Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4307/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м.Харків
до Фізичної особи-підприємця Третьяк Бориса Олексійовича, м.Харків
про стягнення 908417,16 грн.
за участю представників:
позивача - Владимир Я.В. (посвідчення №1788);
відповідача - Коломійцев А.Ю. (адвокат, ордер ПТ №223552 від 25.01.2021 року).
Харківська міська рада (далі - позивач, ХМР) звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Третьяк Бориса Олексійовича (далі - відповідач, ФОП) про стягнення 908417,16 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по пров.Сіриківському,1-А у м.Харкові.
Ухвалою суду від 05.01.2021 року відкрито провадження у справі №922/4307/20 за правилами загального позовного провадження, призначивши підготовче засідання на 02.02.2021 року, яке протокольною ухвалою суду було відкладено на 23.02.2021 року.
Ухвалою суду від 23.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження по справі №922/4307/20 на 30 днів до 05.04.2021 року, відкладено підготовче засідання на 18.03.2021 року.
Відповідач надав до суду наступні документи:
- відзив (вх.№1976 від 26.01.21, а.с.45-47) про порушення правил підсудності та відмову в задоволені позову;
- клопотання (вх.№4458 від 23.02.21, а.с.61-63) про залишення позовної заяви без розгляду, в задоволенні якого судом відмовлено ухвалою від 23.02.2021 року.
- письмові пояснення (вх.№6149 від 17.03.21, а.с.131-139);
- контррозрахунок заборгованості (вх.№8745 від 19.04.21, а.с.160-164).
Позивачем надано до суду письмові пояснення (вх.№5421 від 09.03.21, а.с.120-125).
Надані документи судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.03.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30.03.2021 року, в якому оголошувалися перерви до 20.04.2021 року та до 27.04.2021 року.
У судовому засіданні 27.04.2021 року позивач позов підтримував, відповідач проти позову заперечував.
Позиції сторін.
Позов обґрунтовано наступним.
Спірна земельна ділянка є комунальною власністю, якою користується відповідач без укладання договору оренди землі, у зв'язку з чим недоотримана орендна плата стягується на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Розрахунок недоотриманої орендної плати проводиться на підставі витягів з нормативно-грошової оцінки землі за 2019 та 2020 роки, а також з урахуванням приписів Положення «Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м.Харкові», затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення). Позивач застосовує 4% ставки річної орендної плати, у зв'язку з тим, що спірна земля є промисловою, а 100% відсотку від орендної плати через неукладення договору оренду (не перевищення 10 років), строки позовної давності також не перевищують 10 років.
Заперечення ФОП проти позову ХМР обґрунтовано наступним.
Спірна земельна ділянка є державною власністю, а не комунальною.
Недоотримана орендна плата не може стягуватися на підставі ст.1212 ЦК України, посилається при цьому на постанову Верховного суду по справі №922/1379/18.
Відповідач не використовує землю в підприємницькій діяльності, у зв'язку з чим вважає, що спір підпадає під цивільну юрисдикцію.
ФОП вважає, що розрахунок позивача невірний, орендна плата завищена, невірно застосовані коефіцієнти та 100% від орендної плати, вважає вірним відсотком 60%, оскільки планує користуватись земельною ділянкою більше 26 років, крім того, ХМР не враховано сплачений позивачем податок на землю за спірний період.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 10.09.2020 року №223524516 право приватної власності на нежитлові будівлі по проїзду Сіриківському, 1-А у м. Харкові зареєстроване:
- літ.«С-4» (відповідно до Довідки ТОВ «Харківська служба - бюро технічної інвентаризації від 22.12.2017 року №853/18» об'єднання нежитлових приміщень 1-го поверху №№1-4, 7-34, 17а, 17б; 2-го поверху №1-22, 3-го поверху №1-27, 4-го поверху №№1-26, 8а, 16а, 18а; машинного відділення №1-6, в літ.«Б-4», загальною площею 4931,7 кв.м. проведено без проведення будівельних робіт та реконструкції. Згідно з висновків щодо можливості поділу (виділу) об'єкта нерухомого майна, виданого ТОВ "Харківська служба - бюро технічної інвентаризації" №853/17 від 14.11.2017 року, нежитлові приміщення 1-го поверху №№1-4, 7-34, 17а, 17б; 2-го поверху №№1-22, 3-го поверху №№1-27 4-го поверху №№1-26, 8а, 16а, 18а; машинного відділення №№1-6, загальною площею 4931,7 кв.м., в літ."Б-4" об'єднані в окрему нежитлову будівлю з присвоєнням літери «С-4».) зареєстроване з 28.07.2015 року за Третьяк Б.О. на підставі договору купівлі продажу від 26.12.2006 року №2336;
- нежитлові будівлі літ. «А-4» загальною площею 2526,7 кв.м, літ.«В-3» загальною площею 1292,0 кв.м., літ. «Г-1» загальною площею 217,1 кв.м., літ. «Д-1» загальною площею 360,9 кв.м. (загальна площа нежитлової будівлі літ.«Д-1» змінилась з 335,3 кв.м. на 360,9 кв.м. на підставі технічного паспорта, виготовленого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 09.09.2014 року та листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 22.12.2014 року №1701649) зареєстровані з 06.07.2015 року за Третьяк Б.О. на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2006 року №2332.
Пунктом 19 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 року №558/17 та Рішенням Харківської міської ради від 18.04.2018 року №1057/18 ФОП Третьяк Б.О. надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові, площею орієнтовно 0,6210 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-4», літ. «В-3», літ Г-1», літ. «Д-1» та нежитлові приміщення в літ. «Б-4» (виробничого, складського та адміністративно-побутового призначення).
Пункт 19 додатку 1 до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 року № 558/17 визнано таким, що втратив чинність.
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 року № НВ-0005089742020 земельна ділянка площею 0,5870 га по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові (кадастровий 03.12.2018. Категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02.).
Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку площею 0,5870 га по пров.Сіриківському, 1-А у м. Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005), та з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29.12.2020 року № 239147299.
Таким чином, у період з 01.01.2019 року по 30.11.2020 року земельна ділянка площею 0,5870 га по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005) використовувалась ФОП ТРЕТЬЯК Б.О. без документів, що посвідчують право власності або право користування.
Розрахунок розміру безпідставно збережених ФОП ТРЕТЬЯК Б.О. коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,5870 га по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005) від 02.05.2019 року №789/0/45-19 та від 22.05.2020 року №4094 виданих Відділом у м.Харкові ТУ Держгеокадастру у Харківській області.
ФОП ТРЕТЬЯК Б.О. у період з 01.01.2019 року по 30.11.2020 року не сплачував за користування земельною ділянкою по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005) плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати.
При здійсненні розрахунку позивач застосовує 4% ставки річної орендної плати та 100% від орендної плати через неукладення договору оренду (не перевищення 10 років).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Щодо приналежності спірної земельної ділянки до земель комунальної власності.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка розташована по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005), тобто у межах міста.
Розмежування земель державної та комунальної власності здійснювалося відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про власність", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", який втратив чинність у 2013 році на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до інформації з веб-сайту “Публічна Кадастрова карта України”: http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta земельна ділянка розташована по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005) є комунальною власністю.
Крім того, рішеннями ХМР від 22.02.17 №558/7 та від 18.04.18 №1057/18 відповідачу надано дозвіл на розробку документації з землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд (а.с.24-25).
Таким чином, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.
Щодо повноважень ХМР.
Статтею 7 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ст.4 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.4 ГПК України зокрема органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у ст. 4 цього Кодексу.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до ч.3 ст.158 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Харківською міською радою відповідно до ст.189 ЗК України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади міста Харкова, додержання вимог земельного законодавства.
Таким чином у ХМР є належним позивачем у справі.
Щодо підсудності справи та використання спірної земельної ділянки відповідачем в якості ФОП.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з ч.1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Водночас, у ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зазначено, що господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з ч.8 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи, зокрема, право власності об'єктів нерухомого майна та право користування земельною ділянкою, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Відповідно до ст.ст.319, 320 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.
Відтак, Третьяк Б.О. може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт нерухомості нежитлового призначення, з різними цілями - як пов'язаними зі здійсненням ним господарської діяльності, так і ні. Сам факт користування такою земельною ділянкою не свідчить про господарський характер відносин.
Аналогічний висновок зазначено Великою палатою Верховного Суду в постановах від 12.06.2018 року по справі № 922/3204/17 та від 27.08.2020 року по справі №350/874/17.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 року по справі №916/1261/18 при вирішенні аналогічного питання зазначив, що «Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських».
У постанові від 16.09.2020 року по справі № 916/122/20 Верховний Суд дійшов тотожного висновку, що «Набуття статусу ФОП не означає, що усі подальші правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з її участю належать до господарських, адже фізична особа продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, придбаваючи нерухоме та рухоме майно.
Отже, вирішення питання про юрисдикиійність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб'єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.»
Водночас, необхідно встановити наявність/відсутність господарських правовідносин саме між учасниками спірних правовідносин, в даному випадку між Харківською міською радою та Третьяк Б.О.
Так, пунктом 19 рішення Харківської міської ради від 22.02.2017 року № 558/17 ФОП Третьяк Б.О. надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки по пров. Сіриківському, 1-А у м.Харкові площею, орієнтовно 0,6210 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-4», літ. «В-3», літ Т-1», літ. «Д-1» та нежитлові приміщення в літ. «Б-4» (виробничого, складського та адміністративно-побутового призначення).
Рішенням Харківської міської ради від 18.04.2018 року № 1057/18 фізичній особі - підприємцю Третьяку Борису Олексійовичу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку із земель комунальної власності площею, орієнтовно, 0,6210 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-4», літ. «В-3», літ «Г-1», літ. «Д-1», літ. «С-4» (виробничого, складського та адміністративно-побутового призначення) по пров.Сіриківському,1-А (Холодногірський район).
Водночас, до позовної заяви Харківська міська рада надала висновок Департаменту містобудування та архітектури, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФОП Третьяк Б.О. для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-4», літ. «В-3», літ. «Г-1», літ. «Д-1», літ. «С-4» (виробничого, складського та адміністративно-побутового призначення) по АДРЕСА_1 загальною площею 0,5870 га.
Отже, Третьяк Б.О. реалізував своє право, передбачене Земельним кодексом України стосовно формування земельної ділянки комунальної форми власності площею 0,5870 га по пров.Сіриківському,1-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005) саме у статусі фізичної особи-підприємця.
Використання Відповідачем нежитлових будівель в господарській діяльності підтверджується, зокрема, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.06.2020 року № НВ-0005089742020, в якому зазначено, що земельна ділянка площею 0,5870 га по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005) зареєстрована як об'єкт цивільних прав 03.12.2018 року та відноситься до Категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; Цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02); Вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «А-4», літ.«В-3», літ.«Г-1», літ.«Д-1», літ.«С-4» (виробничого, складського та адміністративно-побутового призначення).
З виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Відповідач є фізичною особою-підприємцем з 19.02.2001 року.
Отже, правовідносини з користування земельною ділянкою виникли між фізичною особою-підприємцем Третьяк Б.О. і Харківською міською радою з приводу здійснення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності на земельній ділянці, яка належить Харківській міській раді, тобто спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачем земельної ділянки без оформлення належними чином такого використання мають ознаки господарських.
З урахуванням наведеного, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, тому спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постанові Харківського апеляційного суду від 22.09.2020 року у справі №643/696/20, яку залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.02.2021 року.
Водночас, обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,5870 га (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005) по пров. Сіриківському, 1-А у м. Харкові, розташовані нежитлові будівлі, право власності на які зареєстровано за Третьяк Б.О.
Вказана земельна ділянка використовуються для експлуатації, обслуговування нежитлових будівель, а саме літ. «А-4», літ. «В-3», літ. «Г-1», літ. «Д-1», літ. «С-4» (виробничого, складського та адміністративно-побутового призначення).
Таким чином, Відповідач використовує нежитлові будівлі виробничого, складського та адміністративно-побутового призначення на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 6310137200:02:008:0005, яка відноситься до категорії земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; Цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ 11.02).
Вказані обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, та разом із висновками Верховного Суду за результатами розгляду питання підсудності справ, свідчать про обґрунтованість звернення Харківської міської ради за захистом порушеного права саме до Господарського суду Харківської області, та використання землі у підприємницькій діяльності.
Щодо застосування до спірних правовідносин положень ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України.
Спірна земельна ділянка використовуються для експлуатації, обслуговування нежитлових будівель, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1
ФОП ТРЕТЬЯК Б.О., набувши право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212-1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, відповідно до положень статті 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Отже, за змістом наведених положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з урахуванням змісту ч.2 ст.120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
Водночас за змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Суд встановив, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, на підставі договорів купівлі-продажу від 26.12.2006 року №2332 та від 26.12.2006 року №2336 (а.с.21-22), спірна земельна ділянка є сформованою як об'єкт цивільних прав, оскільки має межі, адресу, кадастровий номер, що підтверджується матеріалами справи (а.с.23, 26, 28-31). Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування зазначеною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.
Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою ФОП за спірний період.
З огляду на викладене ФОП як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2017 року у справі № 922/3412/17, у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 року у справі № 922/981/18.
Так, у пункті 65 постанови Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.
Також при розгляді цього спору суд спирається на практику Верхового Суду у подібних правовідносин, зокрема на наступні постанови:
1) постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18;
2) постанова Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 922/748/19;
3) постанова Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 922/2413/19;
4) постанова Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2845/19 та у справі №922/2417/19;
5) постанова Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 922/2843/19.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними.
Щодо розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.
При розгляді цього спору суд спирається на практику Верхового Суду у подібних правовідносин, зокрема на наступні постанови: від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, в яких Верховний Суд застосував положення ч.2 ст.20 і ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель», відповідно до якої дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідно до витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,5870 га по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005) від 02.05.2019 №789/0/45-19 та від 27.07.2020 № 4954, виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області нормативна грошова оцінка складає:
- за 2019 рік - 8746594 грн., базова вартість 291,18 грн./кв.м (а.с.32);
- за 2020 рік - 16756603 грн., базова вартість 639,78 грн./кв.м. (а.с.33);
ХМР здійснено розрахунок орендної плати на підставі цієї оцінки.
Позивачем нараховано орендну плату:
- за період 12 місяців з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 349863,76 грн. (а.с.34);
- за період 10 місяців з 01.01.2020 по 30.11.2020 (за винятком березня 2020 року через СОVID) - 558553,40 грн. (а.с.35).
- всього: 908417,16 грн. з урахуванням 100%.
Відповідачем надано контррозрахунок (а.с.161):
- за 12 місяців 2019 -194104,41 грн.,
- за 11 місяців 2020 -216906,58 грн.
- всього: 411010,99 грн.х60%=246606,59 грн.
ХМР не нараховано орендної плати за квітень 2020 року, як це помилково стверджує позивач, оскільки у розрахунку за 2020 рік зазначено стягнення саме за 10 місяців (а.с.35), що зумовлено п.52-4 ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням короновірусної хвороби (Covid-19)"
Щодо Положення «Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові», затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 № 41/08 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення).
Відповідно до п.4.1. Положення, порядок розрахунку орендної плати, встановлений розділом II цього Положення, не розповсюджується на землі, перелік яких наведений в таблиці (вказана таблиця міститься у самому положенні).
Згідно з вищезазначеною таблицею для земель промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлено особливий режим розрахунку орендної плати, що полягає у застосуванні ставки річної орендної плати при здійсненні розрахунку у розмірі - 4%.
ХМР при розрахунку застосовано 4%.
Пунктом 2.6. Положення встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати.
Пунктом 2.6. Положення встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати.
Строк оренди коригується з відсотком від орендної плати:
1-10 років -100%
11-15 років -90%
16-20 років -80%
21-25 років -70%
26-50 років - 60%.
ФОП вважає вірним застосування 60%, оскільки планує користуватись будівлею разом з спірною земельною ділянкою понад 26 років.
ХМР застосовує 100%, обґрунтовуючи це тим, що договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:02:008:0005 площею 0,5870 га по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові у період з 01.01.2019 по 30.11.2020 не укладався (не перевищує 10 років), строки позовної давності також не перевищують 10 років.
Суд з цього приводу зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що з 2006 відповідач володіє будівлями на спірній земельній ділянці, отже користується й спірною земельною ділянкою з 2006 року до теперішнього часу, тобто 15 років, отже застосування 100% є безпідставним.
Те, що відповідач планує користуватись землею більше 26 років є припущенням на майбутнє, договору оренди на 26-50 років сторонами не укладено, отже застосування 60% є безпідставним.
Таким чином, при розрахунку слід використовувати відсоток за строк оренди 11-15 років - 90%.
Щодо коефіцієнтів (К1,К2,тощо) суд зазначає наступне.
Застосування коефіцієнтів, зазначених у розрахунку ХМР (а.с.34-35), відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, контррозрахунок (а.с.161) ФОП здійснено на припущеннях. Усталена судова практика з цього приводу зазначає, що розрахунок орендної плати без договору оренди здійснюється на підставі витягів з нормативно-грошової оцінки землі, які є в матеріалах справи.
Таким чином, суд не бере до уваги заперечення відповідача з цього приводу.
Суд вважає вірним наступний розрахунок:
- за 2019 рік: (орендна плата відповідно до нормативно-грошової оцінки за місяць за 2019 рік х 12 місяців х 4% х 90%) за вирахуванням сплаченого земельного податку за 2019 рік: (349863,76 х 90%) -131198,91=183678,47 грн.
- за 2020 рік (орендна плата відповідно до нормативно-грошової оцінки за місяць за 2020 рік х 10 місяців х 4% х 90%) за вирахуванням сплаченого земельного податку за 2020 рік: (558553,40 х 90%) - 251349,04=251349,02 грн.
Разом за спірний період: 183678,47 (2019 рік) + 251349,02 (2020 рік)=435027,49грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 435027,49 грн. є обґрунтованими, відповідність вимогам чинного законодавства України, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
В іншій частині суд відмовляє, у зв'язку зі сплатою відповідачем до подання позову земельного податку за спірний період, що підтверджено довідкою з ДПС (а.с.165), та у зв'язку з невірним застосуванням відсотку (100% замість 90%).
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.75 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 435027,49 грн., в іншій частині позовних вимог в сумі 473389,67 грн. суд відмовляє, через необґрунтованість даної суми боргу та недоведеність належними та допустимими доказами.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.73-74, 76-80, 129, 232-233, 236-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Третьяк Бориса Олексійовича (адреса: АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: код класифікації доходів бюджету - 24062200, номер рахунку (ІВАN) -UА958999980314080611000020002, МФО: 899998, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37999649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), отримувач - УК м.Харкова) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки площею 0,5870 га по пров.Сіриківському, 1-А у м.Харкові (кадастровий номер 6310137200:02:008:0005) з 01.01.2019 року по 30.11.2020 року у сумі 435027,49 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Третьяк Бориса Олексійовича (адреса: АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (адреса: 61003, м.Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243; за реквізитами: реєстраційний рахунок UА908201720344280001000032986, банк отримувача - Державна казначейська служба України м.Київ, МФО банку: 820172) 6525,41 грн. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" квітня 2021 р.
Суддя К.В. Аріт