проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"27" квітня 2021 р. Справа № 922/1822/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури, м.Харків, (вх. № 3199 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2020, ухвалене суддею Ємельяновою О.О. у приміщенні Господарського суду Харківської області 20.10.2020 о 14:43 год. (повне рішення складено 30.10.2020) у справі №922/1822/20
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків,
до відповідачів:
1.Харківської міської ради, м.Харків,
2.Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків,
3.Фізичної особи - підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича, м.Харків,
про скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна
Керівник Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача-1, Харківської міської ради, м.Харків, відповідача-2, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків, відповідача-3, Фізичної особи-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича, м.Харків, про:
1. визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 №757/17;
2. визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.07.2018 №5610-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Ріфатом Меніровичем, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрованого в реєстрі за №2659, шляхом скасування його державної реєстрації;
3. зобов'язання Фізичної особи-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради:
- нежитлові приміщення 2-го поверху №66-:-69, 71-:-73, 81-:-84, 82а, 82б, площею 158 кв.м за адресою: м.Харків, вул.Полтавський шлях, 47/49, літ. "А-5". Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1519831663101;
- нежитлові приміщення 2-го поверху №74 площею 18,9кв.м у будівлі літ."А-5", за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1501626363101;
- 35/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення 2-го поверху №65 площею 16,2кв.м, №75 загальною площею 17,1кв.м у будівлі літ."А-5", що складає 11,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1501664363101;
- 1/3 частку у праві власності на нежитлові приміщення спільного користування 1-го поверху №23, 23а, загальною площею 16кв.м у літ."А-5", що складає 5,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1457763463000.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що прокурором не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що оскаржуване рішення Харківської міської ради прийняте з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб. Щодо вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель місцевий господарський суд зазначив, що сторони уклали договір при вільному волевиявленні та вчинили дії, які свідчать про прийняття договору до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву, тому договір купівлі продажу від 31.07.2018 №5610-В-С у повній мірі відповідає вимогам ст.203 ЦК України. При цьому, за висновками господарського суду Харківської області, прокурором належними та допустимими доказами не доведено порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співмірні із наслідками такого порушення, які прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та вилучення придбаного нерухомого майна у власника майна.
Також місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що матеріалами приватизаційної справи, копії яких наявні в електронному вигляді у комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", підтверджується виконання у спірних приміщеннях часткового капітального ремонту з використанням сучасних будівельних матеріалів" (при цьому вартість проведеного ремонту в рішенні суду не зазначено).
Суд першої інстанції вказав, що ФОП Алмакаєвим Р.М. були виконані усі вимоги Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради щодо надання необхідних документів для приватизації відповідних нежитлових приміщень шляхом викупу. За таких обставин, із посиланням на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та висновки Європейського суду з прав людини, місцевий господарський суд зазначив, що відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак, і "майном"; до таких активів може відноситися право оренди (рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ятрідіс проти Греції", заява № 311107/96, п. 54).
Не погодившись із прийнятим рішенням, Харківська обласна прокуратура звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі №922/1822/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам прокурора стосовно законодавчого регулювання спірних правовідносин та порядку здійснення розпорядження спірним майном органом місцевого самоврядування; господарським судом до спірних правовідносин необґрунтовано застосовано вимоги ст. 289 ГК України, ч.2 ст. 777 ЦК України та не прийнято доводи прокурора про те, що положення абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" є спеціальними. На думку прокурора, посилання суду першої інстанції на те, що п. 5.6 додаткової угоди № 2 від 15.02.2018 до договору оренди № 5091 від 04.01.2017 передбачено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважне право перед іншими особами на його викуп, не може застосовуватись у даній ситуації, оскільки сама процедура викупу орендарем повинна була здійснюватися відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, може бути здійснено лише якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Апелянт вказує, що місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність у матеріалах приватизаційної справи доказів, які свідчать про задовільний стан спірного приміщення, про виконання в ньому ремонту з використанням сучасних будівельних матеріалів, а також про проведення часткового капітального ремонту, однак судом першої інстанції не встановлювався факт дотримання відповідачем вищевказаних норм законодавства, не встановлено вартість проведених робіт, походження коштів, за які відповідачем проводилися ремонтні роботи, а також, вид робіт та неможливість їх відокремлення від відповідного об'єкту без завдання йому шкоди.
Для розгляду справи згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратури, зобов'язано відповідачів у строк до 15.12.2020 включно надати до суду відзиви на апеляційну скаргу.
11.12.2020 від першого відповідача - Харківської міської ради - надійшли відзив на апеляційну скаргу (у межах визначеного судом строку) та заява про зупинення провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада, зазначаючи про наявність конкуренції норм законодавства, які визначають переважне право орендаря на викуп об'єкта оренди, наводить положення статей 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та вказує, що ч.1 ст.11 цього Закону не встановлює обмежень щодо приватизації об'єктів нерухомого майна шляхом викупу лише у разі виконання вимог ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", а й передбачає можливість застосування інших законодавчих актів - а саме, ст. 777 ЦК України, ч.1 ст. 289 ГК України, якими встановлено право орендаря на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено умовами договору (оренда з викупом); саме такий порядок було встановлено п.5.6 Типового договору оренди - який є додатком до Порядку передачі в оренду майна, що є комунальною власністю територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 11 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 №492/11 та не оскарженого в судовому порядку; рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 №757/17 було прийнято у відповідності до законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", до Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2017 - 2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 №691/17; обрання Управлінням комунального майна та приватизації способу приватизації у вигляді викупу спірного майна його орендарем було здійснено у відповідності до ч.1 ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.777 ЦК України та ч.1 ст. 289 ГК України. Відповідно, Харківська міська рада вважає, що і договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.07.2018 №5610-В-С було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, при вільному волевиявленні сторін, внутрішня воля яких відповідала зовнішньому її прояву. В обґрунтування своєї правової позиції Харківська міська рада посилається на науково-консультативний висновок Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України від 12.10.2020 № 157 щодо окремих питань приватизації комунального майна (разом з тим, копії вказаного висновку Харківською міською радою до матеріалів даної справи не надано). Окрім того, на думку Харківської міської ради, прокурор не може набувати статусу позивача в даній справі, оскільки наявні органи, уповноважені здійснювати функції щодо розпорядження об'єктами комунальної власності, які мають повноваження щодо звернення до суду; єдиним органом, який представляє спільні інтереси територіальної громади міста Харкова, є Харківська міська рада. Перший відповідач просить відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
15.12.2020, тобто в межах визначеного судом строку, від Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, наводячи ті ж аргументи, що і перший відповідач, даний учасник справи просить відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.
Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 16.12.2020 призначив справу №922/1822/20 до розгляду на 13.01.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 задоволено клопотання ФОП Алмакаєва Р.М. про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи на 20.01.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 заяву Харківської міської ради про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Харківської обласної прокуратури, м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі №922/1822/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №922/623/20 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 поновлено провадження у справі, призначено її розгляд на 10.03.2021.
09.03.2021 у зв'язку з відпусткою судді Зубченко І.В. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого для її розгляду визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
10.03.2021 Харківська міська рада надала клопотання (вх.№2915), в якому просить відкласти розгляд справи, посилаючись на ті обставини, що ухвалою Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №922/3014/19 (правовідносини сторін у якій є подібними до даної справи №922/1822/20) вказану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, однак на теперішній час в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня ухвала про прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/3014/19.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.03.2021 клопотання Харківської міської ради задоволено, розгляд справи відкладено на 01.04.2021.
