Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 квітня 2021 р. Справа№200/3411/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зеленов А.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії -
30 березня 2021 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 лютого 2021 року №1190 та від 18 березня 2021 року №1664 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 наступні періоди його роботи з: 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992, з 10.10.1996 по 21.03.1997, з 22.03.1997 по 08.08.1997; та періоди навчання з 01.09.1988 по 24.06.1990, з 25.08.1990 по 25.06.1991, 31.08.1991 по 14.07.1992, з 22.08.1992 по 30. 12.1992;
- зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22 лютого 2021 року за №1190 про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з зарахуванням до його пільгового стажу періодів навчання з 01.09.1988 по 24.06.1990, з 25.08.1990 по 25.06.1991, 31.08.1991 по 14.07.1992, з 22.08.1992 по 30.12.1992, та періодів роботи: з 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992, з 10.10.1996 по 21.03.1997, з 22.03.1997 по 08.08.1997;
- зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області України призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 22 лютого 2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 22.02.2021 він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням відповідача від 24.02.2021 №1190 йому було відмовлено у призначенні пенсії. В обґрунтування своєї відмови у призначені пенсії, відповідач зазначив, що відповідно до наданих документів страховий стаж складає 21 рік 00 місяців 26 днів, пільговий стаж - 01 рік 02 місяці 06 днів. 14.03.2021 він звернувся до відповідача з заявою та надав додаткові документи. Але відповідачем знову було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 1664 від 18.03.2021. В обґрунтування своєї відмови у призначені пенсії, відповідач по справі зазначив, що відповідно до наданих документів страховий стаж складає 21 рік 00 місяців 26 днів, пільговий стаж по ст. 202 (25) - 01 рік 2 місяці 06 днів, за Списком №1 - 5 років 5 місяців 11 днів.
Позивач не погоджується з рішеннями відповідача від 24.02.2021 року №1190 та від 18.03.2021 року №1664, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. Щодо позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992 на шахті ім. Леніна в/о «Советськвугілля», з 10.10.1996 по 21.03.1997 в ТОВ ШБУ «Лідер», з 22.03.1997 по 08.08.1997 в ТОВ «Бефошма» зазначив, що дані періоди неможливо врахувати до пільгового стажу, оскільки позивачем не надано довідки підтверджуючі пільговий характер роботи та копії наказів про проведення атестації робочих місць. Щодо позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу періодів навчання з 01.09.1988 по 24.06.1990, з 25.08.1990 по 25.06.1991, з 31.08.1991 по 14.07.1992, з 22.08.1992 по 30.12.1992 зазначив, що оскільки у позивача за цей період відсутній пільговий стаж роботи, неможливо врахувати період навчання до пільгового стажу.
На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
26 квітня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем надано відповідь на відзив, в якому останній не погоджується з запереченнями, викладеними у відзиві. Зазначає, що оскільки його трудова книжка оформлена належним чином, зазначені записи містять всі необхідні відомості, що визначаються право на пільгове пенсійне забезпечення, тому вважає, що надання уточнюючих довідок не потрібно. Окрім того, зазначає, що працівник не може нести відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації. Також, зазначає, що оскільки у позивача за цей період відсутній пільговий стаж роботи, неможливо врахувати період навчання до пільгового стажу.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 виданий 5 липня 2002 року Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (РНОКПП 42169323) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Як зазначає позивач, та не заперечує відповідач 22.02.2021, ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24 лютого 2021 року №1190 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком №1-7 років. До пільгового стажу за списком №1 не враховано періоди роботи: з 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992. на шахті ім.Леніна в/о Советськвугілля; з 10.10.1996 по 21.03.1997 ТОВ ШБУ «Лідер», з 22.03.1997 по 08.08.1997 ТОВ «Бефошма», з 12.08.1997 по 30.09.2000 ВП шахта «Капітальна» так як заявником не надано довідки підтверджуючі пільговий характер роботи та копії наказів про проведення атестації робочих місць.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2021 ОСОБА_1 повторно звернувся до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії.
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18 березня 2021 року №1664, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за списком №1-7 років. Рішення про відмову у призначенні пенсії, мотивоване тим, що до пільгового стажу за Списком №1 не враховано періоди роботи: з 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992 на шахті ім. Леніна в/о Советськвугілля; з 10.10.1996 по 21.03.1997 ТОВ ШБУ «Лідер», з 22.03.1997 по 08.08.1997 ТОВ «Бефошма», так як заявником не надано довідки підтверджуючі пільговий характер роботи та копії наказів про проведення атестації робочих місць.
