Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" квітня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/325/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (02002, м. Київ, вул. Е. Сверстюка, 15)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково- виробничий союз "Концептуального будівництва" (62370, Харківська обл., смт Солоницівка, вул. Енергетична, буд. 1А, кв. 19)
про стягнення 696387,13 грн
за участю представників:
позивача - Мицько Н.М., довіреність №150-Д від 31.12.2020,
відповідача - не з'явився,
Державне підприємство "Укрхімтрансаміак" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" про з відповідача на свою користь безпідставно отримані кошти у розмірі 688608,60 грн, 3 % річних у розмірі 1581,05 грн та інфляційні втрати у розмірі 6197,48 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається зі сплати судового збору та витрат у зв'язку із розглядом справи в сумі 10445,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після укладення між сторонами договору №DES14.25 від 08.01.2014, позивачем було реалізовано право на односторонню відмову від цього договору на підставі пунктів 6.8., 7.2. 08.12.2020 та 14.01.2021 відповідача листами було повідомлено про відмову від спірного договору та про необхідність повернення оплаченого позивачем за договором авансу у розмірі 688608,60 грн. Сплачені кошти у розмірі 688608,60 грн. так і не були повернуті відповідачем, у зв'язку із чим, у відповідності до ст.625 ЦК України позивачем було нараховано до стягнення 3% річних в розмірі 1581,05 грн та інфляційні втрати в розмірі 6197,48 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 10.03.2021 об 11:15.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2021 відкладено підготовче засідання на 06.04.2021 о 10:30.
23.03.2021 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" зареєстровано заперечення на відповідь на відзив (вх. №6628), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
01.04.2021 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" зареєстровано клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи (вх. №7419), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
01.04.2021 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" зареєстровано клопотання (вх. №1915), в якому відповідач просить суд провести підготовче судове засідання без його участі, яке досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2021 на 12:30.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 27.04.2021 о 12:50.
Позивач в судове засідання 27.04.2021 з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання 27.04.2021 не з'явився, 27.04.2021 представник відповідача подав заяву про відкладення судового засідання (вх. № 9576), яка мотивована неможливістю прибуття у судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі.
За наслідками розгляду заяви представника відповідача про відкладення судового засідання (вх. №9576 від 27.04.21), суд, протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2021 відмовив у її задоволенні з таких підстав.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, з дотриманням завдань, принципів господарського судочинства (стаття 2 Господарського процесуального кодексу України) та розумності строків для вчинення процесуальної дії (стаття 114 Господарського процесуального кодексу України), основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, згідно положень Господарського процесуального кодексу України, підставою для відкладення розгляду справи є наявність для цього обґрунтованих причин.
Відповідно до вимог статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями 7, 13, визначено, що кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Господарським процесуальним кодексом України.
Разом з тим, посилання представника відповідача на неможливість прибуття у судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі, не має безумовним наслідком для відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р. кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточних, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р. та інші).
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, з метою дотримання встановленого ГПК України строку для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю ТОВ "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва", за наявними матеріалами, а тому відмовляє у задоволенні заяви представника відповідача про відкладення судового засідання (вх. №9576 від 27.24.2021).
З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 27.04.2021 на підставі ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
08 січня 2014 року між Державним підприємством "Укрхімтрансаміак" (надалі -Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий союз "Концептуального будівництва" (надалі - Виконавець, відповідач) укладено договір виконання проектних та вишукувальних робіт №DES14.25 (надалі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору в редакції додаткової угоди №1/DES14.25 від 08.09.2014 Виконавець зобов'язувався відповідно до завдання на проектування виконати вишукувальні роботи та роботи з проектування "Магістральна радіорелейна лінія зв'язку вздовж траси аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак" від насосної станції НС12 (Херсонська обл., Високопільський район, с. Заградівка) до насосної станції НС13 (Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.м.т. Ольшанське)" (надалі - роботи), а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити їх.
Згідно з п.3.1. Договору загальну вартість робіт за Договором сторони встановили в розмірі 688608,60 грн.
Пунктом 3.2. Договору сторони передбачили, що розрахунок за Договором здійснюється шляхом 100% авансування від загальної вартості робіт.
З огляду на викладене, Замовник відповідно до платіжного доручення від 23.05.2014 №796 перерахував на користь Виконавця грошові кошти в сумі 688608,60 грн, тобто здійснив попередню оплату в повному обсязі.
Також додатковою угодою №1/DES 14.25 від 08.09.2014, в тому числі, було встановлено ціну Договору в розмірі 709215,70 грн, а розрахунки за ним повинні були здійснюватися у такий спосіб:
- авансовий платіж в розмірі 688608,60 грн;
- остаточний розрахунок протягом 10 банківських днів після підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі виконаних робіт та отримання відповідного рахунку від виконавця.
Відповідно до п.5.1. Договору приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт, 2 (два) примірника якого Виконавець передає Замовнику в день завершення останнього етапу виконання робіт відповідно до календарного плану виконання робіт. Разом з Актом Виконавець передає Замовнику проект "Магістральна радіорелейна лінія зв'язку вздовж траси аміакопроводу ДП "Укрхімтрансаміак" від насосної станції НС12 (Херсонська обл., Високопільський район, с. Заградівка) до насосної станції НС13 (Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с.м.т. Ольшанське)" та позитивний висновок державної експертизи щодо розробленої відповідно до даного Договору проектно-кошторисної документації.
Згідно з п.5.2. Договору Замовник протягом 15 робочих днів з дня отримання від Виконавця акту та позитивного висновку державної експертизи перевіряє його і здійснює одну з таких дій:
- відправляє Виконавцю підписаний акт, що свідчить про прийняття Замовником від Виконавця відповідних робіт за Договором (п. 5.2.1).
- надає письмову вмотивовану відмову та відправляє Виконавцю обґрунтовані зауваження щодо виконаних робіт за цим Договором. Виконавець зобов'язаний усунути недоліки виконаних робіт без додаткової оплати у визначений Замовником строк. Без позитивного висновку державної експертизи щодо наданої проектно-кошторисної документації приймання робіт Замовником не здійснюється (п. 5.2.2.).
Датою прийняття робіт вважається дата підписання обома сторонами акту (п.5.3. Договору).
Календарним планом виконання робіт, котрий є додатком №4 до Договору в редакції додаткової угоди №4/DES 14.25 від 06.07.2017, сторони встановили, що строк виконання робіт становить 1500 календарних днів з моменту здійснення передплати. Відтак, останній день строку виконання Робіт - 01.07.2018.
Відповідно до положень п. 6.2. Договору порушенням умов Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом Договору.
У пункті 6.8. Договору сторони встановили, що у разі порушення Виконавцем з його вини визначених даним Договором строків виконання робіт (в тому числі строків виконання окремих етапів робіт, визначених додатком №4 до даного Договору) більш ніж на 10 (десять) календарних днів Замовник має право за свої вибором відмовитись від цього Договору або відмовитися від прийняття прострочених робіт без компенсації Виконавцю будь-яких витрат та/або збитків, що пов'язані з такою відмовою. У такому разі Виконавець зобов'язаний повернути Замовнику грошові кошти (попередню оплату) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня направлення Замовником Виконавцю письмового повідомлення про відмову (розірвання/припинення Договору)/або відмову від прийняття прострочених робіт.
Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що Замовник має право в будь-який момент відмовитись від Договору без застосування будь-яких санкцій та відшкодування збитків, письмово попередивши Виконавця за 5 (п'ять) робочих днів.
Станом на день звернення з даним позовом до суду, між сторонами не підписано актів приймання - передачі виконаних робіт за Договором.
З огляду на викладене, керуючись ст.530, ч.1, ч.2 ст.598, ст.651 ЦК України, ч.1 ст.175 ГК України та п.6.8., 7.2. Договору, позивач листами від 08.12.2020 №1/02.1-1514 та від 14.01.2021 №1/02.1-44 повідомив відповідача про відмову від Договору та вимагав повернути сплачений ним аванс у розмірі 688608,60 грн.
Позивач зазначає, що відповідач грошові кошти у розмірі 688608,60 грн не повернув.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Відповідач у своєму відзиві та запереченнях на відповідь на відзив заявлений позов не визнає та вважає, що позивач не мав права на односторонньо відмову від Договору. На обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає про те, що він виконав роботи за Договором у повному обсязі, порушення ж строків виконання робіт, на думку відповідача, сталося з вини позивача, оскільки останній в порушення норм Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи не замовив проведення державної експертизи спірного проекту будівництва.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 626 ЦК України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п. 1. ст. 627 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Із обставин справи убачається, що у даному разі між сторонами склалися господарські правовідносини та виникли зустрічні права та обов'язки на підставі договору виконання проектних та вишукувальних робіт №DES14.25 від 08.01.2014, який за своєю правовою природою є договором підряду, та підпадає під правове регулювання глави 61 ЦК України.
Згідно з ч. 1ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 4ст.882 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як вже було зазначено, Договором передбачено здійснення позивачем авансового платежу в розмірі 688608,60 грн.
Суд установив, що відповідно до платіжного доручення від 23.05.2014 №796 позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 688608,60 грн, тобто здійснив попередню оплату в повному обсязі.
Календарним планом виконання робіт, котрий є додатком №4 до Договору в редакції додаткової угоди №4/DES 14.25 від 06.07.2017, сторони встановили, що строк виконання робіт становить 1500 календарних днів з моменту здійснення передплати. Відтак, останній день строку виконання Робіт - 01.07.2018.
Відповідач у передбачений Договором строк роботи не виконав, тому 08.12.2020 та 14.01.2021 позивач керуючись умовами Договору (пункти 6.8., 7.2.) листами повідомив відповідача про відмову від Договору та вимагав повернення оплаченого позивачем за договором авансу у розмірі 688608,60 грн.
Суд відзначає, що предметом даного позову є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна (грошових коштів) у розмірі 688608,60 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Так, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов.
По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.
По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.
По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Водночас, відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознак безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Отже, якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у вигляді розірвання договору.
Відтак, задля застосування до спірних правовідносин у справі ст. 1212 Цивільного кодексу України, необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі договірних правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на односторонньо відмову від Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт.
Дослідивши обставини щодо односторонньої відмови позивача від Договору, суд зазначає наступне.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 188 ГК України).
Виходячи із системного аналізу зазначених вище норм Цивільного та Господарського кодексів України, суд зазначає, що одностороння відмова від договору не може бути безумовною, а можлива лише у випадку порушення іншою стороною взятих на себе зобов'язань, та за умови встановлення договором такого права.
У пункті 6.8. Договору сторони встановили, що у разі порушення Виконавцем з його вини визначених даним Договором строків виконання робіт (в тому числі строків виконання окремих етапів робіт, визначених додатком №4 до даного Договору) більш ніж на 10 (десять) календарних днів Замовник має право за свої вибором відмовитись від цього Договору або відмовитися від прийняття прострочених робіт без компенсації Виконавцю будь-яких витрат та/або збитків, що пов'язані з такою відмовою. У такому разі Виконавець зобов'язаний повернути Замовнику грошові кошти (попередню оплату) протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня направлення Замовником Виконавцю письмового повідомлення про відмову (розірвання/припинення Договору)/або відмову від прийняття прострочених робіт.
Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили, що Замовник має право в будь-який момент відмовитись від Договору без застосування будь-яких санкцій та відшкодування збитків, письмово попередивши Виконавця за 5 (п'ять) робочих днів.
Так, у якості підстав для відмови від Договору позивач в листах від 08.12.2020 та 14.01.2021 посилається на порушення відповідачем строків виконання робіт.
Водночас суд звертає увагу, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора (частина 4 статті 612 ЦК України).
Згідно із частиною 2 статті 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частини 3 статті 220 ГК України боржник не визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання, поки воно не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Таким чином, під час розгляду даної справи суд має з'ясувати обставини щодо додержання сторонами Договору своїх зобов'язань за цим договором, наявність/відсутність обставин, які б свідчили про відсутність вини відповідача у невиконанні своїх зобов'язань та/або неможливість належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань внаслідок дій чи без діяльності позивача, та, як наслідок, наявність підстав для передбаченої договором відповідальності за відповідне порушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/14134/18.
Як убачається з матеріалів справи, календарним планом в редакції додаткової угоди №4/DES 14.25 від 06.07.2017 передбачено, що останнім етапом робіт є проходження всіх необхідних експертиз у тому числі державної експертизи проектно-кошторисної документації.
Так, пунктом 6 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 560 (надалі - Порядок) встановлено, що експертиза є завершальним етапом розроблення проектів будівництва, тобто здійснюється до затвердження проекту.
Експертизу проводять експертні організації незалежно від форми власності, що відповідають визначеним Мінрегіоном критеріям і відомості про які внесені Мінрегіоном до Реєстру будівельної діяльності після його запровадження згідно із законодавством, який під час дії експериментального проекту щодо запровадження першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва ведеться і використанням першої черги Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (п. 7 Порядку).
Згідно з пунктом 12 Порядку замовником експертизи є:
- замовник будівництва;
- проектувальник, якщо це передбачено договором на виконання проектно- вишукувальних робіт.
Таким чином, замовником державної експертизи може бути проектувальник (у даному випадку відповідач) лише у випадку, якщо це прямо передбачено договором.
Зобов'язання Виконавця викладені в пункті 2.2. Договору, серед яких зокрема є обов'язок приймати безпосередню участь у проходженні всіх необхідних експертиз, в тому числі державної експертизи проектно-кошторисної документації, та за власний рахунок усувати всі недоліки проектно-кошторисної документації.
Отже, умовами Договору передбачено лише обов'язок відповідача взяти участь у проходженні всіх експертиз, в тому числі державної експертизи проектно-кошторисної документації, та у випадку виявлення будь-яких недоліків він зобов'язаний їх усунути за власний рахунок. Водночас обов'язок відповідача бути замовником експертиз, в тому числі державної експертизи проектно-кошторисної документації, умовами Договору не передбачено.
Матеріали справи містять лист відповідача №14.06/2018-1 від 14.06.2018, в якому останній повідомив позивача про те, що передбачені Договором роботи виконані та проектна документація готова до передачі але за виключенням експертного звіту щодо розгляду проектної документації за проектом. Також відповідачем було вказано, що замовником та платником експертизи є позивач. Крім того, відповідачем було запропоновано такий варіант, що він може самостійно подати проект до органу, що проведе експертизу, втім у такому разі позивач мав надати на це свою згоду та сплатити рахунки, що будуть надані відповідним органом.
Вказаний лист був отриманий позивачем, оскільки був наданий останнім разом з позовною заяву, втім жодної відповіді на цей лист відповідачу так і не було надано, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не виконано покладеного на нього обов'язку щодо замовлення державної експертизи проектно-кошторисної документації.
Позивач, в якості обґрунтування своєї правової позиції про те, що саме відповідач був зобов'язаний замовити експертизу посилається на розділ 5 Договору.
Суд відхиляє ці доводи позивача, оскільки вказаним розділом передбачено порядок приймання-передачі робіт, який передбачає надання відповідачем позитивного висновку державної експертизи (що логічно, оскільки відповідач зобов'язався супроводжувати виконання всіх експертиз за Договором), втім цей розділ не містить обов'язку відповідача бути замовником названої експертизи.
Окрім цього, факт того, що саме позивач мав виступати замовником державної експертизи в спірних відносинах між сторонами, підтверджується наступним.
Так, під час розгляду справи судом з'ясовано та матеріалами справи підтверджено, що 08.01,2014 року між сторонами укладено аналогічні п'ять договорів на проектування "Магістральної радіорелейної лінії зв'язку вздовж траси аміакопроводу УДП "Укрхімтрансаміак" по одному договору на кожну ділянку: №DES14.22, DES14.23, DES14.24, DES14.25, DES14.26.
При цьому, проектна документація по двом ділянкам, а саме відповідно до договорів №DES14.22, DES14.23 від 08.01.2014, пройшла державну експертизу, яка була замовлена та оплачена Державним підприємством "Укрхімтрансаміак" (позивачем). За наслідком проведення експертиз отримано позитивні експертні висновки комплексної державної експертизи, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, позивач вже був замовником державної експертизи в спірних відносинах між сторонами, що відповідає приписам Порядку та умовам Договору, та спростовує твердження позивача з цього приводу.
Окрім цього, зведеним кошторисом на суму 709215,70 грн. не передбачено витрат відповідача на оплату державної експертизи, а тому ці витрати має нести позивач, про що було повідомлено останнього листом №14.06/2018-1 від 14.06.2018.
Враховуючи викладене, оскільки позивач повинен був замовити державну експертизу проектно-кошторисної документації, але станом на час розгляду справи так і не зробив цього, у даному випадку має місце відстрочення обов'язку відповідача виконати роботи у передбачений Договором строк.
Таким чином, станом на 08.12.2020 та 14.01.2021 відповідач не був таким, що прострочив виконання зобов'язання, а тому відповідно у позивача не було підстав для односторонньої відмови від Договору.
Відповідно до п. 11.2. Договору він діє до 31.12.2014 р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Оскільки станом на час розгляду справи сторони не виконали всіх своїх зобов'язань за Договором, він є діючим та обов'язковим до виконання сторонами.
Зазначене унеможливлює застосування до спірних відносин між сторонами норми статті 1212 ЦК України, адже між сторонами існують договірні зобов'язання.
Аналогічна правова позиція неодноразово висвітлювалась Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у справах №№ 910/9072/17 та 910/1238/17. Так, Верховний Суд зазначив, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у позові, судові витрати по сплату судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "30" квітня 2021 р.
Суддя Г.І. Сальнікова