ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.03.2021Справа № 910/5966/20
Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр"
до Міністерства юстиції України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович
про визнання незаконним та скасування наказу,
Представники учасників процесу згідно протоколу від 03.03.2021
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 1008/5 від 18.03.2020.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила про те, що спірний наказ відповідача безпосередньо порушує законні права ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 04.05.2020 відкрито провадження у справі № 910/5966/20, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр", призначений розгляд справи на 03.06.2020, визначено строки сторонам для вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою від 04.05.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Протягом розгляду справи підготовчі засідання відкладалися.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2020, задоволено клопотання Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича та зупинено провадження у справі № 910/5966/20 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5971/20.
10.02.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання представника позивача про поновлення провадження у справі, до якого долучено належним чином засвідчену копію вступної та резолютивної частин постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі 910/5971/20.
Ухвалою суду від 12.02.2021 поновлено провадження у справі, продовжено розгляд справи зі стадії розгляду справи по суті та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 04.03.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Джарти В. В. у відпустці судове засідання, призначене на 04.03.2021, призначене на 03.03.2021 про що постановлена відповідна ухвала від 18.02.2021.
У призначене судове засідання 03.03.2021 з'явився представник позивача та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позові та додаткових письмових поясненнях.
Відповідач та треті особи не направили своїх представників для участі в судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ОСОБА_2 був учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Плисецький гранітний кар'єр» (далі - Товариство). З 13.06.2018 частка ОСОБА_2 складала 65 % статутного капіталу ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр», що еквівалентно 203 125,00 грн. Загальний розмір статутного капіталу ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» складав 312 500,00 грн.
10.05.2019 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" за рішенням яких зменшено статутний капітал ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" на розмір частки 30,5% статутного капіталу (95 312,50 грн), що знаходиться на балансі ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" та на розмір часток учасників, яких виключено ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ) у загальному розмірі 0,6% (1875 грн). У зв'язку з чим затверджено новий статутний капітал розміром 215 312, 50 грн, та здійсненний перерозподіл, який підтверджується касовими ордерами.
За результатом прийнятого рішення:
частка ОСОБА_2 у статутному капіталі почала становити 203255 грн (94,4%);
частка ОСОБА_9 у статутному капіталі почала становити у розмірі 6458,38 (3%);
частка ОСОБА_10 у статутному капіталі почала становити 322,97 грн (0,15%);
частка ОСОБА_11 у статутному капіталі почала становити 322,97 грн (0,15%);
частка ОСОБА_12 у статутному капіталі почала становити 322,97 грн (0,15%);
частка ОСОБА_13 у статутному капіталі почала становити 322,97 грн (0,15%);
частка ОСОБА_14 у статутному капіталі почала становити 3660,39 грн (1,7%);
частка ОСОБА_15 у статутному капіталі почала становити 322,97 грн (0,15%);
частка ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр" почала становити 322,97 грн (0,15%);
Рішення загальних зборів ТОВ "Плисецький гранітний кар'єр", оформлене протоколом № 1/19 від 10.05.2019 в судовому порядку оскаржене не було, такі докази матеріали справи не містять. Відтак, на час розгляду справи протокол № 1/19 від 10.05.2019 є чинним.
Однак, державну реєстрацію змін статутного капіталу ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» здійснили, лише 15.10.2019, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , який є одним з засновників та володільцем найбільшої частки у статутному капіталі ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр», що складає 94,4%.
Внаслідок чого, 15.10.2019 здійснено державну реєстрацію вказаних вище змін до установчих документів ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» за № 135661050017003028.
14.01.2020 ОСОБА_1 видано Свідоцтво про спадщину за заповітом, згідно якого остання є спадкоємицею майна ОСОБА_2 , в тому числі частки у статутному капіталі Товариства у розмірі 94,4%, що еквівалентно 203 255,00 грн.
21.01.2020 державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Дехтяренко Олегом Івановичем здійснено реєстрацію змін до відомостей про ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» за № 13561070018003028.
Однак, Наказом Міністерства юстиції України за№ 1008/5 від 18.03.2020 скаргу приватного виконавця округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 06.03.2020 задоволено в повному обсязі. Скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.01.2020 № 13561070018003028 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах», проведену державним реєстратором Васильківської районної державної реєстрації Київської області Дехтяренком Олегом Івановичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю « Плисецький гранітний кар'єр»( 03577160 ).
Мотивом для прийняття вказаного вище рішення став висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення дії або бездіяльністю державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації територіальних органів міністерства юстиції (далі - Колегія) мотивований тим, що на підставі відомостей з ЄДР Колегією встановлено, що на момент смерті, тобто станом на 23.06.2019 ОСОБА_2 був власником частки у статутному капіталі ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» номінальною вартістю 203 125,00 грн. Водночас вказаним свідоцтвом про право на спадщину посвідчувалось право спадкоємця - ОСОБА_1 на частку у статутному капіталі ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» вартістю - 203 255,00 грн. Зважаючи на вищезазначене Колегія, дійшла висновку, що ОСОБА_1 , як спадкоємець ОСОБА_2 набула право на частку у статутному капіталі ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» номінальною вартістю більшою ніж та, що належала спадкодавцеві на момент смерті ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із прийнятим Наказом, ОСОБА_1 , вважає Наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку із чим звернулась із даним позовом до суду.
У свою чергу Міністерство проти задоволення позову заперечувало та у своєму відзиві зазначило, що постановляючи спірний Наказ усувало порушення, допущене державним реєстратором під час вчинення спірної реєстраційної дії. Аналогічні доводи проти задоволення позову були висвітлені й третьою особою - Приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович.
Товариство у своїх поясненнях та в особі представників під час судових засідань просили позовні вимоги задовольнити, посилаючись на факт того, що Міністерством прийняте помилкове рішення без встановлення всіх обставин.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників регулюється приписами Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон).
Статтею 23 Закону (у редакції, що діяла станом на 14.01.2020) У разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства. У разі смерті, оголошення судом безвісно відсутнім або померлим учасника - фізичної особи чи припинення учасника - юридичної особи, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, та якщо протягом року з дня закінчення строку для прийняття спадщини, встановленого законодавством, спадкоємці (правонаступники) такого учасника не подали заяву про вступ до товариства відповідно до закону, товариство може виключити учасника з товариства. Таке рішення приймається без врахування голосів учасника, який виключається. Якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 відсотків або більше, товариство може приймати рішення, пов'язані з ліквідацією товариства, без врахування голосів цього учасника.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 01.07.2019 звернулась до Товариства із заявою про вступ до складу учасників, як спадкоємицю ОСОБА_16 .
14.01.2020 Загальними зборами Товариства прийняте рішення, оформлене протоколом № 2/19, яким розглянуте питання про прийняття до складу учасників ТОВ «Плисецький гранітний кар'єр» ОСОБА_1 та вирішено включити її до складу учасників.
На підставі вказаного рішення Загальних зборів від 14.01.2020, свідоцтва про спадщину за заповітом від 14.01.2020 ОСОБА_1 було ініційоване внесення відповідного реєстраційного запису №13561070018003028 від 21.01.2020.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців визначаються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Суд відзначає, що процедура розгляду відповідно до Закону України ««Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами, встановлюються Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1128 від 25.12.2015 (надалі - «Порядок 1128»).
Відповідно до пункт 2 Порядку для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.
Пунктом 8 Порядку 1128 встановлено, що під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує, зокрема чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах.
