30 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/2/21
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії.
Представником відповідача до суду було подано клопотання про залишення позову без розгляду, яке мотивовано тим, що виплата спірно одноразової грошової допомоги виплачується щорічно до 05 травня, таким чином, позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав після виплати такої у травні 2020 року, а до суду з даним позовом звернувся тільки 04 січня 2021 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення, встановленого ч.2 ст.122 КАС України.
Дослідивши наявні письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При відкритті провадження у даній справі, судом досліджувалось питання, щодо пропуску строку звернення до суду, що передбачено ст.171 КАС України.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач 23.11.2020 року звернувся до відповідача, щодо повноти виплаченої йому належної грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій.
Суд зазначає, що позивач оскаржує дії щодо відмови у перерахунку щорічної одноразової допомоги до 5 травня 2020 року, які оформлені листом від 23.12.2020 року №М-4480/07-17, а з даним адміністративним позовом позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду 23 грудня 2020 року.
Суд зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована 11.09.1997 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з ч.3 ст.6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено у ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У п.1 Рішення Конституційного Суду України (справа №9-зп від 25.12.1997) зазначено: ч.1 ст.55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Окрім того, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на усій території України запроваджено карантин з 12 березня 2020 року та внесені законами України, у зв'язку з наведеним, зміни до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), зокрема до Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року №731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон № 731-IX опубліковано 16 липня 2020 року. Відповідно, строки, які були продовжені у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби, закінчуються 05 серпня 2020 року.
Підсумовуючи вказані положення, суд зауважує, що всі наведені обставини свідчать про перешкоду у реалізації позивачем своїх процесуальних прав.
Крім того, відповідачем до заяви про залишення позову без розгляду не було подано жодного доказу, на підтвердження своєї позиції, аргументувавши зазначене у заяві виключно своїми особистими переконаннями.
Зі змісту позовної заяви та документів доданих до неї про порушення своїх прав та інтересів на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня позивач дізнався з відповіді відповідача, нових обставин невідомих суду відповідач суду не повідомив.
На підставі матеріалів справи, суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення з позовом до адміністративного суду, відтак клопотання відповідача про залишення без розгляду позовної заяви задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 122, 240, 243, 248 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання Управління праці та соціального захисту населення Мукачівської міської ради про залишення позову без розгляду - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя П.П.Микуляк