30 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 160/11343/19
адміністративне провадження № К/9901/15491/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі №160/11343/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руспромпостач» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Руспромпостач» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.10.2019 №000409519, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 35625,00грн (у тому числі податкове зобов'язання - 28500,00грн та штрафні санкції - 7125,00грн); від 23.10.2019 №000410519, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39583,75грн (у тому числі податкове зобов'язання 31667,00грн та штрафні санкції - 7916,75грн).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 позовні вимоги задоволено.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.02.2021, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №160/11343/19.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України 27.04.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на незаконність прийняття Третім апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб'єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Судом з'ясовано наступні обставини.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19.02.2020 (прийнятим у відкритому судовому засіданні) позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.10.2019 №000409519, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 35625,00грн (у тому числі податкове зобов'язання - 28500,00грн та штрафні санкції - 7125,00грн); від 23.10.2019 №000410519, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 39583,75грн (у тому числі податкове зобов'язання 31667,00грн та штрафні санкції - 7916,75грн). Вирішено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Руспромпостач» (код ЄДРПОУ 34545415) судові витрати в розмірі 1921,00грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Повний текст рішення складено 03.03.2020.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №160/11343/19, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.04.2020 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України (ненадання доказів сплати судового збору). Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.05.2020 подану Головним правлінням ДПС у Дніпропетровській області апеляційну скаргу повернув скаржнику у зв'язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 21.04.2020, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Скориставшись наданим процесуальним правом повторного звернення до суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області вдруге 24.12.2020, тобто із значним пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження, було подано апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №160/11343/19. Також відповідачем до апеляційної скарги було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 подану відповідачем апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 КАС України, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними; пункту 1 частини п'ятої статті 296 Цього ж Кодексу, у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк впродовж якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин та усунути недоліки апеляційної скарги в частині сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що порушуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідач не надає будь-яких пояснень відносно обставин пропуску строку на подання апеляційної скарги та доказів на підтвердження їх поважності, що свідчить, як вказав суд, про безпідставність останнього, та відсутність правових підстав для його задоволення.
На виконання вимог вказаної ували про залишення апеляційної скарги без руху, до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване посиланням на те, що первісна апеляційна скарга подана у строки, встановлені процесуальним законодавством, проте повернута з підстав несплати судового збору, що на той час, було зумовлено відсутністю коштів для проведення оплати судового збору. До наведеного клопотання відповідачем також долучено платіжне доручення від 22.12.2020 №4396 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2881,50грн.
На переконання відповідача, приведення апеляційної скарги у відповідність до положень КАС України (надання платіжного документа) та дотримання процесуальних строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку вдруге поданої апеляційної скарги та відкриття провадження у даній справі.
Відповідач вказує, що наведені ним обставини є реальною перешкодою для здійснення належного апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції. Доводить, що ним здійснювались відповідні заходи для отримання фінансування для сплати судового збору. Просить визнати поважними причини пропуску строку та поновити такий строк.
Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.02.2021, визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).
Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 18.01.2021 визначив відповідачу достатній строк щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Наведені контролюючим органом у заяві, надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв'язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.
Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і органи податкової служби, зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок позивача у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь останнього).
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Обов'язок особи сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення визначений статті 132 КАС України та статтею 3 Закону України «Про судовий збір».
Такий обов'язок, на переконання суду, слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Таким чином, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо сплати судового збору при поданні апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику такої скарги, не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, суд зауважив, що обов'язок стосовно сплати судового збору не можна розцінювати як перепону для судового захисту або як надання переваги одному учаснику судового процесу перед іншим, оскільки обов'язок сплати судового збору встановлений Законом для будь-якої особи, що звертається до суду та не має пільг зі сплати судового збору, або не звільнена від його сплати в силу Закону.
Отже, з урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною підставою при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження.
За результатом аналізу вищеназваних положень, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки повторна апеляційна скарга була подана відповідачем після спливу понад восьми місяців з дня прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення та після спливу понад шести місяці з дня отримання копії ухвали про повернення первинної апеляційної скарги заявнику, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов'язків, підстави для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку відсутні. Крім того, суд вказав, що апелянтом не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у встановлений адміністративним судочинством строк.
За відсутності у відповідача інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже Третім апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, суд дійшов умотивованого висновку, що наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, а пропущений строк таким, що не підлягає поновленню.
Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації податковим органом права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, Третій апеляційний адміністративний суд, визнавши наведені відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов умотивованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі №160/11343/19.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2021 у справі №160/11343/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Руспромпостач» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді І.Я. Олендер
І.А. Васильєва
І.А. Гончарова