30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 826/15611/17
адміністративне провадження № К/9901/12862/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №826/1561/17 за адміністративним позовом державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Оріон» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
12.04.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №826/1561/17 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 08.04.2021).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником невірно зазначено дату оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції - відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/15611/17 прийнята 01.03.2021, а не 03.03.2021.
Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що копія постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 надійшла на адресу відповідача 12.03.2021, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції №15631/5 на супровідному листі суду №826/1516/17/20194/2021.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що суди попередніх інстанцій застосували норму права (пункт 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України) без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі №640/3032/19. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, висловлення незгоди з судовими рішеннями у справі. Скаржником не конкретизовано, у чому полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Верховний Суд зауважує, що статтею 120-1 Податкового кодексу України визначено порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної.
Разом з тим, предметом судового розгляду у справі №826/15611/17 були, зокрема, податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами камеральної перевірки, якою встановлено порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.
З огляду на вищевказане, посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України є безпідставним та необґрунтованим, оскільки предметом спірних правовідносин не було порушення строку реєстрації податкових накладних.
Також Верховний Суд зазначає, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Верховний суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021 у справі №826/1561/17 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва