Справа № 504/267/21
Номер провадження 2/504/1486/21
26.04.2021смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
головуючого - судді Аблової Ю.Ю.
за участю секретаря - Антипової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний виконавець Олександрівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хоменко Володимир Андрійович, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зміну способу стягнення аліментів,
27 січня 2021 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просить ухвалити рішення, яким: стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальну суму неустойки (пені) за несплату аліментів з березня 2011 року по 25 листопада 2020 року становить 61 717,64 (шістдесят одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 64 коп. Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частини від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на тверду грошову суму у розмірі 4 000,00 (чотири тисячі) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня винесення рішення до повноліття дитини до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заявленого позову позивачка посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , в період якого народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2011 року по справі № 2-933/11, вирішено стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно починаючи з 01.03.2011 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно.
Позивач вказує, що вона звернулася до Олександрійського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою про примусове виконання рішення суду, однак відповідач аліменти на утримання дитини не сплачує, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів, яка станом на 25.11.2020 року становить 61 717, 64 грн., згідно з довідкою відділу ДВС.
Таким чином, оскільки відповідач не сплачує аліменти на утримання дитини, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення пені, розмір якої за її розрахунком становить 964 965, 27 грн., однак, у зв'язку з тим, що розмір пені має бути не більше 100 відсотків заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 61 717, 64 грн.
Окрім того, у зв'язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для дитини в період з 2011 року, та потреб дитини позивач просить змінити змінити спосіб стягнення аліментів з 1/6 частки від доходу відповідача на тверду грошову суму у розмірі 4000 гривень.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 звернулася до суду з відповідним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Абловій Ю.Ю.
Ухвалою судді від 01.02.2021 року відкрито провадження по справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, звернулась до суду з заявою в якій позов підтримала, розгляд справи просила здійснити у її відсутність.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення сповіщався належним чином за адресою зазначеною в позовній заяві.
Між тим, вказані документи тричі поверталися до суду без вручення з відміткою поштового відділення про повернення у зв'язку з закінченням терміну зберігання та відсутністю адресата за вказаною адресою (не проживає).
Відповідно до пунктів 91, 99, 100, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються в об'єкті поштового зв'язку.
Рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» та «Судове повідомлення», які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом.
У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу. Коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу.
Відповідно до ч.ч. 3, 9 ст. 130 ЦПК України якщо особу, якій адресовано судову повістку або судове повідомлення, не виявлено в місці проживання, повістку або повідомлення під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку чи повідомлення, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії.
У разі відмови адресата одержати судову повістку чи повідомлення особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку або повідомлення, вважається повідомленою.
Виходячи з цього, порядку повідомлення адресата про надходження судової повістки або повідомлення, неявка адресата за її отриманням у поштовому відділенні є відмовою від її отримання, а тому повідомлення відповідача про відкриття спрощеного позовного провадження вважається належним.
Таким чином, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, однак, у встановлений судом строк відповідач не з'явився, та відзиву на позов не надав, не було надано заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.
Третя особа Державний виконавець Олександрівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хоменко Володимир Андрійович також у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
За таких обставин суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, за доказами, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову,виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Олександрія Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області 10 грудня 2010 року було складено актовий запис за № 303.
В період даного шлюбу у сторін народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія Свідоцтва про народження Серії НОМЕР_3 .
Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення неустойки (пені) за простроченням сплати аліментів, суд приходить до наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, на виконанні у Олександрівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-933/11, виданого 02.11.2012 року Комінтернівським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/6 частини заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 01.03.2011 року.
Згідно розрахунку заборгованості по аліментам, виконаного державним виконавцем Олександрівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хоменко Володимиром Андрійовичем, встановлено заборгованість по аліментам боржника ОСОБА_2 у розмірі 61 717, 64 грн. станом на 25.11.2020 року.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України).
Статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій.
У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.
Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені - 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
У справі № 333/6020/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16, і вважала, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Аналогічно вирішено питання також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), згідно якої загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)... … ….+(Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Пеня на заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Матеріали справи, зокрема, розрахунок заборгованість по аліментам, виконаний державним виконавцем державним виконавцем Олександрівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хоменко Володимиром Андрійовичем, свідчить про те, що ОСОБА_2 свої зобов'язання вчасно та в повному обсязі не виконує, і заборгованість по аліментам станом на 25.11.2020 року у твердій грошовій сумі становить 61 717, 64 грн.
Разом з тим, ч. 1 ст. 196 СК України встановлено, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Тому, здійснюючи розрахунок пені, необхідно враховувати положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку неустойки (пені) за виниклу заборгованість по сплаті аліментів за період з березня 2011 року по 25 листопада 2020 року сума останньої становить 964 965, 27 грн., а оскільки розмір пені має бути не більше 100 відсотків заборгованості, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 пеню у розмірі 61 717, 64 грн., а від так дані вимоги є законними та обґрунтованими.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем, в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надано суду доказів сплати заборгованості по аліментам, а від так вимоги позову в цій частині підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про зміну способу стягнення та розміру аліментів, суд приходить до наступного висновку.
При вирішенні спору суд має виходити з положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», за якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст. 180, ч.ч.1-2 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, за змістом ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Разом з тим, стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів лише за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів.
Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Така ж правова позиція викладена у постанові ВСУ від 05.02.2014 при розгляді справи № 143цс13.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України).
Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позивачем не надано доказів щодо можливості виплати ОСОБА_2 аліментів у визначеному в позовній заяві розмірі - 4000,00 грн. щомісячно.
Як з'ясовано, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання їхньої спільної з позивачем дитини визначено судом у розмірі 1/6 частки від заробітку доходу але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України». Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що обов'язок по утриманню дитини у батьків є рівним, враховуючи положення ст. 182 СК України, яка передбачає, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд приходить до висновку щодо необхідності збільшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2011 року (справа № 2-933/11) у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів, але не менш як 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до 2 395 (двох тисяч триста дев'яносто п'яти) грн. 00 коп., щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Змінюючи спосіб стягнення та розмір аліментів на утримання дитини, встановивши розмір аліментів саме у даній сумі, суд бере до уваги те, що ріст цін як на продукти харчування так і на одяг та на освітні послуги в нашій країні постійно збільшується, а розмір аліментів стягнутих за рішення суду від 2011 року в жодній мірі не дає можливості для повноцінного розвитку та існування дитини, окрім того є значно меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Як роз'яснено у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів ,визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
А частиною 6 даної статті зазначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів . Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимогою про зміну способу та розміру аліментів.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені часткового, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 10-12, 76-80, 200, 206, 211, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Державний виконавець Олександрівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Хоменко Володимир Андрійович, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, зміну способу стягнення аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загальну суму неустойки (пені) за несплату аліментів з березня 2011 року по 25 листопада 2020 року, що становить 61 717,64 (шістдесят одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 64 коп.
Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 04 квітня 2011 року (справа № 2-933/11) з 1/6 частини від усіх видів доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на тверду грошову суму у розмірі 2 395 (двох тисяч триста дев'яносто п'яти) грн. 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір в дохід держави в розмірі 908 гривень.
В решті позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Аблова Ю. Ю.