30.04.2021 Справа № 908/1191/21
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», (юридична адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, адреса для листування: 73003, м. Херсон Херсонської області, пр. Ушакова, буд. 53)
до відповідача Фізичної особи-підприємця Муцураєва Рамзана Саламовича, ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 80581,00 грн. заборгованості
Суддя Зінченко Н.Г.
Без виклику представників сторін
28.04.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 114-43/3-157096 від 20.04.2021 (вх. № 1267/08-07/21 від 28.04.2021) Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ до Фізичної особи-підприємця Муцураєва Рамзана Саламовича, смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області про стягнення 80581,00 грн. заборгованості за кредитним договором № R305653/11190/861013 від 19.06.2020, в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 70583,59 грн. та заборгованість по відсоткам в розмірі 9997,41 грн.
Позовна заява обґрунтована приписами ст., ст. 16, 509, 526, 527, 530, 536, 549, 610, 611, 625, 1054 ЦК України і мотивована посиланням на невиконання позичальником (ФОП Муцураєвим Рамзаном Саламовичем, відповідачем) умов кредитного договору № R305653/11190/861013 від 19.06.2020 в частині повернення кредитних коштів в порядку і на умовах, встановлених договором, зокрема графіком погашення кредиту.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 28.04.2021 справу № 908/1191/21 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову вих. № 114-43/3-157095 від 20.04.2021 (вх. № 82/08-11/21 від 28.04.2021).
Згідно Витягу з протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 28.04.2021 заяву про забезпечення позову у справі № 908/1191/21 розподілено на розгляд судді Зінченко Н.Г.
В заяві про забезпечення позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» просить суд на підставі ст., ст. 136, 137 ГПК України в якості забезпечення позову накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ФОП Муцураєву Рамзану Саламовичу (відповідачу), а саме: на нежиле приміщення - будівля рибного цеху, реєстраційний № 33120523245, основна площа 243,07 кв.м., підсобна площа 73,94 кв.м., загальна площа 317,01 кв.м., розташоване за адресою: Запорізька область, Приазовський район, смт. Приазовське, вул. Калініна, буд. 148а, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач посилається на ті обставини, що позичальник (ФОП Муцураєв Рамзан Саламович) навмисно не здійснює виконання зобов'язань за кредитним договором № R305653/11190/861013 від 19.06.2020 щодо погашення суми боргу та відсотків за користування кредитом, тобто діє недобросовісно, ухиляється від виконання обов'язків, прийнятих на себе за кредитним договором. Таким чином, з огляду на значний розмір заборгованості, що утворилася, позивач вважає, що отримавши позов про стягнення заборгованості за кредитним договором № R305653/11190/861013 від 19.06.2020 відповідач може прийняти заходи щодо відчуження належного йому майна та уникнути, таким чином, відповідальності щодо погашення заборгованості. Отже, на думку позивача, існує обґрунтована імовірність неможливості виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника за рахунок наявного у нього майна через недобросовісність позичальника.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
У відповідності до ч. 4 цієї ж статті заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, матеріали справи № 908/1191/21 у їх сукупності, суд вважає подану заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню судом, виходячи з наступного.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.
Виходячи зі змісту чинного процесуального закону, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Проте, в порушення вище наведених вимог закону, позивачем при зверненні до суду з заявою про забезпечення позу у справі № 908/11912/21 не надано належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження умисного вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань за кредитним договором, а також доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна, щодо якого позивачем подано заяву про накладення арешту.
Тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
На рівні національної правової системи відповідне положення кореспондується з приписами ч. ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України, відповідно до яких кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідачів на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно останніх.
Таким чином, всупереч положенням ст., ст. 74, 76, 77 ГПК України позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав для забезпечення позову. За таких обставин, у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст., ст. 73, 74, 86, 137, 140, 234, 235 ГПК України, господарський суд
В задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м. Київ про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1191/21 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 30.04.2021.
Електронна адреса господарського суду Запорізької області: inbох@zp.arbitr.gov.ua, телефон контакт-центру 0-800-501-492.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Суддя Н.Г. Зінченко