ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 квітня 2021 року м. Київ № 640/5637/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ТОВ «Торгова група «Промтехсервіс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.30) до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8А) про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось ТОВ «Торгова група «Промтехсервіс» (далі також - позивач) з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі також - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 20.12.2019 №UA100030/2019/000001/2 Київської митниці ДФС та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС від 20.12.2019 №UA100030/2019/05004.
Позовні вимоги мотивовано тим, що митницею в оскаржуваному рішенні не вказано які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що декларантом заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими і як вони впливають на митну вартість товару.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, в якому зазначив, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки рішення прийнято у відповідності, в спосіб та в межах чинного законодавства, також додатково зазначає, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, де позивач зазначає, що відповідач при коригуванні митної вартості товарів не зазначив відомості про митну вартість товарів котрі, на його думку, є неповними та/або недостовірними, у тому числі він не обґрунтував нібито неправильне визначення позивачем митної вартості товару.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач, з метою розмитнення товарів (частини, що використовуються в двигунах внутрішнього згорання екскаваторів на суму 1 499,55 USD, частини, що використовуються в екскаваторах на суму 3 838,48 USD, частини, що використовуються в двигунах внутрішнього згорання екскаваторів на суму 6 754,79 USD, частини, що використовуються в екскаваторах для очищення повітря на суму 1 341,28 USD) - подав наступні документи із визначенням митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту):
- митну декларацію №UA100030/2019/379253 від 18.12.2019;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №68/11-Р від 08.08.2011 з додатковою угодою №4 від 09.09.2016, доповнення (специфікація) до зовнішньоекономічного договору (контракту) №9 від 29.08.2019 та №10 від 15.10.2019;
- рахунок-фактуру (інвойс) №PTS2019001 від 06.11.2019;
- пакувальний лист б/н від 06.11.2019;
- банківські платіжні документи №303 від 29.08.2019, №398 від 15.10.2019, №428 від 01.11.2019;
- транспортні (перевізні) документи: договір на транспортно-експедиційне обслуговування №SC-1674 від 26.06.2014, довідка про вартість перевезення до митного кордону України №SODS00034980 від 15.12.2019, рахунок № UA00023208 від 15.12.2019, заявка на перевезення № SODS00034980 від 07.11.2019;
- сертифікат походження товару (Original) №19С4403М0011/02414 від 06.11.2019;
- коносамент №WMS19103848 від 10.11.2019;
- автотранспортну накладну (СМR) №0380 від 10.1.2019;
- копію митної декларації країни відправлення №5304201900462201204 від 07.11.2019.
20.12.2019 Київською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100030/2019/05004 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100030/2019/000001/2, яким скориговано:
- частини, що використовуються в екскаваторах з 3 838,48 USD на 4 302,49 USD;
- частини, що використовуються в двигунах внутрішнього згорання екскаваторів з 6 754,79 USD на 8 893,98 USD.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що митна вартість імпортованих товарів, заявлених до митного контролю та митного оформлення за митною декларацією №UA100030/2019/379253 від 18.12.2019 не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються відповідно до ч.6 ст.54 та ч.2 ст.58 МК України.
21.12.2019 з метою розмитнення товарів позивачем подано митну декларацію № UA100030/2019/379422, яка була прийнята з урахуванням рішення ро коригування, товар було випущено в обіг під гарантії, передбачені Розділом Х МК України.
Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішенням та карткою відмови, звернувся до суду за їх оскарженням.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Київською митницею ДФС №UA100030/2019/000001/2 від 20.12.2019 року про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Як вбачається з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100030/2019/000001/2 від 20.12.2019 відповідачем здійснено коригування митної вартості товарі за другорядним методом - резервним у відповідності до ст. 64 Митного кодексу України.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
Зокрема, ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом, які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується відповідачем, декларантом разом з декларацією були надані наступні документи, зазначені в графі 44 вказаної ЕМД: митну декларацію №UA100030/2019/379253 від 18.12.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) №68/11-Р від 08.08.2011 з додатковою угодою №4 від 09.09.2016, доповнення (специфікація) до зовнішньоекономічного договору (контракту) №9 від 29.08.2019 та №10 від 15.10.2019; рахунок-фактуру (інвойс) №PTS2019001 від 06.11.2019; пакувальний лист б/н від 06.11.2019; банківські платіжні документи №303 від 29.08.2019, №398 від 15.10.2019, №428 від 01.11.2019; транспортні (перевізні) документи: договір на транспортно-експедиційне обслуговування №SC-1674 від 26.06.2014, довідка про вартість перевезення до митного кордону України №SODS00034980 від 15.12.2019, рахунок № UA00023208 від 15.12.2019, заявка на перевезення № SODS00034980 від 07.11.2019; сертифікат походження товару (Original) №19С4403М0011/02414 від 06.11.2019; коносамент №WMS19103848 від 10.11.2019; автотранспортну накладну (СМR) №0380 від 10.1.2019; копію митної декларації країни відправлення №5304201900462201204 від 07.11.2019.
20.12.2019 декларанта було повідомлено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України та відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, у зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: відсутня інформація щодо витрат на страхування, не надані платіжні документи стосовно оплати за фрахт, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, передбачені частиною 3 статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при проведенні консультації, повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання.
Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.
Посилання відповідача як на підставу для витребування у позивача додаткових документів про те, що позивачем не підтверджена інформація щодо витрат на страхування, оплати за фрахт, відсутній документ під кодом 4103, надані документи мають розбіжності щодо назви та номеру транспортного засобу, порту відвантаження в рахунку, надана митна декларація країни відправлення складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, не є обґрунтованим, оскільки спростовується матеріалами справи.
Так, договір на транспортно-експедиторське обслуговування №SC-1674 від 26.06.2014, передбачає, що експедитор, в тому числі, надає послуги страхування вантажів (п.1.1 договору), зазначене підтверджує також заявка №SOD00034980 від 07.11.2019, у якій визначені послуги та вартість таких послуг, які надає експедитор. В тому числі, страхування вантажу. Також довідка про вартість перевезення до митного кордону України №SOD00034980 від 15.12.2019, містить інформацію щодо вартості страхування вантажу у розмірі 1 522,85 грн. та рахунок на оплату №UA00023208 від 15.12.2019 на таку ж суму.
Зазначене повністю підтверджує витрати на страхування та належність наданих послуг.
Крім того, вище зазначені документи повністю підтверджують оплату за фрахт, що передбачено п.4.3 договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 26.06.2014 №SС-1674 та повністю узгоджуються з вимогами ч.2 ст.53 МК України та не передбачають обов'язку надання декларантом окремого платіжного документу стосовно оплати за фрахт.
Щодо відсутності у поданих документах доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 09.09.2016 також спростовується матеріалами справи, зокрема із листа №62 від 20.12.2020 вбачається, що надано зовнішньоекономічний договір (контракт) №68/11-Р від 08.08.2011 з додатками до нього, але в картці відмови в прийнятті митної декларації зазначено протилежне, зазначено з-поміж документів, наданих відповідно до МК України, доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 09.09.2016.
Стосовно розбіжностей щодо назви та номеру транспортного засобу, порту відвантаження в рахунку, то митним органом не підтверджено, не наведено конкретного переліку документів, у яких виявлено недостовірну інформацію (розбіжності) в зазначеній частині.
Таким чином, з правовідносин позивача та митного органу вбачається, що позивач разом з митною декларацією подав повний пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують митну вартість товару.
В свою чергу, відповідач не довів, що подані у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті придбаний товар.
З огляду на те, що декларантом позивача надані вищезазначені документи, суд приходить до висновку, що у відповідача було достатньо підстав для підтвердження числових значень усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
Суд також зазначає, що відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, а лише містяться посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містить докладної інформації та джерел, які використовувались митним органом при її визначенні, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, як того вимагає положення пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Наявність в базі даних ЄАІС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким вік укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, подання декларантом нової декларації не може бути достеменним доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припуститися, що декларант на момент подання такої «нової декларації» погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його на протязі шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права.
Тим більше, що частина 1 статті 29 і підпункт "б" пункту 5 частини 2 статті 55 Митного кодексу України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду без будь яких застережень чи умов (випуску та порядку випуску товарів у вільний обіг), в тому числі за умови сплати митних платежів згідно із митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд зазначає, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
Як наслідок такої нечіткості закону вказує ціла низка судових рішень, як Верховного Суду України, так і новоутвореного Верховного Суду, а зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, серед яких у численних рішеннях (винесених в продовж тривалого часу) Верховний Суд надає правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією».
Отже, норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного автомобіля та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.
Таким чином, суд вважає, що оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.
Виходячи з вищевказаного, суд вважає оскаржуване рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20.12.2019 №UA100030/2019/000001/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.12.2019 №UA100030/2019/05004 є необґрунтованими та приходить до висновку про їх протиправність та скасування.
В силу норми ч. 2 ст. 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ТОВ «Торгова група «Промтехсервіс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.30) до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8А) про визнання протиправним та скасування рішення, скасування картки відмови - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 20.12.2019 №UA100030/2019/000001/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 20.12.2019 №UA100030/2019/05004.
Стягнути на користь ТОВ «Торгова група «Промтехсервіс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.30) судові витрати у розмірі 4 204,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03680, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8А, ЄДРПОУ 39422888).
Позивач: ТОВ «Торгова група «Промтехсервіс» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.30).
Відповідач: Київська міська митниця ДФС (03680, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 8А, ЄДРПОУ 39422888).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій