ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.04.2021Справа № 910/20734/20
Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю., розглянувши загальному позовному провадженні матеріали
за позовом Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27)
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25)
про стягнення заборгованості,
Представники учасників справи:
від позивача: Левченко Д.Ю. (адвокат);
від відповідача: Мотуренко Ю.А. (адвокат);
28 грудня 2020 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Гарантований покупець» (позивач) надійшла позовна заява № 15/3910 від 24.12.2020 року до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути заборгованість на суму в розмірі 5 657 071, 64 грн., у зв'язку з несвоєчасною оплатою за договором № 0414-09051/52/01 від 26.06.2019 року про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором №0414-09051/52/01 від 26.06.2019 року про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, зокрема, в порушення умов вищезазначеного договору відповідач своєчасно не сплатив позивачу грошові кошти за отриману послугу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/352/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.02.2021 року.
У підготовчому засіданні 10.02.2021 року судом оголошено перерву до 17.02.2021 року.
01 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
17 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 17.03.2021 року.
23 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву.
17 березня 2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.04.2021 року.
У судове засідання 14.04.2021 року з'явилися представники сторін.
Представник позивача наполягав на задоволенні позову, просив його задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
26 червня 2019 року між Державним підприємством «Гарантований покупець» (позивач) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (відповідач) було укладено договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (договір).
Наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2019 року № 321, Державне підприємство «НЕК «Укренерго» перетворено на Приватне акціонерне товариство (ПрАТ), 100% акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. Зазначеним Наказом визначено, що новоутворене Приватне акціонерне товариство «НЕК «Укренерго» є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства «НЕК «Укренерго».
29 серпня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду № 579/01 до договору.
Відповідно до якої додаткової угоди, правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (ДП «НЕК «Укренерго») за Договором є Приватне акціонерне товариство «Укренерго».
Відповідно до п. 1.1 договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг.
Відповідно до п. 12.4. Порядку Гарантований покупець протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП два примірники акта приймання-передачі, підписані зі своєї сторони.
На виконання п. 12.4 Порядку 30 листопада 2019 року між позивачем та відповідачем було підписано Акт № 5 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (Акт № 5).
Згідно з Актом № 5 загальна вартість послуги за листопад 2019 року склала 1 344 702 486, 34 грн. (з ПДВ).
Згідно з п. 12.7 Порядку у разі перерахунку гарантованим покупцем вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел укладається акт коригування до акта приймання-передачі з ОСП (НЕК «Укренерго).
У зв'язку з коригуванням тарифу точки обліку по виробнику за «зеленим» тарифом, позивач та відповідач домовилися здійснити коригування вартості послуги, які зазначені в Акті № 5. 10 грудня 2019 року між Позивачем та Відповідачем підписано Акт коригування до Акту № 5.
Відповідно до Акту коригування загальна вартість послуги, наданої в листопаді 2019 року склала 1 344 702 162,77 грн. (з ПДВ).
Згідно з п. 12.5 Порядку, після отримання від ОСП акта купівлі-продажу, підписаного з його сторони, гарантований покупець протягом одного робочого дня з дати його отримання надає Регулятору розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел для затвердження.
Листом від 12.12.2019 року № 1126 Гарантованим покупцем надано Регулятору розрахунок розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої в листопаді 2019 року. Згідно із розрахунком, загальна вартість послуги, наданої в листопаді 2019 року склала 1 344 702 162,77 грн. (з ПДВ).
Постановою НКРЕКП від 24.12.2019 року № 3110 затверджено вартість послуги, наданої Гарантованим покупцем у листопаді 2019 року, відповідно до якої, вартість послуги листопада 2019 року склала - 1 120 585 135,64 грн. (без ПДВ) (1 344 702 162,76 грн. (з ПДВ)).
Відповідно до п 12.6 Порядку протягом одного робочого дня з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, ОСП здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Таким чином, зважаючи на дату затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої в листопаді 2019 року (24.12.2019 року), відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок із позивачем протягом одного робочого дня з дати затвердження - 27.12.2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що станом на 27.12.2019 року сума коштів, що сплачена відповідачем в рахунок оплати вартості послуги, наданої в листопаді 2019 року склала - 496 000 000,00 грн. (з ПДВ), а розмір заборгованості складає - 848 702 162,77 грн. (з ПДВ).
Відповідачем здійснено наступні платежі в оплату вартості Послуги, наданої в листопаді 2019 року: 14.11.2019 року на суму 340 000 000, 00 грн.; 27.12.2019 року на суму 110 000 000, 00 грн.; 27.12.2019 року на суму 46 000 000, 00 грн.
Положенням про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року № 483 (Положення) на позивача покладено спеціальні обов'язки щодо продажу гарантованим покупцем електричної енергії за ціною, встановленою пунктом 6 цього Положення, постачальникам універсальних послуг за двосторонніми договорами купівлі-продажу електричної енергії в погодинних обсягах, необхідних для задоволення потреб побутових споживачів.
09 грудня 2019 року постановою Кабінету Міністрів України № 1003 внесено зміни до Положення.
Зазначеними змінами проведено коригування з постачальниками універсальних послуг щодо обсягів постачання електричної енергії необхідних для постачання необхідних побутовим споживачам на фактичні дані.
У результаті проведених коригувань виникла позитивна різниця між доходами та витратами, яка зменшила розмір вартості послуг НЕК «Укренерго» наданих у періоді липень-листопад 2019 року.
31 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем підписано Акт коригування до Акту № 5 (з урахуванням Акту коригування від 10.12.2019року).
Згідно Акту коригуванням від 31.12.2019 року загальна вартість послуги, наданої в листопаді 2019 року склала 841 603 072,46 грн. (з ПДВ).
Таким чином, розмір послуги, наданої в листопаді 2019 року зменшено з 1 344 702 162, 76 грн. (з ПДВ) до 841 603 072, 46 грн. (з ПДВ), а розмір заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем на цю дату відповідно склав 345 603 072, 46 грн. (з ПДВ).
Внаслідок зменшення розміру вартості послуг, наданих в період липень-листопад 2019 року, виникла переплата НЕК «Укренерго» за послугу, надану за період серпень-жовтень 2019 року в розмірі 1 604 735 230,52 грн.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 31.12.2019 року № 1286 Гарантований покупець повідомив НЕК «Укренерго» про проведення зарахування переплати за послуги серпня-жовтня 2019 року у сумі 345 603 072,46 грн. (з ПДВ) (розмір заборгованості НЕК Укренерго» перед Гарантованим покупцем за послугу листопада 2019 року) в оплату вартості послуги, наданої в листопаді 2019 року.
Викладене вище свідчить про порушення відповідачем строків оплати послуги листопада 2019 року.
Лише 31.12.2019 року за рахунок проведеного зарахування на суму 345 603 072, 46 грн. відповідачем повністю погашено заборгованість за послугу листопада 2019 року.
У зв'язку з викладеним позивач вказує на порушення відповідачем його права на отримання своєчасно та в повному обсязі оплати вартості послуги.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним, а тому вимоги про стягнення 278 2663, 00 грн. 3% річних є обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як передбачено ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Суд зазначає, що ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено можливість встановлення договором розміру у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.
Проте, укладений між сторонами договір не містить умови сплати пені у розмірі визначеному у відсотковому відношення до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.
Отже, розмір пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань за вказаним договором повинен визначатися відповідно до положень ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, а саме у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.
Таким чином, здійснивши перевірку заявленої до стягнення з відповідача суми пені, здійснивши власний розрахунок пені за правильно визначений позивачем період, судом встановлено, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 1 344 702, 16 грн.
Щодо всіх інших пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVI№THERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволенні позовних вимог.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування, викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 19, 56, 73, 74, 76, 86, 80, 162, 164, 171, 231, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) пеню у розмірі 1 344 702, 16 грн., 3% річних у розмірі 278 263, 00 грн. та судовий збір у розмірі 24 353, 69 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 30.04.2021 року (у зв'язку з перебуванням судді Данилової М.В. у відпустці).
Суддя М.В. Данилова