Статтею 6 Закону України ««Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (у редакції станом на 21.01.2020) передбачено, що державний реєстратор:1) приймає документи; 1-1) встановлює черговість розгляду поданих документів для державної реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 3-1) під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, обов'язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів; 3-2) перевіряє дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, за допомогою Єдиного реєстру довіреностей; 3-3) перевіряє використання спеціальних бланків нотаріальних документів, на яких викладені документи, що подаються для здійснення реєстраційних дій, за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 6-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи приватного права, у разі якщо такі зміни відбулися не в результаті нотаріального посвідчення правочину, предметом якого є відчуження (передання) частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств), у результаті видачі свідоцтва про право на спадщину на частку засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи (крім акціонерних товариств) або не на підставі судового рішення, обов'язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і здійснює перевірку цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи. Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо засновника (учасника), якому належить частка у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) відповідної юридичної особи, та щодо особи, яка набуває таку частку.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, сторонами не спростовано, що приймаючи спірний Наказ Міністерство керувалось висновком Колегія, в якому зазначено, що неправомірність дій державного реєстратора Дехтяренко О. І. полягала в тому, що ним не було прийнято рішення про зупинення або про відмову у вчиненні реєстраційної дії, через невідповідність номінальної вартості часток у Статутному капіталі Товариства, яка була на момент смерті ОСОБА_16 (203 125,00 грн) та вартістю частки, яку отримала ОСОБА_1 у спадок (203 255,00 грн) та яка вказана у Свідоцтві про спадщину за заповітом від 14.01.2020.
Суд вважає такі мотиви Міністерства, покладені в основу свого Наказу від 18.03.2020 для скасування запису №13561070018003028 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", проведену державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Дехтяренком Олегом Івановичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" помилковими, з огляду на наступне.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 Цивільного кодексу України - далі ЦК України).
Згідно приписів статей 1217-218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (статті 1233 ЦК України).
Статтями 1296-1298 ЦК України унормовано, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України).
Оскільки законодавець передбачає визнання свідоцтва про спадщину недійсним виключно в судовому порядку, тому ані державний реєстратор, ані Міністерство не наділено повноваженнями надання оцінки такому документу в аспекті його дійсності та відповідності нормам Конституції України та законам України, а також обмежувати своїми діями особу - у даному випадку ОСОБА_1 - на вільне розпорядження своїм майном, отриманим у спадщину. Доказів оскарження свідоцтва про спадщину від 14.01.2020 матеріали справи не містять, сторонами не повідомлено про факт оскарження вказаного свідоцтва в судовому порядку ані на момент внесення запису від 21.01.2020, ані на момент розгляду скарги 18.03.2020, ані на момент розгляду даного спору.
З системного аналізу викладеного слідує, що у державного реєстратора Дехтяренко О. І. під час вчинення запису №13561070018003028 від 21.01.2020 законодавчо обґрунтовані підстави для відмови у внесенні такого запису, що у свою чергу дає можливість суду дійти висновку про помилковість винесеного Міністерством Наказу від 18.03.2020.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги вказане, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що прийняття Міністерством юстиції України оспорюваного наказу здійснено з урахуванням положень чинного законодавства, що зумовлює суд задовольнити позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу від 18.03.2020 №1008/5 Міністерства юстиції України.
Щодо пред'явлених позовних вимог про зобов'язання Міністерство відновити реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.01.2020 №13561070018003028", суд дійшов висновку в задоволенні відповідних вимог відмовити, оскільки дані вимоги не матимуть наслідком ефективність захисту порушених прав позивача.
Приписами статті 173 ГПК України унормовано, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
У розумінні приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.
Суд зауважує, що внаслідок визнання неправомірним та скасування наказу Міністерства також підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відновити реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.01.2020 №13561070018003028.
Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судові витрати з урахуванням положень статті 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись статтями 74-78, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр" та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говоров Павло Володимирович про визнання незаконним та скасування наказу задовольнити повністю.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ від 18.03.2020 №1008/5 Міністерства юстиції України, яким скасовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.01.2020 №13561070018003028 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", проведену державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Дехтяренком Олегом Івановичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр".
3. Зобов'язати Міністерство юстиції України відновити реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань від 21.01.2020 №13561070018003028 "Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах", проведену державним реєстратором Васильківської районної державної адміністрації Київської області Дехтяренком Олегом Івановичем щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисецький гранітний кар'єр".
4. Стягнути з Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; ідентифікаційний код 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) судового збору.
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 26.04.2021.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