У судовому засіданні 01.04.2021, в якому були присутні представники всіх учасників справи, було оголошено перерву до 20.04.2021. Судом апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав для зупинення провадження у справі, оскільки ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02.03.2021 справу № 922/3014/19 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
19.04.2021 третій відповідач звернувся з клопотанням (вх.№4569) про долучення доказів, а саме, висновку експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса" від 05.04.2021, складеного за заявою Алмакаєва Р.М. від 29.01.2021, згідно з яким ремонт спірних нежитлових приміщень проводився; вартість ремонту станом на жовтень 2017 року складає 237901,00 грн. В обґрунтування неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції, в порядку ч.3 ст.269 ГПК України, третій відповідач зазначає, що в суді першої інстанції не встановлювався факт щодо проведення ФОП Алмакаєвим Р.М. ремонту в спірних приміщеннях, тому вже під час апеляційного провадження в даній справі третій відповідач звернувся до експертної установи за отриманням відповідного висновку. Дану обставину заявник вважає об'єктивною причиною для неподання відповідних доказів до суду першої інстанції та винятковим випадком - що, на його думку є підставою для прийняття цих доказів судом апеляційної інстанції. Також третій відповідач зазначає, що не мав можливості надати вказаний висновок раніше, оскільки його складено експертом 05.04.2021, тобто вже після ухвалення оскаржуваного рішення.
У судовому засіданні 20.04.2021, в якому представники всіх учасників справи підтримали викладену ними письмово правову позицію, суд дослідив наявні в матеріалах справи докази та оголосив перерву до 27.04.2021.
У судовому засіданні 27.04.2021 представник ФОП Алмакаєва Р.М. наполягав на задоволенні клопотання третього відповідача (вх.№4569 від 19.04.2021) про долучення доказів.
Розглянувши вказане колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається із вказаного висновку експерта від 05.04.2021, його дійсно було замовлено та виготовлено після ухвалення місцевим господарським судом оскаржуваного рішення в даній справі від 20.10.2020. Проте вказана обставина, на думку колегії суддів, не може бути визнана об'єктивною і такою, що не залежала від волі заявника, оскільки він мав можливість замовити вказаний висновок та надати його суду першої інстанції. В ході розгляду справи даний учасник справи не наводив жодних доводів на підтвердження неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.
Обставини щодо не здійснення орендарем відповідних поліпшень були зазначені прокурором як підстава позову, тому, на думку колегії суддів, вони мали бути досліджені судом першої інстанції.
Посилання третього відповідача на те, що судом першої інстанції відповідні обставини не досліджувалися, колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки відповідно до ч. 1- 4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, з урахуванням приписів зазначених процесуальних норм та з огляду на ту обставину, що прокурор у позовній заяві стверджував про не здійснення ФОП Алмакаєвим Р.М. поліпшень орендованого майна - колегія суддів зазначає, що третій відповідач в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції, у разі наявності заперечень щодо наведеного твердження позивача, не був позбавлений права та можливості надати докази в обґрунтування відповідних заперечень, у тому числі, і замовити експертний висновок з даного питання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів відмовляє третьому відповідачеві у задоволенні клопотання (вх.№4569 від 19.04.2021) про долучення доказів.
Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 5 ст.101 ГПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення; у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Проте, як вбачається з наданого третім відповідачем висновку експерта Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса" від 05.04.2021 (т.3, а.с. 132 - 169), у ньому не зазначено про те, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Тому, на думку колегії суддів зазначений доказ не може бути прийнятий судом також і з підстав його невідповідності вимогам ст.77 ГПК України щодо допустимості доказів. Аналогічний за змістом висновок викладено Верховним Судом, зокрема, в постанові від 20.04.2021 у справі № 922/376/18.
Колегія суддів також зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується третім відповідачем, даний учасник справи ні в суді першої інстанції, ні в ході апеляційного провадження не заявляв клопотань про призначення судової експертизи з метою встановлення вартості поліпшень орендованого майна.
У судовому засіданні 27.04.2021 прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, представники відповідачів просили суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутні в судовому засіданні представники учасників справи погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (як орендодавцем) та ФОП Алмакаєвим Р.М. (як орендарем) існували орендні правовідносини на підставі договору оренди №5091 від 04.01.2017.
Згідно з додатковою угодою № 2 від 15.02.2018 (т.1, а.с.45) договір викладено в новій редакції, також до п.1.1. договору внесено зміни згідно з додатковою угодою №3 (т.1, а.с.52).
Відповідно до пункту 1.1. договору (в редакції додаткової угоди №3) сторони погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху № 66-:-69, 71-:-74, 81-:-84, 82а, 82б, площею 177,5кв.м, 35/100 часток місць спільного користування 2-го поверху № 65, 75 площею 11,7 кв. м та 1/3 частину приміщень спільного користування 1-го поверху № 23, 23а площею 5,3кв.м загальною площею 194,5кв.м в житловому будинку (технічні паспорти від 13.11.2017, інвентаризаційна справа № 32807), яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 47/49, літ. “А-5” та знаходиться на балансі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради. Згідно з пунктом 3.1. договору, вартість об'єкта оренди визначається на підставі висновку про вартість майна і складає 737640,44 грн. без ПДВ станом на 05.10.2016.
Відповідно до пункту 5.2., 5,3. договору, орендар має право здійснювати ремонт, реконструкцію орендованого майна у встановленому законом порядку, при наявності письмової згоди орендодавця.
Орендар, який належно виконує свої обов'язки, у разі продажу майна, що передане в оренду, має переважене право перед іншими особами на його викуп (пункт 5.6. договору).
07.02.2017 ФОП Алмакаєв Р.М. звернувся з листом (вх. № 1981 від 07.02.2017) до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради в якому просив дозволити приватизацію нежитлового приміщення за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 47/49 (т. 1 а.с. 53).
30.03.2017 між Департаментом містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації (орган охорони) та фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Р.М. (набувач) укладено попередній договір про укладання в майбутньому охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини (її частину) № 238, відповідно до умов якого набувач зобов'язується не пізніше ніж через місяць з моменту набуття в установленому порядку права власності на нежитлові приміщення приміщень 1-го поверху № 66-:-69, 71-:-74, 81-:-84, місць спільного користування 2-го поверху № 75, 65 площею 210,0 кв. м та 1/2 частини місця спільного користування 1-го поверху № 23 площею 7,3 кв.м загальною площею 217,3 кв.м у будівлі - пам'ятці архітектури та містобудування місцевого значення, прийнятої на облік рішенням Харківського облвиконкому № 334 від 30.04.1980, охоронний № 283, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 47/49, укласти з органом охорони Охоронний договір на Пам'ятку на умовах і порядку, встановлених Порядком укладання охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, затвердженим постановою КМУ від 28.12.2001 № 1768, та цим Договором (т. 1 а.с. 57-61).
Відповідно до листа Харківської обласної державної адміністрації Департаменту містобудування та архітектури № 01-04/912-2/1090 від 14.05.2020, з 31.07.2018 по теперішній час звернень ФОП Алмакаєва Р.М. щодо укладання охоронного договору до Департаменту на надходило та відповідно, охоронний договір не укладався (т. 1 а.с. 56).
20.09.2017 рішенням Харківської міської ради № 757/17 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова”, а саме: відповідно до пункту 8 додатку 1 до рішення, міська рада дозволила приватизувати нежитлові приміщення 1-го, 2-го поверхів у житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, 47/49, літ. А-5, фізичній особі - підприємця Алмакаєву Р.М. шляхом викупу (т. 1 а.с. 64-65).
29.09.2017 фізична особа-підприємець Алмакаєв Р.М. звернувся до Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради з заявою (реєстраційний номер № 3502) про приватизацію (т. 1, а.с. 54-55).
28.02.2018 суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем Прокоп'євою І.Б. складено звіт про оцінку майна, відповідно до якого вартість спірного майна станом на 28.02.2017 складає 550350,00 грн. без ПДВ (т. 1, а.с. 62-63).
31.07.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки Харківської міської ради (продавець) та фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Р.М. (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Р.М. №5610-В-С, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти нежитлові приміщення приміщень 2-го поверху № 66-:-69, 71-:-74, 81-:-84, 82а, 82б в житловому будинку літ “А-5”, загальною площею 158,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 66-73).
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 06.08.2018 вищевказані приміщення було передано покупцеві за актом приймання-передачі; до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна внесено відомості про державну реєстрацію права власності за ФОП Алмакаєвим Р.М. на спірні нежитлові приміщення.
