Номер провадження: 22-ц/813/5417/21
Номер справи місцевого суду: 493/990/19
Головуючий у першій інстанції Мясківська І. М.
Доповідач Ващенко Л. Г.
25.03.2021 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі:
головуючої - судді Ващенко Л.Г.
суддів - Сєвєрової Є.С., Колеснікова Г.Я.,
за участі секретаря - Чепрас А.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2019 року (одноособово суддя Мясківська І.М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,
ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_2 звернулась із позовом до Піщанської сільської ради Балтського районного суду Одеської області (далі-Сільрада) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтовано наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_3 , яка на день смерті мешкала по АДРЕСА_1 , після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна. Позивачка є спадкоємцем за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_3 і звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва про спадкування у зв'язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. Причину несвоєчасного звернення із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини обґрунтовує перебуванням за межами України.
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 09.10.2019 року позов ОСОБА_2 задоволено. Суд визначив ОСОБА_2 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_3 тривалістю у шість місяців з дня набрання рішенням законної сили.
ОСОБА_1 , який не був стороною у справі і стверджує про порушення його прав, подав апеляційну скаргу на рішення суду від 09.10.2019 року, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає:
По АДРЕСА_1 розташований житловий будинок з господарськими будівлями, який раніше належав ОСОБА_3 , у якої є діти, у тому числі донька ОСОБА_2 . Всі діти дорослі, мають свої сім'ї і проживають за межами України, при цьому ОСОБА_3 була людиною похилого віку, часто хворіла і потребувала стороннього догляду, а її діти не могли за нею доглядати. З 2012 року він разом із дружиною став проживати разом із ОСОБА_3 , доглядав за нею, купував їй речі, продукти харчування, лікував її, тобто фактично повністю утримував за свої особисті кошти, що було погоджено із її дітьми, які просили його про це, заявивши, що після смерті ОСОБА_3 претендувати на вказаний будинок не будуть. На весні 2016 року стан здоров'я ОСОБА_3 суттєво погіршився, вона вже була позбавлена можливості сама себе обходити, а згодом ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. На її поховання приїхали діти, які були вдячні йому, що він доглядав їх матір і підтвердили, що не претендують на спадкове майно, яке залишилось після її смерті.
У жовтні 2019 року йому стало відомо що ОСОБА_2 , приїхавши до України із республіки Білорусь претендує на спадкове майно після смерті матері і подала до суду заяву про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини. Справу розглянуто без його залучення, оскільки він є спадкоємцем (5-ї черги), який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 через те, що на момент смерті останньої постійно проживав разом із нею за однією адресою, що підтверджується довідкою ОСОБА_4 . Не залучивши його до участі у справі, суд порушив його права, як спадкоємця 5-ї черги, який фактично прийняв спадщину.
09.10.2019 року на адресу суду подавалась заява про залучення його до участі у справі у якості відповідача або хоча б третьої особи, однак суд проігнорував заяву.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд виходив із того, що вона строк для прийняття спадщини пропустила з поважних причин, але з такими висновками суду погодитись не можна. Суд встановив, що пропуску подання заяви про прийняття спадщини сприяв той факт, що ОСОБА_2 перебувала на заробітках за межами України з 26.10.2015 року по 15.04.2019 року, а саме в Республіці Білорусь і саме ця причина судом визнана поважною причиною, але така позиція суду є не вірною, оскільки перебування за кордоном на заробітках не є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Звертаючись із даним позовом ОСОБА_2 не надала належних та допустимих доказів того, що їй з 26.10.2015 року по 15.04.2019 року не було відомо про смерть матері, а також доказів того, що її проживання за межами України в указаний період було пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Така позиція узгоджується із позицію Верховного Суду у постанові від 06.06.2018 року по справі№592/9058/17-ц.
Крім того, під час розгляду справи судом не встановлено інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , які прийняли спадщину і не залучено їх до участі у справі.
Відзив позивачки ОСОБА_2 на скаргу зазначає:
У судовому засіданні ОСОБА_2 вказувала, що пропуску подання заяви про прийняття спадщини сприяв той факт, що вона перебувала на заробітках з метою погашення кредиту за межами України в Республіці Білорусь з 26.10.2015 року по 15.04.2019 року. Цей факт підтверджується копіями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.10.2015 року, копіями дозволів на тимчасове знаходження, копією сторінки паспорту громадянина України з відміткою про депортацію до 15.04.2019 року та копією довідки АТ «Дельта Банк» від 08.01.2019 року зі змісту якої вбачається, що станом на 08.01.2019 року кредитний договір № 004-28349-230713 від 23.07.2013 року припинив свою дію, а рахунок закрито.
Судом були заслухані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона та ОСОБА_3 проживали по сусідству по АДРЕСА_1 , крім того вони були свахами. Молодший син спадкодавця ОСОБА_7 проживав з матір'ю і в березні 2014 року виїхав разом зі своєю сім'єю до Республіки Білорусь де проживає по теперішній час, а на момент смерті матері з нею не проживав, навіть не приїхав на її поховання. Свідок ОСОБА_6 надав аналогічні пояснення. Покази свідків спростовують твердження ОСОБА_1 , що він з 2012 року проживав разом зі спадкодавцем.
Окрім цього, згідно довідок державного нотаріуса Кодимської районної державної нотаріальної контори від 13.06.2019 року № 769/01-16, приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвої І.П. від 14.06.2019 року № 1004/01-16, приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Смірнової Н.С. від 21.06.2019 року № 472/01-16, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці останньої не зверталися з приводу прийняття спадщини і спадкова справа не заводилась.
Суду не надано доказів того, що ОСОБА_1 купив у ОСОБА_3 житловий будинок з господарським будівлями, навпаки, спростовується копією ухвали Балтського районного суду Одеської області від 03.09.2019 року, що може свідчити про підроблення рішення суду від 28.12.2012 року. У розписці на ім'я ОСОБА_3 її почерк не відповідає дійсності, окрім цього, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і, якщо б вона мала намір дійсно продати будинок по АДРЕСА_1 то не було жодних перешкод для нотаріального посвідчення такого договору.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Апеляційне провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ст. 352 ч.1 ЦПК України).
З огляду на викладене, особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити в апеляційному порядку судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов'язки, тобто завдає їй шкоди, що виявляється у несприятливих для особи наслідках.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ст. 15 ч.1 ЦК України).
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 09.10.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 задоволено. Суд визначив ОСОБА_2 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті матері ОСОБА_3 тривалістю у шість місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 ЦК України.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ч.1 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5-9).
Згідно повідомлень станом на червень 2019 року Кодимської державної нотаріальної контори, а також приватних нотаріусів Балтського нотаріального округу, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась (а.с.42-45).
ОСОБА_1 стверджує, що він є спадкоємцем за законом 5 черги після смерті ОСОБА_3 , крім того, у скарзі зазначає, що з 2012 року став постійно проживати зі спадкодавцем і доглядав за нею до дня її смерті.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (ст. 1265 ЦК України).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ч.ч.1,2, 78 ч.2 ЦПК України).
Належними і допустимими доказами проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а також знаходження на утриманні спадкодавця є рішення суду про встановлення такого факту (або рішення компетентного органу щодо утриманця спадкодавця). Родинні зв'язки зі спадкодавцем до шостого ступеня споріднення включно мають бути підтверджені належними та допустимими доказами: свідоцтвами про народження на підтвердження шостого ступеня споріднення включно або рішенням суду про встановлення такого факту.
ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що: він проживав зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини; він є родичем спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно; він, як неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, не менш як п'ять років одержував від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Матеріали справи і апеляційна скарга не містять доказів того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3
ОСОБА_1 , який не брав участі у справі, оскаржує рішення суду від 09.10.2019 року про визначення спадкоємцю ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем першої черги, додаткового строку на подачу заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Оскільки ОСОБА_1 не довів, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням суду від 09.10.2019 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ст. 362 ч.1 п.3, ч.2 ЦПК України).
Приймаючи до уваги, що рішенням суду від 09.10.2019 року не вирішувались питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_1 , апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 362, 368 ЦПК України, колегія суддів,
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Балтського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2019 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 30.04.2021 року
Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко
Г.Я. Колесніков
Є.С. Сєвєрова