30.04.2021 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер справи № 521/18499/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/813/2586/21
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),
суддів - Вадовська Л.М., Сєвєрова Є.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30 вересня 2020 року, постановлене під головуванням судді Маркарової С.В.,
Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов та рух справи
У жовтні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (т.1 а.с.2-41).
Позовні вимоги мотивовані тим, що за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 11 березня 2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 30 вересня 2016 року має заборгованість у розмірі 40 991,20 грн., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 5 281,20 грн.;
- заборгованість за відсотками - 30 431,85 грн.;
- заборгованість за пенею та комісією - 2 850 грн.;
- штраф (фіксована частина)- 500 грн.;
- штраф (процентна складова) - 1 928,15 грн.
Зазначену суму заборгованості та судові витрати банк просив суд стягнути з відповідача.
Відповідач позовні вимоги не визнав та надав суду зустрічний позов про визнання недійсним розрахунку банку по договору б/н від 11 березня 2010 року у розмірі 40 991,20 грн. станом на 30 вересня 2017 року. Зазначав, що ним отримано кредит у розмірі 5 300 грн., який ним сплачений вчасно впродовж 2011-2014 років, останній платіж здійснений 24 березня 2014 року. Послався, що він підписав лише анкету-заяву, а будь-які інші документи щодо самих умов кредитування він не підписував. Просив суд застосувати строк позовної давності (т.1 а.с.112-116).
У грудні 2018 року адвокат Сидорчук Д.С. в інтересах ОСОБА_1 надав суду клопотання про призначення експертизи (т.1 а.с.139-140).
Ухвалою суду від 06 грудня 2018 року у справі призначена судова економічна експертиза документів фінансово-кредитних операцій (т.1 а.с.144-147).
У січні 2019 року до суду надійшло клопотання експерта щодо надання додаткових документів та рахунок для сплати за проведення експертизи (т.1 а.с.149-152).
У березні 2019 року матеріали цивільної справи повернуті до суду першої інстанції без виконання, у зв'язку з ненадходженням додаткових документів та оплати вартості експертизи (т.1 а.с.157).
Адвокат Сидорчук Д.С. в інтересах ОСОБА_1 надав суду заяву про залишення без розгляду позовної заяви банку та зустрічного позову з підстав п.п.5,9 ч.1 ст.257 ЦПК України (неподання витребуваних судом доказів без поважних причин) т.1 а.с.160-162.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 05 червня 2019 року зустрічну позовну заяву залишено без розгляду (т.1 а.с.172-173). Зазначене судове рішення сторонами не оскаржено.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 05 червня 2019 року позов банку залишено без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.257 ЦПК України (т.1 а.с.174-175).
Постановою Одеського апеляційного суду від 29 квітня 2020 року ухвала суду від 05 червня 2019 року про залишення без розгляду позову банку скасована та справа повернута для продовження розгляду (т.1 а.с.219-222).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, що оскаржується
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 30 вересня 2020 року позов банку задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 березня 2010 року у розмірі 5 281,20 грн., що складає тіло кредиту, та судовий збір у розмірі 173 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, з огляду на відсутність підтвердження узгодження сторонами розміру відсотків та неустойки, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог лише в частині стягнення тіла кредиту (т.2 а.с.2-7).
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30 вересня 2020 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, пенею, штрафами та задовольнити вимоги банку в цій частині (т.2 а.с.64-67).
В обґрунтування скарги представник ОСОБА_2 в інтересах банку посилається на те, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту та зазначила, що:
- 11 березня 2010 року відповідачем, крім анкети-заяви, була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна,55 днів пільгового періоду», в якій встановлена базова відсоткова ставка, розмір неустойки та інші умови кредитування;
- розмір заборгованості відповідача за відсоткам складає 4 884,98 грн.(за умови базової відсоткової ставки на рівні 30% річних); за пенею - 2 850 грн. та штрафами: 500 грн. (фіксована частина), 1928,15 грн. (процентна складова).
До апеляційної скарги додані довідка про відкриття рахунку, довідка про встановлення кредитного ліміту, виписка по рахунку та підписана відповідачем копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (т.2 а.с.68-76).
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.
Позиція апеляційного суду
Згідно з ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судове рішення оскаржується лише в частині відмови у задоволенні стягнення відсотків, пені та штрафів, тому саме в цій частині і переглядається апеляційним судом. В частині ж стягнення тіла кредиту, з огляду на те, що сторонами не оскаржується, апеляційним судом не переглядається.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не підписував Умови та правила надання банківських послуг, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до матеріалів справи Витяг з Умов були надані відповідачу для ознайомлення, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, і у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови договору щодо сплати процентів та неустойки. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь банку стягненню лише заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 281,20 грн.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом установлено, що 11 березня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку (т.1 а.с.7).
За змістом анкети-заяви ОСОБА_1 погодився, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором до його укладення, погодився з його умовами.
Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, остання крім особистих даних ОСОБА_3 , містить інформацію відносно того, що клієнт виявив бажання оформити:
-платіжну картку Кредитка «Універсальна»;
-бажаний кредитний ліміт 3 000 грн.;
Будь-яких даних про видачу платіжної (кредитної) картки, її виду, строку дії та який рахунок відкривається на ім'я заявника анкета не містить.
До позовної заяви банк долучив:
- довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», не підписану відповідачем, з прикладом використання кредитних коштів (т.1 а.с.8-9);
- витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с. 10-33);
- розрахунок заборгованості за договором № б/н від 11 березня 2010 року за період з 11 березня 2010 року по 30 вересня 2016 року, за яким загальна заборгованість складає 40 991,20 грн., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 5 281,20 грн.;
- заборгованість за відсотками - 30 431,85 грн.;
- заборгованість за комісією - 2 850 грн.;
- штраф (фіксована частина)- 500 грн.;
- штраф (процентна складова) - 1 928,15 грн. (т.1 а.с.4-6).
У жовтні 2020 року, тобто після винесення судом оскаржуваного рішення, банком надано відзив на зустрічну позовну заяву, до якої додані, крім іншого, виписка по рахунку за період з 11 березня 2010 року по 30 вересня 2020 року та лист банку від 30 вересня 2020 року, в якому банк повідомив, що відповідачем за умовами договору від 11 березня 2010 року отримано п'ять карток, а саме: №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , остання з яких мала термін дії до 09.2016 року (т.2 а.с.22-29,33).
До суду апеляційної інстанції апелянт надав довідку про відкриття рахунку, довідку про встановлення кредитного ліміту, виписку по рахунку та копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 11 березня 2010 року, що підписана (т.2 а.с.68-76).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 банк надав суду копію анкети-заяви відповідача від 11 березня 2010 року; довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», не підписану відповідачем, з прикладом використання кредитних коштів; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», копію паспорта відповідача та розрахунок заборгованості за період з 11 березня 2010 року по 30 вересня 2016 року на загальну суму 40 991,20 грн. (т.1 а.с.4-6,7,8-9,10-33,34).
Разом з тим, вказані документи не підтверджують умов кредитування та розміру заборгованості по процентам, неустойкою. При цьому, судом враховано, що відповідач заперечував проти наданого суду розрахунку та зазначав, що ним підписана лише анкета-заява, а інші документи щодо самих умов кредитування і внутрішніх правил надання кредиту ним не підписувались (а.с.113).
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 16 жовтня 2018 року задоволено клопотання відповідача та витребувано з АТ КБ «Приватбанк» належним чином завірену копію кредитної справи за договором № б/н від 11 березня 2010 року, що укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 (т.1 а.с.122-124).
У виконання зазначеної ухвали суду банк у листопаді 2018 року надав суду належним чином завірену копію кредитної справи, яка складалась з копії анкети-заяви від 11 березня 2010 року та копії паспорту ОСОБА_1 (т.1 а.с.127,130-132).
У липні 2020 року суд повторно направив банку копію ухвали від 16 жовтня 2018 року, на що банк повідомив про виконання ухвали суду ще 11 листопада 2018 року та надіслання на адресу суду копії кредитної справи, яка складається з анкети-заяви та копії паспорту, на підтвердження чого надав суду поштові реєстри. Звернув увагу суду, що копія анкети-заяви від 11 березня 2010 року та копія паспорту ОСОБА_1 направлялась до суду разом із позовною заявою (т.1 а.с.232-243).
Отже, банк підтвердив суду, що кредитна справа по договору з ОСОБА_1 від 11 березня 2010 року складається лише з анкети-заяви та копії паспорту.
Як вбачається з матеріалів справи, ні довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем при зверненні до суду разом з позовною заявою, не містять підпису ОСОБА_1 (т.1 а.с.7,8).
В анкеті-заяві не міститься даних про умови кредитування (зокрема, розмір процентної ставки, пені, штрафів, порядок та умови їх нарахування тощо).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 зроблено правовий висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Заява-анкета позичальника не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду є обов'язковими до врахування судом.
Розрахунок заборгованості також не є документом, який може підтверджувати умови кредитування.
Справа тривалий час знаходилась в провадженні суду, а саме: з листопада 2016 року по 30 вересня 2020 року (дата постановлення судового рішення), але позивачем не надано суду до винесення судового рішення виписки з рахунку.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, розглянувши справу на підставі наданих доказів, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по процентам та неустойки.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем 11 березня 2010 року було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій зазначено розмір процентної ставки та пені та штрафів у разі порушення умов договору.
Вказану довідку представником АТ КБ «Приватбанк» було додано до апеляційної скарги (т.2 а.с.76).
Згідно з ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тому, колегія суддів не приймає вказаний документ, оскільки апелянтом в порушення вимог ч. 3 ст. 367 ЦПК України не було надано доказів неможливості подання вказаної довідки до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від неї.
Апелянт є позивачем у справі, тому мав об'єктивну можливість подати копію довідки про умови кредитування до позовної заяви або в суді першої інстанції. Натомість до позовної заяви банком додана довідка про умови кредитування без підпису відповідача та відмінна за змістом від довідки, що додана до апеляційної скарги (т.1 а.с.8, т.2 а.с.76).
Оскільки апелянт не навів поважних причин не подання нового доказу до районного суду, який був доданий ним до апеляційної скарги, колегія суддів не прийняла цей доказ до уваги. Так само як і виписки по рахунку за період з 11 березня 2010 року по 30 вересня 2020 року та з 11 березня 2010 року по 12 жовтня 2020 року; лист банку від 30 вересня 2020 року щодо отриманих кредитних картках; довідку про відкриття рахунку; довідку про встановлення кредитного ліміту (т.2 а.с.22-29,33, 68-76).
При цьому, судом апеляційної інстанції враховано тривале знаходження справи в провадженні суду першої інстанції (майже 4 роки), неодноразове витребування судом доказів від позивача. Навіть при подачі вже після винесення оскаржуваного судового рішення відзиву на зустрічну позовну заяву, в якій відповідач заперечував підписання будь-які документів, крім анкети-заяви, банк не додав копію довідки від 11 березня 2010 року з підписом відповідача (т.2 а.с.9-57). Більш того, банк неодноразово повідомляв суд, що кредитна справа за договором №б/н від 11 березня 2010 року з ОСОБА_1 складається тільки з анкети-заяви та копії паспорту, на підтвердження чого надавав їх копії (т.1 а.с.126-132,133-136, 232-234).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Суд першої інстанцій правильно застосував норми матеріального та процесуального права, судове рішення в частині його оскарження є законним та обґрунтованим.
В частині стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом та судового збору рішення суду сторонами не оскаржене, а тому апеляційний суд не перевіряє правильність висновків суду в цій частині.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 30 вересня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 30 квітня 2021 року.
Головуючий:
Судді: