Справа №: 486/376/21 Провадження № 3/486/253/2021
28 квітня 2021 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Савіна О.І.
при секретарях - Коршак О.В., Жила Н.М.
за участю: особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з відділення поліції №3 Вознесенського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Южноукраїнська Миколаївської області, ФОП - власник суші-бару «Сакура», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 052955 від 31.01.2021 року, ОСОБА_1 , 31.01.2021 року о 00.50 год., під час дії карантинних заходів, в порушення вимог п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641, будучи власником суші-бару «Сакура» по пр. Незалежності, 26 в м. Южноукраїнську Миколаївської області, не припинив роботу закладу після 23.00 год. та здійснив прийом відвідувачів.
У зв'язку з цим притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не визнав свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення та пояснив, що 31.01.2021 року, близько 00.30 год., після закриття закладу знаходився в приміщенні кафе разом з дружиною два двома друзями, з якими вирішували питання бізнесу. При цьому заклад був закритий і не працював, продаж товару не відбувався. Просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події і складу правопорушення.
В судовому засіданні були також допитані свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та працівник поліції ОСОБА_5
ОСОБА_2 пояснила, що вона зі своїм чоловіком ОСОБА_1 займаються виготовленням продукції японської кухні в суші-барі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », по АДРЕСА_2 . 30.01.2021 року, після закриття закладу, до них прийшли їх друзі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обговорити деякі питання. Замовлень вже не було, а двері кафе були замкнені. Після 22.00 год. у двері постукав поліцейський у форменому одязі і повідомив, що вони порушують карантинні норми, обслуговуючи клієнтів. Вони пояснили, що відвідувачів в кафе нема, а присутні - це їх друзі, однак поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 ..
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надали ідентичні покази, пояснивши, що дійсно 30.01.2021 року у вечірній час прийшли до суші-бару «Сакура», де їх чекали подружжя ОСОБА_6 , щоб обговорити ряд фінансових питань. При цьому замовлень не робили, однак до їх приходу власники накрили їм стіл, як друзям, де вони і сиділи, коли прийшов працівник поліції. При цьому інших відвідувачів у кафе не було. Вони пояснили, що є друзями господарів, однак поліцейський склав протокол про адміністративне правопорушення.
Свідок - працівник поліції ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що дійсно 31.01.2021 року ним був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .. Обставин справи він не пам'ятає, оскільки того дня надійшло декілька викликів через лінію «102» про порушення тиші. Однак повідомив, що під час перевірки в кафе знаходились люди, чоловік 4-5, а саме власник, його дружина та, як вони пояснили, їх друзі, при цьому був накритий стіл. Зазначив, що постановою КМ України приватні зустрічі в кафе не передбачені.
Дослідивши письмові докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи.
В статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року визначено, що карантин - це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Згідно ст. 29 вказаного Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину.
Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2», на усій території України з 12 березня 2020 року по 03 квітня 2020 року встановлено карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року» внесені зміни згідно яких назва постанови викладена в редакції: «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS- CoV-2».
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Кабінет Міністрів України постановив, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продовжити на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 та від 20 травня 2020 р. № 392.
Відповідно ст. 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, статтею 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення), (пункт 15 Інструкції).
Пунктом 12 зазначеної Інструкції визначено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, повідомляється, що справу про адміністративне правопорушення буде розглянуто у строки, визначені статтею 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що робиться відмітка та ставиться підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Ознайомившись зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 052955 від 31.01.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 судом встановлено, що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.15) постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яким було визначено, що на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до протиепідемічних обмежень, передбачених для “зеленого”, “жовтого” та “помаранчевого” рівня епідемічної небезпеки, забороняються: приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сферах культури, закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, торговельного і побутового обслуговування населення, крім: торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, ветеринарними препаратами, кормами, пестицидами та агрохімікатами, насінням і садивним матеріалом; провадження банківської та страхової діяльності, а також медичної практики, ветеринарної практики, діяльності автозаправних комплексів, діяльності з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів, технічного обслуговування реєстраторів розрахункових операцій, діяльності з ремонту комп'ютерів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, об'єктів поштового зв'язку; торговельної діяльності та діяльності з надання послуг громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень.
Між тим, як встановлено в судовому засіданні пункт 15 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641, за порушення якого ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, втратив чинність на підставі Постанови КМ № 1236 від 09.12.2020.
За правилами ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.1) ч.1 ст. 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення, протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції.
З огляду на те, що посадова особа органу поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не визначилась з правовою кваліфікацією правопорушення, за яке останній притягується до адміністративної відповідальності, суд позбавлений можливості встановити вину останнього у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення. Так, ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є бланкетною та передбачає посилання на Закон, норми, якого порушені особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Окрім того, в судовому засіданні повністю були спростовані тези викладені в протоколі про адміністративне правопорушення про здійснення ОСОБА_1 діяльності пов'язаної з обслуговуванням відвідувачів закладу суші-бар «Сакура», оскільки, як встановлено в судовому засіданні, на час перевірки, в приміщенні закладу перебували його власники та двоє їх друзів, що було також підтверджено допитаним в якості свідка працівником поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення.
Таким чином, всупереч положенням ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначені докази в справі про адміністративне правопорушення, надані суду матеріали не містять належних, беззаперечних та достовірних доказів, які б доводили, вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Оскільки вина особи не може ґрунтуватись на припущеннях, відповідно до п. 1) ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в розумінні п.1) ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в діях ОСОБА_1 відсутні подія і склад правопорушення передбаченого ст. 44-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись п.1) ст. 247, ст. 283, п.3) ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Южноукраїнського міського суду Олександр Іванович Савін