вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" березня 2021 р. Справа № 911/135/21
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська»
про стягнення 1364163,57 грн
за участю представників
позивача: Остапенко В.М. - адвокат, довіреність № 14-339 від 22.12.2020;
відповідача: Денисенко Є.В. - адвокат, ордер серії КС № 428047.
До Господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, НАК «Нафтогаз України») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» (далі - відповідач, ТОВ «ЖЕО «Софія Київська») про стягнення 1364163,57 грн, з яких: 910634,00 грн основного боргу, 170328,92 грн пені, 77291,88 грн 3% річних, 71517,35 грн інфляційних втрат та 134391,42 грн збитків.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами укладено договір постачання природного газу від 17.10.2018 № 2745/18-ТЕ-17, на виконання умов якого відповідачеві поставлено природний газ на загальну суму 5259138,85 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу. Проте, за твердженнями позивача, ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» оплата за природний газ не виконана у строк визначений договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 910634,00 грн основного боргу, 170328,92 грн пені, 77291,88 грн 3% річних, 71517,35 грн інфляційних втрат, а також 134391,42 грн збитків на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору за різницю в обсягах замовленого та фактично спожитого природного газу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 15.02.2021.
На електронну пошту суду 15.02.2021 від ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» надійшла заява про розстрочення заборгованості, у якій відповідач зазначає, що погоджується з наявністю у нього вказаної вище заборгованості, проте у ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» на даний час відсутні кошти для її погашення у зв'язку з тим, що на сьогодні товариство обслуговує багатоквартирний комплекс і несе значні витрати з погашення поточних витрат на забезпечення опалювального сезону.
Відповідач стверджує про те, що звертався до НАК «Нафтогаз України» з листом про укладення договору реструктуризації з метою погашення заборгованості протягом 6 місяців після закінчення опалювального сезону, але до цього часу позитивної відповіді не отримали.
Крім того, посилаючись на норми ст. 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідач просить суд, у разі задоволення позову, розстрочити виконання судового рішення шляхом встановлення періоду погашення заборгованості від 6 до 12 місяців та визначення розміру суми платежів, оскільки, як зазначає позивач, у випадку одноразового стягнення заборгованості будуть заблоковані усі рахунки ТОВ «ЖЕО «Софія Київська», що, в свою чергу, призведе до повного зупинення підприємства та припинення надання населенню послуг з утримання багатоквартирних будинків.
На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.03.2021.
У судовому засіданні 01.03.2021 представник відповідача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи довідки АТ «Універсал Банк» від 25.02.2021 № 064/161 про стан рахунків ТОВ «ЖЕО «Софія Київська».
Представник позивача усно заперечував проти залучення до матеріалів справи вказаної довідки, оскільки вважав, що такий доказ подається відповідачем з порушенням строків, встановлених для подання доказів.
Вирішуючи клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, суд враховував, що за приписами ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Судом установлено, що доказ, який представник ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» просить залучити до матеріалів справи є довідкою банку, яка отримана відповідачем щонайменше 25.02.2021, отже відповідач не міг подати такий доказ у визначений законом строк з об'єктивних причин.
Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги те, що суд не оголошував про перехід до розгляду справи по суті, судом задоволено клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи письмового доказу.
Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів. Представники сторін виступили з заключними словами, посилаючись на обставини і докази досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 01.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» (споживач) 17.10.2018 укладено договір № 2745/18-ТЕ-17 постачання природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України (п. 1.3. Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018).
Постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 666,927 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис. куб. м): жовтень 2018 року - 0,000; листопад 2018 року - 99,743; грудень 2018 року - 160,748; січень 2019 року - 180,968; лютий 2019 року - 132,781; березень 2019 року - 75,000; квітень 2019 року - 17,687 (п. 2.1. Договору в редакції додаткових угод: № 6 від 20.03.2019; № 8 від 23.04.2019).
За умовами п. 2.5. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.
Згідно з п. 3.8. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
За умовами п. 4.2. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) ціна за 1000 куб. м газу становить 6235,51 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн.
Згідно з п. 4.3. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) загальна вартість цього Договору дорівнює вартості фактично використаного за цим Договором природного газу.
Пунктом 5.1. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018).
На виконання умов Договору у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 5259138,85 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 30.11.2018 на суму 746338,16 грн; від 31.12.2018 на суму 1202814,91 грн; від 31.01.2019 на суму 1354113,32 грн; від 28.02.2019 на суму 993548,70 грн; від 31.03.2019 на суму 829978,80 грн; від 30.04.2019 на суму 132344,96 грн. Зазначені акти приймання-передачі оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.
Наявні у матеріалах справи копії банківських виписок по рахунку НАК «Нафтогаз України» свідчать про те, що споживачем у період з 14.12.2018 по 18.09.2019 здійснено розрахунок за отриманий від постачальника природний газ на загальну суму 3654000,00 грн.
Звертаючись з позовом до суду, позивач посилається на те, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання.
За словами позивача, станом на 30.11.2020 сума основного боргу за Договором становить 910634,00 грн.
Зі свого боку відповідач погодився з наявністю у нього вказаної вище заборгованості та визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
З положень ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір постачання природного газу № 2745/18-ТЕ-17 від 17.10.2018 за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 5259138,85 грн, які підписані та скріплені печатками сторін. Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідачем оплату здійснено частково, в сумі 3654000,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками. Також у долученому до позовної заяви розрахунку позивачем відображена оплата в сумі 694504,85 грн, здійснена 04.06.2020. Дана обставина сторонами договору не заперечувалась.
Внаслідок того, що відповідачем повна оплата вартості отриманого природного газу здійснена не була, за ним утворилась заборгованість у розмірі 910634,00 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 910634,00 грн основного боргу є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
З підстав порушення строків виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 170328,92 грн пені, 77291,88 грн 3% річних та 71517,35 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.2. Договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) передбачено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
До позовної заяви НАК «Нафтогаз України» долучено детальний розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, з якого вбачається, що нарахування пені здійснено позивачем від кожного акта приймання-передачі окремо в межах шестимісячного строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за загальний період з 27.12.2018 по 27.11.2019. Розрахунок 3% річних позивачем здійснено від кожного акта приймання-передачі окремо за загальний період з 27.12.2018 по 30.11.2020. Інфляційні розраховано за зобов'язаннями січня-квітня 2019 року за загальний період з березня 2019 року по листопад 2020 року.
Перевіркою виконаних позивачем розрахунків порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено. Відповідачем правильність розрахунків не заперечено.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення 170328,92 грн пені, 77291,88 грн 3% річних та 71517,35 грн інфляційних втрат є такими, що заявлені обґрунтовано, та підлягають задоволенню повністю.
Щодо стягнення з ТОВ «ЖЕО «Софія Київська» 134391,42 грн збитків, розрахованих на підставі п. 3.13 та п. 5.7 договору та п.1 Розділу VІ Правил постачання природного газу, суд зазначає наступне.
Між сторонами 20.03.2019 підписано додаткову угоду № 5 до Договору, у якій погоджено, що пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп.5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2) п. 6.4 договору застосовуються сторонами з 01.03.2019, а пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз.1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп.5) п. 6.2., абзац другий підп.2 п.6.4 договору з 01.03.2019 року втрачають чинність.
Пунктом 3.13. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1. цього Договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному п. 5.7. договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
- якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vп) х Ц х К,
де: Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору;
Ц - ціна природного газу за цим Договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Згідно з п. 5.7 Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018) відшкодування постачальнику збитків, розрахованих, відповідно до умов п. 3.13 цього Договору, здійснюється таким чином:
- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив п. 3.9 цього Договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб. м) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 цього Договору;
- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
За умовами підпункту 8 п. 6.2. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до п. 3.13. цього Договору.
Водночас підпунктом 4 п. 6.3. Договору (у редакції додаткової угоди № 4 від 26.11.2018), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов п. 2.1 цього Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані вище пункти договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджуються з положеннями п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (із змінами).
Пунктом 2.1. Договору (у редакції додаткової угоди № 6 від 20.03.2019) сторони погодили, що постачальник передає споживачу у березні 2019 року 75,000 тис. куб. м природного газу.
З акта приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 вбачається, що обсяг фактично спожитого природного газу у березні 2019 року склав 110,921 тис. куб. м, що порівняно із погодженим у додатковій угоді № 6 від 20.03.2019 обсягом, є більшим на 35,921 тис. куб. м (47,89%).
Враховуючи, що відповідачем у березні 2019 року спожито більший обсяг природного газу, ніж погоджений, позивачем на адресу відповідача було надіслано акт-претензію № 26-1013-19 щодо необхідності сплати суми збитків у розмірі 134391,42 грн, нарахованих на підставі п. 3.13, 5.7 Договору. Зазначений акт-претензія отримана відповідачем 22.05.2019, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На час розгляду справи збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).
Перевіривши розрахунок збитків, розрахованих на підставі пунктів 3.13 та 5.7 Договору, а також п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496, суд встановив, що розрахунок є арифметично правильним, з огляду на що вимоги про стягнення з відповідача 134391,42 грн збитків підлягають задоволенню.
Як зазначалось вище, відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочення заборгованості. Посилаючись на норми ст. 331 ГПК України, відповідач просив суд, у разі задоволення позову, розстрочити виконання судового рішення шляхом встановлення періоду погашення заборгованості від 6 до 12 місяців. Заява обґрунтована тим, що у випадку одноразового стягнення заборгованості будуть заблоковані усі рахунки ТОВ «ЖЕО «Софія Київська», що, в свою чергу, призведе до повного зупинення підприємства та припинення надання населенню послуг з утримання багатоквартирних будинків.
Представник позивача під час розгляду справи по суті заперечував проти задоволення вказаної заяви, оскільки вважав її необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами.
Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання судового рішення, суд виходив з такого.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За змістом наведених норм, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Отже, винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, має бути підтверджена відповідними засобами доказування, які можуть підтвердити неможливість чи ускладнення виконання рішення.
Слід зазначити, що заявником не надано суду жодного доказу на підтвердження існування виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду, зокрема, наявності доказів, що підтверджують неможливість його виконання або обумовлюють наявність ускладнень під час виконання судового рішення.
Надана відповідачем довідка банку про стан рахунків та твердження про можливе блокування рахунків підприємства не є виключними підставами в розумінні ч. 3 ст. 331 ГПК України для розстрочення виконання рішення суду.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що надання розстрочення виконання рішення є правом господарського суду, а відповідач не довів наявності виключних обставин, як підстави для надання розстрочення судового рішення, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що після набрання рішенням законної сили відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним клопотанням про розстрочення виконання судового рішення в порядку ст. 331 ГПК України.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення: 910634,00 грн основного боргу, 170328,92 грн пені, 77291,88 грн 3% річних, 71517,35 грн інфляційних втрат та 134391,42 грн збитків.
Під час розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, судом враховано, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас ст. 130 ГПК України передбачає, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічні положення викладені у ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Зважаючи те, що до початку розгляду справи по суті відповідачем позов визнано у повному обсязі, наявні підстави, в силу вимог ч. 1 ст. 130 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», для повернення позивачу 50% судового збору з Державного бюджету України, що становить 10231,23 грн. Решта 50% судового збору в сумі 10231,23 грн, у зв'язку із задоволенням позову, покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 130, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Горького, буд. 5-В; код ЄДРПОУ 39018680) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720): 910634 (дев'ятсот десять тисяч шістсот тридцять чотири) грн 00 коп. основного боргу, 170328 (сто сімдесят тисяч триста двадцять вісім) грн 92 коп. пені, 77291 (сімдесят сім тисяч двісті дев'яносто одну) грн 88 коп. 3% річних, 71517 (сімдесят одну тисячу п'ятсот сімнадцять) грн 35 коп. інфляційних втрат, 134391 (сто тридцять чотири тисячі триста дев'яносто одну) грн 42 коп. збитків та 10231 (десять тисяч двісті тридцять одну) грн 23 коп. судового збору.
3. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна організація «Софія Київська» у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Повернути Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720) з Державного бюджету України 10231 (десять тисяч двісті тридцять одну) грн 23 коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 0000013423 від 28.12.2020 на суму 20462,46 грн, оригінал якого знаходиться в матеріалах господарської справи № 911/135/21.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 30.04.2021.
Суддя О.В. Щоткін