Не погодившись з рішеннями відповідача про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи та періодів навчання.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття управлінням спірного рішення, що регулюється нормами Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та іншими нормативними документами, що регулюють спірні правовідносини.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За приписами пункту першого частини другої статті 114 Закону №1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За змістом статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2.
Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 06 грудня 2015 року у справі №686/19687/14а.
Більше того, суд наголошує, що з вищевикладеного вбачається, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 провадження № К/9901/2399/17.
Щодо спірних періодів роботи позивача з 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992 на шахті ім. Леніна в/о Советськвугілля; з 10.10.1996 по 21.03.1997 ТОВ ШБУ «Лідер», з 22.03.1997. по 08.08.1997 ТОВ «Бефошма» у трудовій ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , містяться наступні записи:
- 25.06.1990 прийнятий гірником підземним 3-го розряду з повним робочим днем у шахті на шахту ім.Леніна в/о «Советськвугілля» (наказ від 25.06.1990 №656/к),
- 24.08.1990 звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики (наказ від 27.08.1990 №875/к),
- 26.06.1991 прийнятий гірником підземним 3-го розряду з повним робочим днем у шахті на шахту ім. Леніна в/о «Советськвугілля» (наказ від 26.06.1991 №412/к),
- 30.08.1991 звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики (наказ від 02.09.1991 №590/к),
- 15.07.1992 року прийнятий гірником підземним 3-го розряду з повним робочим днем у шахті на шахту ім. Леніна в/о «Советськвугілля» (наказ від 14.06.1992 №438/к),
- 21.08.1992 звільнений у зв'язку з закінченням виробничої практики (наказ від 26.02.1992 №541/к),
- 10.10.1996 прийнятий помічником начальника на дільницю з повним робочим днем в шахті ТОВ ШБУ «Лідер» (наказ від 13.10.1996),
- 21.03.1997 звільнений по переводу до ТОВ «Бефошма» (наказ від 10.01.1997),
- 22.03.1997 прийнятий гірничим майстром з повним робочим днем в шахті (наказ від 16.04.1997 №14/к),
- 17.05.1997 позивача переведено заступником начальника дільниці з повним робочим днем в шахті (наказ від 17.05.1997 №20/к),
- 08.08.1997 звільнений за власним бажанням (наказ від 08.08.1997 №23/к).
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у спірні періоди на вищезазначених підприємствах. Наведені записи трудової книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.
Відповідачем не надані докази того, що записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні.
Підрозділом 1 "Підземні роботи" Розділу І "Гірничі роботи" Списку № 1 виробництв, цехів, професій та посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці та в гарячих цехах, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, визначено, що правом на пільгову пенсію користуються всі робітники, інженерно-технічні робітники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах по видобутку вугілля, […] на будівництві шахт, рудників та інших підземних споруд, а також всі робітники, зайняті повний робочий день під землею з обслуговування вищезазначених робітників та службовців […].
Згідно з пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу І Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10, правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.
Згідно з пунктом 1010100а підрозділу 1 розділу І Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162 (який діяв до 16 січня 2003 року), правом пільгового пенсійного забезпечення користуються всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень.
В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки та усіх додаткових документів не спростовує наявності у працівника пільгового стажу роботи, що дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.
Підставою для не зарахування спірних періодів до пільгового стажу слугувала відсутність копій наказів про проведення атестації робочих місць, на що суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.
Зазначена постанова набула чинності з 21.08.1992. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (пункт 4.1 Порядку № 383).
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць, до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідачем не прийнято до уваги те, що оскільки позивач обіймав посаду, яка надає право на призначення пільгової пенсії до 21.08.1992, то атестація робочого місця непотрібна.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі №569/15943/16, від 25 вересня 2018 року в справі №569/15635/16.
Суд звертає увагу відповідача також на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.
Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування спірних періодів роботи позивача до пільгового стажу.
Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1988 по 24.06.1990, з 25.08.1990 по 25.06.1991, 31.08.1991 по 14.07.1992, з 22.08.1992 по 30.12.1992, суд зазначає наступне.
До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв (частина 1 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Згідно п. «д» ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховують стаж навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах та на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації, в аспірантурі, докторантурі клінічній ординатурі. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах (що діяло до 13.11.2014) навчальний рік починається 1 вересня і складається з навчальних днів, днів проведення підсумкового контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів. Таким чином, до періоду навчання зараховується період з 1 вересня по дату прийняття рішення кваліфікаційною комісією.
