номер провадження справи 5/208/20
19.04.2021 Справа № 908/3268/20
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720)
До відповідача: Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 39825907)
про стягнення 90 257 085,20 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача: Остапенко В.М., довіреність № 14-339 від 22.12.2020, адвокат;
Від відповідача: не з'явився;
17.12.2020 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” від 16.12.2020 р. за вих. №39/5-4137-20 (вх. №3523/08-07/20 від 17.12.2020 р.) до Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” про стягнення 90 257 085,20 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2020 р. справу №908/3268/20 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 22.12.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3268/20 в порядку загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження - 5/208/20. Підготовче засідання призначено на 20.01.2021 р. об 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 20.01.2021 р. розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 22.02.2021 р. об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 25.01.2021 р. частково задоволено заяву АТ “НАК “Нафтогаз України” від 20.01.2021 про участі у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи “EasyCon”, судове засідання, призначене на 22.02.2021 р. об 11 год. 00 хв. ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи “EasyCon”.
Ухвалою суду 22.02.2021 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 22.03.2021 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.03.2021р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання, призначене на 22.03.2021 р. об 11 год. 00 хв. ухвалено проводити в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи “EasyCon”, запропоновано сторонам завчасно до наступного судового засідання подати усі наявні докази, які стосуються предмету спору.
Ухвалою від 22.03.2021 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 19.04.2021 р. об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. Задоволено усне клопотання Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” про забезпечення проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon”.
В судовому засіданні 19.04.2021 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 19.04.2021 р. здійснювались із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі «Акорд» та в режимі відео конференції.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, зазначивши, що 07.11.2018р. між АТ “НАК “Нафтогаз України” та ДП “Газ Мелітополя” ПрАТ “Мелітопольгаз” укладено договір №18-534-Н купівлі-продажу природного газу. На виконання умов вказаного договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 579 565 130,08 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за період листопад 2018 р. по липень 2020 р. Відповідач здійснив часткову оплату за переданий газ у зв'язку з чим у нього існує заборгованість в розмірі 90 257 085,20 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 16, 509, 526, 530, 610, 612, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, позивач просить позов задовольнити.
Також позивач підтримав клопотання від 26.03.2021 р. за вих. №39/5-2394-21, яке надійшло на адресу електронної пошти суду - 26.03.2021 р. з електронним цифровим підписом, просить суд у зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати основного боргу залучити до матеріалів справи виписку з рахунку саном на 28.02.2021 р. відповідно до якої розмір основного боргу становить 88 155 317,53 грн.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
19.04.2021 р. на адресу електронної пошти суду від відповідача надійшло клопотання з електронним цифровим підписом, відповідно до якого просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки 07.04.2021 р. рішенням прийнятим на позачерговому засіданні Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на території Запорізької та Хмельницької областей з 00 години 00 хвилин 09.04.2021 р. встановлено червоний рівень епідемічної небезпеки. В регіонах застосовуватимуться обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені для даного рівня епідемічної небезпеки. Так, на території регіонів, на яких установлений "червоний" рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню па території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, забороняється, серед, іншого, заборонено здійснення транспортного перевезення пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у межах відповідних регіонів. За таких обставин, ДП «Газ Мелітополя» ПрАТ «Мелітопольгаз» не має можливості забезпечити явку представника на слухання справи у Господарському суді Запорізької області на дату судового засідання.
Суд зазначає, що у ч. 2 ст. 195 ГПК України передбачено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті. Ухвалою суду від 22.02.2021 р. перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 22.03.2021 р. та ухвалою від 22.03.2021 р. оголошено перерву з розгляду справи по суті до 19.04.2021 р., отже строки розгляду справи по суті спливають 21.04.2021 р.
Відповідач в обґрунтування відкладення розгляду справи посилається на обмеження щодо транспортного перевезення пасажирів автомобільним та залізничним транспортом у межах відповідних регіонів у зв'язку з тим, що територія Запорізької області увійшла до «червоного» рівня епідемічної небезпеки. Суд зазначає, що на даний час карантинні заходи запровадженні на території України тривають, відповідач був не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням в порядку статті 197 України та взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, отже враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Крім того, в матеріалах справи міститься письмовий відзив Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” від 11.01.2021 р. за вих. №3 на позовну заяву, в якому вказано, що між АТ «НАК Нафтогаз України» та ДП «Газ Мелітополя ПрАТ «Мелітопольгаз» 07.11.2018 р. укладено договір №18-534-Н купівлі-продажу природного газу, за умовами якого Продавець зобов'язується передати Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору. ДП «Газ Мелітополя» ПрАТ «Мелітопольгаз» знаходиться вкрай складаній ситуації. У березні 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С., на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження», в межах зведеного виконавчого провадження №58712747 на розрахункові рахунки підприємства накладено арешт. За таких обставин, підприємство і по теперішній час позбавлене можливості самостійно розпоряджатися грошовими коштами, які знаходяться на банківських рахунках підприємства. Всі грошові кошти, що надходять на наші розрахункові рахунки направляються у погашення заборгованості перед «НАК «Нафтогаз України» за рішеннями Господарського суду Запорізької області на загальну суму 18 692 812,81 грн. Через арешт рахунків відповідачем і по тепер не сплачуються загальнообов'язкові податки та збори, утворилась заборгованість біля 1 500 млн грн, які також стягуються у примусовому порядку. Крім того, за ліцензією ДП «Газ Мелітополя» ПрАТ «Мелітопольгаз» отримує прибуток за надання послуг з постачання природного газу побутовим споживачам (населенню) та було постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки. Основну частину доходу від оплати за надані послуги з постачання природного газу складають сплати за природний газ побутовими споживачами (населенням), що надходять на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання. Починаючи з 12.03.2020 р. з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 на усій території України установлено карантин на період дії якого або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни, Законом України №530 від 17.03.2020 р. забороняється, серед іншого, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. За таких обставин, побутовим споживачам природного газу (населенню) дозволили несплачувати вчасно надані Відповідачем послуги з постачання природного газу, а відповідач позбавлений законних засобів впливу на таких споживачів.
Отже, ДП «Газ Мелітополя» ПрАТ «Мелітопольгаз» є збитковим підприємством і за фінансовими результатами 2018 року збитки склали 14 573 300 тис.грн.; за 2019 року збитки склали 13 024 230 тис.грн.; за 2020 року збитки склали 13 808 346 тис.грн. Таким чином, ДП «Газ Мелітополя» ПрАТ «Мелітопольгаз» має намір сплатити борг, але після зняття арешту з розрахункових рахунків підприємства. На підставі викладене, зазначає, що утворення боргу не є наслідком винних дій ДП «Газ Мелітополя» ПрАТ «Мелітопольгаз», та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача підтримав доводи, викладені у письмовій відповіді від 16.01.2021 р. на відзив, зазначивши, що відзив на позовну заяву не містить жодних доказів вчинення усіх можливих дій для своєчасного виконання взятого господарського зобов'язання. Натомість, посилання відповідача на тяжкий матеріальний стан (якій не підтверджений жодним належним доказом) не можуть слугувати, відповідно до норм чинного законодавства, підставою для звільнення від зобов'язання. З урахуванням викладеного, просить позов задовольнити.
Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд
З матеріалів справи вбачається, що 07.11.2018 р. між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Продавець) та Дочірнім підприємством "Газ Мелітополя" Приватного акціонерного товариства "Мелітопольгаз" (далі - Покупець) укладено договір №18-534-Н купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.1.1. якого Продавець зобов'язується передати Покупцю у 2018 р. природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору природний газ, що передається за цим договором, використовується Покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Відповідно до пункту 6.1 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п.9.3 договору строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі основної заборгованості становить п'ять років.
До вказаного договору сторонами укладались Додаткові угоди №№1-27, щодо внесення змін відносно вартості природного газу за 1000 куб.м. та строків дії договору.
Так, відповідно до Додаткової угоди №26 від 03.07.2020 р. до вказаного договору, сторони погодили викласти пункт 11.1 Розділу 11 «Строк дії договору» цього договору у наступній редакції: « 11.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності) і діє в частині продажу природного газу до 31.07.2020 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.»
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-ІV, зі змінами та доповненнями (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
На виконання умов вказаного договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 579 565 130,08 грн., що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу за період листопад 2018 року - липень 2020 року, які досліджені судом.
Позивач пояснив, що відповідач здійснив лише часткову оплату за переданий газ та не виконав зобов'язання у строк визначений договором, чим порушив умови пункту 6.1 Договору. Отже, станом на 31.10.2020 р. розмір основного боргу становить 90 257 085,20грн.
Суд зазначає, що позивачем під час розгляду цієї справи надавались клопотання від 15.02.2021 р., яке надійшло на електрону адресу суду (вх. № 3160/08-08/21 від 15.02.2021 р.) та клопотання від 26.03.2021 р. за вих. №39/5-2394-21, які надходили на адресу електронної пошти суду з електронним цифровим підписом, щодо залучення до матеріалів справи відповідного переліку оплат та виписку з рахунку саном на 28.02.2021 р. оскільки відповідачем здійснено часткову оплату суми основного боргу та у зв'язку з чим станом на 31.01.2021 р. розмір основної заборгованості відповідача становить 88 362 739,80 грн.
Суд дослідивши надані позивачем документи на підтвердження часткової сплати відповідачем суми основного боргу зазначає, що вони не є належними та допустимими доказами сплати заборгованості, оскільки позивачем надані лише виписки з рахунку не затверджені відповідною банківською установою та є документами ведення особистого бухгалтерського документообігу підприємства позивача, а не платіжні доручення, або інші докази, які є належними та допустимими в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України.
Крім того, відповідач про часткову сплату суми основного боргу ні у відзиві на позовну заяву, ні у відповідних клопотаннях не зазначив, доказів оплати не надав.
Отже, у Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” існує перед Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заборгованість за отриманий в період листопад 2018 року - липень 2020 року природний газ на підставі договору №18-534-Н купівлі-продажу природного газу від 07.11.2018 р. в сумі 90 257 085,20 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
Щодо посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан підприємства у зв'язку з чим останній просить відмовити в задоволенні позову, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Отже, фінансові труднощі боржника, податкові зобов'язання, арешт коштів підприємства та інше, не може бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку сплатити вартість отриманого природного газу.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Газ Мелітополя” Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр. 50-річчя Перемоги, буд. 17, код ЄДРПОУ 39825907) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу за договором №18-534-Н купівлі-продажу природного газу від 07.11.2018 р. в сумі 90 257 085 (дев'яносто мільйонів двісті п'ятдесят сім тисяч вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 735 700 (сімсот тридцять п'ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено 29.04.2021 р.
Суддя К. В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.