасовано та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 серпня 2019 року позовні вимоги АТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 59963,71 доларів США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 455128,65 гривень - заборгованість за основним кредитом; 26 263,78 доларів США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 209842,35 гривень - заборгованість по відсоткам; 1287,05 доларів США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 10 283,27 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 3376,99 доларів США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 26 981,47 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, а всього 87 891,53 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 24.01.2012 року складає 702 235,74 гривень та судовий збір у розмірі 3219,00 гривень.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що представником ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була надана заява про застосування строку позовної давності, разом із тим, суд першої інстанції не надав оцінку зазначеній заяві та не навів мотивів незастосування строку позовної давності. Суд першої інстанції не з'ясував, чи дійсно були направлені вимоги про дострокове виконання зобов'язання чи отримували відповідачі зазначені вимоги у спосіб, зазначений п.І 1.2. Кредитного договору, прострочення кредиту більше ніж на один місяць кореспондує боржнику обов'язок дострокового погашення кредиту. З 19.10.2008 (18.09.2008 + 1 місяць) у Банка виникло право на дострокове повернення кредиту та інших платежів, і відповідно, змінився строк виконання основного зобов'язання. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного та визначили умови такого повернення коштів.
11.08.2020 представник АТ «УкрСиббанк» надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
ОСОБА_1 в судове засідання 30.03.2021 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника банку та представника апелянта, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Рішення суду в оскаржуваній частині не відповідає вказаним вимогам.
Матеріали справи свідчать, що 01.11.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11068890000 за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 62 420,00 доларів США, строком до 01.11.2027, зі сплатою процентів та інших передбачених договором платежів.
За умовами п.п. 1.2.2 позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору), але в будь-якому випадку не пізніше 01.11.2027.
Згідно з п. 11.1 договору відповідно до ст. ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.
01.11.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки за яким іпотекодавець передав в іпотеку банку нерухоме майно-квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , якою забезпечені вимоги іпотекодержателя за договором про надання споживчого кредиту від 01.11.2006.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01.11.2006 між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, відповідно якого поручитель зобов'язався відповідати по кредитному договору як солідарний боржник з ОСОБА_1 . За умовами п. 3.2 договору поруки, порука припиняється з припиненням всіх зобов'язань позичальника по кредитному договору. За невиконання поручителем вимоги, пред'явленої згідно п. 2.2 договору і в зазначені в цьому пункті терміни, поручитель сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент затримки виконання зобов'язань, за кожен день затримки (п. 3.3 договору поруки).
ОСОБА_1 в порушення взятих на себе зобов'язань допустив прострочення погашення суми кредиту та відсотків.
Згідно розрахунку за кредитним договором від 01.11.2006 заборгованість станом на 24.01.2012 склала: 59963,71 доларів США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 455 128,65 гривень - заборгованість за основним кредитом; 26 263,78 доларів США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 209 842,35 гривень - заборгованість по відсоткам; 1287,05 доларів США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 10 283,27 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 3376,99 доларів США, що еквіваленті по курсу НБУ становить 26 981,47 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, а всього 87 891,53 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 24.01.2012 року складає 702 235,74 гривень.
15.12.2011 банк направив позичальнику ОСОБА_1 вимогу, в якій зазначив, що станом на 15.12.2011 його заборгованість по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за договором про надання споживчого кредиту від 01.11.2006 становить 82 522,73 дол. США, без врахування нарахованої пені, які банк вимагав сплатити протягом 31 календарного дня з дати одержання повідомлення.
Така ж вимога була направлена банком поручителю ОСОБА_2 . Вказана вимога направлена їй на три адреси, а саме на адресу її реєстрації: АДРЕСА_2 та на адресу фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 . Вказані адреси поручителем зазначалися в договорі поруки. Вимога поручителю банком також була направлена на адресу іпотечного майна-квартири, а саме: АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що банк направив ОСОБА_2 вимогу на всі можливі адреси, підстави вважати її не повідомленою про пред'явлення банком до неї дострокової вимоги про стягнення кредитної заборгованості відсутні.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Як зазначалось вище, сторони встановили як строк дії договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню до 01.11.2027.
Погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів договором визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 востаннє здійснив платіж за власними зобов'язаннями 18.09.2008 в розмірі 293 дол. США.
З позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся до суду в січні 2012 року.
В свою чергу, представник відповідачів в процесі розгляду справи судом першої інстанції звертався до суду з заявою про застосування строків позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.
Враховуючи, що останній платіж здійснено 18.09.2008, а тому банк повинен був звернутися до суду з позовом в межах трьох років, тобто до 18.09.2011, однак з позовом звернувся 31.01.2012.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, жодного аргументу в рішенні щодо заяви про застосування строку позовної давності не зазначив, що свідчить про невідповідність рішення вимогам закону.
Разом з тим, банк використавши право, надане йому частиною першою статті 651, частиною другою статті 1054 та частиною другою статті 1050 ЦК України, а також пунктом 11.1 кредитного договору, 15.12.2011 направив позичальнику та поручителю письмові вимоги щодо обов'язку виконання основного зобов'язання тим самим змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором з 01.11.2027 на 25.01.2012 (41-й день з дня направлення письмової вимоги).
Отже, суд не врахував, що банком були змінені строки виконання зобов'язань за кредитним договором (висновок ВСУ №6-1349цс15 від 02.12.2015).
Враховуючи, що банк змінив строк виконання зобов'язання на 25.01.2012 шляхом пред'явлення досудової вимоги, тому з цього часу починається строк позовної давності. З позовом до суду банк звернувся 31.01.2012, а тому стягненню заборгованості за тілом кредиту підлягає борг в межах з 25.01.2009 та з урахуванням довідки-рахунку заборгованості за кредитом, платіж у розмірі 743,71 дол. США вважається поза межами строку та на вказану суму розмір заборгованості за тілом кредиту підлягає зменшенню на вказану суму.
Отже, з поручителя стягненню підлягає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 56220 дол. США (56963,71-743,71).
Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості останній платіж за процентами позичальником здійснено 10.09.2008, борг станом на 25.01.2009 становив 2 988,40 дол. США, тому до стягнення з поручителя підлягає 23 275,38 дол. США (26263,78-2988,40).
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
З розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована банком за рік, а тому підстав для застосування строку в цій частині немає.
Доводи апелянта про те, що строк обчислення права звернення банку з вимогою з 2008 року є безпідставними, так як це право позивача.
Рішення в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 не переглядається, оскільки ним не оскаржене.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Малиновського районного суд м. Одеси від 13 серпня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитом та процентами змінити, в решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суд м. Одеси від 13 серпня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 боргу за кредитом та процентами змінити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом в розмірі 56220 доларів США, за процентами 23275,38 доларів США, в решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 30.04.2021.
Головуючий:
Судді: