вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" квітня 2021 р. Справа № 910/9475/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Ващенка В.А.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Лях Н.В. (у режимі відеоконференції)
від відповідача: Андишула А.М.
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 (повний текст складено та підписано 18.12.2020) (суддя Стасюк С.В.)
у справі № 910/9475/20 Господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Приватне акціонерне товариство "Укренерго" (третя особа-1);
2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (третя особа-2)
про стягнення 13 484 242,94 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (далі - ТОВ "АК "Євгройл", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення 9 692 819,36 грн, у тому числі: основний борг - 9 373 959,28 грн, пеня за прострочення платежу - 76 504,73 грн, 3 % річних - 18 348,76 грн, штраф - 224 006,76 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 10389/17 від 08.04.2014 в частині розрахунків за куплену електроенергію.
3. Під час підготовчого провадження у даній справі ТОВ "АК "Євгройл" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просило суд стягнути з відповідача на користь позивача 13 484 242,94 грн, з яких: сума основного боргу - 12 270 259,49 грн, пеня за прострочення платежу - 317 466,41 грн, 3 % річних - 78 589,18 грн, штраф - 817 927,86 грн. У зазначеній заяві позивач вказав, що на момент підготовки цієї заяви відповідачем у рахунок погашення боргу за електроенергію, відпущену в березні 2020 року, сплачена сума 1 218 244,36 грн, у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги в частині заборгованості за березень 2020 року на 1 218 244,36 грн; розмір позовних вимог збільшено з урахуванням основної заборгованості за травень-червень 2020 року, пені, штрафу та 3 % річних за прострочення оплати електричної енергії за актами приймання-передачі за березень, квітень 2020 року (з урахуванням раніше нарахованих сум та отриманих платежів), за травень-червень 2020 року, починаючи з моменту закінчення строку на здійснення розрахунку. Таким чином, розмір позовних вимог збільшено на 5 009 667,94 грн за рахунок вартості відпущеної електроенергії в травні та червні 2020 року, пені, 3 % річних та штрафу, що нараховані за період з 18.06.2020. Зазначена заява була прийнята судом до розгляду.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 позов ТОВ "АК "Євгройл" задоволено. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "АК "Євгройл" 12 270 259,49 грн основного боргу, 317 466,41 грн пені, 78 589,18 грн 3 % річних, 817 927,86 грн штрафу та 202 263,64 грн судового збору. Повернуто позивачу з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 9 373,57 грн.
5. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що загальна сума неоплаченої відповідачем електроенергії, враховуючи часткові оплати, становить 12 270 259,49 грн, доказів сплати відповідачем заборгованості у цій сумі матеріали справи не містять.
6. Перевіривши розрахунки позивача пені, 3 % річних та штрафу, суд першої інстанції дійшов висновку, що такі розрахунки є законними, обґрунтованими та арифметично вірними.
7. Щодо прохання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні, викладеного у запереченнях на відповідь позивача на відзив, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів та не наведено жодних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов'язання. Також, за висновком суду, відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
8. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
9. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суду мало місце:
- неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
- невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи;
- порушення норм процесуального права (ст.ст. 2, 13, 86, 181, 182, 185, 194, 209, 210, ч. 5 ст. 236, ст. 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України));
- неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст. 530, 614 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 справу № 910/9475/20 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
11. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 апеляційну скаргу ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 залишено без руху.
12. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 06.04.2021 о 10 год. 15 хв.; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 16.03.2021.
13. Судове засідання, призначене на 06.04.2021, не відбулося у зв'язку з перебуванням на лікарняному головуючого судді Демидової А.М. - з 05.04.2021 по 14.04.2021, судді Владимиренко С.В. - з 22.03.2021 по 14.04.2021.
14. Після виходу з лікарняного головуючого судді Демидової А.М., судді Владимиренко С.В. ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ДП "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 на один місяць; задоволено клопотання ТОВ "АК "Євгройл" про проведення засідання в режимі відеоконференції; розгляд зазначеної апеляційної скарги призначено на 26.04.2021 об 11 год. 00 хв. в режимі відеоконференції; визначено особою, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, - представника ТОВ "АК "Євгройл" Лях Наталю Владиславівну.
Позиції учасників справи. Клопотання, заяви учасників справи.
15. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Північного апеляційного господарського суду 18.03.2021 (надісланий на адресу суду 15.03.2021), позивач проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
16. 25.03.2021 ДП "Гарантований покупець" надіслало до Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу у справі № 910/9475/20, в яких просить суд продовжити строк для їх подання до 25.03.2021 включно та у разі, якщо апеляційна інстанція дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, зменшити розмір неустойки, 3% річних до 1 грн.
17. 26.04.2021, до початку судового засідання, відповідачем подано через канцелярію Північного апеляційного господарського суду клопотання про залучення до участі Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у даній справі, а також заяву про зупинення провадження у даній справі.
18. Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).
19. Згідно з ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
20. Оскільки клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, 3% річних, викладене у письмових запереченнях на відзив на апеляційну скаргу, подане після закінчення строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 22.02.2021 (до 16.03.2021), у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для продовження строку для його подання.
21. З огляду на викладене, подані ДП "Гарантований покупець" клопотання про залучення до участі Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, заява про зупинення провадження у справі, а також заявлене відповідачем у запереченнях на відзив на апеляційну скаргу клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних до 1 грн залишаються судом без розгляду відповідно до приписів ч. 2 ст. 118 ГПК України як такі, що подані після закінчення строку, встановленого в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 22.02.2021 (до 16.03.2021).
Явка представників учасників справи.
22. У судовому засіданні 26.04.2021 взяли участь представник відповідача (у режимі відеоконференції) та представник позивача.
23. Представники третіх осіб у судове засідання 26.04.2021 не з'явились, хоча усі учасники справи були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2021.
24. Представник відповідача (скаржника) підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та просив суд її задовольнити.
25. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
26. Між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок") та ТОВ "АК "Євгройл" було укладено договір № 10389/17 від 08.04.2014 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого ТОВ "АК "Євгройл" зобов'язалося продавати, а ДП "Енергоринок" - купувати електроенергію, вироблену ТОВ "АК "Євгройл", та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору.
27. 30.06.2019 між ДП "Енергоринок", ДП "Гарантований покупець" (гарантований покупець) та ТОВ "АК "Євгройл" (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено додаткову угоду № 155/01 до Договору.
28. Додатковою угодою № 155/01 від 30.06.2019 (далі - Додаткова угода № 155/01) сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 у новій редакції.
29. Так, згідно з п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01, за цим Договором виробник за "зеленим" тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).
30. Відповідно до п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01 сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.
31. У п. 2.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01 визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
32. Відповідно до п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01 виробник за "зеленим" тарифом зобов'язався продавати, а гарантований покупець зобов'язався купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
33. Умовами пунктів 2.4 та 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01 погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
34. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
35. Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01).
36. Відповідно до п.п. 3.2 та 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.
Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
37. Відповідно до п. 4.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01 гарантований покупець зобов'язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.
38. Згідно з п. 10.1 Порядку (у редакції, чинній станом на час спірних правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО (адміністратором комерційного обліку), підписаної КЕП (кваліфікованим електронним підписом), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
39. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
40. Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.
41. Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги).
42. Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, у березні та квітні 2020 року позивач продав, а відповідач купив електричну енергію, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020 на суму 3 625 524,53 грн та від 30.04.2020 на суму 6 504 581,70 грн.
43. На виконання п. 10.1 Порядку, відповідач здійснив авансові платежі за електроенергію, відпущену у березні 2020 року, згідно з платіжними дорученнями № 19_740 від 16.03.2020 у розмірі 229 632,63 грн та № 21_104 від 25.03.2020 у розмірі 195 797,87 грн; за електроенергію, відпущену у квітні 2020 року, згідно з платіжними дорученнями № 24_213 від 16.04.2020 у розмірі 121 332,29 грн та № 25_512 від 24.04.2020 у розмірі 160 791,82 грн.
44. На виконання п. 10.4 Порядку, відповідач перерахував позивачу згідно з платіжним дорученням № 31_041 від 12.06.2020 за електроенергію, відпущену у березні 2020 року, грошову суму у розмірі 48 592,34 грн.
45. У заяві, що 31.08.2020 надійшла до Господарського суду міста Києва, позивач вказав, що відповідачем у рахунок погашення боргу за електроенергію, відпущену в березні 2020 року, додатково сплачено 1 218 244,36 грн, що підтверджується доданими платіжними дорученнями № 34_953 від 30.06.2020 на суму 129 281,88 грн, № 34_290 від 25.06.2020 на суму 86 242,43 грн, № 37_262 від 15.07.2020 на суму 143 061,08 грн, № 32_286 від 18.06.2020 на суму 86 265,48 грн, № 37_945 від 23.07.2020 на суму 116 344,86 грн, № 40_631 від 31.07.2021 на суму 151 911,05 грн, № 39_999 від 31.07.2020 на суму 137 114,57 грн, № 39_201 від 30.07.2020 на суму 368 023,01 грн. У зв'язку з цим, позивачем зменшено позовні вимоги в частині заборгованості за березень 2020 року на 1 218 244,36 грн.
46. Крім того, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається із поданої позивачем заяви про збільшення позовних вимог і доданих до неї документів, у травні 2020 року відповідно до акта купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2020 позивач здійснив продаж відповідачу електричної енергії на суму 2 436 036,42 грн; у червні 2020 року, відповідно до акта купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2020, позивачем була продана відповідачу електрична енергія на суму 1 886 347,42 грн.
47. У рахунок оплати електричної енергії, поставленої в травні 2020 року, відповідач перерахував кошти, а саме: згідно з платіжним дорученням № 29 371 від 15.05.2020 - у розмірі 65 119,31 грн, згідно з платіжним дорученням № 30 109 від 25.05.2020 - у розмірі 108 784,93 грн.
48. У рахунок оплати електричної енергії, поставленої в червні 2020 року, відповідач згідно з платіжним дорученням № 33 142 від 25.06.2020 перерахував кошти у розмірі 33 935,04 грн.
49. Посилаючись на те, що відповідач не сплатив заборгованість за придбану ним протягом березня-червня 2020 року електричну енергію, позивач просив суд стягнути з відповідача 13 484 242,94 грн, з яких: 12 270 259,49 грн - основний борг за березень-червень 2020 року, 317 466,41 грн - пеня, 78 589,18 грн - 3 % річних та 817 927,86 грн - штраф.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
50. Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
51. Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
52. У силу положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
53. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
54. Згідно з положеннями ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
55. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
56. Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
57. Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
58. Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
59. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України).
60. Згідно з приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
61. Аналогічні за змістом положення містяться у ст. 712 ЦК України, відповідно до яких за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
62. Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
63. Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
64. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
65. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
66. Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
67. Зазначене кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
68. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
69. Внаслідок укладення Договору між сторонами, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
70. За умовами укладеного між сторонами Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01 (п. 3.3) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
71. Згідно з правилами глави 10 Порядку, а саме п. 10.4, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
72. Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
73. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902.
74. За таких обставин, відпущена позивачем у березні 2020 року електроенергія на загальну суму 3 625 524,53 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 04.05.2020 (включно).
75. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995.
76. Отже, відпущена позивачем у квітні 2020 року електроенергія на загальну суму 6 504 581,70 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 29.05.2020 (включно).
77. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211.
78. За таких обставин, відпущена позивачем у травні 2020 року електроенергія за на загальну суму 2 436 036,42 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 26.06.2020 (включно).
79. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року, затверджена Регулятором постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435.
80. Таким чином, відпущена позивачем у червні 2020 року електроенергія на загальну суму 1 886 347,42 грн з ПДВ мала бути сплачена відповідачем у повному обсязі в термін до 24.07.2020 (включно).
81. З урахуванням встановлених обставин, заборгованість за електроенергію, отриману у березні 2020 року, становить 1 933 257,33 грн, отриману у квітні 2020 року - 6 222 457,59 грн, отриману у травні 2020 року - 2 262 132,18 грн, отриману у червні 2020 року - 1 852 412,38 грн.
82. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що загальна сума неоплаченої відповідачем електроенергії, враховуючи часткові оплати, становить 12 270 259,49 грн.
83. Доказів сплати відповідачем заборгованості у цій сумі матеріали справи не містять.
84. Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався на те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго"), яке неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання.
85. Разом з тим, за умовами Договору (у редакції Додаткової угоди № 155/01) саме відповідач взяв на себе зобов'язання купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку.
86. Таким чином, як вірно вказав місцевий господарський суд, саме відповідач є зобов'язаною особою за виконання обов'язку щодо здійснення своєчасних розрахунків за куплену в позивача електричну енергію.
87. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невиконання обов'язку перед відповідачем третіми особами не звільняє відповідача від виконання ним обов'язку за укладеним Договором щодо повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом.
88. З урахуванням викладеного, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються посилання відповідача, викладені в апеляційній скарзі, на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі, в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом", отриманої у березні-червні 2020 року.
89. Колегія суддів зазначає, що сам факт відсутності бюджетного фінансування, в тому числі через ненадходження коштів від НЕК "Укренерго", у будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати придбаної електроенергії, оскільки вказані обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
90. Ані умовами Договору, ані положеннями Порядку обов'язок гарантованого покупця з оплати вартості купленої у виробника електричної енергії не ставиться в залежність від виконання НЕК "Укренерго" своїх зобов'язань перед гарантованим покупцем.
91. Таким чином, недодержання своїх обов'язків НЕК "Укренерго" не є підставою для звільнення відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань з оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом.
92. Крім того, позивач не є стороною договору, укладеного між відповідачем та НЕК "Укренерго".
93. Також, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено твердження відповідача про те, що порядок виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем встановлений на законодавчому рівні та погашення заборгованості повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
94. Так, відповідно до п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років.
95. Проте наразі відсутній будь-який нормативний акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов'язань ДП "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором.
96. З цих же підстав колегію суддів апеляційної інстанції відхиляються аналогічні доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо погашення заборгованості шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики.
97. З урахуванням обставин даної справи та наявних у матеріалах справи доказів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність у відповідача обов'язку зі сплати заборгованості у сумі 12 270 259,49 грн за поставлену позивачем електроенергію в період з березня по червень 2020 року на підставі Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01, у зв'язку з чим правомірно задовольнив позовну вимогу про стягнення з відповідача 12 270 259,49 грн основного боргу повністю.
98. Крім суми основного боргу, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено вимоги про стягнення трьох процентів річних у розмірі 78 589,18 грн, пені у розмірі 317 466,41 грн та штрафу у розмірі 817 927,86 грн.
99. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
100. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
101. Як вірно встановив місцевий господарський суд, оскільки оплата поставленої позивачем у березні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 04.05.2020, то з 05.05.2020 відповідач є таким, що прострочив.
102. Оскільки оплата поставленої позивачем у квітні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 29.05.2020, то з 30.05.2020 відповідач є таким, що прострочив.
103. Оскільки оплата поставленої позивачем у травні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 26.06.2020, то з 27.06.2020 відповідач є таким, що прострочив.
104. Оскільки оплата поставленої позивачем у червні 2020 року електроенергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 24.07.2020, то з 25.07.2020 відповідач є таким, що прострочив.
105. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
106. Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних, доданий до заяви про збільшення позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що він є арифметично правильним.
107. З урахуванням викладеного, з огляду на встановлений факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати електричної енергії, поставленої позивачем протягом березня-червня 2020 року, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 78 589,18 грн.
108. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
109. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
110. Відповідно до п. 4.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01 гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати втробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок виробника за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки виробників за "зеленим" тарифом.
111. Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 917/194/18, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18).
112. Перевіривши розрахунки позивача пені та штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вони є арифметично правильними, а отже, позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.
113. Щодо заявленого відповідачем під час розгляду даної справи у суді першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні (викладеного у запереченнях на відповідь позивача на відзив на позовну заяву), слід зазначити таке.
114. Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
115. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
116. Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
117. Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
118. За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
119. Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
120. Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
121. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
122. Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19 від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.
123. У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд вказав на те, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
124. Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/1
125. Як вбачається з матеріалів справи, клопотання відповідача про зменшення розміру пені обґрунтовано неспіврозмірністю або відсутністю збитків, понесених позивачем, значним розміром неустойки, фінансовим становищем боржника та значною кількістю зобов'язань перед третіми особами, складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем, заборгованістю контрагентів перед відповідачем, вжиттям останнім заходів з виконання зобов'язання, неприбутковістю діяльності відповідача, виконанням гарантованим покупцем спеціальних обов'язків із забезпечення доступності електроенергії для населення, фактичним виконанням зобов'язання.
126. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 дійшла висновку про те, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
127. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
128. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
129. Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
130. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 918/289/19.
131. Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване:
- неспіврозмірністю (відсутністю) збитків, понесених позивачем (відсутністю доказів понесення збитків);
- значним розміром неустойки;
- фінансовим становищем боржника та значною кількістю зобов'язань перед третіми особами (гарантованим покупцем здійснюється пропорційна оплата виробникам за "зеленим" тарифом, тобто неповна оплата електричної енергії перед одним виробником є свідченням наявності такої неоплати також щодо решти інших);
- виконанням відповідачем спеціальних обов'язків із забезпечення доступності електроенергії для населення;
- складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем;
- заборгованістю контрагентів перед відповідачем (заборгованість НЕК "Укренерго" з оплати вартості послуги станом на 02.09.2020 склала 20,35 млрд. грн);
- вжиттям відповідачем заходів з виконання зобов'язання;
- неприбутковістю (діяльність відповідача не пов'язана з отриманням прибутку, здійснюється виключно на виконання спеціальних обов'язків);
- фактичним виконанням зобов'язання (відповідачем постійно здійснюються оплати електричної енергії в оплату спірного періоду, що підтверджено позивачем у відповіді на відзив).
132. Суд першої інстанції, відмовляючи ДП "Гарантований покупець" у зменшенні розміру штрафних санкцій до 1 гривні, виходив з недоведеності відповідачем існування виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
133. У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість вищенаведених доводів ДП "Гарантований покупець", враховує, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором у спірний період.
134. Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що порушення виконання зобов'язань за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).
135. Не врахувавши викладеного, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованих висновків про те, що відповідачем не наведено жодних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов'язання, а також обставин, які могли б свідчити про соціальну значущість підприємства, що мають значення для справи, та, як наслідок, про відсутність об'єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з відповідача.
136. У свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції, беручи до уваги вищенаведені обставини, вважає обґрунтованим зменшення розміру заявлених до стягнення пені, штрафу та 3 % річних на 50 %. У зв'язку з цим, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню, а з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 158 733,21 грн пені, 39 294,59 грн трьох процентів річних та 408 963,93 грн штрафу.
137. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що у відзиві на позовну заяву ним зверталася увага суду на той факт, що з 22.04.2020 зобов'язання між позивачем з приводу купівлі-продажу електричної енергії регулюються додатковою угодою від 22.04.2020 № 1197/01/20 до Договору. Однак, як вказує скаржник, судом першої інстанції при розгляді справи та ухваленні оскаржуваного рішення не з'ясовувався факт укладення вказаної додаткової угоди, та не зазначено, з яких підстав суд відхилив відповідні доводи відповідача, надавши перевагу посиланню позивача на Додаткову угоду № 155/01.
138. Колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються зазначені доводи скаржника як необґрунтовані, з огляду на таке.
139. В апеляційній скарзі, як і у відзиві на заяву позивача про збільшення позовних вимог, відповідач стверджує, що додаткова угода від 22.04.2020 № 1197/01/20 за своїм змістом є окремим новим договором.
140. Разом з тим, скаржник не наводить, яким чином зазначена додаткова угода змінила взаємовідносини сторін та як це вплинуло на його зобов'язання перед позивачем в частині розрахунків за куплену відповідачем електричну енергію.
141. При цьому, відповідач не надав суду повного тексту цієї додаткової угоди, подавши лише копії першої та останньої сторінки додаткової угоди від 22.04.2020 № 1197/01/20 на стадії розгляду судом першої інстанції справи по суті, та не навівши будь-яких обставин неможливості подання її повного тексту.
142. Крім того, відповідач не заперечує, що оплата електричної енергії повинна здійснюватись відповідно до положень глави 10 Порядку, які було застосовано судом першої інстанції при вирішенні даного спору.
143. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
144. Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
145. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.
146. За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
147. Відповідно до приписів ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
148. Згідно з п. 6 ч. 3, ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 165 ГПК України відзив повинен містити перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.
149. Оскільки відповідачем не надано суду повного тексту додаткової угоди від 22.04.2020 № 1197/01/20, на яку він посилається, заперечуючи проти позовних вимог, та не наведено, яким чином вона змінює взаємовідносини сторін і впливає на рішення суду, доводи скаржника у цій частині визнаються колегією суддів апеляційної інстанції такими, що не обґрунтовані належними, допустимими та вірогідними доказами, а отже, є безпідставними.
150. Щодо доводів скаржника про те, що позивачем не наведено та не підтверджено доказами дати отримання гарантованим покупцем підписаних позивачем актів купівлі-продажу електричної енергії за спірний період, а отже, не обґрунтовано дати виникнення зобов'язань відповідача з остаточної оплати електричної енергії, та відповідно, дати виникнення прострочення зобов'язання з оплати електричної енергії спірних періодів, слід зазначити таке.
151. Акти купівлі-продажу електроенергії за березень-червень 2020 року підписані позивачем та відповідачем, зокрема, зі сторони відповідача - директором Петриковцем К.Я., та скріплені печатками підприємств сторін.
152. При цьому, в силу положень п. 10.4 Порядку дата виникнення зобов'язань відповідача обраховується з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
153. Таким чином, строк оплати електричної енергії визначено п. 10.4 Порядку, а тому він не може бути змінений сторонами.
154. З урахуванням викладеного, доводи скаржника в цій частині не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
155. Стосовно тверджень скаржника про те, що у зв'язку з постановленням судом першої інстанції у порушення вимог ст. 185 ГПК України ухвали від 24.09.2020 про закриття підготовчого засідання та призначення справи № 910/9475/20 до судового розгляду по суті, відповідач фактично був позбавлений можливості реалізувати своє право на подання відзиву на позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, слід зазначити таке.
156. Як вбачається з матеріалів справи, заява про збільшення позовних вимог надійшла до суду першої інстанції 31.08.2020, а ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення даної справи до судового розгляду по суті постановлена 24.09.2020. З урахуванням викладеного, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідач об'єктивно не був позбавлений можливості подати відзив на позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог до закінчення підготовчого провадження.
157. Крім того, колегія суддів зазначає, що 22.10.2020 відповідачем було подано до суду першої інстанції відзив на заяву позивача про збільшення позовних вимог, яка долучена судом до матеріалів справи.
158. Таким чином, твердження відповідача про позбавлення його можливості реалізувати своє право на подання відзиву на позов з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог не знайшли свого підтвердження.
159. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини першої статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
160. З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
161. У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
162. За таких обставин, решту аргументів скаржника, окрім викладених у мотивувальній частині даної постанови, суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують висновків суду першої інстанції.
163. Отже, оцінивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 12 270 259,49 грн основного боргу, 158 733,21 грн пені, 39 294,59 грн 3 % річних, 408 963,93 грн штрафу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
164. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
165. Нормою ст. 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
166. З огляду на викладені обставини, оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 в частині висновків про обґрунтованість позовних вимог відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
167. Разом з тим, вказане рішення підлягає зміні в частині сум пені, штрафу та 3% річних, які підлягають стягненню, у зв'язку зі зменшенням пені, штрафу та 3% річних, які підлягають стягненню, на 50% на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.
168. За таких обставин, апеляційна скарга ДП "Гарантований покупець" підлягає частковому задоволенню.
Судові витрати.
169. У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, витрати відповідача за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України частково покладаються на позивача, а саме, у розмірі 13 657,32 грн.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 змінити.
3. Пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 викласти в такій редакції:
"1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" до Державного підприємства "Гарантований покупець" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Укренерго", третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 13 484 242,94 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 117 А, ідентифікаційний код юридичної особи: 37585864) 12 270 259 (дванадцять мільйонів двісті сімдесят тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 49 коп. основного боргу, 158 733 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот тридцять три) гривні 21 коп. пені, 39 294 (тридцять дев'ять тисяч двісті дев'яносто чотири) гривні 59 коп. 3 % річних, 408 963 (чотириста вісім тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні 93 коп. штрафу та 202 263 (двісті дві тисячі двісті шістдесят три) гривні 64 коп. судового збору.".
4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 у справі № 910/9475/20 залишити без змін.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 117 А, ідентифікаційний код юридичної особи: 37585864) на користь Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) 13 657 (тринадцять тисяч шістсот п'ятдесят сім) гривень 32 коп. витрат зі сплати судового збору в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату апеляційної скарги судовим збором.
6. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 30.04.2021.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
С.В. Владимиренко