30.04.21
33/812/177/21
Єдиний унікальний номер судової справи: 490/1760/21 Головуючий суду І інстанції - суддя Тішко Д.А.
Номер провадження: 33/812/177/21 Головуючий суддя апеляційного суду - Крамаренко Т.В.
Категорія: ч.1ст.130КУпАП
30 квітня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
за участю секретаря - Бурятинської В.І.,
захисника - адвоката Пономарьова О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Пономарьова Олексія Ігоровича на постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 10 200 грн та позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 109770 від 02 березня 2021 року, водій ОСОБА_1 02 березня 2021 року о 22 год 46 хв. в м. Миколаєві по вул. Спаскій, 75А керував транспортним засобом ВАЗ211540 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) у встановленому законом порядку у присутності двох свідків відмовився від продуття алкотестеру Драгер на місці зупинки транспортного засобу та від проходження медичного огляду у медичному закладі для встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. та позбавлено право керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із зазначеною вище постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Понамарьов О.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню оскільки, висновки суду не ґрунтуються на обставинах справи.
Зазначає, що суд припустився порушення норм процесуального права та розглянув справу без належного повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, чим порушив його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП.
Вважає, що суд першої інстанції розглянув справу з порушенням правил підсудності, оскільки справа підсудна Заводському районному суду м. Миколаєва, а розглянута була суддею Центрального районного суду м. Миколаєва.
Наголошує на тому, що водія не було відсторонено від керування транспортним засобом, що у своїй сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП.
Зауважує, що свідки по справі не є свідками вчинення самого правопорушення, оскільки відповідно до їх письмових пояснень, вони є лише свідками відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Оскільки в поясненнях свідків не міститься виклад обставин вчинення ОСОБА_1 самого правопорушення їх не можна вважати достатніми, достовірними і взагалі належними доказами.
Крім того, наголошує на тому, що при наявності вказаних суперечливих показів свідків, суд першої інстанції не викликав їх та не допитав в судовому засіданні, а тому такі пояснення не можуть вважатися доказами по справі.
Звертає увагу на те, що компакт - диск з відеозаписом, що міститься в матеріалах справи не може бути доказом по справі та не може бути використаний при розгляді справи судом, оскільки диск за своїми властивостями і відеозапис, що на ньому знаходиться мають сумнівне походження, не має ніяких ступенів захисту та не мають законного документального підґрунтя на приєднання до матеріалів справи.
Крім того, наголошує на тому, що суд не надав можливості ознайомитись з вказаним відеозаписом, який міститься на диску.
Заслухавши пояснення захисника - адвоката Понамарьова О.І., який підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає, що він ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин адміністративної справи, а також вимогах закону.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 2.5 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила)).
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно частин 1-3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Аналогічні вимоги містить Інструкція Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року роз'яснено, що якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 109770 від 02 березня 2021 року, водій ОСОБА_1 02 березня 2021 року о 22 год 46 хв в м. Миколаєві по вул. Спаській, 75А керував транспортним засобом ВАЗ 211540 державний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів) у встановленому законом порядку у присутності двох свідків відмовився від продуття алкотестеру Драгер на місці зупинки транспортного засобу та від проходження медичного огляду у медичному закладі для встановлення стану алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
Факт достовірності викладених у протоколі відомостей та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку підтверджено підписами свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявними в протоколі про адміністративне правопорушення та їх поясненнями, що є у матеріалах справи (а.с.4-5).
Протокол підписано свідками без застережень, натомість ОСОБА_1 від підпису у протоколі відмовився, будь яких пояснень щодо цього не надав.
Відповідно до відмітки в протоколі у ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 від 06 березня 1996 року, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався.
Вказаний протокол складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.
Істотних порушень співробітниками поліції при оформленні відносно ОСОБА_1 матеріалів про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП положень ст. 256 КУпАП, а також вказаної Інструкції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
З направлення, що видане на ім'я ОСОБА_1 і яке міститься в матеріалах справи вбачається, що у результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння (характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). Натомість огляд в медичному закладі не проводився, у зв'язку з відмовою водія ОСОБА_1 .
Відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду, крім протоколу, також підтверджується відеозаписами із нагрудної камери працівника поліції, які містяться на дисках та додані до протоколу серії ААБ № 109770 та на яких зафіксовано як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у присутності двох свідків як на місці зупинки за допомогою спеціального технічного пристрою Драгер, так і у медичному закладі (а.с.6).
Крім того, поведінка водія ОСОБА_1 на відео також свідчить про те, що у нього наявні зокрема такі ознаки алкогольного сп'яніння як: порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
ОСОБА_1 таким правом не скористався, протокол про адміністративне правопорушення не підписав, письмових пояснення по суті порушення не надав так як і зауважень щодо складеного протоколу.
Отже, дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи, встановлено, що водій ОСОБА_1 , розуміючи суспільну небезпеку та протиправність свого діяння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку.
Таким чином, сукупністю проаналізованих доказів підтверджено, що ОСОБА_1 було порушено п. 2.5 Правил, тобто вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не були допитані свідки, які підписали протокол про адміністративне правопорушення також не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких клопотань про надання пояснень у суді цими свідками, не надходило, а тому у суду не було підстав для їх виклику, крім того, такого клопотання не було заявлено і під час апеляційного розгляду.
При цьому факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення в їх присутності ОСОБА_1 не заперечується, а навпаки підтверджується, про що зазначено його захисником в апеляційній скарзі.
Доводи про те, що пояснення свідків не є належними доказами, не заслуговують на увагу, оскільки письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 узгоджуються зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, що відповідно до приписів ст. 251 КУпАП можуть бути доказами у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення права на судовий захист, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про дату та час розгляду справу, у зв'язку з чим суд першої інстанції в порушення вимог закону розглянув справу без його участі, апеляційний суд враховує наступне.
Статтею 268 КУпАП визначено випадки, коли справа про адміністративні правопорушення не може розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, однак розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, за якою ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, не належить до цих випадків.
Отже, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд першої інстанції вірно вважав за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки неявка правопорушника нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Також, судом апеляційної інстанції поновлено право особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на захист, а тому постанова суду першої інстанції з підстав, того, що ОСОБА_1 не брав участі у розгляді справи судом першої інстанції не може бути скасована, оскільки його відсутність в суді першої інстанції не вплинула на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення щодо апелянта.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення правил підсудності при розгляді даної справи, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 276 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються судом за місцем його вчинення.
Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1-129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.
При цьому, відповідно до змісту статті 257 КУпАП, місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначається особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, яка після його складання, направляє матеріали справи до органу, уповноваженого розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 червня 2004 року № 11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 КУпАП», роз'яснено судам, що у випадках, коли законом передбачається альтернативна підсудність, питання про те, в який саме суд надіслати протокол про адміністративне правопорушення, вирішується відповідним органом внутрішніх справ.
Як вбачається з матеріалів справи місцем вчинення адміністративного правопорушення є вул. Спаська в районі буд. 75 А, що територіально віднесено до Центрального району м. Миколаєва та є територією Центрального районного суду м. Миколаєва.
Враховуючи вищенаведене та положення ст. 276 КУпАП щодо можливості застосування альтернативної підсудності, доводи апеляційної скарги захисника адвоката Понамарьова О.І. щодо порушення правил підсудності при розгляді даної справи є необґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ком пакт - диск з відеозаписом, що міститься в матеріалах справи не може бути доказом по справі та не може бути використаний при розгляді справи судом, так як і сам диск за своїми властивостями і відеозапис, що на ньому знаходиться мають сумнівне походження, не має ніяких ступенів захисту та не мають законного документального підґрунтя на приєднання до матеріалів справи, на увагу суду не заслуговують, оскільки події на відеозаписі відповідають обставинам справи, цілком узгоджуються з поясненнями свідків, з інформацією що міститься в протоколі.
До того ж, даний диск був долучений до протоколу працівниками поліції, про що зазначено в протоколі, а тому сумніви щодо його походження у суду відсутні.
Твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що він не мав можливості ознайомитись з відеозаписом є неприйнятними, оскільки зокрема під час апеляційного розгляду таке клопотання ні від адвоката Понамарьова О.І. та водія ОСОБА_1 не надходило, хоча відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності таким правом наділена, але не скористалась.
За такого, доводи апеляційної скарги суд оцінює як спосіб захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Отже, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував обставини, що підлягали з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення та ухвалив законну, обґрунтовану постанову.
Порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б могли вплинути на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення, апеляційним судом не встановлено.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
За таких обставин, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - Пономарьова Олексія Ігоровича - залишити без задоволення.
Постанову судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 березня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Т.В. Крамаренко