Прокурор, вважаючи, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем спірних приміщень без проведення аукціону або конкурсу, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі, в задоволенні якого оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду було відмовлено - з наведених вище підстав.
Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з усних та письмових пояснень відповідачів у суді першої та апеляційної інстанції, ними було зазначено про наявність конкуренції норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини щодо викупу орендованого майна, а саме, про те, що поряд із зазначеним прокурором порядком викупу орендованого майна поза аукціоном, необхідною умовою для застосування якого є здійснення орендарем поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків його ринкової вартості, правомірним є і інший порядок.
А саме, на думку відповідачів, з якою погодився місцевий господарський суд, навіть за відсутності вказаних поліпшень такий викуп може бути здійснений у разі, якщо відповідне передбачено договором оренди.
Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено в рішенні Харківської міської ради від 20.09.2017 № 757/17 “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” (про визнання незаконним та скасування пункту 8 додатку 1 до якого просить прокурор у позовній заяві), вказане рішення прийнято на підставі Законів України “Про приватизацію державного майна”, “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17 та статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
У відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №922/623/20, до розгляду якої судом апеляційної інстанції було зупинено провадження в даній справі №922/1822/20, у ній містяться наступні висновки щодо застосування відповідних норм права стосовно порядку приватизації орендованого майна, у тому числі - Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради від 21.06.2017 №691/17 (далі - Програма приватизації).
Згідно з пунктом 1.1 Програми приватизації, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.
У Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2017-2022 р.р.
Відповідно до пункту 3.1 Програми приватизації ініціатива щодо приватизації об'єктів комунальної власності може виходити як від Управління, так і від інших виконавчих органів Харківської міської ради, осіб, які можуть бути покупцями відповідно до законодавства.
Ініціатива щодо визначення способу приватизації належить Управлінню.
Приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою (пункт 3.3).
Пункт 3.4 Програми приватизації визначає, що приватизація об'єктів здійснюється: шляхом викупу, продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей.
Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом.
Згідно з пунктом 3.7 Програми приватизації Управлінням готується проект рішення Харківської міської ради з переліками об'єктів, що пропонуються для приватизації за способами їх приватизації.
Рішення про затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації, приймається на пленарному засіданні сесії Харківської міської ради за поданням Управління (пункт 3.8).
Відповідно до пункту 7.1 Програми приватизації відчуження об'єктів комунальної власності здійснюється із врахуванням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також інших законодавчих та нормативно-правових актів у цій сфері.
Умови та порядок відчуження комунального майна вносяться на розгляд сесії для кожного об'єкта окремим рішенням (пункт 7.2)
За змістом частини 1 статті 5-1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на час прийняття рішення про відчуження об'єктів комунальної власності) з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об'єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано. Окремим індивідуально визначеним майном вважається рухоме та нерухоме майно.
Частиною 2 статті 5-1, частиною 2 статті 16-2 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що об'єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об'єктами малої приватизації. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу, продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.
З моменту прийняття рішення про приватизацію об'єктів, які перебувають у комунальній власності, органами приватизації здійснюється підготовка до їх приватизації відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), що полягає, зокрема, у встановлені ціни продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України; публікації інформації про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; а також вчиненні інших дій, необхідних для підготовки об'єктів малої приватизації до продажу.
Викуп застосовується до об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України (частини 1, 3 статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439 (далі Порядок № 439).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку № 439 викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Виходячи з аналізу наведених вище норм Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Тобто викуп орендарем орендованого ним приміщення, виходячи з положення статті 11, статті 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. В іншому разі приватизація такого приміщення повинна здійснюватися у загальному порядку за результатами проведення аукціону або конкурсу.
За таких обставин, об'єднана палата Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції у справі № 922/623/20 про те, що оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що орендарем здійснювалися будь-які поліпшення орендованих приміщень за договором оренди, то помилковим є твердження про те, що Рада як орган місцевого самоврядування має право самостійно обирати спосіб приватизації спірних нежитлових приміщень без урахування наведених законодавчих обмежень.
Аналогічних висновків, із посиланням на постанову об'єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20 дійшов Верховний Суд в ухвалі від 30.03.2021 у справі № 922/733/20, якою було закрито касаційне провадження за касаційними скаргами Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 у справі №922/733/20 (спірні правовідносини в якій стосувалися визнання незаконним та скасування п. 6 додатку до рішення 18 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова" №1008/18 від 21.02.2018).
За таких обставин, посилання відповідачів та місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні на ст.289 ГК України, на ч.2 ст.777 ЦК України, а також на ті обставини, що орендар мав безумовне право на викуп орендованого майна в силу пункту 5.6 договору оренди - колегія суддів не визнає належними аргументами, оскільки таке право підлягало реалізації виключно за умов дотримання процедури, встановленої відповідними спеціальними нормами, зокрема, Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Відповідне узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 06.04.2021 у справі № 922/1668/20.
Харківська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу посилалася на науково-консультативний висновок Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування НАПрН України №157 щодо окремих питань приватизації комунального майна. Проте як вбачається з матеріалів даної справи та не спростовується сторонами, вказаний висновок не надавався для долучення до справи в ході її розгляду в суді першої та апеляційної інстанції - у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутня можливість надати йому оцінку.
Отже, підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для визнання законною приватизації орендованого майна, здійсненої поза процедурою аукціону (конкурсу), є встановлення тих обставин, що орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Надаючи оцінку твердженням прокурора в позовній заяві про не здійснення орендарем відповідних поліпшень, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив про наступні обставини.
Відповідно до наявного у матеріалах приватизаційної справи акту технічного стану пам'ятки "Житловий будинок" пам'ятка архітектури та містобудування місцевого значення, прийнята на облік виконавчого комітету Харківської обласної ради народних депутатів від 30.04.1980 року № 334, охоронний № 283 додаток до попереднього договору № 238 від 30.03.2017 року, а саме в пункті 3 зазначено, що "а) стан приміщення задовільний. В приміщенні виконаний ремонт з використанням сучасних будівельних матеріалів" (копії приватизаційної справи наявні в електронному вигляді у Комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" а.с. 122-123).
Також у наявному в матеріалах приватизаційної справи повному звіті про оцінку майна від 28.02.2018, а саме, в пункті 3.2., є посилання на проведення часткового капітального ремонту (копії приватизаційної справи наявні в електронному вигляді у Комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" а.с. 96-120).
Дослідивши вказані докази в ході апеляційного розгляду справи, Східний апеляційний господарський суд зазначає, що ними дійсно підтверджуються обставини щодо здійснення ремонту в орендованому приміщенні. Разом з тим, із цих доказів не вбачається - ким саме, коли і на яку суму було здійснено відповідні поліпшення.
Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні лише вказано на наявність певних поліпшень, разом з тим, ним не було встановлено обставин, які могли б стати підставою для висновку про те, що орендарем, на виконання вищенаведених вимог чинного законодавства, здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Отже, вищенаведені документи, на які посилався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні та відповідачі в ході апеляційного перегляду справи, не підтверджують тих обставин, що третім відповідачем як орендарем було здійснено поліпшення орендованого майна, вартість яких складає не менш як 25% ринкової вартості цього майна.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як встановлено вище, експертний висновок, до якого додано документи на підтвердження вартості здійснених поліпшень, надано третім відповідачем до суду апеляційної інстанції, однак вказані докази не прийнято судом (з наведених вище підстав).
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також стверджував про відсутність вини третього відповідача - ФОП Алмакаєва Ріфата Меніровича стосовно неправильного оформлення заяв щодо приватизації спірного майна, оскільки ним були виконані усі вимоги Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради щодо надання необхідних документів для приватизації відповідних нежитлових приміщень шляхом викупу, у зв'язку із чим подану ФОП Алмакаєвим Р.М. заяву та додані до неї документи орган місцевого самоврядування вважав достатніми для відповідної процедури.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в ході її розгляду в суді першої інстанції третій відповідач не надавав доказів на спростування викладених у позовній заяві прокурора тверджень про відсутність здійснення орендарем будь-яких поліпшень.
Натомість даний учасник справи у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.221) зазначав про правомірність рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 №757/17, та стверджував, що в даному випадку орендар реалізував своє право на викуп орендованого майна, передбачене п.5.6 договору, яким не встановлено вимог щодо здійснення будь-яких поліпшень.
Проте, як уже зазначалося, наведені аргументи відповідачів не узгоджуються зі змістом спеціальних норм, які регулюють спірні правовідносини, а також із правовою позицією Верховного Суду.
Отже, з огляду на недоведеність обставин щодо здійснення орендарем поліпшень орендованого майна в розмірі не менш як 25 % ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що пункт 8 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 №757/17 прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17. А відтак, вказаний пункт підлягає скасуванню як такий, що не спрямований на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності. Отже, відповідна позовна вимога прокурора, на думку суду апеляційної інстанції, підлягає задоволенню.
Заперечуючи проти позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідачі, зокрема, Харківська міська рада, зазначали, що вказаний правочин укладено при вільному волевиявленні сторін, внутрішня воля яких відповідала її зовнішньому прояву, отже, на думку відповідачів, відсутні підстави для застосування положень ст.203 ЦК України щодо недійсності правочину.
Стосовно вказаних доводів колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 31.07.2018 №5610-В-С укладено на підставі, зокрема, пункту 8 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 №757/17, який з підстав, зазначених вище, підлягає визнанню незаконним та скасовуванню, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова, на 2017-2022 роки, затвердженої рішенням 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 21.06.2017 № 691/17.
Щодо посилання відповідачів на вільне волевиявлення сторін, колегія суддів погоджується з тим, що передача права власності на майно, у тому числі в результаті приватизації, передбачає наявність волевиявлення як у продавця, так і у покупця такого майна.
Отже, покупець, укладаючи спірний договір купівлі-продажу шляхом приватизації орендованого нежитлового приміщення, та знаючи, що поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, ним здійснені не були, не міг не усвідомлювати, що такі дії суперечать пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміст якого є загальнодоступним, чітким і зрозумілим.
За встановлених у цій справі обставин, безумовна участь третього відповідача у приватизації орендованого майна шляхом викупу, без дотримання з його боку умов, передбачених законом щодо поліпшення такого майна, не може вважатися "законним і обґрунтованим очікуванням" у розумінні Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Продаж майна на неконкурентних засадах порушує такі основоположні принципи приватизації, як рівність прав участі громадян України у процесі приватизації, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, забезпечення конкурентності продажу, передбачених статтею 2 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Порушення міськрадою умов та порядку приватизації призвели не тільки до можливих економічних збитків (недотримання територіальною громадою коштів від відкритого продажу майна конкурентним способом), а позбавили інших зацікавлених фізичних та юридичних осіб можливості придбати комунальне майно на відкритому конкурсі, створили для них і орендаря несправедливі умови конкуренції на ринку продажу комунального майна. При цьому орендар, відповідно, отримав непередбачені законом привілеї викупити майно неконкурентним способом.
Міськрада, розпорядившись таким чином майном, діяла всупереч суспільним інтересам, поставивши в нерівні умови орендаря, який не здійснив невід'ємних поліпшень орендованого майна, і інших потенційних покупців комунального майна, фактично протиправно позбавивши останніх права на участь у приватизації.
Тобто в даній справі в ході її апеляційного розгляду встановлено (і відповідачами не спростовано) як обставини щодо порушення органами місцевого самоврядування умов та порядку приватизації, так і наявність недобросовісної поведінки самого покупця, оскільки за відсутності у нього законодавчо встановлених підстав для приватизації майна шляхом викупу у зв'язку з нездійсненням ним поліпшень майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, ФОП Алмакаєв Р.М. звернувся до органу місцевого самоврядування із відповідною заявою, що свідчить про недобросовісність, зокрема, і його дій також.
Впродовж розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції третій відповідач жодного разу не посилався на те, що порушення умов та порядку приватизації було здійснено виключно органом місцевого самоврядування, а не покупцем.
Натомість у суді першої інстанції ФОП Алмакаєв Р.М. наполягав на безумовному застосуванні п. 5.6 договору оренди (щодо переважного права орендаря на викуп орендованого майна) без врахуванням вищенаведених обмежень, встановлених спеціальними нормами законодавства про приватизацію, а докази, які, на його думку, свідчать про наявність поліпшень орендованого майна у встановленому законом розмірі, третім відповідачем було надано лише до суду апеляційної інстанції (однак вказані докази не були прийняті судом із наведених вище підстав).
Отже, позбавлення такої особи майна не суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі наслідки обумовлені протиправною поведінкою самого набувача майна.
Повернення у власність територіальної громади майна (приміщення), незаконно відчуженого шляхом викупу органом місцевого самоврядування переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке відчуження відбувалося у передбачений чинним законодавством спосіб та сприяло досягненню максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
У даному випадку позбавлення ФОП Алмакаєва Р.М. майна не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право власності, оскільки викуп орендованого майна вказаним товариством здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, пункту 1 частини 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", внаслідок недобросовісних дій самого набувача майна.
Подібного висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.02.2021 у справі № 922/623/20, а також Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі №922/3272/18, від 01.04.2021 у справі № 922/250/20.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.07.2018 №5610-В-С та, відповідно, про зобов'язання ФОП Алмакаєва Р.М. повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради спірні нежитлові приміщення і частки у праві власності на нежитлові приміщення - є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідачів про неможливість витребування майна у добросовісного набувача, з урахуванням висновків ЄСПЛ - колегія суддів зазначає, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити. Відповідне також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 922/623/20.
Наявність відповідних обставин, пов'язаних із протиправною поведінкою самого набувача майна, було встановлено судом в ході апеляційного провадження та не спростовано відповідачами (про що зазначено вище).
Доводи відповідачів, зокрема, Харківської міської ради, про не доведеність прокурором наявності у нього підстав для представництва інтересів держави шляхом подання позову в даній справі, колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки з урахуванням обставин цієї справи, прокуратурою визначено першим та другим відповідачами Харківську міську раду та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, які розпорядилися спірним майном в порушення вимог чинного законодавства, а отже прокурор мав право звернутися до суду для захисту відповідних публічних інтересів територіальної громади та держави.
Колегія суддів зазначає, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста дійсно має здійснювати відповідна міська рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування вчинив дії у виді прийняття рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем, іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує. Аналогічна правова позиція викладена в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2021 у справі № 922/623/20, у постановах Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 922/1441/19, від 31.03.2021 у справі №922/3272/18 тощо.
Отже, апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню як таке, що ухвалено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме - про дотримання відповідачами встановленого законом порядку приватизації орендованого майна.
Керуючись статтями п.2 ч.1 статті 275, п.2 ч.1 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області від 20.10.2020 у справі №922/1822/20 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.
Визнати незаконним та скасувати пункт 8 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова" від 20.09.2017 №757/17.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 31.07.2018 №5610-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Алмакаєвим Ріфатом Меніровичем, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Саутенко Н.В. і зареєстрований в реєстрі за №2659, скасувавши його державну реєстрацію.
Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Алмакаєва Ріфата Меніровича повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради:
- нежитлові приміщення 2-го поверху №66-:-69, 71-:-73, 81-:-84, 82а, 82б, площею 158кв.м за адресою: м.Харків, вул.Полтавський шлях, 47/49, літ. "А-5". Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1519831663101;
- нежитлові приміщення 2-го поверху №74 площею 18,9кв.м у будівлі літ."А-5", за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1501626363101;
- 35/100 часток у праві власності на нежитлові приміщення 2-го поверху №65 площею 16,2кв.м, №75 загальною площею 17,1кв.м у будівлі літ."А-5", що складає 11,7кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1501664363101;
- 1/3 частку у праві власності на нежитлові приміщення спільного користування 1-го поверху №23, 23а, загальною площею 16кв.м у літ."А-5", що складає 5,3кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1457763463000.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 30.04.2021
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов