30 квітня 2021 року м. Ужгород№ 260/2/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, яким просить суд:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради щодо нарахування та виплати не в повній мірі щорічної грошової допомоги до 05 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради виплати повний розмір щорічної грошової допомоги до 05 травня передбаченої законодавством з урахуванням виплачених коштів ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 отримав статус та посвідчення учасника бойових дій, та має право на пільги встановлені законодавством України.
Позивачем в 2020 році було отримано одноразову допомогу до 05 травня 2020 року як учасник бойових у розмірі 1390,00 гривень, однак розмір виплаченої щорічної одноразової допомоги не відповідає нормам чинного законодавства, що діяло на момент виплати такої, оскільки Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради повинно було перерахувати виплату щорічної разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком на підставі рішення Конституційного суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020.
23 листопада 2020 року позивач звернувся до відповідача з проханням донарахувати допомогу до 5 травня виходячи із розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, що визначено ч.5 ст.12 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", однак згідно відповіді від 23.12.2020 року №М-4480/07-17 відповідач відмовив у перерахунку, що послужило підставою для звернення до суду з позовом.
Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, де зазначає, що з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги, зокрема, особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №112 від 19.02.2020р. "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", гр. ОСОБА_1 було виплачено грошову одноразову допомогу до 05 травня 2020 року, зокрема, як учаснику бойових дій, у розмірі 1390,00 грн.
Відповідач зазначає, що положення Постанови є діючими, не змінювались, не скасовувались, неконституційними не визнавались, відтак, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення перерахунку ОСОБА_1 за 2020 рік вищевказаної грошової допомоги.
Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , яке надає право на пільги установлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, видане 20 серпня 2015 року та є безтерміновим і дійсним на всій території України (а.с. 14).
23 листопада 2020 року позивач звернувся із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради, якою просив доплатити йому щорічну грошову допомогу до 05 травня 2020 року, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених коштів.
23 грудня 2020 року Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради листом №М-4480/07-17 на звернення позивача повідомило про те, що у 2020 році виплата грошової допомоги проводиться у розмірах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року №112 “Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Про жертви нацистських переслідувань” та була виплачена у розмірі 1390,60 грн., відтак підстави для здійснення перерахунку відсутні (а.с. 44).
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
При цьому, до ветеранів війни, в розумінні норм Закону належать також учасники бойових дій.
Так, статтею 12 вказаного законодавчого акту передбачені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998 року статтю 12 було доповнено ч. 4 такого змісту:
“Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком”.
В подальшому пункт 20 Розділу ІІ Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” згадану вище норму права викладено в такій редакції: " Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.".
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, на момент нарахування і виплати у 2020 році позивачеві одноразової грошової допомоги та на дату звернення до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради із заявою про доплату допомоги, ст.12 Закону діяла у редакції Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 25.12.1998р., яка передбачала виплату допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 01.01.2015р. також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.
Зокрема, Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України" доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі й ст.12 Закону в частині, що стосується виплати грошової допомоги до 5 травня, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На реалізацію приписів цієї законодавчої норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 19.02.2020р. №112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою передбачено, що у 2020 році районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) разову грошову допомогу до 5 травня учасникам бойових дій у сумі 1390,00 гривень.
На виконання норм вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України відповідачем було нараховано та виплачено позивачу у 2020 році разову грошову допомогу у розмірі 1390,00 грн.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За юридичною позицією Конституційного Суду України у вказаному вище рішенні „встановлення пільг ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинністьЗакону, є одним із засобів реалізації державою конституційного обов'язку щодо забезпечення соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей. Держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності. Невиконання державою соціальних зобов'язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинністьЗакону, підриває довіру до держави… Соціальний захист ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинністьЗакону, спрямований на забезпечення їм достатнього життєвого рівня. Обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинністьЗакону, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. У разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Обмеження або скасування таких пільг, інших гарантій соціального захисту можливе лише у разі запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту".
При цьому Конституційний Суд України врахував також Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, в якому вже було наголошено на тому, що “законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони”.
Таким чином, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, обумовленим положеннями п.1 ч.2 ст.92 Основного Закону України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Конституційний Суд України вважає, що встановлення п. 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Бюджетного кодексу України та Закону, що суперечить принципу верховенства права, встановленому ст.8 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що з 27.02.2020 року позивач набув право на соціальне забезпечення у сумі, встановленій в ст. 12 Закону в редакції від 25.12.1998р. №367-ХІV, яка передбачала виплату допомоги до 5 травня для учасників бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Аналогічна правова позиція у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у зразковій адміністративній справі № 440/2722/20.
Нормами ст.19 Конституції України передбачений обов'язок органів державної влади, до яких також відноситься і відповідач, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради проводячи виплату позивачеві разової грошової допомоги до 5 травня діяв всупереч норм ст.12 Закону, оскільки здійснив таку виплату в розмірі 1390,00 грн., що визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020р. №112, чим порушив право позивача на належне соціальне забезпечення.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (п.74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини").
Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" №71916/01, №71917/01 та №10260/02).
Суд вважає, що разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому підпадає під захист, гарантований цією статтею.
При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня проводиться у розмірі, визначеному саме Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112 з огляду на ієрархію нормативно-правових актів в системі національного законодавства.
Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.
Пунктом 3 ч. 1 ст.85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.
Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005р. №5-рп/2005, від 29.06.2010р. №17-рп/2010, від 22.12.2010р. №23-рп/2010, від 11.10.2011р. №10-рп/2011). Зокрема, у рішенні від 09.07.2007р. № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.
Враховуючи внесені рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020р. за №3-р/2020 зміни у законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає, що позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради мала бути виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Задля відновлення порушеного права позивача, враховуючи положенняст.245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач заявив клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, згідно з нормами процесуального законодавства встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є диспозитивним правом, а не обов'язком суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних побоювань невиконання суб'єктом владних повноважень прийнятого судом рішення в майбутньому.
Частиною 1 ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Позивач не навів аргументованих доводів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.
Отже, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого клопотання та встановлення судового контролю за виконання даного рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.2, 9, 14, 77, 78, 90, 229, 242-246, 255, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради щодо виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, за 2020 рік, як у часнику бойових дій, у меншому розмірі, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк