Справа № 634/987/20
Провадження № 2/634/108/21
Категорія 22
28.04.2021 року
Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:
Головуючого судді - Єрьоміної О.В.,
при секретарі - Дороніній Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду смт. Сахновщина Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-
Позивач звернувся до суду із вказаними позовом, у якому просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324886000:02:000:0244 від 21 листопада 2018 року, укладений ОСОБА_3 , як уповноваженою особою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В обгрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер: 6324886000:02:000:0244, розташованої на території Олійниківської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.
29.08.2017 року вона підписала довіреність на представництво її прав ОСОБА_3 з усіх питань, пов'язаних з оформлення спадкових справ на майно, що залишилося після смерті матері, ОСОБА_4 .
21.11.2018 року ОСОБА_3 , як уповноважена особа орендодавця ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6324886000:02:000:0244 зі своїм сином ОСОБА_2 , як орендарем строком на 45 років.
Позивач вважає дії ОСОБА_3 неправомірними, а укладений ним договір оренди земельної ділянки таким, що підлягає визнанню недійсним.
Вчинення правочину представником в інтересах свого сина є вчиненням правочину в своїх інтересах та в інтересах сина, представником якої він одночасно є в силу закону.
Згідно вищевказаного договору оренди землі орендна плата на рік за користування земельною ділянкою площею 6,7544 га складає 6216 грн. 74 коп., тобто менш ніж 1000 грн. за 1 га на рік, хоча згідно публічного звіту голови Сахновщинської районної державної адміністрації за 2018 рік, який розміщений на офіційному веб-порталі Харківської обласної державної адміністрації, середній розмір плати за 1 га орендованої землі відповідно до укладених договорів складав 2337,7 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 , як представник ОСОБА_1 , уклав договір оренди строком на 45 років на невигідних умовах для позивача внаслідок заниження розміру орендної плати лише за 1 га більш ніж на 1400 грн. від середнього розміру плати по Сахновщинському району та за земельну ділянку площею 6,7544 занижений розмір орендної плати на понад 9500 грн.
За текстом довіреності від 29 серпня 2017 р. ОСОБА_3 був уповноважений вчиняти дії в інтересах особи, яку він представляє за довіреністю.
Позивач вважає, що під час укладення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3 , який діяв від імені позивача, уклав цей договір виключно в інтересах власного сина, а ніяк в інтересах особи, яку він представляє за довіреністю.
Так, договір укладено строком на 45 років, крім того, зважаючи на строк повноважень представника, визначений в довіреності - 3 років, представник не мав без її згоди укладати договір користування належним позивачу майном .
Крім того, визначена договором орендна плата, є значно нижчою за загальну, що знову ж таки свідчить про вчинення правочину внаслідок змови пов'язаних осіб щодо умов договору.
Тому, просить суд задовольнити позовні вимоги.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Надіслала відповідь на відзив, та зазначила, що відзив є безпідставним, необгрунтованим, відповідач ОСОБА_3 грубо порушив чинне законодавство, оскільки ним було вчинено правочин в інтересах свого сина, про що він не повідомив. Також вказала, що відповідачем не було враховано звіт голови Сахновщинської РДА Харківської області за 2018 рік.
Представник відповідачів адвокат Лавров В.В., та відповідачі заперечували проти позову, надавши відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги позивача відповідачі не визнають, заперечують в повному обсязі. Позовні вимоги є необгрунтовані та безпідставні, доводи позивача є надуманими.
Крім того зазначив, що відповідно до умов Довіреності від 29.08.2017 року відповідач, ОСОБА_3 , мав право здавати земельну ділянку на умовах на свій розсуд. Договір оренди виконувався належним чином. Заборгованість зі сплати орендної плати, відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 21.11.2018 року, за відповідачем ОСОБА_2 відсутня.
Суд, заслухавши відповідачів та їхнього представника, вивчивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази надані сторонами та заперечення проти них вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 6,7544 га, розташована на території Олійниківської сільської ради, кадастровий номер 6324886000:02:000:0244.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі довіреності від 29 серпня 2017 року, виданої на три роки, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованої у реєстрі за № 3103, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_3 бути її представником в усіх підприємствах, організаціях та установах, незалежно від форми власності та підпорядкування, з усіх питань, пов'язаних оформленням її спадкових справ на майно, що залишилося після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , одержанням свідоцтв про право на спадщину та реєстрацією її права власності на отримане по спадщині нерухоме майно. З питань переоформлення успадкованого сертифікату на право на земельну частку (пай), вести її справи в судових органах всіх інстанцій з усіма правами, наданими законом, а також, зокрема підписувати договір оренди земельної ділянки, інші необхідні договори, отримувати належну позивачу орендну плату (грошома або сільськогосподарською продукцією) по договору оренди вказаної успадкованої земельної ділянки. (а.с. 12).
21.11.2018 року між ОСОБА_1 , уповноважена особа ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі б/н, за умовами якого ОСОБА_1 передала в оренду ФОП ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6,7544 га, розташовану на території Олійниківської сільської ради, кадастровий номер 6324886000:02:000:0244, яка належить ОСОБА_1 , строком на 45 років, а Орендар зобов'язався сплачувати щорічно на протязі поточного календарного року, за який здійснюється оплата, але не пізніше 30 грудня року, за який здійснюється оплата. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому виразі складає 6216,74 грн. за один повний рік користування земельною ділянкою. (а.с. 9-11).
Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.12.2018 року вбачається, що державна реєстрація іншого речового права - договору оренди землі від 21.11.2018 року зареєстровано 29.11.2018 року, номер запису про інше речове право 29243812 (а.с.13)
Відповідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності власником земельної ділянки площею 6,7544, кадастровий номер: 6324886000:02:000:0244 є ОСОБА_1 , номер запису про право власності: 26670151.(а.с.14)
Також судом встановлено, що ОСОБА_1 не підписувала оспорюваний договір оренди землі, а підпис від її імені вчинив ОСОБА_3 на підставі виданої довіреності.(а.с.9-11).
До матеріалів цивільної справи надане свідоцтво про народження ОСОБА_2 , серія НОМЕР_1 , для підтвердження факту що ОСОБА_3 є його батьком.
За змістом ст. ст.78, 152 Земельного Кодексу України, ст. 319 ЦК України власник має право володіти, користуватися і розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.
За приписами ст.ст.626,627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Згідно з ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і переглянута відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Ч.2 ст.31 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі припиняється у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_2 . На підставі наданої ОСОБА_1 довіреності, ОСОБА_3 уклав договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого у строкове платне володіння і користування його сина перейшла земельна ділянка ОСОБА_1 строком на 45 років, тобто вчинив правочин від імені особи, яку представляє, у своїх інтересах.
З наданих суду доказів вбачається, що укладення договору оренди землі від 21.11.2018 року відбулося без відома ОСОБА_1 та не в її інтересах.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов'язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права за укладеним договором.
Статтями12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_3 , укладаючи оспорюваний договір оренди землі зі своїм сином ОСОБА_2 , діяв в інтересах останнього, тобто - в інтересах своєї сім'ї, а отже - і у власних інтересах, а не в інтересах довірителя ОСОБА_1 , що прямо заборонено ч.3 ст.238 ЦК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки зміст цього договору суперечить ЦК України, а саме - ч.3 ст.238 ЦК України, що з огляду на положення ч.1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, та стягує із відповідача у рівних частках з кожного судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 82, 76, 245, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити .
Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,7544 га, кадастровий номер 6324886000:02:000:0244, укладений 21 листопада 2018 року між ОСОБА_3 , як уповноваженою особою ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , зареєстрованого в с.Олійники Красноградського (Сахновщинського) району Харківської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрованого в с.Олійники Красноградського (Сахновщинського) району Харківської області на користь ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , у рівних частках з кожного судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Сахновщинський районний суд Харківської області шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги з дня складання його повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 30.04.2021 року.
Суддя: