ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.04.2021Справа № 910/20307/20
Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративне підприємство АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан Казок"
про стягнення 62 309,26 грн.
Акціонерне товариство "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративне підприємство АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан Казок" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 62 309,26 грн., з яких 41 010,00 грн. сума основного боргу, 16 750, 42 грн. пені, 2 431,89 грн. інфляційних втрат та 2 116, 95 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 112 від 14.11.2018 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.12.2020 відкрито провадження у справі № 910/20307/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/20307/20 відповідач повідомлялися належним чином.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 30.12.2020 була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, будинок 23, проте була повернута на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач письмового відзиву не надав, про відкриття провадження у справі повідомлявся належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд
14.11.2018 між Акціонерним товариством "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративне підприємство АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фонтан Казок" (замовник, відповідач) укладено Договір № 112 (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати замовнику поліграфічні послуги з виготовлення книжкової продукції (далі - продукція), відповідно до технічних завдань (листи-замовлення, далі - замовлення) і вихідних матеріалів (підписані оригінал-макети, фотоформи або файли у форматі РDF), наданих замовником, та поставити продукцію замовнику на умовах ЕХW Харків склад виконавця, а замовник зобов'язується прийняти продукцію, і сплатити її вартість, згідно з умовами цього Договору.
Договірна вартість поліграфічних послуг по виготовленню кожної партії продукції визначається в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 2.1. Договору).
Прийом-передача матеріалів і готової продукції здійснюється на складі виконавця по кількості - згідно з товаросупровідними документами, за якістю відповідно до галузевих нормативних документів, відповідно до вимог Інструкцій про порядок приймання продукції по кількості і якості №П-6, №П-7 (п.3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору підписання акту здачі-прийняття наданих послуг є фактичним підтвердженням того, що послуга надана у повному обсязі і відповідає умовам цього Договору.
За змістом пункту 4.7. Договору, замовник зобов'язується сплатити виконавцеві вартість поліграфічних послуг: авансом у розмірі вартості сировини для виготовлення партії продукції протягом 3-х календарних днів після отримання відповідного додатку до цього договору, і решту на момент виготовлення на підставі акту здачі-прийняття наданих послуг, якщо інший порядок оплати не обумовлений в Додатку до цього договору на конкретну партію продукції. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Згідно із пунктом 5.6. Договору за прострочення платежу виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі 0,5 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені не обмежується будь-якими граничними строками з дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності за вимогами виконавця про стягнення пені, збитків або інших санкцій, передбачених цим договором, встановлюється тривалістю в три роки.
На виконання умов Договору між сторонами складені та підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг): № 796 від 22.03.2019 на суму 80 700,00 грн., № 809 від 26.03.2019 на суму 39 900,00 грн., № 794 від 22.03.2019 на суму 39 990,00 грн., № 54 420,00 грн.
26.03.2019 між сторонами підписано Акт передачі готової продукції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, що на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором надав відповідачу поліграфічні послуги з виготовлення книжкової продукції та поставив продукцію замовнику на загальну суму 215 010,00 грн., однак відповідач оплату наданих послуг та поставленої продукції здійснив частково на суму 174 000,00 грн. на підтвердження чого позивачем надані у матеріали справи банківські виписки за рахунками.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати за договором та наявність у відповідача заборгованості у сумі 41 010,00 грн., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 41 010,00 грн. основного боргу, 16 750,42 грн. пені, 2 431,89 грн. інфляційних втрат та 2 116, 95 грн. 3 % річних.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №63 від 25.03.2019 за своєю правовою природою є змішаним договором з елементами договору поставки та надання послуг.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором надав відповідачу поліграфічні послуги з виготовлення книжкової продукції та поставив продукцію відповідачу на загальну суму 215 010,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг): № 796 від 22.03.2019 на суму 80 700,00 грн., № 809 від 26.03.2019 на суму 39 900,00 грн., № 794 від 22.03.2019 на суму 39 990,00 грн., № 54 420,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як підтверджено матеріалами справи, відповідач здійснив оплату частково на суму 174 000,00 грн. Станом на час звернення позивача до суду із даним позовом заборгованість відповідача становить 41 010,00 грн.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені.
За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із пунктом 5.6. Договору за прострочення платежу виконавець має право стягнути з замовника пеню у розмірі 0,5 % суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені не обмежується будь-якими граничними строками з дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Строк позовної давності за вимогами виконавця про стягнення пені, збитків або інших санкцій, передбачених цим договором, встановлюється тривалістю в три роки.
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
За змістом пункту 5.6. договору, вбачається, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов'язань встановленням відповідальності у вигляді пені, узгодили, що нарахування пені не обмежується будь-якими граничними строками з дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені є арифметично правильним, відповідає умовам договору, а тому позовні вимоги про стягнення пені у сумі 16 750, 42 грн. суд визнає обґрунтованими.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Перевіривши розрахунки 3% річних, судом встановлено, що розрахунок позивача є арифметично правильним, у зв'язку із чим суд вважає вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 2 116, 95 грн. обґрунтованими.
Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, нарахованих позивачем, становить 2 344,60 грн., у зв'язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Підсумовуючи наведене, суд задовольняє позовні вимоги Акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративне підприємство АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан Казок" в розмірі 41 010,00 грн. основного боргу, 16 750,42 грн. пені, 2 344,60 грн. інфляційних втрат та 2 116, 95 грн. 3 % річних.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративне підприємство АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан Казок" про стягнення 62 309,26 грн. - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фонтан Казок" (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, будинок 23, ідентифікаційний код 39096837) на користь Акціонерного товариства "Харківська книжкова фабрика "Глобус" корпоративне підприємство АТ "ДАК "Укрвидавполіграфія" (61011, Харківська обл., місто Харків, вулиця Різдвяна, будинок 11, ідентифікаційний код 02470187) 41 010 (сорок одну тисячу десять) грн. 00 коп. основного боргу, 16 750 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 42 коп. пені, 2 344 (дві тисячі триста сорок чотири) грн. 60 коп. інфляційних втрат, 2 116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн. 95 коп. 3 % річних, 2 099 (дві тисячі дев'яносто дев'ять) грн. 06 коп. судового збору.
3.У іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 28.04.2021.
Суддя С. В. Стасюк