Як вбачається з Диплому спеціаліста серії КБ №015754, ОСОБА_1 закінчив Донецький політехнічний інститут за спеціальністю «Підземна розробка родовищ корисних копалин» та Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 25 червня 1993 року присвоєно кваліфікацію спеціаліста гірничого інженера.
Згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 , 16.07.1988 року позивач зарахований студентом першого курсу за денною формою навчання до Донецького політехнічного інституту (запис №5) та 31.07.1993 позивач відрахований зі складу студентів у зв'язку з закінченням інституту (запис №14).
Як вже було встановлено судом згідно записів у трудовій книжці, позивач проходив виробничу практику під час навчання в Донецькому політехнічному інституті, а саме: з 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування періодів роботи позивача з 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992 на шахті ім. Леніна в/о Советськвугілля до пільгового стажу, суд вважає, що відповідач повинен зарахувати до пільгового стажу й періоди навчання позивача з 01.09.1988 по 24.06.1990, з 25.08.1990 по 25.06.1991, 31.08.1991 по 14.07.1992, з 22.08.1992 по 30. 12.1992 в Донецькому політехнічному інституті.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з розрахунку стажу позивача, період навчання з 28.02.1983 по 25.06.1993 також не зараховано відповідачем до пільгового стажу, у зв'язку з чим, суд вважає за належне з метою захисту прав позивача також зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період навчання позивача з 28.02.1983 по 25.06.1993.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що він при прийнятті рішень про відмову в призначенні позивачу пенсії діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно, тобто с забезпеченням усіх прав особи. Рішення не є пропорційними, з огляду на те що вони порушують баланс між несприятливими наслідками для реалізації конституційного права позивача на соціальний захист (ст.46 Конституції України) і цілями на які, врешті, спрямоване ці рішення.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Поняття дискреції міститься в пункті 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5.
Так, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
При таких обставинах по цій справі суд не може перебирати повноваження Пенсійного фонду щодо призначення позивачу пенсії.
Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде визнання протиправними та скасування рішень відповідача від 24.02.2021 року №1190 та від 18.03.2021 №1664 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 22.02.2021 року № 1190 та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи позивача з 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992 на шахті ім. Леніна в/о «Советськвугілля»; з 10.10.1996р. по 21.03.1997р. ТОВ ШБУ «Лідер», з 22.03.1997 по 08.08.1997 ТОВ «Бефошма» та зарахувати до пільгового стажу періоди навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1988 по 24.06.1990, з 25.08.1990 по 25.06.1991, 31.08.1991 по 14.07.1992, з 22.08.1992 по 30. 12.1992, з 28.02.1993 по 25.06.1993.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача призначити належну пенсію за віком на пільгових умовах, суд відмовляє у її задоволенні, оскільки як було зазначено вище, суд, з урахуванням дискреційних повноважень органу, не може підміняти собою орган владних повноважень щодо питань, які належать до його компетенції.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що …повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.
При цьому, суд зазначає, що оскільки пенсію позивачу не призначено, вимога про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію є передчасною, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
У зав'язку із частковим задоволенням позивних вимог, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань сума судового збору у розмірі 681,00 грн. (75%).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Центральна, 13, м. Мирноград, 85323, ЄДРПОУ 42169323) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24.02.2021 року № 1190 та від 18.03.2021 року №1664 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Центральна, 13, м. Мирноград, 85323, ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) від 22.02.2021 року № 1190 та зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 25.06.1990 по 24.08.1990, з 26.06.1991 по 30.08.1991, з 15.07.1992 по 21.08.1992 на шахті ім. Леніна в/о «Советськвугілля»; з 10.10.1996 по 21.03.1997 ТОВ ШБУ «Лідер», з 22.03.1997 по 08.08.1997 ТОВ «Бефошма» та зарахувати до пільгового стажу періоди навчання в Донецькому політехнічному інституті з 01.09.1988 по 24.06.1990, з 25.08.1990 по 25.06.1991, 31.08.1991 по 14.07.1992, з 22.08.1992 по 30. 12.1992, з 28.02.1993 по 25.06.1993.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (вул. Центральна, 13, м. Мирноград, 85323, ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 681 (шістсот вісімдесят одна гривня) 00 коп.
Рішення прийнято в порядку спрощеного позовного провадження 30 квітня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов