Справа № 727/10428/20
Провадження № 2/727/483/21
21 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:
головуючого судді Чебан В.М.
при секретарі Гладкій Л.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зняття з реєстраційного обліку; визнання такими, що втратили право користування майном, -
Позивач АТ «Альфа-Банк» звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зняття з реєстраційного обліку; визнання такими, що втратили право користування майном.
Вказують, що 17.12.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами.
Згідно зазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит №3167 від 22.12.2006 року, що був укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Альфа-Банк».
22.12.2006 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №3167, з подальшим внесенням змін та доповнень.
Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов'язується надати боржнику кредит у сумі 55 000,00 дол. США, а боржник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором про іпотечний кредит.
В якості забезпечення зобов'язань за кредитним договором №3167 ОСОБА_1 як Іпотекодавець передав у іпотеку наступне майно: трьохкімнатну квартиру, загальною площею 68,50 кв. м, житловою площею 38,30 кв. м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Позивачу вказана квартира належала на праві приватної власності, позивачем таке право було зареєстроване відповідно до договору іпотеки.
Оскільки ОСОБА_1 не належним чином виконував взяті на себе зобов'язання по кредитному договору - АТ «Альфа Банк» звернув стягнення на квартиру Іпотекодавця на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (п.5.3. Іпотечного договору) та звернувся з відповідною заявою до державного реєстратора.
Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа Банк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п.5.3. Договору іпотеки від 22.12.2006 року, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Так, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.07.2020 року №214761957, було зареєстровано право власності за АТ «АльфаБанк», а саме трьохкімнатну квартиру, загальною площею 68,50 кв. м, житловою площею 38,30 кв. м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Втративши право на квартиру, відповідач втратив відповідно до ст.317 ЦК України право користування.
Згідно довідки про склад сім'ї у вказаній квартирі, власником якої є АТ «АльфаБанк» зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач звертався до відповідачів з вимогою звільнити житлове приміщення, намагався врегулювати питання в досудовому порядку, ним було надіслано вимогу про добровільне виселення.
Проте, незважаючи на відсутність будь-яких правових підстав для проживання у квартирі, колишній власник продовжує користуватися ним та відмовляється добровільно виселитися на вимогу банку. Такі дії відповідача створюють позивачу перешкоди у здійсненні законних прав власника, який не може вільно користуватись та розпоряджатися нерухомим майном на свій розсуд, внаслідок чого порушуються законні права та інтереси АТ «Альфа Банк».
У зв'язку з викладеним просить визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування трьохкімнатною квартирою, загальною площею 68,50 кв.м., житловою площею 38,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з трьохкімнатної квартири, загальною площею 68,50 кв.м., житловою площею 38,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак спрямував заяву, згідно якої просить суд розглянути справу у відсутність представника позивача, вимоги позову підтримує та не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про поважність причини неявки суд не повідомили, будучи повідомленими судом про дату час та місце розгляду справи судом, клопотань про відкладення розгляду справи та письмового відзиву на позов від них до суду не надходило.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, а також наявністю згоди позивача на проведення заочного розгляду даної справи, суд вважає за можливе на підставі ст.280 ЦПК України розглянути вказану справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 22.12.2006 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит №3167, відповідно до якого Банк зобов'язується надати боржнику кредит у сумі 55 000,00 дол. США, а боржник зобов'язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором про іпотечний кредит. (а.с7-9).
Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором є квартира, загальною площею 68,50 кв. м, житловою площею 38,30 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Договору іпотеки від 22.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Половинською О.Б., за реєстровим №13878 та належить на праві власності Іпотекодавцю (а.с.10-13).
17.12.2012 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ПАТ «Альфа-Банк» права вимоги до кредитних договорів укладених між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами. Згідно зазначеного договору відбулося відступлення права вимоги за договором про іпотечний кредит №3167 від 22.12.2006 року, на користь ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 19-29).
Згідно довідки ПП «Ремжитлосервіс» від 15.06.2020 р. в квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.14).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.07.2020 р. №214761957, зареєстровано право власності за АТ «АльфаБанк», на квартиру, загальною площею 68,50 кв. м, житловою площею 38,30 кв. м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . (а.с.15-16). Правовою підставою для реєстрації права власності АТ «Альфа Банк» на нерухоме майно, є відповідне застереження в п.п.5.3. Договору іпотеки від 22.12.2006 року, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
06.07.2020 року АТ «Альфа Банк» відповідачам надіслано вимогу про добровільне виселення (а.с.17-18).
Так, згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки (статті 12 та 33 Закону України «Про іпотеку»).
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст. 12 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Таким чином, позивач, набувши права власності на спірну квартиру та будучи єдиним власником спірної квартири, просить усунути перешкоди у здійсненні його права користування майном шляхом надання постійного безперешкодного доступу до квартири та визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав втрати ними права власності на житло.
Зважаючи на ч.2 ст.37 Закону України «Про іпотеку» рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. А, враховуючи те, що встановлений і не оспорюваний позивачем факт про того, що спірна квартира, яка була передана в іпотеку, набута відповідачами саме за рахунок кредитних коштів, остання може бути предметом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 18 березня 2015 року № 6-39цс15.
При цьому, Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2016 року у справі №6-197цс16 сформулював правовий висновок, згідно з яким за змістом частини другої статті 40 Закону № 898-IV та частини третьої статті 109 ЖК Української РСР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Суд, задовольняючи позовні вимоги, враховує і те, що факт придбання спірної квартири саме за кредитні кошти підтверджується пунктом 2.5 договору про іпотечний кредит від 22.12.2006 року (а.с.7).
Статтею 319 Цивільного кодексу України визначено, що саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За ч.1 ст.321 ЦК України - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За правилом п.9 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.
Таким чином, право власності відповідачів на спірну квартиру є припиненим, а тому вони втратили правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Указані правомочності перейшли до нового власника майна - АТ «Альфа-Банк».
Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вказав Верховний Суд у постанові по справі №766/1955/16-ц, провадження №61-755св18 від 29.01.2018 року, «таким чином, правильним є висновок судів про те, що право членів сім'ї власника будинку (квартири) користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; і з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї. Зазначена висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 листопада 2014 року у справі № 6-158цс14».
Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ «Альфа-Банк» про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним майном.
Таким чином, в цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо вимоги зняти з реєстраційного обліку відповідачів з трьохкімнатної квартири, загальною площею 68,50 кв.м., житловою площею 38,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то суд зазначає наступне.
Як вказав Верховний Суд у постанові №336/1773/17 від 14.05.2020 року: «відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Разом з тим, зняття з реєстраційного обліку проводиться у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг» від 10.12.2015р. №888-VIII, відповідно до положень якого питання про зняття з реєстраційного обліку особи, яка не мешкає у спірному житловому приміщенні понад встановлений законодавством строк не входить до компетенції суду, а з 04.04.2016 р. здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної ради.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи, крім інших підстав здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Пунктом 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02 березня 2016 року за №207, передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже, визнання в судовому порядку особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням саме по собі є підставою для зняття особи з реєстрації за такою адресою.
Крім того, при примусовому знятті з реєстраційного обліку на підставі рішення суду передбачений інший суб'єктний склад, а тому такі вимоги позивача являються передчасними, в тому числі, беручи до уваги зазначений позивачем суб'єктний склад учасників справи у даному конкретному випадку. А саме, позивачем не зазначено в якості сторони по справі відповідний центр надання адміністративних послуг територіальної громади м.Чернівці.
Тому, зазначена позовна вимога, на думку суду, є передчасною та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.
За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, а саме слід визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою. В задоволенні решти позовних вимог - слід відмовити.
Керуючись ст.ст.316, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 76-81, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
Винести заочне рішення.
Позовну заяву Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зняття з реєстраційного обліку; визнання такими, що втратили право користування майном- задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування трьохкімнатною квартирою, загальною площею 68,50 кв.м., житловою площею 38,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 30 квітня 2021 року.